1 вересня. Пам’ятні дати

Хоча  офіційно День знань був затверджений ще в 1984 році, але вже багато десятиліть поспіль 1 вересня можна сміливо назвати одним із головних свят року – урочисте, хвилююче і відповідальне водночас, воно об’єднує всю громаду – від найменших, тих хто вперше піде до школи, стане першокласником, до серйозних старшокурсників – тих, хто стоїть на порозі дорослого життя. Крім того, це свято всіх учителів, викладачів, батьків, бабусь та дідусів, хто з хвилюванням та гордістю збиратиме та проводжатиме рідних чад до школи. Ба навіть ті, хто здавалося б не має жодного стосунку до шкіл, навчального процесу та реформи освітньої галузі, навіть вони в цей день відчувають дух цього свята. Традиційно цього дня в школах проходять урочисті лінійки з нагоди початку навчального року, вчителям дарують квіти, старші напучують молодших. У середніх спеціальних та вищих навчальних закладах, як правило, обходиться без лінійок, або влаштовують лінійки лише для першого курсу. У школах проводиться перший святковий урок, який щороку має різні теми, після якого зазвичай вирішуються організаційні питання – видача підручників, для першокласників визначають місця за партами тощо. За статистикою, за два останніх роки кількість першокласників в Україні збільшилася на 22 882 учні. Найбільший приріст учнів 1-х класів у міських денних ЗНЗ спостерігається в Києві, Дніпропетровській і Львівській областях. Натомість зменшення набору учнів у 1-і класи спостерігається в Луганській, Донецькій, Херсонській і Запорізькій областях. У Києві в цьому році першокласниками стануть майже 35 тисяч дітей. А ще цього року навчальні заклади столиці самі зможуть визначати, як відбуватиметься свято Першого дзвоника. Нововведення у відомстві пов’язують із розширенням автономії навчальних закладів, дебюрократизацією освіти та створенням сприятливого психологічного клімату всередині закладів освіти. До того ж, на початку серпня Міністерство освіти і науки України оприлюднило на своєму сайті 13 оновлених навчальних програм для 1-4 класів, затверджених колегією МОН.

Події дня:

1 вересня 1482 року кримський хан Менґлі І Ґерай захопив Київ, спалив усі собори і церкви (зокрема і Києво-Печерський монастир), захопив у полон велику кількість людей. Цей спустошливий похід він здійснив за лихим намовлянням московського князя Івана ІІІ. На той час Київщина належала до південних околиць Великого князівства Литовського, а Іван ІІІ спав і бачив себе «собирателем руських земель». Звісно, Литовське князівство йому в цьому заважало, а хитрощам і цинізму він добре навчився від золото ординців. Сам іти на Київ він не наважився, а от кримських татар намовив – як мовиться, добре «чужими руками жар загрібати». Згодом у подарунок Москві хан вислав чималий віз з награбованим добром із київських соборів і церков. Свідчення про ті страшні криваві події можна знайти в літописах. Згодом Менґлі І Ґерай ще неодноразово за активної підтримки Москви здійснюватиме напади на Київщину, Чернігівщину, Поділля і Волинь. А ще цей кримський хан відомий тим, що за його правління Кримське ханство остаточно відокремилося від Золотої Орди й потрапило під протекторат Османської імперії. Він був сином Гаджи І Ґерая – засновника Кримського ханства, та дідом Сулеймана І Великого (Пишного) – одного з найвизначніших турецьких султанів, дружиною якого була українська бранка Роксолана.  

1 вересня 1939 року нацистська Німеччина напала на Польщу. Початок Другої світової війни 1939-1945 років – одного з найбільших збройних конфліктів в історії. Тоді на територію Польщі увійшло майже півтора мільйона німецьких солдат. Вторгнення відбувалося вздовж майже усього кордону за активної підтримки авіації та артилерії. Як відомо, нацистська експансія в Європі розпочалася раніше – у 1938 році Гітлер анексував Судети, Австрію, потім, у березні 1939 остаточно окупував Чехословаччину. Світова спільнота мовчки спостерігала за агресивними діями Гітлера, лише час від часу висловлюючи «глибоку стурбованість». Але після вторгнення на територію Польщі політичні лідери деяких європейських країн змушені були об’єднати зусилля задля протистояння Гітлеру – 3 вересня Британія і Франція оголосили Німеччині війну. Тим часом, 17 вересня радянські війська розпочали окупацію Польщі зі сходу – згідно з секретним протоколом до Пакту про ненапад, підписаного у Москві 23 серпня Молотовим і Ріббентропом. Вже 23 вересня 1939-го, у Бресті відбувся спільний нацистсько-радянський військовий парад. За шість років Другої світової війни загинуло понад 50 мільйонів людей (як цивільних так і військових). У ній брала участь 61 країна світу (80% населення Землі). Воєнні дії відбувалися на територіях 40 країн. Україна була безпосереднім полем бою, зазнала величезних матеріальних та людських втрат. Загальні демографічні втрати України – включно з убитими, жертвами концтаборів, депортованими, евакуйованими й тими, що рушили у вигнання разом із відступаючими нацистами, - становлять не менше 14 млн. чоловік. 

