Останні новини

30 травня


Київський Патріархат у Софії. Історично обґрунтоване рішення

22.02.2016 16:20 4528

Українська церква повернулася в Софію через 330 років після початку анексії Москвою митрополії України

21 лютого 2016 року у церкві Тепла Софія в Національному заповіднику «Софія Київська» Українська православна церква Київського патріархату відслужила літургію.

Цю новину можна подати по-іншому. Через 330 років і півроку після початку анексії Москвою української митрополії у Софію повернулася українська церква. Це було спільним рішенням Президента і уряду, які не мають на цей рахунок взаємного суперництва, але переслідують одну єдину мету - допомогти становленню приниженої розколом Української Церкви. На літургії у Трапезній церкві (або Теплій Софії) були присутні заступник голови адміністрації президента Ростислав Павленко і представники апарату Міністерства культури. Відомо також, що після  панахиди за жертвами Небесної сотні, що пройшла напередодні, патріарх Філарет у вузькому колі подякував президенту за допомогу в тому, що Тепла Софія була передана Київському патріархату. Ця передача викликала критику музейних співробітників, пам'яткоохоронної бюрократії та священноначалія Московського патріархату. Мені у соцмережах навіть довелося забанити деяких працівників культурної сфери за дуже некультурні висловлювання на адресу церкви.

«Квартирне питання» (а тим більше, якщо це не квартира, а барокова будівля церкви для мешканців музеїв) псує пам'ятникоохоронців на всіх рівнях, чи то дозвіл на будівництво у буферній зоні, встановлення там реклами чи необхідність розділити музей із церквою.

У цьому матеріалі ми написали про те, як саме почалося відторгнення Київської митрополії.

Але сьогодні ми хочемо розставити крапки над «і» й відповісти на всі запитання та претензії, що виникли до влади й Київського патріархату. Отже...

ЧОМУ СОФІЯ?

Уточнимо поняття. Софія - це і Софійський собор (головна святиня, собор 11 століття з мозаїками й фресками), цим же словом називають Софійський заповідник, всі будівлі, які оточують собор і є частиною одного архітектурного ансамблю.

Отже, чому обов'язково треба служити на території Софії Київської. Собор Святої Софії був головним храмом України, а весь заповідник (там кілька об'єктів) був місцем церковного життя і осередком монастирського господарства. Ви вслухайтеся у назви об'єктів заповідника: бурса, келії, братський корпус, будинок митрополита. Це все належало церкві. Більше того, всі творці, ктитарі, покровителі самого собору, всі князі, митрополити і гетьмани вкладали в Софію як у храм, і будували її як головний храм з інфраструктурою такого ось духовного життя, будували, як власне церковне містечко. Так - Софія (маю на увазі собор) - найбільший пам'ятник архітектури і давньоруського мистецтва і своєрідний центр досліджень, але вона не перестала бути храмом. Розумію, що перше і головне наше завдання - зберегти собор. Та я б сама вийшла з протестом, якщо б цей собор спробували використовувати для щоденних богослужінь. У жодному разі. Але при цьому вважаю, що раз на рік на Великдень там повинна служитися літургія, нехай коротка, без патріаршого хору, тільки з братією, але все ж... Це було б, ніби знову, після безбожних років, запросити туди Христа.

А Софія (маю на увазі об'єкти заповідника) може використовуватися церквою. Чому, наприклад, у Трапезній - храмі 18 - століття не можуть служити літургію?

ЧОМУ КИЇВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ, А НЕ МОСКОВСЬКИЙ?

Проникнути в Софію протягом двох десятків років хотіли всі православні конфесії. Мені завжди важко писати про православні конфесії у множині, адже роз'єднані церкви - одна з наших драм. Держава завбачливо не пускала нікого. У цьому була своя логіка: нехай спочатку об'єднаються, а потім подивимося. Всі президенти щодо церков використовували принцип: всім сестрам по сережках. Президент Ющенко, правда, задекларував курс на створення Єдиної Помісної Церкви, навіть домігся впізнаваності цієї ідеї, але реальні кроки щодо об'єднання були заблоковані з подачі Москви.

Ситуація змінилася після початку російської агресії в Україні. Священноначаліє Української православної церкви Московського патріархату на рівні риторики фактично виступило єдиним фронтом з окупантом. Ми писали про це ось тут і тут.

