2 червня. Пам’ятні дати

02.06.2016 08:00 798

Цього дня 1652 року в битві під Батогом українські війська під проводом Богдана Хмельницького вщент розгромили польську армію коронного гетьмана Марціна Калиновського

Наступного року після катастрофічної для українців поразки під Берестечком і підписання тяжкого миру під Білою Церквою 1651 року, за умовами якого чи не вся Україна поверталася під ярмо польської шляхти і магнатів, відбулась переможна Батозька битва. Богдан Хмельницький укотре довів свій визначний талант полководця, а козаки – вміння перемагати. Для поляків, які після Берестечка розраховували на повний занепад козаччини, результати бойовиська під Батогом стали прикрою несподіванкою. Щоби не допустити воєнного союзу України з Молдовою, польський уряд направив в Україну армію, яка складалася з 12 тисяч кінноти, 8 тисяч жовнірів та 30 тисяч озброєних слуг. 22 травня (1 червня за новим стилем) українське військо на чолі з Богданом Хмельницьким атакувало польську армію під командуванням Калиновського біля гори Батіг, що біля берегів Південного Бугу на Брацлавщині (неподалік села Четвертинівки Вінницької області). Разом з козацькими полками в битві під Батогом брали участь загони кримських татар як тимчасові союзники Війська Запорізького. Бій тривав два дні і завершився повним розгромом польської армії. Спочатку козацькі полки атакували польське військо і змусили ворога відступити в табір, а потім, оточивши його з усіх боків і прорвавши ворожу оборону, вдерлися до нього. Вночі до козацького війська підійшли основні сили (Чигиринський, Черкаський, Переяславський і Корсунський полки). Особливо відзначилася козацька кіннота під командуванням Івана Богуна. В цій битві полягло майже все польське військо та німецькі найманці. Загинув і сам гетьман Калиновський з сином, а також майже вся командна верхівка поляків. Після завершення битви козаки влаштували справжню різанину, під час якої знищили від 3 до 5 тисяч полонених. Це була своєрідна помста за Берестечко. Одним із небагатьох уцілілих свідків кривавої розправи над співвітчизниками був і майбутній коронний гетьман Речі Посполитої Стефан Чарнецький (нині національний герой Польщі, про нього згадується в національному гімні поляків). У 1664 році він розграбує і спалить хутір Суботів, що раніше належав Хмельницькому, зруйнує гробницю Богдана і Тимоша Хмельницьких в Ільїнській церкві, а їхні тіла викине геть. Чарнецький також надасть наказ знищити всіх мешканців Ставища у 1665 році, не жаліючи ні немовлят, ні вагітних жінок, ні стариків. До українців він ставився з надзвичайною жорстокістю – не міг забути і вибачити побаченого насилля під Батогом. Внаслідок Батозької битви значну частину України було повністю очищено від польських військ, українські війська зайняли територію України до річки Случ. Битва під Батогом стала чи не останньою великою перемогою Богдана Хмельницького і українського війська. Вже через два роки українці шукатимуть союзу з Московією, татари вкотре зрадять, а Україна буквально втопатиме в крові, потерпаючи як від зовнішніх зазіхань агресивних сусідів так і від внутрішніх чвар.

Ювілеї дня:

209 років від дня народження Івана Максимовича Сошенка (1807-1876), українського художника, педагога, друга Т.Г. Шевченка. Познайомилися в Петербурзі. Сошенко один з перших звернув увагу на художній хист Шевченка. Познайомив його з Гребінкою, Григоровичем і Венеціановим, а через них поет познайомився з Брюлловим, Жуковським, і Михайлом Вільєгорським, які організовували викуп поета з кріпацтва. Деякий час Сошенко і Шевченко жили на одній квартирі. Після закінчення Академії Сошенко оселився в Україні. У травні 1861 він супроводжував домовину Шевченка до Канева.

112 років від дня народження Джонні Вайсмюллера (1904–1984), американського спортсмена-пловця, відомого виконавця ролі Тарзана в однойменному фільмі. П’ятиразовий олімпійський чемпіон з плавання, багаторазовий рекордсмен світу на різних дистанціях. Встановив 67 світових рекордів у плаванні вільним стилем. Перший пловець, що подолав дистанцію 100 метрів швидше хвилини. Вайсмюллер не був першим виконавцем Тарзана, але саме фільм за його участю став найвідомішим. Крім того, саме у цьому фільмі лунав характерний крик Тарзана, який намагалися копіювати хлопчаки всюди, де показували кінострічку (зокрема і в Радянському Союзі). Обрали Джонні на цю роль цілком випадково. Вайсмюллер працював моделлю, влаштовуючи показові виступи. 1932-го його побачив сценарист Сіріл Г’юм: Джонні плавав у басейні атлетичного клубу в Голлівуді. Компанія Metro-Goldwyn-Mayer саме шукала актора на головну роль у фільмі «Тарзан» за творами Едґара Берроуза. Дикуна, вихованого мавпами в джунглях, мав зіграти молодий чоловік із красивим тілом, який би природно тримався перед камерою. Джонні Вайсмюллер, з його 191 см  бездоганного, наче у молодого античного бога, тіла – підходив якнайкраще. До того ж він півжиття перебував на людях у плавках. Більшість голлівудських акторів тоді ще соромилися зніматися напівоголеними. Джоні запросили на кінопроби. «Я заліз на дерево, а потім зістрибнув, схопившись за гілку. Наступного дня сказали, що мене затвердили на роль», – згадував він початок своєї кінокар’єри. Загалом за 16 років зняли 12 фільмів про Тарзана з Вайсмюллером у головній ролі. Знімали б і далі, якби не вік актора. Йому було вже 44, а пластична хірургія тільки-но починала свою всепереможну ходу.

