Австралія - країна навпаки

Аналітика 15.05.2016 09:15 1802

Австралійський парламент - єдиний у світі, де люди ходять по головах політиків

Хто з нас у юності не планував навколосвітньої подорожі, чи хоча б не складав власного списку країн, які неодмінно треба побачити? Не були винятком і ми, хоча, чесно кажучи, Австралії у списку не було. Однак, коли через два десятки років з'явилася можливість не просто відвідати Зелений континент, а тривалий час пожити там - рішення приймалося нелегко.

Виявилося, що дуже мало знаємо ми про Австралію окрім того, що там водяться кенгуру. А в нашій ситуації потрібно було брати до уваги особливості клімату, побуту, як це все впливатиме на найменшу (донечці 4 роки) у нашій родині. Однак цікавість взяла гору, адже коли ще звичайному українцеві випаде нагода потрапити в іншу півкулю - екзотика як-не-як! І ось уже кілька місяців як ми тут. Спробую поділитися першими особистими враженнями від життя на найменшому континенті.

КАНБЕРРА ЯК ВИБІР МІЖ СІДНЕЄМ І МЕЛЬБУРНОМ

В Австралії живемо у невеликому (порівняно з іншими кількамільйонними австралійськими мегаполісами) 380-тисячному місті - її столиці. Однак при цьому Канберра - найбільше місто Австралії, розташоване не на узбережжі, а в глибині країни. Вибір Канберри у 1908 році столицею Австралії став компромісом через високий рівень конкуренції за це право між двома найбільшими містами - Сіднеєм і Мельбурном. Назва міста походить від слова «kanbarra», що на діалекті місцевого племені нгабрі означає «місце для зборів».

Місту всього лише сто років, через це воно має не спонтанну, а повністю сплановану забудову. За підсумками міжнародного конкурсу на найкращий дизайн майбутньої столиці за основу плану будівництва, яке почалося в 1913 році, було взято план чиказьких архітекторів Волтера Берлі Гріффіна і Меріон Махоні Гріффін, які запропонували радіальну схему планування.

Місто знаходиться у горбистій місцевості на висоті 550-700 м над рівнем моря. Через це у вікна нашого помешкання, що виходять на захід - можна милуватися фантастичними заходами сонця, яке щовечора ховається за зубчасто-хвилястий горизонт, вималюваний горами. Через місто протікає річка Молонгло, в центрі Канберри розташоване штучне озеро Берлі-Гріффін, назване на честь архітектора.

Будівля Національної Академії наук

Однією з головних пам'яток архітектури Канберри є будівля парламенту Австралії. Це - видовжена білокам'яна споруда у формі бумеранга, увінчана велетенською щоглою. При її спорудженні частину пагорба було знято, але пізніше землю повернули на місце і розбили на ній газон. Австралійці жартома говорять, що це єдиний парламент у світі, де люди ходять по головах своїх політиків.

МІСТО-САД З ПАВУКАМИ ТА КАКАДУ

В основу дизайну Канберри лягла концепція міста-саду, з великими зонами природної рослинності, у зв'язку з чим австралійці прозвали столицю «bush capital» («лісова столиця»). Підтвердження цьому знаходимо скрізь - у павукові, розміром майже з долоню дорослої людини, який окупував наш балкон, величезній кількості збитих автомобілями кенгуру та вомбатів за містом, криках розмаїтого птаства довкруж. Особливо різко та неприємно кричать какаду, яких у місті незліченна кількість (спочатку здається, що ти потрапив у джунглі, але потім звикаєш до незвичного звукового фону), до них долучаються місцеві сороки (доволі великі та агресивні, особливо люблять нападати на велосипедистів у шоломах) та ворони, які в основному кричать серіями по три рази (що досі неабияк веселить нас), а їхні крики схожі на крик дитини.

