Борис Райтшустер, німецький публіцист, автор книг про Путіна
Європа - в режимі Пеппі Довгапанчоха, для них усе добре
20.05.2016 10:24 1458
  •  
  •  
  •  
Німецький журналіст Борис Райтшустер, який прожив і пропрацював у Росії цілих 16 років і щиро любить цю країну, не міг байдуже спостерігати за змінами. Він випустив у Німеччині 6 книг про сучасну Росію, з яких половина звернена безпосередньо до Путіна: «Листи з гинучої імперії» (1994), «Володимир Путін. Куди він веде Росію» (2004), Демократура Путіна» (2006, перевидана у 2014; в перекладі російською та українською має назву «Путінократія»), «Новий господар у Кремлі. Дмитро Медведєв» (2008), «Російський екстрим. Як я вчився любити Москву» (2009) і «Таємна війна Путіна (2016).

Остання у цьому ряду (але, очевидно, не в творчості автора) книга з'явилася у квітні і розповідає про події зовсім свіжі. У ній він продовжує думку про те, що Росію приватизувала "маленька кримінальна кліка", яка продовжує традиції старої системи, намагаючись підірвати європейські демократії всіма доступними способами - від підкупу та тролингу до підготовки справжніх бойовиків. Автор закликає читачів не звинувачувати лише одного Путіна у всіх бідах Європи, тому що господар Кремля лише вдало користується слабкостями Заходу. А західний світ занадто погано засвоїв уроки історії і дуже наївний, щоб це усвідомити. Пише про Сирію. І дуже багато про Україну.

Про зустріч з Борисом кореспондент Укрінформу домовилася ще під час презентації його книги в Берліні. Однак зустрітися вдалося лише через 3 тижні - Райтшустер був за кордоном у справах видавничих і не тільки. Потім захворів і пожартував, що після відвідин Лондона «відчуття таке, наче в чай щось підсипали»... З цього і почали розмову.

"АВТОР БОЖЕВІЛЬНИЙ" - ЦЕ КОМПЛІМЕНТ

- Борисе, і в передмові, і у післямові до книги ви пишете, що очікуєте не тільки чергової кампанії з дискредитації вас, а й прямих погроз, одразу попереджаєте, що суїцидальних схильностей у вас немає. Чи відчуваєте "наслідки" того, що не побоялися вступити у відкрите протистояння з "системою", з кримінальним правлінням?

- Погрози завжди є якоюсь мірою. Але зараз, до речі, менше, ніж зазвичай. Я вважаю, що це відповідна реакція, тому, що я у книзі написав, що якщо будуть погрози, то... Мабуть, це стало якимось стримуючим фактором. Вони надходять, але відчуття таке, що немає команди «Фас!».

Водночас дуже сильна пропагандистська команда «Фас!». Я сам вже не читаю, це розповідають. І скрізь всі ці напади, нижче пояса. Але, знаєте, я не хочу копатися в екскрементах. Нехай вони залишаться на тих, хто ними сипле. Для мене ж це явний знак, що аргументами вони не можуть протистояти. Після такої книги, коли ти не можеш сказати: "Тут неправильно, ось тут неправда", а все, що ти можеш сказати - "автор божевільний», це комплімент. Я вважаю, що це найвища нагорода. Це для мене дорожче за будь-який орден. Це означає, добре зроблено.

- Після "Демократури Путіна" було більше?

- Так! Тоді і ситуація була інша трошки. Тоді це була перша така книга на Заході, яка про зв'язки з мафією розповідала. Зараз, я думаю, все-таки вони ніби-то до мене звикли, то розуміють, що це контрпродуктивно. А може, спам-фільтри працюють (сміється). У будь-якому випадку, бруду багато, але конкретних якихось погроз немає.

- Ви випустили вже кілька книг про Росію та її керівників. "Демократура Путіна" в Україні стала Книгою року у нацрейтингу. А в Німеччині навіть перевидавалася і стала справжнім хітом саме після повторної появи у 2014 році.

- Так, це дивно. Тоді, у 2006-му, Німеччина ще не дозріла для цього.

- Можливо, на фоні подій та дій Москви в Україні дозріла?

- Так, виключно. Тому що тоді ще думали: "Він з'їхав з глузду, це якась маячня". А коли вже стався напад на сусідню державу, коли все одне до одного збувається, вже особливо не скажеш, що автор божевільний.

