29 червня. Пам’ятні дати

29 червня. Пам’ятні дати

Укрінформ
Сьогодні День Дунаю.

29 червня 1994 року в Софії була підписана Міжнародна Конвенція про захист ріки Дунай, яка стала каталізатором становлення інтегрованого управління міжнародним басейном ріки Дунай. День Дунаю є спільним пан-європейським заходом, який відзначається щорічно з 2004 року в кінці червня в 14 країнах басейну річки під егідою Міжнародної комісії з захисту ріки Дунай. Мета Дня – всебічне інформування та підвищення екологічної свідомості громадян. Дунай (антична назва – Істр) – друга за довжиною і площею басейну ріка Європи (після Волги). Довжина – 2 960 км. Сучасну назву річці дали кельти, що мешкали тут в 1-й половині I тисячоліття до н. е. Дунай отримав свою назву Danuvius (швидка вода) від кельтських слів danu (швидкий) та vius (вода). Річка бере початок на території Німеччини, в горах Шварцвальда. Далі протікає через такі столиці Центральної та Східної Європи, як Відень, Братислава, Будапешт і Белград, і впадає в Чорне море через дельту Дунаю в Румунії та Україні. День Дунаю в Україні традиційно святкують в басейні річки Тиси, однієї з найбільших приток Дунаю, яку називають «молодшою сестрою Дунаю». В День Дунаю зазвичай проводять низку фестивалів, конкурсів, круглих столів, екологічних акцій тощо. Цьогорічні святкування відбулися 28 червня на українсько-угорському кордоні поблизу села Галабор Берегівського р-ну Закарпатської області та села Тисакород (Угорщина) за участю місцевих громад та представників влади.

Події дня:

100 років тому (1916) відбувся політ першого літака Boeing – учбового спортивного біплана В-W,названого за літерами його творців Вільяма Боїнга і Вестервельта.

75 років тому (1941) спільним наказом НКДБ, НКВС і генерального прокурора СРСР військові, що здалися в полон прирівнювалися до зрадників батьківщини.

75 років тому (1941) з Києва почалась евакуація заводу «Арсенал».

5 років тому (2011) у місті Крістіанстаді, що знаходиться на півдні Швеції, відбулось урочисте відкриття пам’ятника та меморіальної дошки українському гетьману Пилипу Орлику. Відкриття було приурочено до 300-ї річниці Конституції Пилипа Орлика та 15-ї річниці сучасної Конституції України. Відкриття пам’ятника й дошки на будинку, де мешкав у 1716–1719 роках Пилип Орлик, було ініційовано Посольством України у Швеції. Пам’ятник, який вважається подарунком України шведському місту Крістіанстад, виготовила майстерня українських скульпторів Олеся Сидорука та Бориса Крилова за підтримки відомого українського актора Богдана Бенюка, який брав безпосередню участь в урочистому заході, та мецената Івана Омелянюка.

Ювілеї дня:

160 років від дня народження Олексія Антоновича Колаковського (1856-1912), українського скрипаля і педагога. З 1906 р. – професор Петербурзької консерваторії. Був солістом оркестру Київської російської опери і Большого театру (Москва). З 1897 р. – викладач Київського музичного училища, директор власної школи скрипкової гри. Виступав з сольними гастролями в Англії, Німеччині, Австрії.

135 років від дня народження Курта Закса (1881-1959), німецького музикознавця, балетознавця і мистецтвознавця. Автор фундаментального «Словника музичних інструментів» (1913),  у якому надзвичайно докладно досліджується історія і етнографія музичного інструментарія, та «Всесвітньої історії танцю» (1933), що містить поряд з багатьма цінними спостереженнями оригінальну концепцію походження і розвитку музики. Курт Закс відомий також тим, що знайшов правильний принцип розшифровки античного нотопису (що базувався на позначенні прийомів гри на кіфарі), ввівши тим самим у науковий ужиток справжнє звучання античної музики. Праці вченого дали поштовх бурхливому дослідженню позаєвропейських музичних культур у наш час. З 1937 року і до останніх років свого життя працював у США: спочатку професором Нью-Йоркського університету, а згодом ад’юнкт-професором Колумбійського університету.

110 років від дня народження Івана Даниловича Черняховського (1906-1945), українського військового діяча, генерала армії, двічі Героя Радянського Союзу (1943, 1944). Під час Другої світової війни командував танковою дивізією, корпусом, 60–ю армією, Західним та 3-м Білоруським фронтами. Герой прориву, командир 60-ї армії Черняховський пізніше став командувачем Третього Білоруського фронту. Він був наймолодшим генералом армії і наймолодшим комфронту радянських збройних сил. У лютому 1945 року Іван Черняховський загинув від німецького снаряду під час боїв у Східній Пруссії (нині Пененжно, Польща). У лютому 2012 року ім’я Черняховського отримав Національний університет оборони України.

