Марина Хонда, директор Департаменту суспільних комунікацій КМДА
У Києві вперше може бути реалізовано «ринковий» підхід до надання соцпослуг
27.08.2016 08:00 1075
  •  
  •  
  •  

 За два роки з початку Революції гідності громадянське суспільство в Україні зробило помітний крок у своєму розвитку. Тим, хто хоче наслідувати європейські практики, столична влада готова передати частину своїх повноважень разом з фінансовим ресурсами. Директор Департаменту суспільних комунікацій КМДА Марина Хонда вважає, що Київ може стати першим пілотним містом України, де буде реалізовано ринковий підхід до надання соціальних послуг. Докладніше – в інтерв’ю кореспонденту «Укрінформу».

– Для початку давайте з’ясуємо, що ми маємо на увазі, коли говоримо «соціальні послуги» і хто їх може надавати?

– Український законодавець визначив, що соціальні послуги можуть надавати бюджетні установи або підприємства на конкурсній основі. Скажімо, Департамент соціальної політики «розподіляє» кошти на такі послуги, а мешканці отримують послуги лікарні, патронажних сестер і так далі. Ми ж хочемо дещо змінити стару систему і залучити до цієї роботи громадські організації. Ви будете здивовані, але у Європі 90% соціальних послуг надають неприбуткові громадські організації, які мають замовлення від держави, міста чи регіону. Виграє від цього конкретна людина, яка може обрати, яка саме організація їй допомагатиме. Зазвичай, цим правилом користуються люди похилого віку чи люди з обмеженими фізичними можливостями.

– Як саме це працює у Європі?

– У червні-липні цього року Координатор проектів ОБСЄ в Україні організував поїздку для української делегації до Білорусі, Австрії та Португалії. Ми побачили дуже цікавий досвід Австрії, де 60% обсягів соціальних послуг виконують приватні неприбуткові організації. Віденські соціальні установи комфортні, затишні… I, головне, люди можуть обирати пансіонати денного перебування за своїми вподобаннями. При цьому вони сплачують невелику частину своєї пенсії, а решту фінансує держава. Білоруси надають медико-соціальну допомогу громадянам похилого віку та інвалідам за місцем проживання. Для цього там активно залучають Білоруське товариство Червоного Хреста – недержавну комерційну організацію, з якою укладено уже понад 30 договорів у регіонах. Цікавим також є досвід громадських організацій Португалії, які спочатку надавали такі ж послуги за власні кошти, а потім ці проекти підтримала держава.

– Що, на Вашу думку, може запозичити Київ?

– Майже все, були б кошти. Разом з тим, сьогодні Україна має інші виклики... Тож, на мою думку, крім соціальних послуг, слід залучати громадськість до благоустрою територій (тут у нас дуже гарний досвід співпраці із ОСНами), захисту прибережних смуг, екологічних проектів тощо. У нас є активні організації, які співпрацюють із сім’ями воїнів АТО та переселенцями, мають велику довіру й повагу у суспільства. Ми хочемо підтримати усіх, хто охоче займається цією роботою і потребує коштів для своїх задумів.

– Чи достатня в Україні законодавча база для того, аби місто могло замовляти виконання таких послуг?

– У нас є закон про фінансування соціальних послуг, який чітко визначає категорії людей для соціальної допомоги. Крім того, постанова Кабміну передбачає, що цю допомогу можуть надавати бюджетні установи або підприємства. Як ви розумієте, ГО у цьому переліку нема. Так от, ми хочемо напрацювати такий механізм для ГО за допомогою ОБСЄ. Крім того, депутати Київради, впевнена, приймуть необхідний пакет документів на рівні міста. Розуміємо, що працювати з бюджетними коштами непросто, адже проекти мають бути правильно подані, дуже чітко виписані, а також передбачені механізми контролю, аби місто могло спокійно віддати замовлення і не хвилюватися, що угоду виконають.