До речі, щоб побачити багатьох представників місцевої фауни у дикій природі, навіть з Канберри не треба вибиратися. Кенгуру, наприклад, легко можна зустріти в одному з місцевих парків, хоча, звісно, не у центральній частині міста. У тих таки парках можна погодувати опосума, для яких на деревах споруджують будиночки, схожі на наші шпаківні, але більші за розміром. Однак не всі представники місцевого тваринного світу є такими милими - під час прогулянки у столичному ботанічному саду на очі потрапило попередження про те, що у спекотні місяці тут можна надибати східну коричневу змію (її отрута смертельна для людини), що на деякий час зробило наш моціон менш куртуазним.

«КЕНГУРИНИ»: НЕ ПРИКРАСА, А ЗАХИСТ

До речі, кенгуру - справжня загроза для життя на дорогах. А «кенгурини», якими у нас «тюнінгують» позашляховики здебільшого «для краси», тут - необхідний захист транспортного засобу та життя й здоров'я тих, хто в ньому знаходиться. Справа в тому, що на кожного жителя Австралії припадає по три кенгуру і, незважаючи на те, що більш-менш швидкісні дороги в країні обгороджені високими парканами, їм удається перестрибувати й через такі перепони. Перетинаючи дорогу таким чином, тварини потрапляють під колеса машин. Тому в Австралії є спеціальний знак «кенгуру», щоб попереджати водіїв про небезпеку на дорозі. Часом з вини кенгуру трапляються жахливі аварії, та й самі тварини постійно гинуть на дорогах. Тут навіть існує рятувальна служба, що надає медичну допомогу диким тваринам після зіткнення з автомобілем. Викликають цю службу самі водії, якщо бачать, що тварина не загинула. Раз на тиждень по дорогах проїжджають службовці департаменту дикої природи і збирають тіла збитих тварин. До речі, максимальна швидкість на австралійських дорогах - 100 кілометрів на годину за винятком деяких трас, де дозволено рухатися зі швидкістю 110 кілометрів на годину.

Окрім того, Канберра зусібіч оточена природними парками, заказниками та заповідниками, які упритул підходять до міста та зливаються з ним. Кілька з них розташовані на височинах над містом - горах Айнзлі, Чорній, Тейлор. Трохи далі знаходяться парки Тідбінбілла та Намаджі, територія якого займає майже половину всього Столичного округу. Отож звання «лісової столиці» Канберрі присвоєне справедливо.

КАНБЕРРА У ВИХІДНІ - МІСТО БЕЗ ЛЮДЕЙ

Незважаючи на майже 400 тисяч мешканців вражає - наскільки Канберра безлюдна. Особливо вечорами та на вихідні місто буквально «вимирає». А під час так званих «довгих вікендів» (коли до вихідних додається один або кілька днів) та більшість канберців виїжджають на відпочинок, тут взагалі можна знімати постапокаліптичні фільми. Не рятує навіть значна кількість федеральних установ, в яких працюють державні чиновники, адже на вихідні вони також залишають столицю.

Мабуть з метою додати місту драйву, Канберра є місцем прописки цілої низки культурних фестивалів та інших мистецьких подій, тут функціонує близько 50 музеїв та галерей, більшість з яких безкоштовні. У місті велика кількість надзвичайно цікавої, оригінальної вуличної скульптури. Останніми роками у центральній частині було зведено новий квартал з висотних будівель, що мало додати йому схожості з Сіднеєм та Мельбурном. Варто зазначити, що ці сучасні будівлі далеко не позбавлені смаку - здебільшого мінімалістичні мотиви, чіткі форми, скло, бетон, дерево. Я не фахівець, однак міг би описати таку архітектуру всього двома словами: просто і прекрасно. Проте до мегаполісів Канберрі ще далеко...

ДОГОРИ ДРИГОМ

Так і є - навіть знаючи про багато побутових та географічних особливостей Австралії, готуючи себе до них заздалегідь, все одно опиняєшся несподівано захопленим тим чи іншим явищем. Як би ти заздалегідь не привчав себе подумки до лівостороннього руху - все одно спочатку прямуєш до правого (пасажирського, ага) боку авто на паркінгу.

