Юрій Касьянов, волонтер
У проекті - мережеві «безпілотники». Це вже на кшталт колективного розуму
02.06.2016 15:30 1686
  •  
  •  
  •  

Кореспондент Укрінформу зустрівся з Юрієм Касьяновим – найвідомішим, мабуть, сьогодні волонтером країни – у скромному напівпідвальному приміщенні в Києві, де очолювана Юрієм волонтерська група працює над створенням безпілотних літальних апаратів для потреб української армії. Саме безпілотники – їхня роль в сучасній війні, створення і застосування на фронті українсько-російської війни, – були головною темою розмови.

- Юрію, як вас правильно представити читачам?

- Я зараз - волонтер, доброволець і, скажімо так, публіцист, громадський діяч в одній особі. Я не займаю ніяких державних посад, не пов'язаний ні з якими політичними силами, повністю незалежний від держави. Очолюю неформальну волонтерську структуру - між собою ми її називаємо «Матриця технологій», - яка займається теорією і практикою в сфері безпілотних літальних апаратів і взагалі ідеями і технологіями, які можуть застосовуватися у військовій справі. Така собі збірна солянка технологій.

- Сьогодні дуже багато говорять, що безпілотники - це переворот у військовій справі. Що з їх появою війна стає зовсім іншою. Чи це Так?

Будь-яка сучасна керована ракета - безпілотник, але тільки «безпілотник-камікадзе»

- Новизна безпілотних літальних апаратів досить умовна, тому що, наприклад, всім відомі німецькі ракети ФАУ-1 і ФАУ-2 періоду Другої світової війни, які теж фактично були безпілотними апаратами. І будь-яка сучасна керована ракета - безпілотник, але тільки в один кінець, без повернення. Те, що зараз називають «безпілотник-камікадзе».

Тобто, якісна зміна полягає не в появі саме безпілотних апаратів, а в тому, що розвиток технологій дозволяє застосовувати такі апарати масовано і в найрізноманітніший спосіб ведення збройної боротьби. Застосовувати їх у військовій справі не тільки, скажімо, в інтересах дивізії, бригади або батальйону, але в масштабі завдань роти, взводу, відділення або окремого блокпосту, або для підтримки ДРГ - диверсійно-розвідувальної групи. Це природно, адже безпілотні літальні апарати - і військові і невійськові - стали дешевшими, компактнішими, розумнішими. Бо обчислювальна потужність от цього безпілотного літального апарату (показує на безпілотник - ред.) у сотні разів перевищує обчислювальну потужність перших комп'ютерів, що з'явилися на рубежі 90-х років. І вартість теж у сотні разів менша.

Той мозок, який є в нашому безпілотному літальному апараті, - автопілот, побудований на якомусь процесорі, можна з тим же успіхом застосувати і для створення безпілотного танка, безпілотного підводного човна та інших кумедних речей, які можна застосовувати у військовій справі. Його можна прикріпити до некерованої ракети, додати площини, якісь керуючі приводи і зробити з нього керовану ракету. Тобто, це такі універсальні рішення, які народжені загальним розвитком робототехніки та комп'ютерної техніки.

- Це і є революція у військовій справі?

Зараз ми на порозі нової революції: коли використання безпілотників у всіх військових сферах стане масованим

- Сильні, технологічно розвинені держави - Сполучені Штати, Ізраїль, Німеччина, Франція, Великобританія - намагаються убезпечити своїх солдатів і зробити війну ефективнішою за рахунок застосування безпілотних літальних апаратів. Звичайно, це революція у військовій справі. Але немає ще такого переламу, коли ця революція стане глобальною і, відповідно, з глобальними наслідками. Для ілюстрації: наприклад, колись був димний порох, потім винайшли бездимний з великою кількістю енергії, з'явилася можливість виготовляти патрони в тому вигляді, в якому вони є зараз, зброя стала легшою, більш доступною. Якийсь час озброєння на бездимному і димному пороху співіснували поруч, і не було ще революції у військовій справі. Але в момент, коли бездимний порох повністю витіснив конкурента, способи ведення війни якісно змінилися. Ходити і стріляти строєм вже неправильно, тому що бездимний порох дав можливість стріляти з більших відстаней, сидячи в окопі. В англо-бурській війні бури вперше використали тактику розосередженого використання малих груп на полі бою, і британцям було несолодко, незважаючи на їхню очевидну перевагу в кількості солдатів, кулеметів, артилерії. Тактика змінилася, це була революція у військовій справі. Зараз ми на порозі нової революції, вона здійсниться, якщо ми говоримо про безпілотні літальні апарати, коли їх використання у всіх військових сферах стане повсюдним, масованим і тоді можуть змінитися не лише способи ведення війни.