– А які кошти для проекту може виділити ОБСЄ?

– Наразі у рамках проекту «Вдосконалення доступу для організацій громадянського суспільства в Україні до надання соціальних послуг» ОБСЄ фінансує розроблення нормативно-правової бази, а пізніше навчатиме службовців та громадські організації. Кошти на реалізацію конкретних проектів виділятиме місто із свого бюджету.

– Чи можуть сьогодні ГО отримати бюджетні кошти на реалізацію своїх проектів?

– О, ми тільки ЗА! Навіть маємо підготовлений разом з експертами проект рішення про фінансування громадських організацій на конкурсній основі на реалізацію конкретних проектів…

– Яким чином визначатимуться громадські організації, що отримають ці бюджетні кошти?

– Лише і виключно на конкурсній основі. Від «вікового обмеження» для ГО вирішили відмовитися, бо маємо такі, які на паперах існують десять років, а практичної роботи – обмаль, і навпаки – організації, засновані у 14-15 роках, які мають велику повагу суспільства. Водночас, розуміємо, що перший рік після оголошення конкурсу (а я сподіваюся, що він стартує уже у 2017 році) і нам, і самим громадським організаціям буде дуже важко. Але у нас є позитивний досвід – робота із органами самоорганізації населення. Коли ми розпочинали міський конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування, у ньому взяли участь лише кілька ОСНів, а зараз маємо десятки проектів на облаштування прибудинкових територій, створення скверів, встановлення дитячих та спортивних майданчиків, які місцеві громади успішно реалізують за фінансової підтримки міста. Якщо у 2010-му на ці проекти місто виділяло 500 тисяч гривень, то у 2015-му півтора мільйона. Як бачите, зростає кількість учасників, зростає довіра до конкурсу і до влади. Сподіваємося, такою ж активною буде співпраця з ГО.


КОМЕНТАРІ

Ольга Озьорна, Національний співробітник проектів з питань розвитку громадського суспільства ОБСЄ:

– Проект «Вдосконалення доступу для організацій громадянського суспільства в Україні до надання соціальних послуг» створює нові можливості для співпраці органів державної влади і ГО. Насамперед, треба вносити зміни до законодавства щодо прозорості, звітності і концептуального змісту, навчати представників держструктур і громадських організацій, які займаються соціальними послугами. Минулого місяця ми організували для членів робочої групи ознайомчу поїздку до Австрії, Португалії та Білорусі, де показали традиційні практики надання соціальних послуг громадськими організаціями. Від КМДА запрошували директора Департаменту суспільних комунікацій Марину Хонду, яка має великий практичний досвід і є членом робочої групи з реалізації проекту. Думаю, до кінця жовтня будемо готові надати свої законодавчі рекомендації. Дуже важливим є те, що самі громадські організації на момент розроблення тендерної процедури приймають у цьому безпосередню участь.

Володимир Купрій, виконавчий директор БФ «Творчий центр ТЦК»:

– Для Києва особливо цінною є практика визначення потреб та оцінка якості надання соціальних послуг, які максимально зорієнтовані на потреби отримувача таких послуг (а не утримання територіальних центрів соціальної допомоги, як це у нас відбувається). На запрошення ОБСЄ ми вивчали європейський досвід, де закладено принципи вільного вибору способів отримання соціальних послуг в залежності від медичних показань. Скажімо, в Австрії дуже практикується так звана форма спільного проживання таких людей в одній квартирі, чи форма так званої «прийомної сім’ї» для людини похилого віку. До речі, багато хто може дорікнути, мовляв, треба збільшити фінансування мережі комунальних установ. Не зовсім переконливо це звучить, оскільки практика тієї ж Білорусі демонструє, які шалені кошти витрачаються на утримання пріснопам’ятних терцентрів, але люди все менше хочуть йти в ці установи, бо їх такі сервіси не влаштовують.

Анастасія Адрова

Фото: Укрінформ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-