11 вересня. Пам’ятні дати

11.09.2016 08:00 1179

Сьогодні в Україні День танкісті

Свято встановлено згідно з Указом Президента «Про День танкістів» від 29 серпня 1997 року, та відзначається у другу неділю вересня. Як відомо, танк – броньована машина, призначена для знищення техніки, дотів, дзотів і живої сили противника. Перші танки з’явилися ще під час Першої світової війни (1914-1918). За своїми технічними характеристиками вони суттєво відрізнялися від теперішніх броньованих машин, але навіть своїм грізним виглядом справляли на супротивника вражаючу дію. Сталося це у 1916 році під час битви на Соммі – перші 32 машини застосували під час бою англійці. На сьогодні збройні сили будь-якої з країн, яка серйозно ставиться до власної оборони, важко уявити без танкових з’єднань. Танкові війська володіють великою вогневою потужністю і ударною силою, високою мобільністю і надійним броньовим захистом. Вони призначенні для утримання зайнятих районів, рубежів і позицій, відбиттю ударів противника, прориву оборони противника, розгрому його військ, захопленню важливих районів, рубежів і об’єктів. Танкові війська можна сміливо назвати «бронею» піхоти – без них піхотинці як без рук – не підуть у наступ і не зможуть утримувати здобуті позиції. Як «серйозно пожартував» один із сучасних танкістів, безпосередній учасник АТО, «без артилерії вести бойові дії було б неможливо, а без танків – погано». Станом на 2016 рік у Сухопутних військах ЗС України діють 1-ша окрема танкова бригада та 17-та окрема гвардійська танкова бригада, 8 танкових батальйонів і 5 танкових рот. На їхньому озброєнні знаходяться майже 3 тис. танків Т-64БВ, Т-64БМ «Булат», БМ «Оплот». Бойові машини оснащені високоточною зброєю та сучасними керованими ракетами «Комбат», мають потужні двигуни, системи динамічного захисту та наведення. Російська збройна агресія щодо України багато чого змінила – вперше з часів Другої світової війни на території Східної Європи, а саме на східних кордонах України упродовж 2014-2015 років відбувалися танкові бої. Українські танкісти брали активну участь у визволенні населених пунктів Донеччини і Луганщини, боях за Дебальцеве, Мар’їнку, Піски, Авдіївку, проявили себе воїни-танкісти і в жорстоких боях у Донецькому аеропорту. Чимало українських танкістів загинуло, захищаючи батьківщину, чимало з них нагороджено за виявлені мужність і героїзм. Найвідомішим є, звісно, легендарний «залізний Адам» - майор, комбат 1-го танкового батальйону 1-ї танкової бригади Євген Межевікін – кавалер ордена Богдана Хмельницького ІІ і ІІІ ступенів, Герой України.

Сьогодні п’ятнадцяті роковини від дня скоєння терористичних актів у США (2001). Починаючи з  2002 року, за рішенням Конгресу США 11 вересня відзначається в Сполучених Штатах як «День патріота», а з 2009-го, після затвердження акта 111-13 Загального Закону США, дата називається «Загальнонаціональним днем служіння і пам’яті». Цього дня державний прапор США (як на території країни, так і за її межами) має бути наполовину приспущений. О 8:46 ранку за північноамериканським східним часом починається хвилина мовчання – саме в цей час перший літак врізався в Північну башту Всесвітнього торговельного центру на Нижньому Манхеттені. 17 хвилин по тому другий літак врізався в Південну вежу. Менше ніж за 90 хвилин, башти-близнюки, в яких щодня працювали до 50 тисяч людей, впали. О 9:37 третій авіалайнер врізався в західний фасад Пентагона. О 10:03 четвертий літак рухнув на поле на півдні Пенсильванії. Він прямував до Капітолія або до Білого дому, але завдяки сміливості пасажирів, які вже знали про те, що Америка піддалася нападам, задуму терористів не судилося справдитись. Згідно з даними, опублікованими у підсумковому звіті Національної комісії щодо терористичних атак проти Сполучених Штатів (комісія 9/11), у Всесвітньому торговельному центрі загинули понад 2600 осіб; 125 загинули в Пентагоні; 256 людей загинули в усіх чотирьох літаках. Таким чином, число загиблих перевищило кількість людських жертв у Перл-Харборі в грудні 1941 року. Безпрецедентні теракти, які назавжди змінили Америку, скоїли 19 молодих арабів, виконуючи накази ісламістів, що базувалися в Афганістані. Оскільки цей День не є федеральним для США, школи й різні установи працюють у звичному режимі, але чимало людей беруть участь у меморіальних заходах, присвячених пам’яті загиблих. Переважна більшість американців і досі називає цей день просто 11 вересня або 9/11.