- Що саме?

Дрони можуть зробити марним такий потужний на сьогодні засіб сучасної війни, як снайпери 

- От навіть зараз можна зробити дрон розміром з кулак, який звідси долетить, скажімо, до метро «Університет» - це з кілометр, і влучить у людину, яка там стоятиме, - точково. Скажімо, вколоти її шприцом з отруйною речовиною, без жодного пострілу, непомітно. Також і на полі бою. Наприклад, по вас стріляє ворожий снайпер. Ви його не бачите, він вправно замаскувався. Але ви дістаєте з рюкзака дрон, кидаєте його в бік снайпера, і далі він все зробить сам. І все - такий потужний на сьогодні засіб сучасної війни, як снайпери, стає недієвим.

Але тут є й інша сторона медалі. Ми говоримо тільки про те, що потрібно для перемоги у війні. Але це призведе, по суті, до зміни всього устрою життя людства. Я кажу не тільки про те, що дрони будуть, скажімо, піцу вам приносити додому. Головне - життя перестане бути приватним, воно і зараз не повністю приватне, все можна переглянути або прослухати. Все це стане дуже небезпечним. Чому? Тому що, пам'ятаєте фільм «Термінатор», машини захопили Землю. Ось ми на тому рівні цієї революції, коли машини дійсно прийматимуть рішення на полі бою частіше, ніж людина, бо вони прийматимуть його швидше, і є велика спокуса надати машинам таке право.

- Тобто, фільм «Термінатор» - не порожня фантазія?

- Абсолютно не порожня фантазія. Сьогодні американці й ізраїльтяни працюють над створенням мережевих безпілотних літальних апаратів. Навіть у нас в країні є вже такі напрацювання. Мережеві - це ті, які літають зграями або застосовуються зграями, мозок кожного літального апарату взаємодіє з іншими. Тобто, вони вилітають, патрулюють всі разом, дивляться. Один засік ціль, інший вдається до відволікаючого маневру, третій - влаштовує перешкоди, четвертий - нападає, п'ятий - фотографує. Це вже якийсь колективний розум. І очевидно, що він може бути використаний без участі людини, тому що людина в цей час у цій точці простору відсутня.

Сьогодні будь-яка більш-менш грамотна людина, яка займається авіамоделюванням і розуміється трошки на цих технологіях, може абсолютно спокійно вдома створити літальний апарат для розвідки, і він відразу полетить, всі дані для цього є в Інтернеті, всі деталі купуються через Інтернет. Можна зробити апарат-камікадзе, який полетить будь-куди і знищить будь-що.

Мати ударні безпілотні системи і захист від них - це стратегічно важливо для існування сучасної держави

- Але ж існує і захист від таких варіантів?

- Є, звичайно. Технології безпілотників і технології захисту від безпілотників розвиваються паралельно. Але наша держава поки що про це не думає. Держава вважає, що це все маячня. Чому? Тому що наші чиновники - люди недалекі, мало освічені, їх хвилюють тільки власні рахунки в офшорах, і вони чомусь вважають, що все можна купити. Тобто, вони думають: якщо стане зовсім погано, я куплю собі якийсь захист. А от не купите, ніхто не продасть, тому що це буде найдорожче, що є у світі, це як ліки від СНІДу. Тобто, наявність такого захисту, так само як і наявність ударних безпілотних систем, є стратегічно важливими для існування сучасної держави. Тому що вже не важливо, яка у тебе гвинтівка, кулемет, танк, гаубиця або літак. Безпілотна авіація вже якоюсь мірою замінює авіацію, тому що підготовка одного пілота коштує мільйони доларів, літак коштує десятки мільйонів доларів, авіаційне озброєння - шалені гроші, а з усім цим може впоратися пташка, яка коштує кілька тисяч або десятків тисяч доларів.