80 років від дня народження Олександра Львовича Вратарьова (1936), українського поета-пісняра, драматурга, перекладача, автора кількох сотень популярних українських естрадних пісень. Його вірші покладено на музику Володимиром Бистряковим, Олександром Злотником, Геннадієм Татарченком. Його пісні виконували Дмитро Гнатюк, Юрій Гуляєв, Софія Ротару, Тамара Гвердцителі, Назарій Яремчук, Іво Бобул, Алла Кудлай, Павло Зібров. Серед найвідоміших: «Музика рідного дому», «Жоржини», «Каштановий вальс», «Прошу, пані!», «Леді Гамільтон». Вратарьов є автором текстів та віршів до пісень у мультфільмах: «Повертайся, Капітошко!», «Дострибни до хмаринки», «Як Петрик П’яточкін слоників рахував» тощо.

80 років від дня народження Резо Левановича Габріадзе (1936), грузинського письменника, сценариста, режисера, скульптора і художника, керівника Тбіліського муніципального театру-студії, заслуженого діяча мистецтв Грузії. Автор сценарії фільмів «Не горюй», «Міміно» та ін.

Роковини смерті:

75 років з дня смерті Іґнація Яна Падеревського (1860-1941), польського піаніста, композитора, державного діяча. Директор Варшавського музичного інституту (з 1909 р.). У 1919-1921 рр. – прем’єр-міністр і міністр закордонних справ Польщі. Брав участь у Паризькій мирній конференції. У 1921 р. залишив політичну діяльність, багато концертував, жив у США і Франції. Був піаністом романтичного стилю. У своєму мистецтві поєднував витонченість і вишуканість деталей з блискучою віртуозністю і полум’яним темпераментом. В основі його досить великого музичного репертуару були твори Фридерика Шопена (вважався неперевершеним його інтерпретатором) і Ференца Ліста.  Критики називали Іґнація Падеревського одним із найяскравіших музикантів свого часу, королем піаністів, чаклуном клавіатури, навіть, незважаючи на те, що його інтерпретації деяких музичних творів були досить-таки сміливими. Значну частину гонорарів музикант витрачав на доброчинність. Під його керівництвом у 1935-1940 рр. було підготовлено видання повного зібрання творів Шопена. Автор опери «Манру» – єдиної в історії польськомовної опери польського композитора, виконаної в Метрополітен-опера (поставлена в 1901 році в Києві та Львові). Родом із Вінничини; дитинство пройшло неподалік Житомира; декілька років родина Педеревських жила в Шепетівці (Хмельниччина). У 1899 році музикант виступав у Києві. Помер у Нью-Йорку, був похований на Арлінгтонському національному кладовищі; у липні 1992 року його прах був перевезений до Варшави і перезахований у соборі Святого Іоанна.

Два роки тому пішов із життя Анатолій Андрійович Дімаров (1922-2014), відомий український письменник. Народився на Полтавщині. Учасник Другої світової війни. Воював на Південно-Західному фронті, був командиром партизанського загону. Неодноразово був поранений і контужений (у 20 років став інвалідом). Випускник Львівського педагогічного інституту. Багато років поспіль працював у редакції газети «Радянська Волинь», редактором у видавництвах. Друкувався з 1949 року. Нині творчий доробок А.А. Дімарова складає декілька десятків томів. Найвідоміші твори: «Волинські легенди», «Через містечко», «Син капітана», «Містечкові історії», романи «Його сім’я», «Ідол», двотомник спогадів «Прожити й розповісти» та «Зблиски». Лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка 1981 року за останню частину роману «І будуть люди» - «Біль і гнів» (1974, 1980). Писав також для дітей. Митець був пристрасним колекціонером каміння (мав чималу колекцію). Колеги та друзі Анатолія Андрійовича знали його як неперевершеного дотепника, майстра розіграшу. Якби хтось видав на основі тих розіграшів книгу, була б справжнім бестселером. Часто розіграші відбувалися у Будинку відпочинку в Ірпені. Згадує Анатолій Дімаров: «Знаєте, зібрані там хлопці-письменники працюють, як прокляті… Бува, і не пишеться, а день і ніч в голові крутиться, крутиться... Мимоволі тягне на жарти. Класикою «жартів», як на мене, може бути історія з письменником Патрусом-Карпатським, який славився тим, що колекціонував розкішні краватки (а що значило на початку шістдесятих дістати кравата з голою жінкою на барабані?!). Я їх у нього поцупив та й пов’язав усі до одної собакам, що водилися на території Будинку відпочинку. Собачні було достобіса, усі акуратно збиралися біля їдальні під час сніданків, обідів і вечер, бо ми їх підгодовували. Довелося купити кілограм ковбаси і, вгощаючи по черзі нею собак, я кожну — приблизно сорок морд — i нагородив Патрусевою імпортною краваткою... Розлючений Патрус того ж дня накатав довжелезного вірша - прокляття Дімарову. На жаль, він загубився, лишився у пам’яті останній рядок: «Щоб тебе з’їли собаки!»

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-