26 вересня. Пам’ятні дати

Проводиться з ініціативи Ради Європи і ЄС з 2001 року за підтримки Комісії з освіти ЮНЕСКО. Вперше Європейський день мов був організований у 2001 році Радою Європи в рамках Європейського року мов. Європейська комісія та Європейський центр із вивчення живих мов беруть активну участь в організації заходів у цей день. Мета Європейського дня мов – привернути увагу аудиторії до мов, яким розмовляють у Європі, поширювати культурне та лінгвістичне різноманіття та заохочувати до вивчення мов протягом усього життя. У Європейському Союзі нараховують 24 офіційні мови, близько 60 регіональних та мов меншин, та більше 175 мов, якими розмовляють емігранти. У світі ж існує майже 6 тис. мов, більшістю з яких розмовляють в Азії та Африці. Щонайменше половина мешканців планети розмовляє двома або й більше мовами, або розуміють дві або більше мови. Мова та комунікації зараз як ніколи складають серцевину європейського суспільства. Вивчення мов відкриває шлях до нових перспектив та пізнання культур. Крім Європейського дня мов, існує також і Міжнародний день рідної мови, який відзначається щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року.

Події дня:

25 років тому (1991) Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про повернення Київському педагогічному інституту імені видатного українського науковця і громадського діяча Михайла Драгоманова.

Ювілеї дня:

375 років від дня народження Неємія Грю (1641–1712), англійського ботаніка, лікаря, члена Лондонського королівського товариства, одного з основоположників анатомії рослин. У своїй фундаментальній праці «Анатомія рослин» (1682) описав мікроскопічну будову тіла рослин; висловив думку про єдність мікроскопічної будови рослинних органів. Займався й питаннями статі у рослин. Запровадив у ботаніку поняття тканина та паренхіма.

165 років від дня народження Михайла Миколайовича Калачевського (1851–1907), українського композитора. Закінчив Лейпцизьку консерваторію. Визначний твір – «Українська симфонія» (1876, дипломна робота, виконана тоді ж у Лейпцигу). До початку ХХ ст. в Україні не виконувалась, поки український музикант Дмитро Ахшарумов не включив її до програми своїх концертів у Полтаві, Кременчуці, Катеринославі та ін. На початку 30-х років Микола Олексійович Грінченко (український музикознавець і фольклорист) знайшов оригінальний рукопис симфонії, відтоді вона постійно в репертуарі українських симфонічних оркестрів. У доробку Калачевського фортепіанні п’єси («Романс», «Ноктюрн», «Баркарола»), романси («Вона співає», «Зови надію сновидінням»).

80 років від дня народження Євгена Васильовича Пронюка (1936), українського громадського діяча, почесного голови Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих; Героя України (2006). Народився Євген Пронюк в селі Хом’яківка, Тисменецького р-ну, Івано-Франківської області. Батько був активним учасником ОУН-УПА, у 1945 році був репресований радянськими каральними органами, багаторічне покарання відбував на шахтах Воркути. Сім’я Пронюків була депортована до Казахстану. Там від непосильної праці та виснаження померла мати. Діти – брати Станіслав і Євген опинилися в дитбудинку. Напередодні 16-річчя Євгенові вдалося втекти до Києва. В столиці він влаштувався робітником на завод ім. Письменного. Працював токарем, електрозварювальником, контролером ВТК, одночасно навчався у вечірній школі, згодом йому вдалося стати студентом філософського факультету Київського університету ім. Т. Шевченка. З 1962 працював науковим співробітником Інституту філософії АН УРСР. З кінця 50-х – учасник опозиційного комуністичному режимові національно-визвольного руху. Розповсюджував літературу нелегального українського самвидаву. У 1964 написав для самвидаву статтю «Стан і завдання Українського визвольного руху», пізніше вилучену КДБ при арештах багатьох опозиціонерів. Почалися утиски – не була видана книга Пронюка про діяльність і творчість Остапа Терлецького, його не допустили до захисту кандидатської дисертації, намагалося вигнати з Інституту філософії. Попри стеження і тотальний контроль КДБ, Пронюк разом з однодумцями, зокрема, з Василем Лісовим, далі розповсюджував самвидав, тісно співпрацював з Іваном Світличним. У липні 1972 року Євгена Пронюка арештували, звинуватили в антирадянській агітації й засудили до 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. Покарання відбував у таборах Пермської області та Казахстану. Брав активну участь у боротьбі політв’язнів за свої права. Повністю відбувши термін, у квітні 1984 року повернувся в Київ. З труднощами влаштувався на роботу бібліотекарем. У 1988 Євген Пронюк брав участь у створенні Української Гельсінкської Спілки (УГС), був членом її виконкому. Того ж року, як член ініціативної групи, створював Український «Меморіала» ім. В. Стуса. 1989 року ініціював створення Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих. Був серед організаторів Народного Руху України (НРУ). 1990 року обраний депутатом Київської міської ради, 1994 – народним депутатом України від Тисменицького виборчого Івано-Франківської обл. Працював у Комітеті Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

35 років від дня народження Серени Вільямс (1981), однієї з найсильніших і найтитулованіших тенісисток сучасності. Серена Вільямс народилася в місті Сагіно (штат Мічіган), а її дитинство і юність минули в Каліфорнії та Флориді. Сім’я не була багатою, але й не бідувала. Мати працювала медсестрою, у батька був невеличкий бізнес – він очолював охоронну фірму. З раннього дитинства батько готував Серену, так само як і її старшу (на 15 місяців) сестру Вінус, до кар’єри в професійному тенісі. В результаті обидві сестри почергово ставали першими ракетками світу. Серена Вільямс – чотириразова олімпійська чемпіонка в одиночному і парних розрядах і володарка некалендарного Великого шолому в одиночному і парному розрядах, а також єдина як серед чоловіків, так і серед жінок володарка кар’єрного «Золотого шолома» (включає перемоги в усіх чотирьох турнірах Великого шолому і на Олімпійських іграх) в одиночному та парних розрядах. Загалом на її рахунку 38 перемог у турнірах Великого шолому, а за кількістю титулів на цих турнірах в одиночному розряді (22) вона поділяє друге місце в історії жіночого тенісу зі Штеффі Граф і поступається тільки Маргарет Сміт-Корт (24). Серена Вільямс є також п’ятиразовою переможницею підсумкового чемпіонату WTA і рекордсменкою жіночого професійного туру за сумою зароблених призових грошей. Як і старша сестра, Серена сповідує силовий стиль, який характеризується впевненою грою на задній лінії та потужними подачами. За межами корту спортсменка успішно займається бізнесом: вона – власниця фірми з виробництва спортивного одягу Aneres Designs, крім того, її щорічні доходи з рекламних контрактів складають у середньому 12 мільйонів доларів. Упродовж декількох років поспіль вона утримувала позиції найбагатшої спортсменки світу, аж поки конкуренцію їй не склала росіянка Марія Шарапова. Серена Вільямс бере активну участь у благодійних проектах: на її гроші побудовані декілька шкіл в Кенії та Сенегалі, в США студенти коледжів отримують стипендії. Серена вважає себе віруючою людиною: тенісистка сповідує погляди Свідків Єгови. На сьогодні вона – друга ракетка світу. Першою є 28-річна німкеня польського походження Анжелік Кербер.