- На якому якісному й організаційному рівні нині використання безпілотних апаратів в Україні, тобто, фактично, українською стороною у війні з Росією?

- З одного боку - це аматорський рівень, тому що використовуються переважно апарати або любительські, або виготовлені напівкустарним способом невеликими фірмами. Це не означає, що апарати погані, а просто - аматорський рівень виготовлення. Плюс до цього те, що у нас досі немає єдиної мережі розвідки, яка б використовувала дані безпілотників у поєднанні з іншими засобами розвідки. Тобто, розвіддані, здобуті безпілотниками, використовуються для вирішення якоїсь локальної задачі в інтересах конкретного батальйону, блок-посту, артилерійської батареї - все, далі ці дані не виходять. З військової точки зору, це, звичайно, аматорство. З іншого боку, у нас уже накопичився дійсно великий досвід професійного використання безпілотної техніки. Вже зараз волонтерські, військові, добровольчі групи і технічні колективи, які за ними стоять (тобто допомагають створювати техніку), використовують безпілотники цілком професійно. Вони вже знають, як працювати на тій чи іншій ділянці фронту, в районі Станиці Луганської, або Щастя, або Дебальцевого.

- Тобто, у нас очевидні успіхи?

- Вони є, безумовно. Але, хоча у цих груп досвід створення і застосування безпілотних апаратів - величезний, він не затребуваний державою. Тому цей досвід не має логічного розвитку, який мав би бути. Держава повинна була б у цій ситуації, ще рік, ще два роки тому, використати цей досвід, підтримувати і розвивати ці групи. Повинна бути якась державна служба, яка займалася б оборонною проблематикою в інтересах усіх відомств, всієї країни. Вона, ця служба має шукати людей, які вже роблять або можуть зробити унікальні речі, знаходити серед військових, добровольців, волонтерів тих, хто має досвід роботи з безпілотниками, поєднувати їх у нові колективи, щоб, наприклад, побудувати на їх базі потужну розвідувальну мережу. Щоб вони створювали нові апарати, нові способи їх застосування, нові способи боротьби з ворогом і т. д. Це все нормально. Така ситуація була, скажімо, під час Другої світової війни у Великобританії, коли держава вишукувала розумних людей під різні проекти або з різними ідеями, які можна реалізувати. Наприклад, для захисту країни від повітряних нальотів з допомогою радіолокаторів. Вони брали студентів, вони брали ідеї, вони знаходили людей - носіїв ідей, носіїв технології, вони знаходили колективи, які щось можуть. Такі люди зараховувалися, через спеціальні державні структури, в тому числі через прем'єр-міністра Великобританії Черчілля; він був "застрільником" такого проекту. У США, наприклад, сьогодні діє така ж, по суті, структура - відомий дослідний центр ДАРПА. Він веде різноманітні дослідження й експерименти в різних областях науки і техніки. В першу чергу - оборонного значення.

- Це приватна фірма?

- Ні, це державна структура, яка має бюджет, визначений Конгресом США.

- І у них немає комерційного інтересу?

- Прямого немає. Вони надають Конгресу ті напрямки, які вважають проривними, скажімо - створення нових видів акумуляторів, які працюватимуть в п'ять разів довше за нинішні. О'кей, каже Конгрес, працюйте, ось вам бюджет. Менеджери ДАРПА вивчають все на тему акумуляторів, їздять по виставках і семінарах, розшукують компанії - великі або маленькі - немає різниці, знаходять приватних осіб, які заявили, що вони щось там новеньке придумали в акумуляторах. Пропонують їм: от вам, припустимо, 100 тисяч доларів, а ви до кінця року надайте звіт про ваші дослідження, про ваші напрацювання, дослідні зразки. Тобто, вони не вимагають грошей назад, та ще й з прибутком, вони просто просять за ці гроші виконати наукову, дослідницьку роботу, побудувати дослідний зразок. В результаті цієї величезної і кропіткої роботи країна робить технологічний прорив у створенні акумуляторів принципово нової якості.

- В Україні нічого подібного немає?

