Профспілки під парламентом: похід по європейську зарплату
Сьогодні Федерація Профспілок України провела всеукраїнський мітинг трудящих проти підвищення тарифів і за європейську зарплату. Кореспондент Укрінформу взяв участь в урочистій і протестній ході.
...Я приєдналася до ходи одразу на вулиці Богдана Хмельницького. Вони йшли від Університету і шуміли так голосно, так відчайдушно тупотіли і барабанили, що всидіти в офісі було рішуче неможливо.
Вискочивши з будівлі Укрінформу, я влилася в колону авіаційних будівельників. Учасники ходи були одягнені в жилетки різних кольорів, кожна профспілка для своєї галузі мала жилетку свого кольору, і на ній було назву, наприклад «Профспілка ЖКГ» або «Профспілка медиків».
Спочатку я спілкувалася з людьми з профспілки авіабудівників.
- А ось ви несете плакатик, що реформи треба починати з підвищення зарплат. Я хотіла б запитати, скільки підприємств авіабудування працює?
- Ну ось, КБ Антонова працює, Авіант, Артема, Мотор-Січ... Ну вони, правда, не дуже завантажені, час-то який...
- А якщо вони не дуже завантажені, звідки ресурс на підвищення зарплати?
- Ну нехай держава думає. Ми ось, наприклад, працюємо у Федерації профоспілок і вважаємо свої обов'язком висловити солідарність.
- Знаєте, а чи правильним є існування офіційної профспілки взагалі? Адже вона залежить від директорів заводів. Як ви захищаєте права трудящих, якщо ви зарплату отримуєте на підприємстві?
- Ну ви не праві. У нас є такі директори підприємств, які за звільнену людину тільняшку порвуть.
Я пішла далі. До камізельок і прапорців «Нафтагазпрофспілки». Це були симпатичні молоді хлопці.
- Хлопці, вам теж зарплати не вистачає комунальні оплатити? Погано в галузі? - цікавлюся у них.
- Ні. Нам вистачає. Але ми хочемо, щоб депутати не розслаблялися. Ось чому в них зарплата більше, ніж у нас, інженерів?
- Мені здається, що у тих, хто сидить у французькому сенаті, польському сеймі, американському конгресі зарплати вище, ніж в інженерів цих же країн.
- Не в десятки разів. Це, по-перше. А по-друге, у них є й нелегальні доходи. Не живуть вони на зарплату.
- Гаразд. Тут пропонують перестати платити комунальні платежі. Ви не боїтеся, що тоді в галузі стане набагато гірше. Комуналка - це ваші доходи.
- Платежі платити треба, - коротко відповіли вони.
Представився тільки один з них, Микола Данило, але вони зізналися, що приїхали з Борислава. Одразу обмовлюся. Ці люди приїхали за рахунок профосюзів, але не за плату. Протест був щирим настроєм, хоча я не виключаю, що їм і видали маленькі відрядні. Ми підійшли до будівлі Кабінету міністрів. Тут біля головного входу уряд зробив симетричний хід: поставив два столи, за якими столи двоє хлопців. Поруч з кожним - тека документів. На столах стояли таблички: «Роз'яснення субсидій». Стіл одразу ж оточили люди, він перетворився на своєрідний блокпост.
- Подивіться, - волала жінка в жилетці профспілки медиків, - цей чинуша приніс цілий пакет паперів, щоб розповісти нам про свої субсидії, а мені в реєстратурі нема на чому талончик роздрукувати.
Вона схопила документи і стала люто ними розмахувати, дуже нагадуючи жест плаката з «Батьківщини-матері».
- Я купив за свої гроші ці папери, у Мінсоцполітики теж невеликі зарплати. І це не мої субсидії, я хотів би пояснити людям, - відбивався чиновник.
- Я хочу знати, чому газ ми купуємо за ціною Роттердама, - кричала інша жінка у величезних сережках-блюдцях.
- Не газ, а вугілля, - уточнила я.
- Яка різниця? - вона наступала на чиновників.
- А хто це Роттердам? - запитав мене чоловік у кепці.
- Це біржа в Голландії, - пояснила я.
Я думаю, що Мінсоц для цього блокпосту вибрав найбільш спокійних і з почуттям гумору чиновників. До роз'яснення щодо субисидій пропонувалася відмінна психотерапія для незадоволених життям.
Одним протестувальникам вони скрушно кивали, інших уважно слухали, третім пояснювали суть, механізм, строк видачі субсидій наступного року.