ПЕРЕКЛАД "ТАЄМНОЇ ВІЙНИ ПУТІНА" РОСІЙСЬКОЮ МОЖЛИВИЙ ТІЛЬКИ ЧЕРЕЗ УКРАЇНУ

- Коли "Таємна війна Путіна" буде перекладена російською чи українською?

- Ну, я на Україну разраховував. Поки що Україна дрімає. Я вважаю, що це важливо. У мене зараз договір готується в Польщі, є в ряді інших країн інтерес. А Україна поки що мовчить. Шкода, я думаю, українському читачу це важливо. І важливо було б, якщо б російською видали б.

- А є вже пропозиції щодо перекладу російською?

- Якщо тільки через Україну це буде. У Росії це виключено.

- Чи будете ви представляти "Таємну війну Путіна" в Україні? Ви згадували, що поїдете до Львова...

У Львові - відкрита атмосфера, ніхто нічого не боїться, особливе повітря. А потім Москва - така важка

- Поїду до Львова 25 травня, на медіа-форум, я там виступатиму. І дуже цьому радію. Дуже довго мені не надсилали запрошення, а самому напрошуватися було якось ніяково.

Я там був минулого року. Це для мене був найкрасивіший вже точно і, можливо, найцікавіший захід року. Тому що не тільки місто фантастичне, яке я через 10 років практично не впізнав. Ще й чудові люди, колеги, організації. Те, що я туди їду, це як нагорода для мене.

Минулого року був дуже яскравий контраст - я звідти їхав у Москву. Прямим рейсом, були ще тоді. І там (у Львові) була така відкрита атмосфера, ніхто нічого не боїться, особливе повітря. А потім Москва, така важка. Дуже був різкий контраст.

У Львові теж буде презентація книги.

- Минулого року були у Москві, отже, в'їзд в Росію вам не заборонений?

- Я щойно був у Москві. На початку місяця. І навіть зустрічався з дуже високопоставленою людиною.

- Тобто ви не в "чорному списку"...

Настрій у Росії зараз "тугий". Вони вже в якомусь військовому режимі. За Україну страшно

- Поки що ні. Але я відчував на цей раз ніби образу. Якщо завжди якоюсь мірою трималися, говорили: "ну, ми тебе особисто знаємо, все добре", то зараз, як мені здається, там вже змінюється не тільки ставлення до мене, а й ставлення до Німеччини. Я відчуваю, що настрій там зараз "тугий". Він мене налякав, цей настрій, чесно кажучи. Тому що навіть півтора року тому ще був якийсь нормальний діалог. Ну як нормальний... А зараз мені вже здавалося, що вони вже в якомусь військовому режимі. За Україну страшно.

НІМЦІ ЗРОБИЛИ НЕПРАВИЛЬНИЙ ВИСНОВОК З ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

- Ви вже цілих два рази представляли у Берліні свою нову книгу. Тоді ви сказали: "Без розуміння того, що за свободу, за цінності треба боротися, можна все втратити". На вашу думку, чи готова Європа боротися?

Велика частина німецького суспільства робить вигляд, що Путін хороший

- Ні. І найменше, на мою думку, готові німці. Я щойно був у Лондоні, був в інших країнах....

Це приголомшливо. Я думаю, це все-таки історичний досвід німців. Є відомий американський політолог, я не пам'ятаю його імені, він сказав, що німці зробили неправильний висновок з Другої світової війни, фашизму. Вони вирішили, що боротися - це зло. А треба було зробити висновок, що треба обов'язково боротися зі злом. І цей німецький пацифізм зараз, це миролюбність - це абсолютно чудово й добре, якщо все на світі миролюбні та пацифісти. А іноді, на жаль, не так. І коли не всі вегетаріанці, то не треба робити вигляд, що ми нічого не бачимо і не помічаємо. Цим викликам треба відповідати. І я бачу, що велика частина німецького суспільства, і особливо еліти, не готова до цього. Вони роблять вигляд, що Путін хороший, він же теж вегетаріанець в глибині душі. І це дуже небезпечно.

- Не тільки політики. Ось ви у своїй книзі фактично звинувачуєте провідні німецькі ЗМІ у тому, що вони пішли на поводі у кремлівської пропаганди. Це від нерозуміння, страху зізнатися собі в тому, що відбувається чи в результаті тиску, підкупу?

- Усе разом. Це й тиск, всі ці постійні скарги, особливо на громадських телеканалах, де суворий регламент цих скарг. Потім, є така традиційна симпатія до Москви у лівих, які не розуміють, що Путін насправді - це представник нових правих, що він нічого спільного з лівими не має. Є дуже сильний антиамериканізм. Є страх будь-яких конфліктів. Є велика туга за лідером... Будемо використовувати нейтральне англійське слово, а не німецьке, що було б більш сумно (Борис сміється і не хоче вживати німецьке слово «фюрер»). Так що тут ціла сукупність причин.