У такій ситуації громадськість, політикум, активістів, паству хвилювало не те, кому належатиме Софія, а чому національні святині України, Лаври взагалі належать церкві, яка солідаризується з агресором? Якщо однією з релігійних головних тем минулого року було - як забрати у Московського патріархату Києво-Печерську Лавру, то однією з головних перших тем року, що настав, стало служіння УПЦ КП у Софійському заповіднику. Я для себе зробила маленький моніторинг ЗМІ: як відреагувала громадськість на першу літургію в Софії. І мушу сказати, що обурення висловили тільки музейники. Навіть ті активісти, хто дуже любить поштовхати Міністерство культури, промовчали. Всі розуміють, що в Софії все одно рано чи пізно буде служити церква, і всі розуміють, що логічно, аби там служив Київський патріархат.

А ви уявіть, як би за це рішення проголосували ті, хто найбільше вкладав у Софію? За яку конфесію проголосував би гетьман Мазепа? За Московський патріархат, думаєте? Тим більше в його нинішньому вигляді. Йдемо далі...

Ту саму Трапезну (це приміщення містило і трапезну, і храм), за яку зараз б'ються музейники, побудував митрополит Варлаам Ванатович, якого потім десять років гноїли у в'язниці російські монархи. Який патріархат обрав би? А можливо, цю церкву віддав би Москві наступний після нього митрополит Рафаїл (Заборовський), який ніжно опікав Могилянку?

Дорогі мої, возлюблені у Христі і невозлюблені товариші, з Софією рано чи пізно все одно довелося б визначатися. Туди зайшла б церква, можна уточнювати в яких частках з державою, але зайшла. Тому що це справедливо, і тому що це належало церкві. І нині визначитися, яка саме церква зайде, - це дуже вчасно. А що стосується Московського патріархату, який виступив з різкими заявами, то у них була б можливість зайти в Софію. Але тільки рука об руку з братами з КП. Я була б рада, щоб у вівтарі, будь то Великий Софійський собор або Трапезна, спільно служили священики чи єпископи обох патріархатів. Але на жаль, церковні начальники УПЦ МП вчать ненавидіти українських «розкольників». А раз так, то сьогодні священноначаліє УПЦ МП має право тільки на одне бажання: придбати за рахунок бюджету квиток в Москву і відправитися на духовну батьківщину, залишивши нас у спокої.

ЧИ ШКОДИТЬ СЛУЖІННЯ БУДІВЛІ ХРАМУ?

Наступне запитання: чи шкодить храму літургія. Наприклад, Трапезному храму Києво-Печерської Лаври літургія точно не шкодить. Ну, він і молодше Трапезної Софії років так на 150. Але якщо говорити в цілому про спроможність церкви дбати про храм, то, безперечно, церква вміє дбати. Києво-Печерська Лавра - яскравий тому приклад. Церква відбудувала її шикарно, і з музеєм відносини у них були хороші. Адже спостерігачів, журналістів дратував не поганий догляд за Лаврою, а мерседеси в Лаврі, її зрощення з Януковичем, а зараз її служіння Москві. Але якщо говорити про господарську частину, то прямо скажемо, що Лавра доглянута. Мені в паблику написали про законсервовані фрески Трапезної Софіївського собору. Це взагалі дивина. Ранніх фресок там не могло бути, храм пізній. Чому ці розписи законсервовані? Не знаю. Але в Кирилівській церкві питання вирішується так, що там просто не дозволяють запалювати свічки.

Це те питання, яке може вирішуватися під час служіння. Трапезна - розкішна будівля з дивною архітектурою, сходовою баштою, чудовим декором, ліпниною, орнаментами. Вона - чудова. Але всередині там ніколи не було цікавих музейних експозицій (хай вибачать мене співробітники Софії, всі її експонати можна перенести у сховище, фрагмент підлоги візьміть під скло). Туристи нічого не втратять. Але водночас, для Київського патріархату цей дозвіл - теж виклик. Священноначаліє має показати, що вміє дбати про святині. І якщо потрібно буде відмовитися від свічок (за всієї їхньої рентабельності) заради збереження стін, то треба відмовитися. Служіння КП в Софії - і заслуга, і удача. Але це й відповідальність. Ваш будь-який промах і помилка у користуванні храмом будуть фіксуватися нерелігійними людьми та ставати темою публікацій.

Я переглядаю фото з першої літургії у Трапезній. Величезна кількість людей. Жодна музейна виставка тут стільки не збирала. Як тонко помітила одна моя колега, храм став дихати молитвою.

Лана Самохвалова, Київ

Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-