Тому, аби простіше та легше було звикати до нового австралійського життєвого ладу, треба певною мірою перевернути догори дригом звичний власний. Адже багато чого на цьому материку протилежне тому, що є звичайним для нас - українців. Від простих речей на зразок того, що коли в Україні зима, в Австралії - літо. Отож, коли прибули сюди у самий розпал української зими, з кондиційованого приміщення аеровокзалу довелося «стрибати» з головою у далеко більш як 30-тиградусну суху (добре, якщо не більше) спеку, особливо контрастну після українського снігу півтори доби перед тим.

Якщо для українців зрозуміло, що чим далі рухатись на північ, тим ставатиме холодніше, для австралійців рух на північ - означає підвищення температури. Серед не таких очевидних речей - сонце небосхилом тут рухається у зворотному напрямку - проти годинникової стрілки, мешканці Австралії, як і інших країн у Південній півкулі, бачать Місяць «перевернутим», тобто росте він зліва, а спадає праворуч, з точністю до навпаки, ніж звикли спостерігати в Україні.

Та що там казати, будете сміятися, але навіть дверні замки тут встановлюють догори-дригом, тому, щоб відчинити замок, ключ у ньому треба прокрутити також проти годинникової стрілки, щоб зачинити - «за», відповідно!

Це країна, де птахи можуть не мати крил, а звірі нести яйця та клацати дзьобом, але при цьому вигодовувати своїх нащадків молоком, де бджоли позбавлені жал, а лебеді не білосніжні, а чорні.

«ЗАОКЕАН»

Гадаю, невеличкий історично-географічний екскурс (щоб трохи позбутися асоціацій Австралії з «кенгуру-коали») не відіб'є бажання читати далі. Австралія - шоста у світі країна за розміром території, і це єдина держава, що займає цілий континент і навіть більше: Австралійський союз включає в себе Австралійський материк і кілька островів, найбільший з яких - Тасманія. Материк омивається відразу трьома (!) океанами: Індійським, Тихим і Південним. Напевно тому австралійці замість поняття «закордоном» використовують «за морем». Значну частину країни займають пустелі і напівпустельні території. Найвідоміші з них - Велика Піщана і Вікторія. Однак в Австралії є різноманітні ландшафти - від альпійських лук до тропічних джунглів. Багато рослин і тварин, включаючи сумчастих, можна знайти тільки на цьому континенті.

Європейці відкрили Австралію в XVII столітті, а в 1770 році Англія оголосила її своєю колонією. На східну частину материка, де пізніше було засновано місто Сідней, засилали ув'язнених. Зараз це розвинута світова держава з 12 економікою світу та привабливий об'єкт для туризму, завдяки неабиякій екзотичності.

АБОРИГЕНИ, ОЗЗІ ТА МАЙТИ

Свого часу британським колонізаторам вдалося успішно витіснити племена австралійських аборигенів з їхніх земель. Згодом, починаючи з другої половини 19 століття здійснювалась державна політика примусового відбирання дітей аборигенів від їхніх сімей для навчання та долучення до європейської культури. Все це призвело до значного скорочення чисельності корінного населення - тубільці складають всього 2 відсотки від загальної кількості австралійців - це близько 400 тисяч чоловік. Лише нещодавно австралійський уряд офіційно вибачився перед корінним населенням за свою здійснювану раніше політику, і, не повірите, лише у 60-х роках минулого століття визнав їх людьми, а не представниками фауни. Також були прийняті відповідні закони для забезпечення соціальних гарантій корінному населенню Австралійського континенту та щодо визнання їхнього права на землю. Завдяки цьому вони отримали значні пільги. Наприклад, допомога по безробіттю австралійського тубільця може складати 2000-3000 доларів проти 1150 доларів білого громадянина. При цьому аборигени рідко працюють, а високопоставлених тубільців можна перерахувати на пальцях однієї руки.

