Коли серце не б‘ється, а людина – живе і житиме
Вчора в київському Інституті серця було здійснено першу в Україні пересадку штучного серця із залученням німецьких фахівців з компанії Berlin Heart. Пацієнтові, харків‘янину Павлові Дорошку 41 рік. Тепер він отримав шанс дочекатися донорського серця. Про це Укрінформ уже повідомляв, а сьогодні ми хочемо докладніше розповісти про цю «фантастику», яка в розвинених країнах, як виявилось, уже давно перетворилась, якщо не на рутину, то на операцію з розряду «нічого» особливого.
«На дроті», з помпою, але так уже люди і 8 років живуть
«Це реальний шанс продовжити час очікування донорського серця. Ми змушені ставити прилад-турбинку, який працює від електрики. Але ці люди живуть з електричним дротом, який виходить назовні», - говорить директор Інституту серця Борис Тодуров.
Механізм, який назвали штучним серцем, сконструйований так: посередині помпа, яка перекачує кров, а від неї – два трубчасті виходи. Один із них встановлюється в лівий шлуночок хворого серця, другий - в аорту. Відтепер пацієнт має носити з собою невеличку сумку, в якій заховані акумулятори та електроніка, що керує штучним серцем, задаючи і контролюючи параметри його роботи. Фахівці запевняють, що це не заважає людині перебувати не лише в лікарні, а вдома і навіть працювати.
Шокуюча подробиця: у пацієнтів, яким вживлюють імплант, відсутній пульс і серцебиття. Погляньте на фото – цей механізм, який здається й не таким вже малим, вживлюється людині в грудну клітку, а власне серце пацієнта, нагадуємо, при цьому також залишається.
У Європі зараз із механічним серцем живуть 300 пацієнтів. Є інформація, що декому з них доводиться чекати пересадки роками і рекорд «життя без пульсу» на сьогодні складає 8 років. Для пересічних людей ціна штучного серця у 120 тисяч євро здається не підйомною, а використати такий механізм можливо лише один раз. Тобто, «підставити» його іншому пацієнту, після того як перший отримає донорське серце, - уже не можна. Втім, це на сьогодні не найдорожча операція, які доводиться робити людям.
Що буде раніше: колонізація Марсу, чи живе штучне серце?
Історія штучного серця почалася ще у 1937 році. Перший пристрій розробив радянський учений Володимир Деміхов. Він показав принципову можливість підтримки кровообігу в організмі собаки за допомогою пластикового насоса, що приводиться в рух електродвигуном. Собака прожив всього дві з половиною години, але це започаткувало нову еру в медицині.
А от перше штучне серце, успішно імплантоване людині, здійснила група американських вчених 2 грудня 1982 року на чолі з Віллемом Колффом і Робертом Джарвіком. Серце Jarvik 7 пересадили Барні Кларку, дантисту з Сіетла, який страждав від важкої застійної серцевої недостатності. Пацієнт прожив 112 днів, прив’язаний до зовнішнього пневматичного компресора, який важив 180 кг. Але в нього були часті випадки кровотечі, і Кларк дуже страждав упродовж цього часу і навіть кілька разів просив дозволити йому померти.
Відтоді медицина зробила значний ривок у трансплантації штучного серця. За словами фахівців із Німеччини, лише компанія Berlin Heart уже встановила 700 таких механізмів. Нагадуємо ще раз, що штучне серце імплантується лише тимчасово, з ним пацієнт лише очікує донорської пересадки. І, на жаль, не лише в Україні чекати на донорську пересадку доведеться роками. Навіть за кордоном на 1000 штучних імплантів припадає всього 300 донорських сердець. Учені й досі працюють як над створенням ідеального штучного серця, так і над вирощуванням «живого» зі стовбурових клітин, чи за іншими технологіями! І якщо в 2024-25-х роках можлива колонізація Марсу, то вирощування сердець теж уже не за горами.
Юлія Горбань, Київ
P.S. Про досягнення лікарів у імплантації вже людського серця Укрінформ розповість у наступному матеріалі.