- А, між іншим, - шепнула я на вушко чиновнику, відходячи до будівлі парламенту, - вугілля по ціні «Роттердам плюс доставка» - свинство.
- А, між іншим, я не працюю у НКРЕ, можу проконсультувати щодо субсидій, - посміхнувся мені він, правда, не як хворий, а як здоровій.
Посвистівши й побарабанивши досхочу біля Кабміну, люди підійшли до площі біля парламенту, де була готова сцена. Багато з них втомилися і розклалися на травичці в Маріїнському парку. З собою у них були компоти та бутерброди.
- Мене треба охороняти, жартував один з літніх чоловіків, - у мене 140 квитків. За теперішніх часів - валюта.
Дядечко видався мені розумненьким, а з розумною людиною приємно поговорити.
- Я з профспілки енергетиків, з Дніпра (я зазначила, що «Дніпро» - стара-нова назва Дніпропетровська лунає з їхніх вуст дуже звично), - сказав чоловік, але відмовився представитися.
- Ми зараз живемо на гроші МВФ. І невідомо, що сталося б з курсом і економікою, якщо б Фонд не робив програму підтримки. Ви впевнені, що нам є з чого підвищувати зарплату?
- Є люди з дуже низькою зарплатою й пенсією. Адже ми просто хочемо допомогти їм вижити. Я читав, що пенсіонери більш як 20% на комуналку витрачати не будуть. Але це поки що лише слова. І потім, ми хочемо знати структуру тарифу. Чесну структуру. Скільки чого в газі й теплі. А ніхто не дає ясності, чому підвищується ціна.
- А ось тут були заклики не платити комуналку.
- Ну ні, як це? Люди повинні платити. Але держава повинна допомагати. Вона повинна допомогти найбіднішим, найбільш літнім? Я от не проти, що тариф в енергетиці підвищується. Він підвищується планово, і рентабельність буде досягнута в першому кварталі 2017-го року. Але ви зрозумійте, дуже бідними людям виробничі проблеми до лампочки.
- Гаразд. Але ж дуже бідні люди можуть взяти субсидії. Мільйони їх видавали.
- Ну ось, щоб про них не забували.
Профспілка медиків спочатку відмовлялася розмовляти. І, нарешті, знайшовся один з керівників Львівського профспілки медиків Юрій Білий.
- Наші вимоги - зверніть увагу на медицину. Медицину треба лікувати, їй потрібна сучасна техніка, вакцина, медикаменти. Ну це головне, ми хочемо сказати, що ми є. Підняли тарифи, підніміть зарплату хоча б у три рази. Субсидія - регрес, людині правильно піднімати зарплату.
- Ми живемо в борг на гроші МВФ. Нас годують зараз, звідки гроші?
- Гроші для держави - одне, гроші для людей - це інше. Але ми на першому місці ставимо питання забезпечення галузі. Треба ж, щоб було чим лікувати хворих.
Люди сиділи на травичці, спілкувалися. Тут же, я так зрозуміла, була ціла армія профспілкових працівників, у тому числі й самих апаратників.
Я ж стала пробиратися до сцени. Тут періодично виступали різні профспілкові лідери, вимагаючи підняти мінімальну зарплату до трьох з половиною тисяч гривень, зниження тарифів, будівництва інфраструктури села.
На сцену вийшов народний депутат Олег Ляшко.
- Ви не жебраки, ви не отримувачі субсидій. Ми сильна нація. Нам потрібен вітчизняний газ за ціною півтори тисячі за тисячу кубів.
Присутні аплодували Олегу, але вже без ентузіазму, втомилися.
Поряд з Ляшком стояв депутат Сергій Каплін, який дивився на всіх так по-хазяйськи. Різні профспілкові лідери підходили і обіймали його. А одна зі сцени запропонувала зробити його «нашим Лехом Валенсою»...
Я стояла і намагалася згадати, що мені це нагадує.
Згадала. Два роки тому тут були мітинги Партії Регіонів, як теза Антимайдану. І ось тут стояв Вадим Колесніченко, говорив: діди воювали, а тут бандерівці. Я навіть зайшла збоку ще раз подивитися на лідера партії Простих людей і нову зірку профспілкового руху.
Так, той самий Колесніченко, тільки в профіль. Я не дочекалася його виступу. Бо мала йти, а мітинг закінчувався о 12.00. Але нічого. Його на «Інтер» запросять. Лех Валенса все-таки.
Лана Самохвалова, Київ