У МОСКОВСЬКІЙ ЖУРНАЛІСТИЦІ БАГАТО ФАНАБЕРІЇ
- Наступне запитання про скандал, який виник на порожньому місці. Навіть не знаю, чи варто його обговорювати...
- Це ви про сандальну публікацію Іллі Азара на порталі «Медуза»? Звичайно, варто! Замовчувати взагалі нічого не потрібно. Потрібно добре представляти, що це за історія, і до яких наслідків, насамперед, негативних, вона може призвести. Все почалося з того, що якийсь час тому, приходячи до Надії у в'язницю, я дізнався, що від представника організації «Росузник» у Ростовській області, дівчини Яни, до неї надійшов список з 33 питань від сайту «Медуза». Сама Надія охарактеризувала їх як огидні й хамські. Ну, уявіть собі... Людина півтора року в тюрмі, фактично перебуває в інформаційній блокаді. Людина тримає не перше голодування. І тут перше ж питання «Чим доведете свою невинність?» А далі: «Чи вбивали ви людей?», «Чи не хочете змінити адвокатів?» Ну що це за запитання до підсудної під час судового процесу? Причому я зовсім не хочу сказати, що Азар тут діяв у зв'язці з владою, з обвинуваченням. Ні, це просто така манера, «московський прононс». Така корпоративна етика столичної журналістики. Зневажливе, тотально іронічне ставлення до всього... Надія звернулася до мене, сказала, що вона взагалі-то вже почала відповідати. Але далі, мабуть, не буде. Я відповів: «Це твоє рішення. У будь-якому випадку зверни увагу, що такі журналісти можуть жонглювати словами, поводитися себе непорядно». Надія сказала: «Добре. Я сама буду розбиратися». А наявні на той момент відповіді (не на всі 33 питання) вона вручила мені, щоб я передав сестрі Вірі. Мені, до речі, не дали винести їх, тому що режим тоді посилився. Через якийсь час я побачив, що Азар з'явився на судовому засіданні. Поводився, як заїжджа зірка – приїхав в суд, ніби «пивка попити». Ось точно так, як описано Савченко. Перекинувся з нею парою фраз. Після чого Надія з клітки нахилилася до мене і каже: «Так, нахаба». Я кажу: «Ну, так це ти вступила з ним у спілкування, а не я». І ось після цього Надія, як людина пряма і відверта, написала листа Азару, та ще й додала, що дає право на його публікацію. Напевно, не треба було цього робити. Хоча з іншого боку, Надія там дуже точно описала сутність цього журналіста, його манеру. Але ось позиція «Медузи»... Спробуємо представити її при прийнятті рішення про цю публікацію. Навіщо? Там була якась суспільно значуща інформація? Якась сутнісна новина? Ні – тільки сперечання, піар журналіста. Найнеприємніше – спроба спровокувати ще більший скандал. І кого? Людину, яка перебуває в ув'язненні і під загрозою вироку у 20-25 років. А сам факт публікації тексту без правки. При тому, що російська мова для Савченко – не рідна і не основна. Ну що це? Негідна дрібна помста, зведення рахунків.