17 серпня. Пам’ятні дати

17 серпня. Пам’ятні дати

Укрінформ
Сьогодні виповнилося б 48 років Андрію Кузьменку, відомому українському співаку, продюсеру, телеведучому, шоумену, лідеру гурту «Скрябін»

Андрій Кузьменко (1968–2015) народився в місті Самбір Львівської області.  Мати – вчителька музики, батько – інженер. В дитинстві мріяв стати водієм сміттєвозу, потім – лікарем-неврологом. Перше музичне потрясіння, яке стало поштовхом до меломанії – пісня The Beatles «Lady Madonna», яку Андрій випадково почув у 1979 році, коли йому було 10 років: «Я не знав, що її виконують Бітли, я прочитав назву на конверті значно пізніше. Мене здивувало інше: наскільки простою здавалася музика й наскільки сильно вона «вставляла», - згадував Кузьма. Музикою почав займатися з 8 класу, після того, як родина переїхала до Новояворівська. Ходив до музичної школи, грав на фортепіано. Служив в армії, закінчив стоматологічний факультет Львівського медінституту. Але стоматологія йому не подобалася, натомість, все більше захоплювався музикою, зокрема панком. Тут одкровенням був спочатку шотландський гурт The Exploited, потім легендарні «Брати Гадюкіни». Наприкінці 80-х років Андрій Кузьменко разом із друзями створює гурт «Скрябін» з яким відтоді тісно пов’язує власну долю. Впродовж тривалого часу Кузьма працював ведучим популярних телепрограм «Шанс» і «Шейканемо». Проявив себе і як талановитий письменник: у 2006 році видав книгу-автобіографію «Я, Побєда і Берлін», яка згодом декілька разів перевидавалась. Кузьма запам’ятався різним – енергійним, гострим на язик, часом провокативним (згадати хоча б створений ним дівчачий гурт «Пающие Труси» чи пісні з ненормативною лексикою), різким, епатажним – часом любив напустити на себе мачизму чи пограти роль Мефістофеля, але в душі він був романтиком – тонким і вразливим. Це видно по його кращих піснях: «Мам», «Люди як кораблі», «Квінти», «Радіо любов», «Старі фотографії», «Мовчати», «Місця щасливих людей». Нещодавно мати Андія Кузьменка в пам’ять про сина написала і видала книжку «Моя дорога птаха. Мамина книжка».

Події дня:

У серпні 1914 року у Львові було створено легіон Українських січових стрільців – перше українське збройне формування з часів знищення козацьких загонів Катериною ІІ. Цього дня 1914 року вийшла постанова Головної української ради про створення у складі австро-угорської армії українського добровольчого легіону (Українські січові стрільці; УСС). По суті, створення легіону УСС, який формувався в структурах австрійської армії, було спробою створення нового українського війська. Заклик був почутий, вояками зголосилися стати майже 30 тисяч добровольців з усієї Галичини. Щоправда, австрійський уряд, побоюючись патріотичних настроїв українців, обмежив чисельність легіону до 2,5 тисяч. Ядро військового угрупування склали активісти січово-сокільського, пластунського руху, було чимало студентів, вчорашніх гімназистів, викладачів, правників, митців та інших представників інтелігенції. Спочатку це був лише гурт патріотів далеких від військової справи, але з часом їм вдалося подолати всі перешкоди і на початок 1917 року стати добре вишколеною українською військовою формацією з національною символікою, власними одностроями й відзнаками, а також українською офіційною мовою та термінологією. Легіон УСС став утіленням передової політичної думки і виражав сподівання національно-свідомої частини суспільства на виборення Української держави. Протягом 1914 – першої половини 1915 року легіон протистояв російським військам у Карпатах, де одним із найяскравіших епізодів були бої за гору Маківку. У 1915-1917 роках легіонери брали участь у кровопролитних боях на Поділлі. Сотні молодих вояків, українських патріотів загинули на схилах гори Лисоні, на Бережанщині та в інших місцях. На стрілецьких могилах, поряд з прізвищем викарбовували слова: «Впав за волю України». Згодом з легіону УСС було сформовано полк Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем – полк, який брав активну участь у національно-визвольних змаганнях 1917-1920 років.