97 років від дня народження Юрія (Георгія) Трохимовича Тимошенка (псевд. – Тарапунька; 1919–1986), українського артиста естради і кіно, народного артиста України. На естраді виступав з 1940 року. Його партнером по сцені був Юхим Березін (Штепсель). Цікаво, що псевдонім «Тарапунька» вигадав Олександр Довженко – так називалася річка під Полтавою, де народився Юрій Тимошенко. Саме Довженко першим побачив у цього артиста кінематографічний хист і планував віддати йому роль Андрія – сина Тараса Бульби – в своєму майбутньому фільмі. Дебютом Юрія Тимошенка на екрані стала роль українця Зайченка у фільмі «Падіння Берліна». А потім уже разом з Березіним вони знялися в короткометражках «Тарапунька і Штепсель під хмарами» (1953) та «Пригоди з піджаком Тарапуньки» (1955), комедії «Штепсель женить Тарапуньку» (1957).

Цього дня виповнилося б 88 років Леопольду Івановичу Ященку (1928-2016), видатному українському музикознавцю-фольклористу, диригенту, композитору, керівнику хору «Гомін». Лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка, премії ім. П. Чубинського. Автор біографічних розвідок про Порфирія Демуцького, Григорія Верьовку; упорядник збірок «Українські народні романси», «Буковинські народні пісні», праці «Державна заслужена капела бандуристів УРСР» та понад 100 статей з питань музичної культури та фольклору, сценаріїв фольклорних свят, музичних творів. У 1971 році Ященко був виключений із Спілки композиторів за «ідейні помилки, припущені в керівництві хором», хор «Гомін» – ліквідовано як націоналістичний. Майже 13 років видатний музикознавець був позбавлений права займатися улюбленою справою. Працював малярем, теслею. З початком перебудови часи поневірянь минули: Ященко знову очолив етнографічний хор «Гомін».

80 років від дня народження Володимира Степановича Голубничого (1936), українського спортсмена, легкоатлета, заслуженого майстра спорту з легкої атлетики (1960), олімпійського чемпіона (1960, 1968) зі спортивної ходи на 20 км, тренера-викладача. Срібний призер Олімпійських ігор (1972), бронзовий призер ОІ (1964). Чемпіон Європи (1974), неодноразовий чемпіон СРСР у 1960-1974 рр. Брав участь у 5 олімпіадах. Перший світовий рекорд встановив у 19 років, востаннє брав участь в олімпійських змаганнях 40-річним. Понад 20 років життя присвятив великому спорту. Щороку восени в Сумах на батьківщині спортсмена проводяться змагання зі спортивної ходи – «Кубок імені Голубничого».

Роковини смерті:

364 роки з дня смерті Марціна Калиновського (?-1652), польського державного діяча, полководця. Кар’єру починав чернігівським воєводою, з 1651 – великий коронний гетьман. Разом з Потоцьким очолював польські війська в Корсунській битві 1648 року, яка завершилася повною перемогою української армії під проводом Богдана Хмельницького. Обидва польські полководці потрапили у полон до кримських татар. У кінці 1650 Калиновський був викуплений з полону і повернувся до Польщі. Взимку 1651 польські коругви під командуванням Калиновського, порушивши Зборівський мирний договір 1649, напали на м. Красне (тепер с. Красне Вінницької обл.), де були розташовані козацькі загони, очолювані брацлавським полковником Данилом Нечаєм. Тоді козаки зазнали поразки, Нечай загинув. Калиновський, окрилений перемогою, зробив спробу захопити Вінницю, проте українські війська під проводом Івана Богуна відбили всі атаки ворога і, завдавши раптових контрударів, примусили загони Калиновського відступити. У Берестейській битві 1651 року Калиновський командував лівим крилом польської армії. У травні 1652 році 20-тисячна польська армія, очолювана Калиновським, була вщент розбита українцями у битві під Батогом. У бою загинув і Марцін Калиновський.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-