Цим пояснюється сьогоднішнє особливе становище аборигенів в Австралії, які час від часу починають вимагати вибачень за захоплення їхніх рідних територій. Однією з таких безстрокових акцій є організація аборигенського посольства, яке вони розташували в урядовому кварталі столиці, на галявині навпроти колишньої будівлі парламенту, недалеко від нової (де захотіли, там і розташували - земля всюди їхня). Все б нічого, однак тубільне посольство організоване і діє відповідно до звичного їм життєвого ладу, що являє собою щось середнє між комуною хіпі та циганським табором. Однак владі не залишається нічого іншого, як ставитися до таких дій з терпінням і розумінням.

Загалом нині в Австралії мешкають в основному нащадки європейців - понад 90 відсотків всього населення. В основному це ірландці, шотландці та валлійці. Вони називають себе «оззі» (від «Aussie» - австралієць) та звертаються, називаючи усіх «майтами» (в перекладі «товариш, друг» - «mate»). «No worries, mate» («Не хвилюйся, друже») - найпоширеніша відповідь на усі запитання в Австралії, що часом неймовірно дратує. До речі за цією фразою, а також за способом вітатися: «Good day», замість більш звичного для інших англомовних країн «Hello», завжди можна визначити австралійця серед інших англомовних у будь-якій частині світу, навіть якщо ви ніколи раніше не чули місцевого акценту та особливої австралійської англійської, де всі звичні для британців «е», замінені на «а».

ЗАЛІЗНИЦЯ ЯК ЕКСКУРСІЙНИЙ ТРАНСПОРТ

Австралія є другою країною в світі за кількістю автомобілів на душу населення. Протяжність доріг на одну людину в країні у середньому є в три-чотири рази більшою, ніж у європейських країнах, і в сім-дев'ять разів більша, ніж в країнах Азії. Також Австралія перебуває на третьому місці в світі за рівнем споживання бензину на душу населення. Перт, Аделаїда і Брісбен розцінюються як найбільш залежні від автомобілів міста світу, Сідней і Мельбурн наздоганяють їх. Крім того, середні відстані, подолані тут на автомобілі, також є одними з найвищих у світі, у цьому Австралія поступається лише США й Канаді. Загальна протяжність доріг становить понад 900 тис. км. Однак лише понад 350 тис. км серед них мають штучне покриття - асфальтове або бетонне.

Сьогодні в Австралії доволі багато платних доріг. Оплата здійснюється як готівкою, так і дистанційно. В останньому випадку водій має бути абонентом мережі платних доріг, він отримує спеціальний електронний прилад, який поміщається під скло машини - при в'їзді на платну дорогу цей прилад розпізнається детекторами, а відтак певна сума (залежно від тарифу) буде знята з банківського рахунку абонента. До речі, в Австралії одними з перших у світі запровадили дистанційну оплату за користування платними автомагістралями. Цікавий факт - за один день платні дороги у Вікторії (найменший за площею, однак найбільш густонаселений штат Австралії, в якому мережа доріг одна з найрозвинутіших у країні) збирають 1 мільйон доларів.

Загалом можна сказати, що австралійці пересуваються двома видами транспорту: автомобілями та літаками. Система залізниць у країні перебуває у зародковому стані, і, схоже, розвивати її ніхто не збирається. Звичайно, все пояснюється специфікою континенту та невисокою чисельністю населення (24 млн). Очевидно, що пасажирські потяги в Австралії розраховані на туристів. При бажанні побачити надзвичайні пейзажі, стада кенгуру, океан, перетнувши при цьому цілий континент не за кермом авто, а з більшим комфортом, необхідно придбати квиток на місцевий «Індіан Пасіфік». Цей поїзд перетинає всю країну та за рівнем комфорту прирівнюється до п'ятизіркового готелю. Що, однак, відповідно коштує: наприклад, найдешевший квиток від Сіднея до Перта (протилежні сторони континенту) обійдеться у 2300 австралійських доларів на людину (1725 дол. США). Для порівняння: переліт за тим самим маршрутом туди й назад коштує 550 доларів (400 дол. США). Тому подорож австралійським потягом - це швидше дорога розвага для заможних туристів, а не спосіб пересування. Загалом Австралія доволі дорога для життя країна, не кажучи вже про те, що й дістатися до неї - задоволення не з приємних і не з дешевих, з огляду на її розташування та відстань, яку для цього треба подолати.

