16 травня. Пам’ятні дати

16.05.2016 08:00 738

Цього дня 1648 року козацьке військо Богдана Хмельницького завдало нищівної поразки польському війську біля Жовтих Вод, що стало початком Визвольної війни 1648-1654 років

Жовтоводська битва 1648 року – перше переможне бойовисько української армії під проводом Богдана Хмельницького проти польських військ на початку національно-визвольної війни, яка отримала згодом назву Хмельниччини. 21 січня 1648 року повстанські загони спільно з запорожцями розгромили польський гарнізон на Запорізькій Січі й обрали гетьманом України Богдана Хмельницького. На початок  квітня 1648 року, вимагаючи від великого коронного гетьмана Миколая Потоцького вивести з України урядові війська і скасувати «Ординацію Війська Запорізького», Богдан Хмельницький на чолі козацького війська виступив із Запоріжжя. Головні сили шляхти під командуванням Потоцького і польного гетьмана Марціна Калиновського розташувалися між Черкасами і Чигирином. 11 (21) квітня 1648 року польське командування вислало назустріч повсталим два авангардні загони. Перший під командуванням Стефана Потоцького і Яцека Шемберка (близько 6 тисяч польських жовнірів і 2 тисяч реєстровців) наступав суходолом, другий, що складався з 2 тисяч іноземних найманців і 4 тисячі реєстрових козаків на чолі з генеральним осавулами Барабашем та Караїмовичем, плив на байдарках вниз по Дніпру. Біля фортеці Кодак обидва загони мали об’єднатися і спільними зусиллями захопити Січ. Поділ польського війська на окремі частини блискуче використав Хмельницький. 19 (29) квітня 1648 року повстанці і загін татар Тугай-бея атакували шляхетське військо в урочищі Жовті Води (неподалік теперішнього міста Жовті Води Дніпропетровської області) і змусили його, збудувавши табір, чекати на підмогу. Однак, допомога польському війську ззовні так і не надійшла. Через декілька днів поблизу Кам’яного Затону на Дніпрі реєстрові козаки підняли повстання, яке очолили Филон Джалалій і черкаський сотник Товпига. Повсталі, убивши декого зі старшин, приєдналися до військ Богдана Хмельницького. Вирішальна битва 5-6 (15-16) травня завершилася повним розгромом польських військ в урочищі Княжі Байраки. Сотні польських солдатів загинуло, близько 3 тис. жовнірів і 50 шляхтичів потрапили у полон, в тому числі Стефан Потоцький (незабаром помер від ран) і Яцек Шемберк. Після закінчення битви, на початку червня, прибувши під Білу Церкву, Хмельницький розіслав «всім українським, по обоїх сторонах ріки Дніпра, в городах і селах обитаючим малоросіянам духовним і мирським, шляхетним і посполитим большого і меншого всякого чина людям, а особливе шляхетне урожоним козакам і святой братті нашой», оповіщення про перемоги на Жовтих Водах і під Корсунем, запрошуючи їх «к нам в обоз под Білую Церков». Хмельницький і старшина недарма закликали до мобілізації український народ: розвідка донесла, що уряд Речі Посполитої звернувся за військовою допомогою до французького короля і бранденбурзького курфюста. Хмельницький направив до Польщі посланців з наміром домогтися збереження давніх прав Війська Запорізького. Відбуло посольство і до Литви, щоб «литовці були в миру з козаками, а вони, козаки, Литву тіснити нічим не стануть, а якщо почне їх зачіпати, їм у домах своїх не всидіти». Згодом чимало істориків закидало українському гетьманові те, що після перемоги під Корсунем він не скористався деморалізацією шляхетського війська і не пішов одразу ж у Західну Україну для остаточного його розгрому, а, відійшовши до Чигирина, два місяці очікував. Рівно через 38 років після тріумфальних перемог Хмельницького, Московія і Польща ділитимуть між собою Україну.

