10 травня. Пам’ятні дати

10.05.2016 08:00 727

Сьогодні у православних українців Радониця, або Проводи – особливий день поминання померлих

Цьогоріч Радониця (інші назви: Радуниця, Проводи, Гробки, Діди) випадає на 10 травня. За церковним статутом пам’ять за спочилими звершується наступного після пасхального тижня (світлої седмиці) вівторка. Перша неділя після Великодня, а відтак і увесь тиждень, називається Фоминою (присвячена апостолові Фомі), а у народі відома як Провідна, Провідний тиждень. Здавна Фомина неділя мала ще одну назву – Радуниця (Радунець, Радовниця). Про це стверджують Троїцький (1372) та Київський (1493) літописи. Це дні особливого поминання померлих. Варто зауважити, що Церква впродовж року декілька разів поминає померлих. Згадує вона їх також і під час Великого Посту – у суботи другого, третього та четвертого тижнів посту. Перші після Великодня панахиди по померлих правлять саме на Радоницю. Цього дня віруючі намагаються відвідати богослужіння в храмі і прийти на кладовище, аби помолитися за душі померлих рідних і близьких. Смисл цього свята в тому, аби поділитися зі спочилими родичами радістю найвеличнішого і найсвітлішого християнського свята – Воскресіння Христового. У ці святкові дні начебто стирається межа між світом живих і мертвих. Саме слово «Радониця» співзвучне слову «радість». Навіть, якщо людина помирає на Великдень, то хоронять її по спеціальному пасхальному чину. Здавна наші пращури вірили, що в цей день можна похристосуватися зі своїми родичами. «Святі родителі, - казали при цьому, - ходіте до нас хліба-солі їсти». В одному з церковних календарів відзначалося, що в світлу седмицю люди «приходили на могилу померлого і, покотивши по ній червону крашанку, казали: «Христос воскрес!», вважаючи, що покійник неодмінно відповість з могили: «Воістину воскрес!» У Білорусі цього дня офіційний вихідний.

Щороку 10 травня в Німеччині відзначається День книги. Дата присвячена одній із сумних сторінок німецької історії. Цього дня у 1933 році в Берліні, на площі перед будівлею Державної опери під звуки музики Штрауса та військових маршів, нацисти спалювали на вогнищі книжки всесвітньо відомих авторів. Понад 12 тисяч найменувань творів, створених видатними мислителями й письменниками, опинилися в зловісному «чорному списку». 20 березня 1995 року на цьому місці було відкрито меморіал «Бібліотека» (автор – відомий ізраїльський скульптор Міха Ульман). На пам’ятній дошці викарбувані пророчі слова Генріха Гейне, написані ним далекого 1834 року: «Там, де спалюють книги, врешті-решт, спалюють і людей».

Події дня:

285 років тому (1731) з’явилася вимога цариці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а «науки запроваджувати на власній російській мові». У таємній інструкції правителеві України князю Шаховському 1734 року наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами».

145 років тому (1871)  у Франкфурті-на-Майні був підписаний мирний договір, що закріпив підсумки Франко-прусської війни 1870-1871 рр. Німеччина отримала Ельзас, Східну Лотарингію і контрибуцію у 5 мільярдів франків.

Ювілеї дня:

270 років від дня народження Гаспара Монжа (1746-1818), французького математика і громадського діяча, члена Паризької АН, одного з засновників Політехнічної і Вищої нормальної шкіл. Створив загальні методи проекційного креслення та його основу – нарисну геометрію. Багато його праць присвячено диференціальній геометрії. Гаспару Монжу належать також дослідження з математичного аналізу, хімії, оптики, метеорології та практичної механіки. Під час Великої французької революції був членом комісії по встановленню системи мір і ваги, займав різні посади в уряді.

85 років від дня народження Етторе Скола (1931-2016), італійського сценариста і кінорежисера, продюсера, актора. Зняв фільми «Ми так кохали одне одного» (головний приз МКФ у Москві, 1975), «Огидні, брудні, злі» (1976, приз Каннського фестивалю), «Незвичайний день», «Тераса», «Любовна пристрасть», «Новий світ», «Бал» (1983, премія «Сезар»), «Роман бідного юнака» та ін.

65 років від дня народження Анатолія Олексійовича Чуканова (1951-2006), українського спортсмена, заслуженого майстра спорту з велоспорту (1976), олімпійського чемпіона (1976) в командних шосейних перегонах. Чемпіон світу (1977) в командних шосейних перегонах. Виступав за «Спартак» (Луганськ).

Роковини смерті:

495 років з дня смерті Себастьяна Бранта (бл. 1458-1521), німецького письменника-гуманіста, доктора права, професора Базельського університету. З 1500 року – канцлер Страсбурга. Автор публіцистичних і поетичних творів, найвідоміший з яких – віршована сатирично-дидактична поема «Корабель дурнів» (1494). Поема мала великий успіх, ще за життя Бранта витримала 13 видань (крім перекладів латинською, англійською, французькою, голландською мовами). Товаришував з Еразмом Роттердамським.

320 років з дня смерті Жана де Лабрюйєра (1645-1696), французького письменника, сатирика-мораліста, члена Французької академії. Автор книги «Характери, або Звичаї цього віку» (1688), у якій показав життя Франції ХVІІ століття.

150 років з дня смерті Івана Миколайовича Вагилевича (1811–1866), відомого українського фольклориста, письменника, етнографа і громадського діяча. Один із зачинателів нової української літератури в Галичині. Закінчив Львівську духовну семінарію. В 1833 році разом з Маркіяном Шашкевичем і Яковом Головацьким утворив «Руську трійцю». Брав участь у підготовці альманаху «Русалка Дністровая» (1837), дебютував у ньому. Писав українською і польською мовами. До кращих його творів польською мовою належать «Думи» – поезії в прозі, побудовані на ремінісценціях із «Слова о полку Ігоревім». Вагилевич досліджував «Слово…», переклав його українською і польською мовами. Перекладав також з чеської. Редагував газету «Дневник руський». Через заборону газети не закінчив публікацію своїх «Заміток о руській літературі» – першої в Галичині спроби нарису історії української літератури. Написав «Граматику малоруського язика». Збирав матеріали для словників, зокрема українсько-німецько-латинського. Етнографічні дослідження Вагилевича переважно польськомовні. Незавершеною лишилась монографія про символіку в слов’янських народних піснях. Життя Івана Вагилевича пройшло у злигоднях, у переслідуваннях церквою та австрійським урядом. Останні роки був архівістом. На матеріалі біографії Вагилевича польський прозаїк Захар’ясевич написав повість «Учений». Помер і похований у Львові.

10 років із дня смерті Авраама Майкла Розенталя (1922-2006), відомого американського журналіста, лауреата Пулітцерівської премії (1960; за серію репортажів з Польщі). Протягом 17 років очолював The New York Times (1969-1986), пройшовши шлях від простого кореспондента до головного редактора одного з найвпливовіших видань США.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-