ВЕДЖІМАЙТ - БАД, ЩО СТАВ НАЦІОНАЛЬНОЮ СТРАВОЮ

І наостанок «найсмачніше» - цікаві кулінарні особливості країни також не можна обійти стороною. Отож, чим відома Австралія у гастрономічному плані? У першу чергу слід розповісти про продукт, який вживають всі без винятку австралійці - Веджімайт. Це паста, до складу якої входить екстракт дріжджів з ячменю, сіль, екстракт солоду, ніацин, рибофлавін і фолієва кислота. Британська і Австралійська асоціації лікарів рекомендують його, як джерело групи вітамінів В і калію. Коротше кажучи, сама користь. Однак різкий запах коричневої маси та її солонуватий присмак припадуть до душі далеко не кожному. Серед туристів, які відвідали Австралію, та емігрантів, що поселилися тут, доволі популярним є жарт про те, що в Австралії є три отруйні речі: змії, павуки та Веджімайт. Чого не скажеш про самих австралійців, які просто обожнюють свій традиційний «паштет».

Національною стравою, а заодно і ледь не видом спорту (жарт) та способом відпочинку в Австралії є барбекю. За смаженням м'яса, риби, чи овочів просто неба тут вирішують важливі справи, ведуть неформальні зустрічі та просто відпочивають у колі друзів. У міських парках усюди встановлені безкоштовні газові жаровні для всіх бажаючих засмажити щось смачненьке.

Іван Юсип'юк, Канберра.

Цікаві та незвичайні факти:

Австралія - країна овець. У 2000 році в країні було нараховано понад 100 мільйонів цих тварин. Виходить, що чисельність «овечого населення» в п'ять разів перевищує людське.

Найголовніша пам'ятка континенту - Великий Бар'єрний Риф. Це справжнє диво природи. Найбільша система коралових рифів у світі. 900 островів простягнулися на величезну територію - понад 3000 кілометрів. До речі, саме тут на одному з острівців розташована найвіддаленіша поштова скринька.

Найнижча точка Австралії - озеро Ейр (на 15 метрів нижче рівня моря). Вважається найсухішим у світі. Воно вкрите товстим чотириметровим шаром солі, і в ньому зовсім немає води.

Найвища гора в Австралії (2228 метрів) носить ім'я польського героя Тадеуша Костюшка, оскільки її відкриття було зроблено польським геологом Стржелецьким в 1840 році. Цікавим є той факт, що спочатку так називали сусідню вершину, яку помилково вважали найвищою, але після того як було виявлено помилку, назви вершин поміняли. Цікаво також те, що австралійці вимовляють її назву як Козіоска.

Континент ув'язнених. Австралія була відкрита Великобританією і стала її колонією. Англія використовувала віддалений острів для заслання злочинців. Тому ті, хто пережили тривале морське плавання в брудних корабельних трюмах, фактично стали першими жителями цієї країни. Так що чверть населення Австралії - нащадки британських ув'язнених.

Найбільша частина Антарктики належить Австралії. У 1933 році Антарктична територія Австралії була офіційно передана їй Британією. Це величезна площа - близько шести мільйонів квадратних кілометрів.

Головним стихійним лихом в Австралії вважаються циклони (або урагани), засуха і лісові пожежі.

34% чоловічого населення і 32% жіночого населення Австралії ніколи не одружуються.

Раніше 50-центова монета в Австралії містила срібла вартістю два долари.

На виборах в Австралії кожен громадянин змушений проголосувати, інакше буде оштрафований.

Напруга в розетках складає 240В.

Уггі придумали австралійські фермери.

*  *  *

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-