9 жовтня. Пам’ятні дати
Саме цього дня 1874 року в столиці Швейцарії Берні був заснований Всесвітній поштовий союз (ВПС) – одна з найстаріших і найбільш представницьких міжнародних і міжурядових організацій, що має статус спеціалізованого закладу при ООН. На сьогодні ВПС є головним форумом для співробітництва між поштовими службами, він допомагає забезпечити універсальну мережу сучасних поштових продуктів і послуг; виконує консультативну і посередницьку роль. ВПС установлює правила міжнародного поштового обміну, надає рекомендації щодо стимулювання росту поштових об’ємів, а також і з підвищення якості обслуговування клієнтів. Членами ВПС є понад 190 поштових адміністрацій – разом вони утворюють єдиний поштовий простір і найбільшу фізичну мережу доставки в усьому світі. На сьогодні існує понад 700 тисяч поштових підприємств, на яких працює більш як шість мільйонів поштових працівників, забезпечуючи щороку обробку і доставку понад 430 мільярдів поштових відправлень в усі куточки світу. Україна є членом ВПС з 1947 року.
В Україні сьогодні відзначають День працівників державної санітарно-епідеміологічної служби. Свято встановлено «…відзначаючи вагомий внесок працівників державної санітарно-епідеміологічної служби у забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення…» згідно з Указом Президента «Про День працівників державної санітарно-епідеміологічної служби» від 5 жовтня 2004 року. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд охоплює всі сфери життєдіяльності людини: умови проживання, роботи, харчування, відпочинку, виховання і навчання дітей і підлітків. Державна санітарно-епідеміологічна служба вже понад 80 років є ефективною складовою охорони здоров’я, яка забезпечує реалізацію державної політики у сфері профілактичної медицини, стоїть на варті здоров’я і працездатності людей, захищає їх від небезпечних інфекційних захворювань.
Разом з тим, цього дня відзначають День художника. Свято встановлено «…ураховуючи роль художників України в розвитку українського образотворчого мистецтва, відродженні національних традицій у художній творчості та на підтримку ініціативи Спілки художників України…» і відзначається згідно з Указом Президента «Про День художника» від 9 жовтня 1998 року.
Ювілеї дня:
День народження Миколи Платоновича Бажана (1904-1983), українського поета, перекладача, громадського діяча, академіка АН УРСР з 1951 року. Ось короткий спогад Івана Дзюби: «Колись давно, чи не на початку 60-х, ми з Іваном Драчем піднімалися від Хрещатика до Археологічного музею вулицею, яка тепер зветься Богдана Хмельницького, а тоді звалася, як і належно, вулицею Леніна. По другий бік униз спускався Микола Платонович Бажан. Й Іван Драч вигукнув із захватом (і, як мені здавалося, з деякою заздрістю): «Подивися, як він гордо і владно топче землю!» Так, Бажан не йшов – він гордо і владно топтав землю! Але, чи не так само гордо і владно він топтав матерію життя, матерію слова, свою долю?».
76 років від дня народження Джона Леннона (1940-1980), англійського рок-музиканта, композитора, співака. Один із засновників і учасників гурту The Beatles, поп-ідол 60-70-х років ХХ ст., політичний активіст. Після розпаду The Beatles почав сольну кар’єру, але в 1980 році був убитий одним із фанатів. З усієї бітлівської четвірки Леннон був чи не найсамобутнішим – безбашенний підліток, що з дитинства вважав себе генієм і всім про це розповідав. «Господи, хіба вони не бачили, що я – геній? Такий самий, як і Ван Гог?», - риторично запитував Джон в одному з пізніх інтерв’ю. Звісно, про це мало хто здогадувався, аж поки його тексти, музика, його пісні, та й саме ім’я почали приносити мільйони доларів. Тоді всі все й зрозуміли. Народився Джон у Ліверпулі. Батьки рано розлучилися, хлопець жив і виховувався у тітки. Середовище було переважно жіночим: тітка, бабця, подруги однієї й другої, іноді на горизонті кометою пролітала мати. Розмови теж, звісно були жіночі: про красунь-розумниць жінок та про сволоту-чоловіків. Аби хоч якось абстрагуватись від невтішної й доволі нудної дійсності, Джон знаходив своєрідний прихисток у читанні – серед улюблених авторів – вікторіанці Льюїс Керрол і Оскар Уайльд. Він і сам був схожий на керролівську Алісу в країні див – чим далі, тим більше. А ще розрадою була гітара. До того ж у Британії почалось повальне захоплення молоді рок-н-ролом. Юний Джон разом із друзями засновує шкільний музичний ансамбль Quarrymen. 6 липня 1957 року відбувається подія, яка для затятих бітломанів є такою ж священною, як для шанувальників класичного театру зустріч Костянтина Станіславського з Володимиром Немировичем-Данченком – Леннон познайомився з Полом Маккартні й прийняв його в Quarrymen. Що відбувалося потім – відомо всім: створення The Beatles, феноменальний успіх, шалена всесвітня слава, гастролі, мільйони слухачів і слухачок (зокрема й за «залізною завісою»), великі гроші й наркотики. Але романтику й диваку Леннону стало затісно в акуратному бітлівському костюмчику. «Ми вийшли в тираж… Ми померли… Музика The Beatles померла тоді ж, коли і музиканти. Ми вбили себе самі тоді – заради успіху. І це був кінець», - констатував Леннон під час інтерв’ю Яну Саймону Веннеру (засновник, редактор і видавець журналу Rolling Stone) у січні 1971 року. Натомість Джон відпустив довге волосся, перейшов (не без допомоги наркотиків) на психоделіку й зайнявся власною сольною кар’єрою, ставши справжнім кумиром хіппі. Картину доповнювала японська дружина-художниця, котру багато хто з фанів із ревнощів одразу ж звинуватив у розвалі The Beatles, а потім і в смерті музиканта. На сьогодні з четвірки «бітлів» живі лише двоє: Рінго Старр і сер Пол Маккартні. Останній – вічний старий юнак, продовжує тримати одного разу впійману хвилю, вправно граючи роль дорослого пай-хлопчика. Леннон якось сказав про нього: «Пол… Він талановитий… Він геніальний піарщик. Можливо, найкращий у світі…» А Джон Леннон, так само як і The Beatles, став легендою і міфом.
Роковини смерті:
50 років з дня смерті Віктора Францовича Гайдукевича (1830-1966), археолога. Працював у Керченському історико-археологічному музеї. Провадив розкопки Пантікапея, Мірмекія, Тірітаки та ін. античних пам’яток на Керченському півострові. Автор праць з історії Боспорського царства.