- Абсолютно, навіть близько немає. У нас є монстр Укроборонпром, який, навпаки, підриває основи нормального змагального підходу, вбиває приватну ініціативу або гальмує розвиток оборонних технологій. Все це, звісно, за бюджетні мільярди.

- Якщо виключити, забрати «волонтерські» безпілотники, то що залишиться у Збройних Сил України? Там є якась своя служба або підрозділ безпілотних апаратів?

- У Збройних Силах України та Національній гвардії є закуплені на різних умовах безпілотні літальні апарати, і є люди, які в плановому порядку під підписані накази, під затверджені інструкції відповідають за цю проблематику. Безумовно, вони є, але тільки на фронті ми їх не бачимо, на фронті, як правило, вони бувають дуже рідко.

- А де ж вони бувають?

- В тилу готуються, вони постійно готуються, вони беруть участь у різних навчаннях. Техніка, яку вони закуповують, настільки коштовна, що їм, напевно, шкода використовувати її на фронті. В результаті у них мізерний досвід застосування цього всього.

- А як давно держбюджет закуповує безпілотники?

- З 2014 року. Перші закупівлі в галузі безпілотної авіації серед апаратів української збірки - це «Фурії». Виробництво «Атлон-авіа». За великим рахунком, це - аматорський апарат, який можна замовити поштою, прийде набір, і ви його зберете. Це була базова така модель, потім її вдосконалили, але в основі - той самий аматорський апарат ер-ве-джет, добре знайомий любителям на цьому ринку. Ці ділки змогли продати державі за дуже високими цінами ці апарати в дослідну експлуатацію Збройних Сил, Національну гвардію та СБУ. Ті, хто професійно займається безпілотниками на фронті, іронізують, що цими апаратами засіяна вся Донецька та Луганська область, тобто зона АТО. Чому? Бо ці апарати не мають професійного автопілота, вони літають на ручному керуванні, і тому не можуть протистояти засобам радіоелектронної боротьби. Потім, поганий вишкіл персоналу теж грає свою роль.

- Це персонал фірми?

- Ні, застосовували ці апарати або військові, або нацгвардійці, або СБУшники, у яких, зрозуміло, немає досвіду. Це суто корупційні закупівлі, з якимись «відкатами». Ми в цьому участі не беремо. За такою ж схемою був куплений і поставлений на озброєння апарат виробництва заводу «Меридіан», який нібито розробили студенти КПІ.

- Чому нібито?

- Тому що насправді не студенти розробляли, мені це добре відомо, а розробляв один чоловік, який дійсно працював в КПІ, але він далеко не студент. Просто от така гарна піар-казка - розробили студенти КПІ! Але при цьому хтось віддав комусь валізу грошей для того, щоб цей апарат поставили на озброєння.

- Він поганий?

- Ні, він не поганий, але на ринку є багато інших аналогічних апаратів української збірки, теж непоганих, навіть дуже добрих, але набагато дешевших. Звичайно ж, мав би бути якийсь конкурс. Очевидна, на мій погляд, корупційна схема, яка до того ж так красиво подана - мовляв, студенти КПІ зробили.

- Готуються в тилу, корупційні закупівлі... Виходить, що реально армія цим інструментарієм війни - безпілотниками - не користується?

- Користується, але лише створеними волонтерами або іншими недержавними групами. Я ще раз підкреслю, що у нас в країні вже склалися не тільки волонтерські, але і комерційні колективи, які створюють непогані безпілотники, але вони купуються за гроші спонсорів для того, щоб використовувати в Збройних Силах в обхід держави. Є дві категорії безпілотників в армії - це волонтерські, і ті, які створені малими комерційними колективами, це невеликий безпілотний бізнес, який існує на гроші спонсорів. Скажімо, спонсори 80-ї бригади оплачують якісь апарати, спонсори 54-ї бригади оплачують. Розумієте, в обхід Міністерства оборони, бо інакше ця бригада безпілотники не отримає.

- Яким же чином бригада бере їх на баланс?

- Це вже залежить від її командира. Ставити на баланс ці апарати вельми складно, ніхто не хоче цього робити з тієї причини, що, якщо ви раптом втратите апарат, вас затягають по прокуратурам.

- Чи можуть наказом передати цю техніку, скажімо, інший бригаді?

