24 червня. Пам’ятні дати

24.06.2016 08:00 714

Сьогодні виповнюється 78 років Марті Богачевській-Хом’як – американському історику українського походження, відомій громадській діячці, активістці українського жіночого руху в США. 

Народилася Марта Богачевська у 1938 році в місті Сокаль Львівської області. На початку 40-х років разом з батьками емігрувала у США. Закінчила Пенсильванський університет і аспірантуру Колумбійського університету. Захистила докторську дисертацію з історії російської філософської думки у ХІХ ст. В 1976 році надрукувала дослідження про видатного російського філософа Сергія Трубецького та про інших забутих (і заборонених) російських філософів. Згодом почала займатися дослідженнями українського жіночого руху. Впродовж багатьох років була віце-президентом Союзу українок Америки. Між роками 1986–1999 працювала над програмою дослідництва засобів у Національному фонді сприяння гуманітарним наукам у Вашинґтоні. Одночасно викладала курси історії України та Російської імперії у Вашинґтонському університеті. Викладала в університетах Нью-Йорка, Нью-Джерсі, Гарвардському університеті, Києво-Могилянській академії і Київському національному університеті. Професор історії Східної Європи. З 2000 до 2006 року Марта Богачевська-Хом’як очолювала Програму імені Фулбрайта в Україні, всіляко сприяючи модернізації української суспільно-гуманітарної науки, її повноцінному долученню до світового академічного середовища. Завдяки їй молоді українські науковці отримали чудову нагоду пройти стажування в наукових закладах США. Як дослідниця, Марта Богачевська-Хомяк чимало уваги приділяла осмисленню суспільних і культурних процесів в Україні у дорадянський і пострадянський час. Українським читачам добре відомі її розвідки про співвідношення націоналізму і фемінізму в українському жіночому русі, про особливості процесів формування національної ідеї та ідентичності українців, про роль інтелігенції та духовних лідерів у становленні нації та інші. Нинішні наукові зацікавлення Марти Богачевської-Хом’як зосереджені на дослідженні складних і суперечливих процесів розбудови УГКЦ у США протягом ХХ ст. Нагороджена преміями Барбари Гелд Асоціації славісток США і Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів. В Україні отримала орден Княгині Ольги ІІІ ступеня. Чоловік пані Марти – Ростислав Хом’як – українсько-американський журналіст і громадський діяч, член Української американської координаційної ради; рідний брат – Ігор-Орест Богачевський був американським конструктором, професором Нью-Йоркського університету, автором понад 100 наукових праць з астронавтики і ядерної фізики. 

В Канаді – День Жана-Батиста (Іоанна Хрестителя), якого вважають небесним покровителем франкоканадців. Головне свято давнього канадського міста Квебек – колиски французької цивілізації на північноамериканському континенті, столиці однойменної канадської провінції. Квебек був заснований французькими переселенцями в 1608 році на чолі з мандрівником і гідрографом Самюелем де Шампленом, який стане згодом першим губернатором Нової Франції (так тоді називали Канаду). У 1665 році у місті було лише 70 будинків і мешкало 550 чоловік, переважно представників різних релігійних груп. Нині у місті живе понад 500 тисяч мешканців, переважно франкомовних (тільки 1,5% жителів розмовляють англійською мовою); Квебек є одним із найбільш економічно успішних міст Канади після Калгарі, Едмонтона і Саскатауна, у ньому найнижчий рівень безробіття і найнижчий рівень злочинності по всій країні, а ще його по праву називають «Містом театрів». День Жака-Батиста є національним святом і офіційним вихідним днем у Квебеку. Це свято, яке радше можна назвати фестивалем франко-канадської культури, відзначають і в інших провінціях Канади, а також у США. Відзначається з 1636 року.

Події дня:

130 років тому (1886) в Одесі з ініціативи Іллі Мечникова була створена перша в Україні та друга в світі бактеріологічна станція (нині Одеський НДІ вірусології та епідеміології ім. І.І. Мечникова).

82 роки тому (1934) столицю України з Харкова перенесено до Києва.

Ювілеї дня:

175 років від дня народження Івана Миколайовича Ґе (1841–1893), українського письменника, актора і режисера. Молодший брат Григорія Миколайовича Ге (укр. і рос. письменник, культурний діяч) і відомого художника Миколи Миколайовича Ге. Навчався в Київській гімназії. Перебував на військовій службі. Вийшовши у відставку, в 70-80 роках ХІХ жив на Херсонщині. Викладав на заснованих ним в Одесі та Києві драматичних курсах. Писав російською мовою. Драматургічну спадщину Івана Ге становлять 25 п’єс – оригінальні твори, переробки та переклади. У своїх п’єсах («Мотивы скорби», «Второй брак», «Виновные, но несудимые», «Самородок», «Идеалисты и практики») та ін. Порушував злободенні соціальні та морально-етичні питання. Більшість п’єс була надрукована, окремі ввійшли до репертуару столичних та провінційних театрів 70-90-х рр. ХІХ століття. Писав також оповідання, повісті, нариси.