Ювілеї дня:

275 років від дня народження Йоганна Бенедікта (Жан Бенуа) Шерера (1741–1824), німецького і французького історика, географа, економіста. Освіту здобув в університетах Страсбурга, Єни, Лейпцига. Деякий час був аташе французького посольства в Петербурзі. В 1808-1824 рр. – професор Тюбінгенського університету. Автор ряду праць, які містять відомості з історії, економіки, географії України. Праця Шерера «Аннали Малоросії» (1788) була першим у західно-європейській науці загальним оглядом географії та історії України. Вчений відзначав заслуги українського козацтва в захисті цивілізації від руйнівних нападів кочовиків.

1 вересня 1899 року народився Андрій Платонович Платонов (справж. прізв. – Климентов; 1899-1951), один із найсамобутніших і найяскравіших російських письменників ХХ століття. Автор романів «Чевенгур», «Щаслива Москва», повістей «Ювенільне море», «Котлован», оповідань («Єпіфанські шлюзи», «Фро»), п’єс. Російський письменник Юрій Нагібін, який знав Платонова (з ним товаришував вітчим Нагібіна Марк Левенталь) в одному з нарисів, присвячених російським письменникам, пише: «Платонова не расстреляли, даже не посадили. Сталин был неисправимый гуманист, Платонова оставили на воле, а посадили его любимого пятнадцатилетнего сына, одаренного, красивого Тошку. Но и того вернули во время войны, смертельно больного чахоткой, и дали умереть дома, предварительно заразив отца скоротечной формой болезни. Они лежат рядом в армянской части Ваганьковского кладбища, в русской – для Платоновых не нашлось места…»

105 років від дня народження Андрія Михайловича Попова (1911–1977), українського архітектора, заслуженого архітектора України (1971). Народився в Одесі. Закінчив Одеський інститут інженерів міського і комунального будівництва. Працював переважно в галузі ландшафної архітектури. Серед найвідоміших споруд: будинок музичної школи ім. П. Столярського в Одесі (1938), комплекс житлових будинків у Києві (1947), Центральний парк культури і відпочинку в Києві (1948-1950). Автор праць з питань благоустрою та озеленення міст і селищ України.

80 років від дня народження Миколи Івановича Мерзликіна (1936-2006), українського режисера і актора. Заслужений діяч мистецтв України (1979), лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1999). Працював режисером у театрах Маріуполя, Донецька, Києва. В 1970 р. став актором і режисером Київської кіностудії ім. О.П. Довженка, а з 1985 р. – головним режисером Дитячого музичного театру в Києві. Знявся у фільмах: «Тут нам жити», «Абітурієнтка», «Кожен день життя», «Небо – земля – небо», «Дума про Ковпака», «Ти тільки не плач» та ін.

1 вересня 1925 року народився Ігор Рафаїлович Юхновський (1925), український політичний і громадський діяч, фізик, академік НАН України, Герой України (2005). Видатний фахівець у галузі теоретичної фізики, засновник Львівської наукової школи статистичної фізики. Ініціатор створення та керівник відділу статистичної теорії конденсованих станів Інституту теоретичної фізики АН УРСР у Львові. До найвизначніших досягнень ученого слід віднести побудову мікроскопічної теорії іонно-молекулярних систем.

Сьогодні свій 69 день народження відзначив би Микола Петрович Мозговий (1947-2010), відомий український композитор-пісняр, естрадний співак, народний артист України. Автор популярних українських естрадних пісень «Зачаруй нас, любов», «Серце скрипки», «Тополиний край», «Минає день», «Рідний край». Народився Микола Мозговий в с. Сарнів на Хмельниччині в селянській родині. Перший дотик до мистецтва – концерт у колгоспному клубі, куди його малого, за руку привів батько. Після школи вчився в Чернівецькому музичному училищі імені Сидора Воробкевича. У 1969 році поступив до Харківського юридичного інституту. Одночасно, з 1971 по 1973 рік навчався у Республіканській студії естрадно-циркового мистецтва у м. Києві. Зрештою музика перемогла юриспруденцію і Мозговий почав працювати солістом-вокалістом «Укрконцерту», де прослужив понад 20 років. Став лауреатом низки республіканських та всесоюзних конкурсів. У 1985 році удостоєний почесного звання «Заслужений артист України». З 1993 року очолював Український мистецький фонд імені Володимира Івасюка. Був засновником і незмінним головою журі телевізійного фестивалю «Пісня буде поміж нас», фестивалю сучасної української пісні ім. Володимира Івасюка (м. Чернівці) та фестивалю «Море друзів» (м. Ялта). З 1999 року – завідувач кафедри теорії та методики постановки голосу Інституту мистецтв Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, професор (2004). З березня 2005 року – генеральний директор-художній керівник Національного палацу мистецтв «Україна». В одному з інтерв’ю музикант зауважив: «Можливо, для когось це буде незрозуміло, для когось неприйнятно, але мої вчителі – це моя країна, моя молодість, юність... Комусь то не подобається, а мені подобається. Це країна мрій. Я не пригадую жодного випадку, коли б мені заборонили писати українською або співати... Ні-ко-ли! Я завжди так писав і співав. І спасибі велике тим редакторам, режисерам на центральному телебаченні, які це все пропускали».

Роковини смерті:

110 років з дня смерті Джузеппе Джакози (1847-1906), італійського драматурга, лібретиста. Автор віршованих драм на сюжети середньовічних легенд і хронік («Партія в шахи», «Тріумф любові»), сімейно-побутових прозаїчних п’єс («Сумне кохання», «Як листя…»), один з авторів лібрето опер Джакомо Пуччіні «Богема», «Тоска», «Мадам Баттерфляй» («Чіо-Чіо-сан»), «Манон Леско»).