Упродовж віків цього дня православні християни вшановують Усікновення глави Пророка, Предтечі та Хрестителя Господня Іоанна. Для всіх християн це день суворого посту, молитов та згадування насильницької смерті того, хто тисячі людей підготував до зустрічі з Христом. Згідно з Новим Заповітом, цього дня було страчено Пророка і Хрестителя Господнього Іоанна. Сталося це під час бучного святкування дня народження правителя Галилеї Ірода Антипи. На гостини в палац до можновладця зібралася сила-силенна людей: вельмож, тисячників і старійшин. Іоанн Хреститель на той час перебував в ув’язненні – Ірод кинув пророка за ґрати через те, що той викривав царя у перелюбі – ще за життя свого брата Филипа він одружився з його дружиною, Іродіадою. Особливо ж на те злостилася Іродіада – жінка підступна і мстива. Вона почала просити Ірода вбити Іоанна. Але Ірод не надто зважав на її прохання й не наважувався вбити Іоанна – передусім він боявся людського поголосу, адже Іоанна вважали за великого пророка, святу людину. Але цього дня, дочка Іродіади Саломія (пасербиця Ірода) танцювала перед гостями і так догодила цареві, що той необачно пообіцяв дати їй усе що завгодно, навіть і половину царства свого. Але дівчина, навчена матір’ю, попросила у вітчима незвичний і страшний подарунок: голову Іоанна Хрестителя на таці. Цар спочатку засмутився, але заради клятви і тих, що були з ним, не захотів відмовити їй. Воїн пішов до в’язниці, відтяв пророкові голову, передав дівчині, а та – своїй матері. Учні Іоанна, довідавшись про це, прийшли, взяли тіло його і поховали. Ця сумна євангельська історія слугувала поштовхом для появи величезної кількості творів світового мистецтва (особливо образотворчого). У народі з цим днем пов’язаний ряд традицій. Зазвичай цього дня не працювали, особливо не сікли ножем чи сокирою будь-який круглий овоч, що нагадує голову, - капусту, буряк, картоплю. Їли лише пісні страви, а дехто взагалі говів. Картоплю варили в мундирах, гарбузи пекли, а хліб лише відламували. Поліщуки з цього дня збиралися на полювання вовків.

Події дня:

55 років тому (1961)  заснований Всесвітній фонд дикої природи – найбільша в світі науково-дослідницька природоохоронна організація.

Ювілеї дня:

200 років від дня народження Карла Цейса (1816-1888), всесвітньо відомого німецького оптика-механіка, інженера і виробника оптики. 1846 року заснував у Єні фірму з виробництва оптичних приладів і оптичного скла «Цейс».

135 років від дня народження Асти Нільсен (1881-1972), данської кіноактриси, «зірки» німого кіно. Знімалась у фільмах: «Безодня», «Чорна мрія», «Балерина», «Ідіот», «Фрьокен Юлія», а також у звуковій кінострічці «Неймовірне кохання». В 1968 р. поставила фільм «Аста Нільсен» про свою творчу діяльність.

75 років від дня народження Івана Степановича Плюща (1941-2014), українського політика, народного депутата України; Героя України (2001).

70 років від дня народження Анатолія Дмитровича Криволапа (1946), українського художника-живописця, майстра нефігуративного малярства та пейзажу, одного з найвідоміших і найдорожчих сучасних українських художників. А ще просто – неперевершеного мага кольору, адже одного лише червоного він може втілити на полотні понад 80 відтінків! Народився Анатолій Криволап у Яготині на Київщині. Закінчив столичний Державний художній інститут (нині академія), факультет монументального живопису. Батько Анатолія не вважав малярство серйозною справою для чоловіка, тому зі скептицизмом ставився до захоплення сина живописом. Мати ж казала: «вчися добре, гарно поводься, аби сусіди не скаржилися, а професія і дружина – твій вибір». На початку 90-х років Криволап брав участь в арт-об’єднанні «Живописний заповідник». Його членами були Олександр Животков, Марк Гейко, Тіберій Сільваші. Після закінчення вишу митець майже 20 років експериментував, намагаючись знайти власний шлях. І зрештою таки знайшов його. Коли в 1989 році його перший червоний пейзаж «Багряні висоти» був виставлений на виставці у Будинку художника, то всі одразу ж звернули на картину увагу – так вона виділялася з-поміж інших робіт. Криволап мав виставки в США, Німеччині, Франції. Його полотна експонуються в Національному художньому музеї України, музеях Австрії, Британії, Японії. Роботи митця неодноразово встановлювали світові рекорди продажів сучасного українського мистецтва на міжнародному арт-ринку. У червні 2013 року полотно «Кінь. Вечір» на аукціоні в Лондоні було продано за 186 200 доларів. У 2012 році Анатолій Криволап став лауреатом Шевченківської премії за цикл із 50 робіт «Український мотив». Митець живе і працює в Києві та селі Засупоївка Яготинського району. Він у шлюбі, виховав двох дітей, є дідом чотирьох онуків (усі – хлопці). «Ніколи не мав інтересу до облич. Колись думав, що найсильніші – людські почуття. Коли перебрався до села, зрозумів: найбільше почуттів має природа. Її слухаю». А ще Анатолій Криволап ніколи не малював якийсь закордонний пейзаж – іспанський, французький, італійський – лише український. Художник вважає, що закордонна краса нецікава. «В Україні сяду під кущем, хвиля, як цунамі, накриває, і вже можу працювати. За кордоном сприймаю пейзаж оком, вдома – душею». А ще зауважує: «Я не знаю, що означає «патріот». Але знаю, що не міг би жити в іншій країні. Я – українець».

Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-