В Україні сьогодні День Конституції
20 років тому, 28 червня 1996 року о 9 год. 18 хв. після 24 годин безперервної праці Верховна Рада України прийняла і ввела в дію Конституцію України. Цій доленосній події передували 6 років наполегливої і важкої праці, консультацій, криз і домовленостей. Новітній конституційний процес розпочався одразу ж після прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР «Декларації про державний суверенітет України» - вже у жовтні була створена Конституційна комісія. Після розпаду СРСР і набуття Україною незалежності у 1991 році стало зрозуміло, що розбудова правової системи в незалежній державі повинна здійснюватися на власній основі – оглядатися ні на кого. Між 1991-1996 років комісіями, окремо створеними Верховною Радою та президентом, було складено декілька проектів Конституції. Вони тривалий час обговорювалися, доповнювалися і доопрацьовувалися. Найгостріші протиріччя викликали питання розподілу влади і власності, державна символіка, статус російської мови і статус Республіки Крим.
Ліві сили схилялися в бік применшення ролі президенської влади, приватновласницьких відносин, за надання однакового статусу українській та російській мовам і збереження автономного статусу Криму. Праві, в яких об’єдналися представники «партії влади», підприємницькі кола та депутати національної культурно-мовної орієнтації, виступали за сильну президенську вертикаль, гарантування всієї повноти приватновласницьких прав, панування української мови та ліквідацію автономії Криму. Тим часом в країні діяла Конституція УРСР 1978 року з деякими змінами. У ніч з 27 на 28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла і ввела в дію Конституцію України.
Документ отримав підтримку двох третин депутатського корпусу (315 народних депутатів). У ньому визначалася сильна президентська влада, гарантувалися права приватної власності, затверджувалися нова державна символіка, статус української мови як єдиної державної, Крим визнавався автономною республікою а складі України. А загалом, за тоненькою брошурою, якою є 20-річна Конституція України – сторіччя народної законотворчості. Тут можна згадати і «Руську правду» доби Київської Русі, і козацькі та гетьманські конституції, включно з Конституцією Пилипа Орлика – однією з найперших на європейських теренах, і Конституцію Української Держави 1918 року. В радянський період в Україні діяло 4 конституції: 1919, 1929, 1937 і 1978 років.
Остання зі змінами діяла до прийняття нової Конституції 1996 року. Радянські конституції не були поганими – просто, упродовж багатьох років влада відверто ігнорувала засадничі положення Основного Закону, нехтуючи будь-які особисті права громадян, а ціла низка норм конституції фактично не діяла. Отже, проблема не в наявності заповітної книжечки і її сакралізації, а в дотриманні всіма членами суспільства того, що там написано. Приміром, у Великобританії немає конституції (так звана некодифікована конституція; базується на правових актах, зокрема й на Великій Хартії Вольностей 1215 року та Біллі про права 1689 і на парламентських законах) у звичному для нас, українців, смислі – просто відсутній єдиний писаний текст, але чи гірше від того живуть британці? Американська конституція – одна з найстаріших писаних конституцій світу, з’явилася через декілька десятиліть після української Конституції Пилипа Орлика 1710 року, але вона, з деякими поправками, діє і нині, а скільки конституцій змінилося з початку 18 століття в Україні?
За 20 років нинішній Основний Закон України змінювався 6 разів. Нині триває конституційна реформа. Прикметно, що в Конституції України 1996 року передбачена досить жорстка процедура внесення до неї змін та доповнень. Для схвалення відповідних змін до різних її розділів вимагається від 2/3 до ¾ голосів від конституційного складу Верховної Ради України. Якщо ж зміни скасовують чи обмежують права й свободи людини і громадянина або спрямовані на ліквідацію незалежності чи загрожують територіальній цілісності держави, то Конституція України, згідно зі статею 157 і взагалі не може бути змінена.
