7 травня. Пам’ятні дати

7 травня 1945 року, о 02:41 за середньоєвропейським часом, у французькому Реймсі, в будівлі школи, де знаходився штаб головнокомандувача сил союзників генерала Дуайта Ейзенхауера, був підписаний документ, що зупинив війну – Акт воєнної капітуляції Німеччини. Начальник радянської воєнної місії у Франції, генерал-майор Іван Суслопаров, не дочекавшись відповіді з Москви, на свій страх і ризик поставив підпис як представник СРСР (до речі, англійською). Імовірно, з його ініціативи в Акт був внесений пункт, за яким допускалося перепідписання документа. Враховуючи бажання Сталіна, саме так і зробили 8 травня на найвищому рівні (від СРСР – маршал Георгій Жуков), але це стало формальністю: до набрання чинності реймського документа залишалося 17 хвилин, накази про припинення воєнних дій вже були віддані. Акт про капітуляцію Німеччини 7 травня 1945 року, крім Суслопарова, підписали: з німецького боку – начальник штабу Альфред Йодль, з боку союзників – начальник штабу Ейзенхауера генерал-лейтенант Волтер Беделл Сміт, майбутній шеф ЦРУ, від Франції, в якості свідка – заступник начальника штабу Національної оборони корпусний генерал Франсуа Севез. Нині цей документ зберігається в Національному архіві США. До речі, прийнявши капітуляцію Німеччини, Радянський Союз не підписав з нею мирної угоди, тобто формально залишився в стані війни. Лише 25 січня 1955 року був оприлюднений указ Президії Верховної Ради СРСР про припинення стану війни між СРСР і Німеччиною.

Події дня:

70 років тому (1946)  заснована компанія «Токійські науково-дослідницькі лабораторії телекомунікацій – «Токіо цусін кенкусе». Нині – японська компанія з виробництва побутової техніки Sony.

Ювілеї дня:

590 років від дня народження Джованні Понтано (1426-1503), італійського поета-гуманіста.

305 років від дня народження Дейвіда Юма (1711-1776), англійського філософа, історика, економіста і публіциста, попередника Канта. Намагався довести, ніби предмети і явища дійсності є лише комбінаціями відчуттів людини, її психічними переживаннями. Як економіст Юм – прихильник ідеї вільної конкуренції й торгівлі. Рушійною силою історії Юм вважав розвиток ідей і моралі, а також діяльність видатних осіб. Автор «Трактату про людську природу», який справив помітний вплив на розвиток позитивістських учень ХІХ-ХХ ст., «Есе» на суспільно-політичні, морально-етичні та економічні теми. З 1752 року працював над «Історією Великобританії». У 1763-1766 рр. перебував на дипломатичній службі в Парижі, де зблизився з французькими просвітителями. 25 серпня виповнюється 240 років з дня його смерті.

176 років від дня народження Петра Ілліча Чайковського (1840-1893), російського композитора. «Є одне місце в Південній Росії, яке я не проміняю на жодне інше в світі, - це містечко Кам’янка, де живе моя люба сестра Саша», - писав в одному зі своїх листів Петро Чайковський. У жилах російського композитора текла і українська кров. Серед предків Петра Ілліча були козацький сотник Миргородського полку Федір Чайка і випускник Києво-Могилянської академії, полковий лікар Петро Федорович Чайковський. Уперше композитор приїхав до Кам’янки у 1865 році. Відтоді протягом тривалого часу садиба Давидових була для нього місцем, без якого він не уявляв свого життя. «На довгі роки, - згадував його брат Модест Чайковський, - сім’я сестри, а з нею і вся Кам’янка, стали для нього осяйним пунктом, де найохочіше він любив ховатися від хвилювань і тягаря свого існування». З 1864 року Чайковський майже щороку по кілька місяців жив в Україні – в маєтку Низи (тепер Сумської обл.), у Кам’янці (тепер Черкаської обл.), селі Браїлові (тепер Вінницької обл.), селі Копилові (тепер Київської обл.). В Україні композитор написав (частково або повністю) 30 творів. Серед них – 2 і 3-я симфонії; 1 і 2-й концерти для фортепіано з оркестром; опери «Опричник», «Коваль Вакула» (2-га редакція – «Черевички»), «Євгеній Онєгін», «Мазепа», балет «Лебедине озеро», пісня-романс «Вечір» («Садок вишневий коло хати») та ін. Композитор бував у Києві, Одесі, Харкові, виступав як диригент, брав участь у прем’єрах своїх опер.

155 років від дня народження Рабіндраната Таґора (Тхакур Робіндронатх; 1861–1941), індійського поета, прозаїка, драматурга, першого в Азії лауреата Нобелівської премії (1913). Писав бенгальською мовою. Автор національних гімнів Бангладешу («Моя золота Бенгалія») та Індії («Душа народу»); романів («Катастрофа», «Гора»), повістей, оповідань, п’єс, статей. Займався живописом (залишив близько 2 тис. картин і малюнків; малювати почав у 68 років).

80 років від дня народження Володимира Анатолійовича Лукашова (1936), українського режисера, музичного педагога, народного артиста України (1985). Викладач Харківського інституту мистецтв (з 1989 – професор). В 1973-1988 – головний режисер Харківського театру опери та балету.

Роковини смерті:

115 років з дня смерті Олексія Кириловича Алчевського (1835-1901), українського промисловця, банкіра, мецената, громадського діяча, на честь котрого названо місто Алчевськ. Чоловік Христини Данилівни Алчевської. Брав участь у заснуванні ряду металургійних підприємств, зокрема Донецько-Юр’ївського заводу. Засновник міста Алчевська. Був засновником і членом правління Харківського торговельного банку – першого на теренах Російської імперії приватного акціонерного банку. Олексій Алчевський зробив чималий внесок у розвиток економіки південного сходу України. Він створив одну з перших в Російській імперії промислово-фінансових груп (вживаючи сучасну термінологію). Вона об’єднувала металургійні заводи, вугільні шахти, копальні, транспортні компанії, банки. Серед іншого, був засновником «Олексіївського гірничопромислового товариства» і «Донецько-Юр’ївського металургійного товариства», а також металургійних заводів у Маріуполі. Заводи Алчевського були єдиними в Україні металургійними підприємствами, побудованими на вітчизняних інвестиціях (решта становила власність бельгійських і британських компаній). На початку XX століття в Росії почалася економічна криза, яка не оминула й підприємства Алчевського. Рятуючись від банкрутства, підприємець намагався отримати урядове замовлення для своїх металургійних підприємств, а також просив у Міністерстві фінансів дозволу на випуск облігацій на 8 млн крб під заставу свого майна. Але міністр фінансів Сергій Вітте йому відмовив. У розпачі підприємець кинувся під потяг на Варшавському вокзалі в Петербурзі. Сталося це 7 травня 1901 року. Після смерті Алчевського майже весь його бізнес перейшов до москвичів – братів Рябушинських.

50 років з дня смерті Станіслава Єжи Лєца (1909-1966), польського письменника, поета. Родом з України, до другої Світової війни жив і працював у Львові. Під час Другої світової війни опинився у нацистському концтаборі в Тернополі (1941-1943). Автор циклів афоризмів, сентенцій і епіграм, поетичних збірок «Барви», «Польовий щоденник», сатир і мініатюр «Зоосад», «Авелеві й Каїну», «Незачісані думки» та ін.