В Укрінформі презентували книжку історика Левітаса про Бабин Яр
На цьому наголосив Аркадій Монастирський, президент ГО "Єврейський форум України", під час презентації книги в Укрінформі.
"Цими вересневими днями в Україні й усьому світі відзначатимуть трагедію Бабиного Яру, трагедію, якої не знала сучасна Україна. Важко уявити, що тільки за 2 вересневих дні - 29 і 30 вересня - у сумнозвісному Бабиному Яру було вбито близько 34 тисяч євреїв Києва і його околиць... Ми пам'ятаємо декілька трагедій, пов'язаних з Бабиним Яром, - це трагедія власне Бабиного Яру, а також період після нього, коли фашистські окупанти у 1943 році зробили майже все, щоб не залишилось свідків цієї трагедії, а в радянський час все робилося для того, щоб ніхто нічого не знав про цю трагедію... Тому дуже важливо доносити історичну правду про цю трагедію, важливо, щоб з'являлися правдиві книжки, які відкривають справжню історію цієї трагедії. Такі, як книга Фелікса Левітаса "Бабин Яр. Долі і пам'ять", - підкреслив Монастирський.
Сам автор - професор, кандидат історичних наук Фелікс Левітас - зазначив, зокрема, що великий вплив при написанні книжки відіграв сімейний архів.
"Довгі роки я не відкривав мамин вузлик - це була хустка українська, де лежало її перше життя: фотографії і похоронки. Це було життя, спалене війною. Зрештою ці матеріали дійшли до вас. Там не тільки мамина перша родина, а вся наша родина, там написано і про те, як загинули чоловіки трьох маминих сестер", - сказав Левітас.
Ще один комплекс джерел, за словами автора, це його особисті поїздки і напрацювання з музеїв та архівів, зокрема ізраїльського "Яд Вашем", Музею історії Нюрнберзького процесу, польського концтабору Освенцім. Скористався він також сімейним фондом Іллі Левітаса, а також фондом "Бабин Яр".
"Що мене вражало - це зустрічі з людьми в різних країнах. Я нотував, що говорили люди, і поставив їхні роздуми без редагування - людей, які пам'ятали Бабин Яр, війну, те, що було після війни, як вони прожили в країні, якою керували нащадки Сталіна і Берії. Плюс чимало зустрічей в різні роки із записничка. Тому вийшов сукупний комплекс історичних джерел", - зазначив він.
Історик підкреслив: в першу чергу йому хотілося показати, що Україна, український народ, українське суспільство ніколи не були байдужими до цієї трагедії.
"Мене надихало те, що в листопаді 1943 року до Бабиного Яру прийшли академіки Максим Рильський і Павло Тичина, що до їхніх творів про Бабин Яр долучився вірш Миколи Бажана, твори шістдесятників Дмитра Павличка, Івана Драча, Ліни Костенко. Низький уклін Іванові Дзюбі. Я пам'ятаю пам'ятний мітинг 1966 року, який розганяла міліція, де Дзюба вперше затаврував тоталітаризм, виступив проти безпам'ятства, ненависті і злоби, які творила тоталітарна система на українській землі", - розповів Левітас.
Він додав, що ми повинні розказувати правду і про праведників. Сьогодні 2,5 тисячі дерев висаджені в Єрусалимі на честь українських праведників. Одна з них - на фото, вміщеному на обкладинці, - це Ольга Захарівна Рощенко.
Історик зазначив, що нині працює над українським варіантом книги, який буде значно розширений і міститиме велику кількість різноманітних джерел та документів, які свідчать про цю трагедію, не тільки про злочини нацистів, а й про те, як тоталітарна система ставилась до пам'яті про Бабин Яр. Це матеріали з українських архівів, які нині стали доступні, зі спецфонду періодики. СБУ розсекретила 1200 нових справ, плюс є чимало матеріалів в Центральному державному архіві, в Київському обласному та інших.
До видання увійдуть багато публіцистичних нарисів про реальних людей, що не увійшли до нинішньої книжки, також особисті спогади людей, яких уже серед нас немає.
"Протягом одного року ця праця буде завершена", - пообіцяв Фелікс Левітас.