Ювілеї дня:

410 років тому народився П’єр Ферма (1601–1665), французький математик. За освітою юрист. Основні праці в галузі теорії чисел (сформулював, наприклад, 2 знамениті теореми), аналітичної геометрії (раніше Рене Декарта розвинув метод координат), математичного аналізу, геометричної оптики (сформулював її основний принцип).

73 роки від дня народження Роберта Де Ніро (1943), американського актора, режисера, продюсера. Знімався у фільмах: «ХХ століття», «Хрещений батько» (премія «Оскар», 1975 – перший актор, який отримав нагороду за роль не англійською мовою), «Таксист», «Нью-Йорк, Нью-Йорк», «Король комедії», «Мисливець на оленів», «Одного разу в Америці», «Недоторкані», «Бронкська історія» та ін. Де Ніро обожнює Нью-Йорк і Рим, хоча й зауважує, що італійська столиця останнім часом дуже змінилася. Натомість ненавидить Лос-Анджелес, заявляючи, що погоджується їхати туди лише в одному випадку: коли за це йому добряче заплатять. Сьогодні Де Ніро – патріарх Голлівуда і світового кінематографа в цілому, може дозволити собі висловлення далекі від новомодної політкоректності. Чорне він називає чорним, біле – білим, не забуваючи й про всі інші кольори. Він італійський американець, хоча в його жилах тече трохи французької, голландської і, навіть, німецької крові. Де Ніро є відданим прибічником і вихованцем системи Станіславського – акторству навчався у Вищій школі музики, мистецтва і виконавської майстерності Нью-Йорка (у цій самій школі навчався й Аль Пачіно – інший знаменитий італо-американець; до речі, лише на три роки старший за Де Ніро); потім відвідував курси Стелли Адлер – однієї з найвідоміших театральних педагогів США.

Роковини смерті:

6 років з дня смерті Олеся Ульяненка (справжн. – Олександр Станіславович Ульянов, 1962-2010), українського письменника, одного з найяскравіших представників укрліту дев’яностих-нульвих. Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка у галузі літератури (за роман «Сталінка»), премій «Благовіст» і «Сучасність», автор понад 20-ти романів, багатьох оповідань, кіносценаріїв, статей. Його тексти жорсткі, дискомфортні, брутальні. Автор ставить питання, на які читачеві вкрай важко знайти відповідь. Мабуть, через те читацька аудиторія сприймала їх неоднозначно. Втім, молодий письменник  удостоївся почути схвальні відгуки від Ліни Костенко та Павла Загребельного. Один із останніх романів Ульяненка «Жінка його мрії» був затаврований Національною комісією з питань захисту суспільної моралі як порнографічний. В Ульяненка взагалі була дивна біографія: народився в місті Хорол Полтавської області – здавалося б, йому долею написано версифікувати в псевдошевченківському стилі, а він обрав селіно-берроузівський мікс, хіба що з українським акцентом. Звісно, такі тексти не надрукуєш у місцевій районці. А ще Ульяненко служив у десантних військах у Німеччині та Афганістані. Тут теж треба напружувати уяву, аби змалювати собі образ десантника, що пише. Після служби в армії він мешкав у Києві, поневірявся по людях. Йому чимало допомагало подружжя Загребельних, а згодом, завдяки протекції тодішнього президента Кучми, він отримав власне житло. Письменника знайшли мертвим у власній квартирі на Позняках 18 серпня 2010-го. Йому було 48 років. Обставини смерті Ульяненка й досі викликають запитання у його друзів і близьких. Остання видана книжка Олеся Ульяненка – збірка оповідань «Яйця динозавра» вийшла друком навесні цього року. Нещодавно кінорежисер Мирослав Слабошпицький («Плем’я») заявив про запуск (разом із Володимиром Тихим) документального проекту «Олесь Ульяненко. Без цензури». Митець обіцяє, що це буде не фільм-пам’ятник, а жива розповідь про живу людину. А про Ульяненка є що розповісти.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-