143 роки від дня народження Івана Матвійовича Стешенка (1873–1918), відомого українського громадсько-політичного діяча, літературознавця, педагога, письменника. Родом з Полтави. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (зі срібною медаллю). Викладав у Фундуклеївської гімназії. У Києві познайомився з родинами Старицьких, Лисенків і Косачів, брав активну участь у літературному гуртку «Плеяда». З 1900 р. до революції 1905 р. Стешенко друкувався в багатьох галицьких часописах і журналі «Киевская Старина»; після 1905 р. разом з однодумцями видавав гостросатиричні журнали «Шершень» і «Ґедзь», а пізніше у 1913 р. організував і редагував двотижневик «Сяйво». У 1917 р. Стешенко виступив одним із організаторів Української Центральної Ради, керував роботою шкільної і редакційної комісій УЦР, входив до складу Малої Ради. В 1917 – 1918 рр. він очолював рух за українську школу, здійснював керівництво діяльністю Товариства поширення шкільної освіти в Україні. З червня 1917 призначений генеральним секретарем освіти. Перебуваючи на цій посаді, Стешенко досить рішуче проводив українізацію шкільництва, сприяв виданню українських підручників і навчальних програм, організації українських гімназій та курсів українознавства. Поряд з тим Стешенко підкреслював потребу повної справедливості відносно всіх національних меншин в Україні, «права яких повинні бути пошановані автономією України». Підтвердженням цих слів служила поява в Україні державних єврейських шкіл. Але, не дивлячись на це, шовіністичні кола постійно звинувачували Стешенка в «примусовій українізації міст». Після відставки кабінету В. Винниченка працював головним інструктором Міністерства освіти. У липні 1918 р. був застрелений невідомим на вокзалі у Полтаві, куди він приїхав для підготовки до лекційних занять.

76 років від дня народження Вітторіо Стораро (1940), видатного італо-американського кінооператора, без якого сьогодні важко уявити європейське й американське кіно 2-ї половини ХХ століття. Володар трьох премій «Оскар» американської кіноакадемії (фільми «Апокаліпсис сьогодні» (1980)), «Червоні» (1982), «Останній імператор» (1988; удостоєний також премії «Давід ді Донателло», 1988). Зняв також кінокартини «Конформіст», «Останнє танго в Парижі», «Двадцяте століття», «Танго» (приз МКФ у Каннах, 1998). «Ми ніколи не повинні повертатися. Завжди треба рухатись уперед і шукати шляхи розвитку мистецтва, створювати кіно. Я думаю про свою кар’єру, як про безкінечний пошук гармонії між протилежними життєвими силами: світлом і тінями, свідомого і позасвідомого, матерією і енергією, чоловіком і жінкою. Кіно – це подорож довжиною в життя». (Вітторіо Стораро)

70 років від дня народження Надії Володимирівни Кир’ян (1946), української дитячої письменниці, поетеси, перекладачки, журналістки. Член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України. Лауреат літературної премії видавництва «Веселка» імені Олени Пчілки (1997).

55 років від дня народження Максима Віталійовича Стріхи (1961), українського вченого, громадського діяча, перекладача, доктора фізико-математичних наук.

Роковини смерті:

81 рік із дня смерті Карлоса Гарделя (1890-1935), аргентинського співака, композитора і актора, визнаного «короля танго». Уявити аргентинське танго без Карлоса Гарделя так само важко, як і без Астора П’яццолли. До Гарделя танго сприймалось виключно як танцювальна музика без тексту. Гардель надзвичайно популяризував цей жанр (завдяки власному шарму, а також завдяки радіо і кіно) і вивів його не лише за межі Аргентини, але й за межі Латинської Америки. У фільмі «Запах жінки» Аль Пачіно танцює танго з Ґабріель Анвар під гарделівську мелодію «Por una cabeza». Цей 3-хвилинний епізод, який репетирували 2 місяці, є одним із найяскравіших моментів фільму. Щороку, 11 грудня, у день народження Карлоса Гарделя відзначається Міжнародний день танго. Артист загинув у авіакатастрофі над Колумбією. Йому було лише 44 роки.

25 років з дня смерті Галини Миколаївни Кирилової (1916-1986), української артистки балету, педагога, народної артистки України (1977). У 1972-1986 рр. – художній керівник Київського хореографічного училища, в 1972-1974  рр. – художній керівник балету театру ім. Т.Г. Шевченка. 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-