- Можуть, хоча держава ані копійки за неї не заплатила. Тому, як правило, ніхто не ставить на баланс, просто командир у себе записує і несе відповідальність перед людьми, які позичили гроші, це все тримається на нормальних людських порядних відносинах. Таким же чином створюються підрозділи безпілотної авіації, тому що формально їх в штаті немає, люди записані гранатометниками, кулеметниками, зв'язківцями, а насправді ведуть безпілотну розвідку в інтересах ось цієї ділянки фронту, в інтересах конкретної бригади.

- Але в чому, на вашу думку, першопричина цього ненормального стану?

- Причина, як на мене, проста - це повна інтелектуальна безпорадність наших керівників. У нормальної людини, навіть не дуже розумної, мають бути якісь обмежувачі в житті, які дозволяють їй вижити. Ми бачимо, що гаряче - і відсмикуємо руку. У більшості наших керівників, які сидять у кабінетах в Генеральному штабі, в Міністерстві оборони, в інших структурах, працюють тільки хапальні рефлекси. Їм здається, що воно якось само собою розрулиться, може - за допомогою Сполучених Штатів, Євросоюзу, НАТО, і тому нормальне егоїстичне бажання убезпечити себе за допомогою того, що ти убезпечиш державу, створиш дійсно ефективні збройні сили, приймеш на озброєння нормальні безпілотні літальні апарати, створиш служби аэроразведки - воно не діє. Превалює жадібність, елементарна жадібність.

- А які успіхи в цій справі нашого військового супротивника - Росії?

Росія активно застосовує безпілотники на Донбасі, не тільки класичні розвідувальні, але і постановники перешкод, і радіотехнічної розвідки, і ударні

- Звичайно, скромніші, ніж, скажімо, успіхи Сполучених Штатів або того самого Ізраїлю. Але Росія давно, задовго до Криму й Донбасу, почала серйозно займатися цією проблематикою. Вони використовували ресурс всіх конструкторських бюро, які займаються чимось схожим, стали робити хоч якісь власні безпілотники. Потім, зрозумівши, що технологічне відставання дуже велике, вони закупили у Ізраїлю готові апарати і лінію для збирання апаратів, ліцензію. Це дозволило їм закрити найнагальніші потреби і почати формувати вітчизняну школу безпілотної авіації. Зараз вони багато розробляють безпілотників, багато закуповують, цього року у них за планом стояла бюджетна закупівля близько 600 безпілотних літальних апаратів. Вони хочуть мати в кожному взводі безпілотний літальний комплекс. Вони активно застосовують безпілотники на Донбасі, не лише класичні розвідувальні, але і постановники перешкод, і радіотехнічної розвідки, і ударні. Тобто, вони над цим працюють активно, у них є хороші результати, у них є у війську готові підрозділи, тисячі навчених людей, тисячі апаратів. На кінець минулого року у них було на озброєнні вже до 1 тис. літальних апаратів.

- Яким бачите майбутнє вашої «Матриці технологій»?

- Ми сподіваємося, що ситуація в країні таки зміниться і все, що ми робимо, стане потрібне державі. Так, ми робимо щось потрібне просто зараз. Їздимо на фронт вести розвідку. Забезпечуємо нову бригаду Національної гвардії технікою, будуємо їм центр безпілотної авіації, де вони зможуть тренуватися, вчитися, розвивати та експлуатувати свої апарати. Але здебільшого я, як керівник, опікуюся в першу чергу тим, щоб зберегти людей і їхні ідеї. Щоб завтра, коли це стане в нагоді, можна було просто платити людям зарплату або перевести їх до якогось інституту або фірмуи.

- І як довго чекати цього моменту?

- Та я не чекаю, я намагаюся його наблизити.

- Як довго вистачить ваших сил наближати це?

- Хто знає. Я, напевно, належу до тих людей, яких можна тільки вбити, щоб вони вже нічого не наближали.

- Ну, а ваші колеги?

- Хтось відходить від справи, але хтось новий приходить, це неминуче. Я думаю, що, в принципі, все буде нормально.

- "Крива вивезе", як кажуть росіяни?

- Ця "крива" вже дуже близько. Адже перед країною вибір: направо підеш - коня втратиш...

Юрій Сандул, Київ

Фото: Данило Шамкин, Укрінформ.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-