ТАКТИКА КРЕМЛЯ З КНИГ КДБ

- До речі, чи це було ваше рішення - піти з журналу «Фокус», головою кореспондентського бюро якого ви працювали у Москві після того, як були московським кореспондентом ряду інших провідних ЗМІ?

- Не моє.

- Ви довго працювали у Москві. Як ви пояснюєте те, що росіяни так швидко і беззастережно вірять у те, що їм говорять з телеекранів, у продукт, у вашому ж визначенні, "ідеологічного озброєння"?

- Вони не всі вірять, я у цьому впевнений. Це ілюзія. Просто там ці горезвісні опитування - коли у вас при диктатурі запитують: "Чи вірите ви у диктатуру?..»

Я навіть думаю, що дивно, що багато росіян НЕ вірять у все це. Якщо подивитися по Німеччині, як тотальна пропаганда може діяти, то це не суто російський феномен, що вона може бути ефективною. Вона просто ефективна, там і старі КГБешні методи, і західні методи - всі разом.

- Ви пишете, що зв'язок праворадикальних партій Європи з Путіним став очевидним тільки після анексії Криму, куди були запрошені на "референдум" спостерігачі від одіозних політсил. А взагалі такі зв'язки залишилися Путіну у спадок? Це ж не нова тактика?

- Так, так, так. Для мене дивно було, про що я написав у книзі, що все не ново. Він взагалі не дуже винахідлива людина, по-моєму. Він любить старе продовжувати. І таке відчуття, що він дав команду відновити все старе. І дивилися у книгах КДБ, де написано: треба за кордоном те-то, те-то, те-то. Вони все це по порядку відновили, потім почалася ця заваруха з Кримом, і вони зрозуміли: «О, у Німеччині треба це, це і це». І почали цим користуватися.

Це ніби у вас лежить пістолет у нічному столику, і ви їм начебто ніколи не користуєтеся, а тут раптом хтось зашумів чи сусід набрид, ви вирішили його провчити і згадали, що в тумбочці-то у вас пістолет.

"ПРИГОЛОМШЛИВА" ПОЗИЦІЯ КОНТРРОЗВІДКИ ТА ЗМІ ФРН

- Викладені у вашій книзі дані про те, що у Німеччині є від 250 до 300 солдатів Путіна» зчинили майже ефект вибуху бомби. Думаєте, багато простих громадян замислюються над такою небезпекою? І чи відреагували на ваше попередження як представники влади, силових структур ФРН?

- У мене відчуття, що деякі навіть сердяться, що я порушив спокій. Там, з одного боку, є дуже розумні люди, які страждають від того, що у них мало ресурсів, а є й такі, які страждають від того, що порушено їхній спокій.

Мене дуже здивувало, що запитували у нашого Федерального відомства із захисту конституції (контррозвідка у ФРН - авт), чи правда те, що пише Райтшустер, чи ні, на що вони відповіли, що у них немає ресурсів це розслідувати. Я взагалі вражений. Це так, якби міліція сказала, що від сьогодні у них немає ресурсів розслідувати пограбування банків. Навіть якщо у тебе їх немає, не кажи цього публічно, попередь парламент, попередь уряд...

- Тобто, ви інформацією про те, що в Німеччині існують фактично готові загони відмінно підготовлених бойовиків, готових за першим сигналом діяти, не схвилювали компетентні органи?

- У політиці - так, дуже сильно деяких депутатів. Там шум був.

Але що дуже дивно, в політиці, в еліті це дуже багато сприйняли, а ЗМІ великі, вони просто мовчать. Це великі телевізійні канали, великі газети, де кожен землетрус, кожна повінь у Південній Америці важливіша, ніж те, що відбувається. Це потрясіння. Це глибокий сон, а якщо хтось нас турбує, то давайте краще дивитися, що там в Аргентині та Чилі.

Я думаю, що це психотерапевт ще якось може пояснити. У політичному плані це неможливо.

ЄВРОПА В РЕЖИМІ ПЕППІ ДОВГАПАНЧОХА, І ВСЕ ДОБРЕ

- Наскільки великою є небезпека п'ятої колони Путіна в Європі?

П'ята колона Путіна, «шредеризація» - дуже велика небезпека

- Вона дуже небезпечна. Вона зараз вже є, це видно по ЗМІ, у суспільстві. Ця «шредерізація» - дуже велика небезпека. Тому що дуже сильно діє.

