Солдатські шанси, прогрес та бойові ангели

21.05.2016 09:00 1315

«Ми бачили справжню війну, й мусимо зробити все, щоб солдати знали, як боротися за життя на полі бою»

Санінструктор Юлія кричала якось непереконливо. Точніше, не кричала навіть, скоріше жалілася вголос: «Хлопці, в ноги боляче. Ноги болять. Ноги болять. Ноги….».

Ця фраза, яка завмерла десь на одній тональності, била просто по нервах, навіть за умови, що всі учасники дійства, яке називається «навчання з евакуації пораненого з поля бою», точно знали - поранення, яке отримала Юля - воно умовне, постріли навколо - це звуковий «супровід», а задушливий дим, який набивається у легені - це наслідок димової шашки, яку хтось з особливо ретивих «імітаторів» запалив ледь не в обличчя учасників навчань.

Солдати поспішали. Тому що - норматив. А ще тому що всі вони за подібних обставин вже побували у справжніх бойових умовах, і точно знали - від того, наскільки безпомилковими будуть дії санітарного розрахунку, наскільки й автоматичними будуть ці дії - залежить життя, і не тільки того, хто отримав поранення, й кого витягають з «червоної зони», з-під обстрілу, але й самих медиків.

Полковник медичної служби Олександр Крамарецький, тимчасово виконуючий обов'язки начальника лікувально-профілактичного відділу Центрального військово-медичного управляннія Збройних Сил України розповів, що ці навчання на полігоні «Десна» організовані безпосередньо за розпорядженням начальника Генерального штабу. Але солдати викладаються не з цієї причини. Просто тема - нова і, без перебільшення - життєво важлива. Мова йде про практичне впровадження нової автоматизованої системи евакуації поранених з поля бою. Системи поки що безпрецедентної, принаймні, на пострадянському просторі.

«Нова інформаційна система забезпечення евакуації поранених не має аналогів у нашій практиці, вона наближена до стандартів НАТО. Вона дає змогу супроводжувати пораненого, починаючи з евакуації з поля бою і до розміщення у лікувальному закладі».

Олександр Крамарецький

Журналісти дійсно побачили все, що хотіли. Значною мірою - завдяки зусиллям майора медичної служби Сергія Полторацького, який опікувався ними просто як дітьми - під техніку, мовляв, не стрибати, й вибухові пакети в руки не брати, натомість, знайомитися з сучасними засобами евакуації поранених. 

«Ситуація, що склалася, чітко нам показала, що старі, ще радянські медичні засоби є неефективними. Ми взяли курс на впровадження стандартів НАТО та на більш якісну допомогу та  оснащення військових медиків», - наголошує Полторацький.

Евакуація з «червоної зони»

За словами майора, рік тому спеціальна робоча група розробила концепцію оснащення бойового медика.

«Волонтерська група «Kelep» погодилася працювати разом з військовими та розробити аналоги обладнання, яке є за кордоном. Згодом, ми дійшли висновку, що треба працювати на усьому вітчизняному. Після аналізу існуючих у світі кращих практик евакуації та порятунку поранених ми прийшли до єдиної концепції оснащення», - зауважив військовий медик.

Нове обладнання дозволить медикам працювати краще та менше ризикувати життям. Одна з нових складових - це евакуаційна стропа на 20 метрів, яка закріплюється просто на поясі санітара та може просто кидатися пораненому, якого потім витягають з небезпечного місця. 

Така система може використовуватися у різних ситуаціях - в умовах вуличного бою, позиційної оборони, окремого блок-посту та в інших.

Пораненого «затягують» до безпечного окопа

Ще одна новація - система К-5. Називається хитро, але насправді - це просто 5 брезентових кілець, які дозволяють легко піднімати пораненого на будь-яку висоту. Вона ж, за задумом, має входити в екіпіровку всіх екіпажів броньованої техніки. Це значно полегшить роботу медикам на той випадок, коли пораненого доведеться витягувати з техніки. Медику треба лише опустити в люк руку, вхопити за лямку, і витягти людину. Звучить просто, але К-5 дозволяє скоротити процедуру евакуації з техніки принаймні на 30 секунд, які є просто безцінними за бойової обстановки.

Завантаження пораненого на техніку. Кожна хвилина на вагу життя.

Але справжній фурор серед журналістів мала презентація представника наукового центру зв'язку та інформатизації підполковника Миколи Масесова, який представив автоматизовану систему евакуації «Каспер». Якщо відволіктися від складних пояснень, кожен військовий медик, від санітара до чергового сортувального пункту бригади та медичного закладу, має у розпорядженні автоматизоване робоче місце, яке дозволяє оперативно передавати інформацію про  пораненого, характер поранення, планувати необхідні засоби для евакуації, включаючи «броню» та автомобільний транспорт, та навіть визначати лікувальний заклад, куди цей конкретний поранений має бути доставленим.

Відповідно, кожен військовослужбовець, який знаходиться у бойових умовах, забезпечується індивідуальною електронною карткою, яка містить всі необхідні персональні дані - від групи крові до протипоказань щодо застосування препаратів. І головне - кожен боєць матиме маленький прилад з червоною кнопкою. Для того, щоб покликати на допомогу, пораненому достатньо буде цю кнопку натиснути, - і відповідна інформація про факт поранення та місце знаходження бійця миттєво з'явиться на моніторі робочого місця санітара. Автоматизована система дає змогу миттєво викликати засоби евакуації та планувати супроводження пораненого на всіх етапах, особливо протягом першої «золотої години», від якої дуже часто залежить життя і подальше здоров'я людини.

«Всі підсистеми та обладнання розроблені українськими виробниками. Вони охоплюють робочі місця від санітара до чергового сортувального пункту бригади та медичного закладу. Система є інтегрованою, вона підтримує практично усі види зв'язку, пройшла випробуваня в ході командно-штабних навчань та в зоні АТО. 27 квітня систему продемонстрували Президенту України, і він прийняв рішення щодо її практичного впровадження», - розповів підполковник Масесов.

Підполковник Микола Масесов демонструє «чарівну кнопку», яка рятуватиме солдатські життя.

Якщо систему буде впроваджено у війська, це означатиме сутєвий прорив в українській тактичній медицині, які лише протягом останніх років почала відходити від «пострадянських» методик та знайомитися із кращим міжнародним досвідом.

… А найкращі слова сказала солдат Юлія, після того, як дещо перевела подих після доволі інтенсивної процедури евакуації.

«Ми бачили справжню війну, й мусимо зробити все, щоб солдати знали, як боротися за життя на полі бою. Але хотілося б, щоб всі ці навички їм не знадобилися. У нас, ніби, перемир'я. Нині ніхто не має вмирати….».

Маленька така дівчинка з копною рудого волосся та смішливим поглядом. Так напевно вони й виглядають, бойові ангели.

Дмитро Шкурко, Укрінформ.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-