Події дня:

330 років тому (1686) в Москві Росія і Річ Посполита заключили так званий «Вічний мир», який остаточно закріпив за Російською державою Лівобережну Україну, Київ з околицями, Запоріжжя, Чернігово-Сіверську землю та Смоленськ з околицями. За Київ Польща дістала 146 тисяч карбованців компенсації. Брацлавщина і південна Київщина мали стати незаселеною нейтральною зоною між Російською державою і Польщею. Західна Україна, Волинь і північна Київщина відходили до Польщі (Поділля перебувало під владою Туреччини, 1699 знову приєднане до Польщі). «Вічний мир» гарантував свободу віросповідання православному населенню Польщі і визнавав за Російською державою право його захисту. Російська держава уклала з Польщею воєнний союз і розірвала договори з Туреччиною та Кримським ханством.

Ювілеї дня:

215 років від дня народження Вільяма Генрі Сьюарда (1801-1872), американського державного і політичного діяча, державного секретаря США в адміністраціях Лінкольна і Джонсона. Затятий експансіоніст, у 1867 році організовував купівлю Аляски у Росії, виступав за придбання данської Вест-Індії, Гаваїв, Ісландії та Гренландії. На його честь названі півострів і місто на Алясці, відзначається свято штату.

Фото: wikipedia

171 рік від дня народження Іллі Ілліча Мечникова (1845-1916), українського біолога, одного з основоположників ембріології, порівняльної патології, імунології і мікробіології. Професор Новоросійського університету в Одесі. За відкриття явища фагоцитозу вченому була присуджена Нобелівська премія з фізіології та медицини (1908 рік; спільно з П. Ерліхом). Засновник (разом з українцем Миколою Федоровичем Гамалією) і керівник першої вітчизняної і другої в Європі (першою була Пастерівська в Парижі) бактеорологічної станції (в Одесі). Останні 28 років жив і працював у Парижі, очолював лабораторію в інституті Луї Пастера (з 1888). Це був період зрілості, загального визнання і світової слави. Лише в 1909 році (наступного, після присудження Нобелівської премії) вчений відвідав Росію. Родом Ілля Мечников з Харківщини, випускник Харківського університету. Декілька цікавих фактів з життя видатного вченого: Мечников був чи не єдиним з нобелівських лауреатів, хто називав себе українцем. Він двічі намагався накласти на себе руки і обидва рази через жінок. Його перша дружина померла від сухот невдовзі після весілля. Удар був настільки сильний, що науковець вирішив піти з життя слідом за коханою, втім, на щастя, спроба виявилась невдалою. Друга дружина – Ольга (у шлюбі прожили 25 років), тяжко захворіла і мало не померла від тифу. Мечников був у відчаї й цілком свідомо заразив себе тифом. Вони обоє були на межі між життям і смертю, але дивом вижили. Вчений мав уразливе серце, надзвичайно сильно любив дружину, хоча й напускав на себе мачизму: мовляв, жінки у порівнянні з чоловіками слабкі другорядні створіння, вони не в змозі займатися серйозними справами, зокрема наукою, а геніальність, так само як і борода – виключно чоловічий атрибут.

95 років від дня народження Миколи Олександровича Дашкієва (1921–1976), українського письменника. Друкувався з 1943 року. Автор науково-фантастичних та пригодницьких творів – романів «Торжество життя», «Володар Всесвіту», «Зуби дракона», «З безодні минулого», «Загибель Уранії», збірок оповідань «Галатея», «Еліксир життя», а також роману «Страчена пісня» – про українського композитора XVIII Максима Березовського (роман був написаний у 1973 році, а опублікований лише у 1985). 

80 років від дня народження Миколи Никифоровича Гроха (1936), українського графіка. Створив ілюстрації до книжки «Лірика» Гарсіа Лорки, триптих «Сказання про давній Київ»; серії офортів на теми українських пісень та пастелей «По Україні».

80 років від дня народження Філіппа Де Монтебелло (1936), американського історика мистецтва, легендарної постаті музейного світу. Монтебелло понад 30 років очолював нью-йоркський музей «Метрополітен» (Metropolitan; 1977-2008). За його директорства музейні площі «Мет» (саме так називають музійники між собою «Метрополітен») виросли вдвоє, зросла і кількість відвідувачів (з 3 мільйонів на початку 70-х до 5-ти на початку 2000-их). Головною метою свого керівництва одним із найбільших (і найбагатших) музеїв світу Монтебелло бачив, передусім, просвітництво й долучення до культури найширших верств населення.

60 років від дня народження Крістіана Лакруа (1951), французького кутюр’є, засновника відомого Будинку високої моди Christian Lacroix (1987, працював у ньому до 2009). 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-