- У 2008 році ви назвали пряму лінію з народом Путіна, на той час прем'єр-міністра, "шоу доброго царя". Чи важаєте ви Путіна сьогодні "добрим царем"? Ви у своїй новій книзі прямо порівнюєте його систему правління з фашизмом...

- Я його не вважаю добрим. Але для російських людей... Розумієте, коли живеш у цій системі, де держава постійно повертається до тебе зворотною стороною, потрібна ця ілюзія, що є добрий цар. Інакше з глузду з'деш. І тому Путін уособлює цю ілюзію, що міліціонер поганий, чиновник поганий, всі погані, а от цар - він хороший. Інакше люди б не вижили без цієї ілюзії.

- Знову повертаючись до 2008-го. Вам вдалося тоді побувати в Грузії, у ті гарячі дні. Після подій у Криму, Україні, можливо, ви якось по-новому поглянули на події?

- Вони удосконалили, по-перше, військовий фактор. І вся ця колосальна робота на громадську думку для Заходу - це все наслідки тієї грузинської війни. Вони дуже добре її досліджували. Зазнали поразки на, як вони це називають, пропагандистському фронті тоді, але обробили все. І дивіться, на 180 градусів практично все.

- Ви згадали, що був якийсь План "Б" щодо Криму. Що це був за план, і чому він не реалізувався?

- У Росії. Кажуть: «Навіщо він нам потрібен, якщо Захід і так змирився?».

- Тобто Європа взагалі не готова піти на більш серйозні кроки для того, щоб зупинити Кремль?

- Європа, вона в режимі Пеппі Довгапанчоха - і все добре. Західна Європа, принаймні, Східна - ні. Вони не бачать загрозу собі, вони сплять цим глибоким сном. Думають, що все добре, всі мирні, всі добрі.

НІМЦІ ЖИВУТЬ ЯК ПІД НАРКОЗОМ

- Ви в одному зі своїх інтерв'ю заявили, що Путін і далі робитиме ставку на ескалацію, що йому потрібна постійна сварка, постійні конфлікти, щоб відвернути увагу від внутрішніх проблем; що діяти це буде ефективно, якщо ступінь, рівень, масштаб цих конфліктів постійно підвищувати. І висловили побоювання, що тиші й спокою на просторі колишнього СРСР за Путіна не буде. Ви вважаєте, що після всіх іміджевих і чисто фінансових втрат для Росії на міжнародній арені він може зважитися на дельнейшие експансіоністські кроки? Хто може стати наступною жертвою?

Путіну постійно потрібні зовнішній ворог і конфлікт, щоб відволікати людей від злодійства, корупції, свавілля

- А він без цього не може. Це у нього ніби кров для організму. Йому постійно потрібен зовнішній ворог, нестабільність. Там постійно потрібен конфлікт, щоб відволікати людей від злодійства, від корупції, від свавілля...

Я думаю, що логічний наступний приклад - це Прибалтика. Тому що Казахстан не дуже "тягне". Який ти «справжній Герой Росії», якщо шматочок Казахстану відвоював? (сміється)

- На презентації вашої нової книги можна було придбати книжку Жанни Нємцової про її батька (ви допомагали її видати). Ви добре були знайомі з Борисом Нємцовим? І чи доводилося вам спілкуватися з Олександром Литвиненком, вдова якого Марина навіть приїхала на презентацію в Берлін?

- Так, з обома. З Борисом ми були навіть у дружніх стосунках. Не близькі друзі, але добре знали один одного, спілкувалися регулярно, були на «ти». А з Литвиненком ми познайомилися в Лондоні на прес-конференції Березовського. Зараз ми дружимо з його вдовою, вона чудова жінка, дуже мужня.

- Чи плануєте ще одну книгу з політичної серії?

- Поки хочу писати щось легке. І не політичне. Щось гумористичне (сміється).

Взагалі-то, треба б таку ж книгу про Німеччину написати. Тому що вона настільки розвивається не в той бік... Я 4 роки після повернення (Райтшустер повернувся після роботи в Росії у Берлін у 2012 році - авт.) в шоці. Ніби повернувся в іншу країну. Я все в Росії і в Україні розповідав, що у нас ось так добре... А тут вже все недобре. Німці як під наркозом, вони не помічають цих змін, тому що вони поступові. А коли після 16 років повертаєшся і все це бачиш, то просто стає страшно.

Ольга Танасійчук, Берлін.

Фото автора

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-