Дмитро Сотников, адвокат кримського майданівця Олександра Костенка
Справи проти українських політзеків, сфабриковані у Криму, завели в юридичний глухий кут
09.02.2016 18:09 1086
  •  
  •  
  •  

Він - один з тих принципових і сміливих російських адвокатів, які у складних умовах продовжують захищати українських політв'язнів. Справа євромайданівця-кримчанина Костенка, про яку розповідає Сотников, важлива з багатьох причин. По-перше, про неї просто потрібно знати, пам'ятати, тримати на контролі, вимагати дотримання прав громадянина України і, зрештою, - звільнення. По-друге, ця річ у різних її проявах точно ілюструє ситуацію в окупованому Криму. І по-третє, Сотников піднімає дуже важливе питання - про юридичний казус, безвихідь, яка виникає під час винесення вироків українським політзекам у нинішньому Криму.

Але почнемо розмову з ближчого знайомства з Олександром Костенком...

 НЕПОКІРНІ СТАС ТА САША

- У родині Костенків є схильність до армійської дисципліни. У них всі чоловіки проходили строкову військову службу. І Сашко, і його старший брат Женя теж відслужили. Після армії Саша отримав вищу юридичну освіту. І пішов служити в міліцію. Спочатку був дільничним. Потім працював у відділі кадрів. Тоді ж він познайомився з майбутнім своїм великим другом Стасом Красновим. І вже тоді у них були тертя з кримською СБУ, тією самою, в якій, в основному, виявилися зрадники. І в якій тоді служили нинішні ефесбешники, які катували Костенка, - Тишенін і Шамбазов. Не знаю точно, як Тишенін, але з Шамбазовим вони точно були знайомі. Тоді ж трапилося одна цікава справа. Дівчину з Криму обманом вивезли в Росію займатися проституцією. Саша і Стас перевірили всі факти, зібрали матеріали. Але тодішні кримські прокурори, очевидно, особисто зацікавлені у цій історії, справу закрили. Головну роль у цьому, наскільки я знаю, зіграв заступник прокурора одного з районів Криму Балема (зараз він теж на одній з відповідальних посад у кримській прокуратурі - природно, перебіжчик) за посередництва депутата російської Держдуми Хінштейна. Після цього друзі поїхали в Київ і там дали прес-конференцію, що викриває корупцію у правоохоронній системі Криму... І вже після цього їм довелося зовсім звільнятися з української міліції.

- Потім почався Євромайдан.

- Так, Стас і Саша поїхали в Київ. Костенка було помітно - під час революції він став заступником коменданта... як це українською... КМДА. Правильно?

- Так, правильно - Київська міська державна адміністрація.

- Саша багато працював, брав участь у різних засіданнях. Тобто, був, по-перше, людиною обізнаною, по-друге, що називається на видноті. І певно ще тоді на нього звернули увагу спецслужби...

- Вибачте, кого ви маєте на увазі, кажучи так - ФСБ та СБУ при Януковичі?

- Думаю, що і ті, й інші. Незабаром після перемоги революції Костенко зник вперше. Краснов заявив, що його друга викрали. З'ясувалося, що Сашу дійсно викрали і якимись каналами без фіксації в документах вивезли в Росію. Але в Брянську Костенку вдалося втекти від викрадачів. Незаконно вивезений, він не ризикнув незаконно переходити кордон. Однак Саші вдалося зв'язатися з батьком. І той допоміг йому дістатися до Криму, до того часу анексованого. Станіслав Краснов, тим часом, був командиром українського батальйону «Крим», пізніше його підрозділ увійшов до складу громадянського корпусу «Азов», брав участь у блокаді Криму.

- А Олександр Костенко до арешту в лютому 2015 року спокійно жив у Криму?

- Ну, як «спокійно». Періодично він став помічати себе в розклеєних по місту орієнтуваннях. Колишні товариші по службі говорили, що його нібито розшукують. Але це здавалося досить дивним, тому що він не переховувався, і виклики в органи йому не приходили. Все сприймалося несерйозно. Ще не було такої великої кількості «українських» справ.

- Забігаючи наперед... Наскільки я пам'ятаю, після затримання Костенка Поклонська у соцмережах публікувала неприпустимі пости про нього, де бездоказово звинувачувала у тортурах, мародерстві, крадіжках, а також обіцяла мстити йому за беркутівців.

- Було таке. Але пізніше вона офіційно заявила, що «жодних соціальних мереж, соціальних сторінок нею не ведеться». А всі наявні в соцмережах сторінки, зареєстровані під її ім'ям, насправді - не її.

ЗЛАМАНА РУКА ЯК ЗНАРЯДДЯ КАТУВАННЯ

- Зрозуміло. Отже, коли ж почалася справа Костенка?

Прогалини і суперечності в документах нікого в суді не хвилюють

- П'ятого лютого 2015 року Саша запросив у дім робітників, щоб допомогли винести холодильник. І тоді під час робіт до будинку під'їхав мікроавтобус без розпізнавальних знаків. З нього вискочили люди, скрутили Сашу і заштовхали всередину. Сусіди записали номери. Батько тоді ж написав заяву про викрадення сина. В дім до них прийшли працівники поліції на огляд. Причому дивно прийшли - без санкції, без вимірювальної техніки. Показавши на сейф, сказали, що його потрібно відкрити. І тут же відкрили принесеною з собою «болгаркою» (цю техніку взяли). За зробленим оглядом, почали складати протокол, але до кінця його не заповнили. І вже потім, заднім числом, заявили, що, нібито, в сейфі було знайдено зброю, пістолет... А 6 лютого Саша «знайшовся» у ФСБ. Весь побитий. Однак під тортурами ефесбешники змусили його написати, що в цей день (6-го числа) він був побитий невідомими людьми, після чого пішов писати явку з повинною у Слідчий комітет. І одночасно з цим у кримінальній справі зберігається папір, в якій записано, що Олександр Костенко ще 5 лютого був затриманий співробітниками ФСБ. І така суперечність нікого не хвилює! Тобто, суддя бачить як цей папір, так і папір про явку з повинною, але чомусь вважає, що тільки «явка» варта уваги.

- Уточніть, будь ласка, як вибивались свідчення Костенка?

- Як я вже говорив, Костенка катували колишні кримські есбеушники, а нині співробітники ФСБ Тишенін і Шамбазов. Йому зламали руку і вивихнули передпліччя. Оскільки ушкодження не лікували, то це само по собі було знаряддям тортур. Ноу-хау. Це страшний біль. Саші часто кололи знеболювальне. Через це він перебував у неадекватному стані. Він і зараз слабо пам'ятає, що з ним тоді відбувалося. Його тодішній адвокат, коли побачила, яка там обстановка, прийшла в жах. І пішла зі справи. Костенку дали іншого адвоката. І ось вже цей адвокат умовив Сашу в тому стані взяти на себе, нібито, знайдений «ствол».

- Яким чином йому це вдалося?

- Він говорив: «Скажи, що це не твій ствол, що тобі його дав Краснов. Той ж все одно в Україні. Йому нічого не буде і тобі теж - нічого, ніякої відповідальності». Зрештою, Костенко погодився - і так отримав статтю за незаконне зберігання зброї.

ВИДИ ПРАВОВОГО СВАВІЛЛЯ

- Але це, здається, не єдина інкримінована йому стаття?

Справа на Костенка заведено у порушення «дії закону в часі і просторі»

- Так, за фактом подій на Майдані на Сашу також заведено справу. Це взагалі беззаконня, оскільки тут є порушення «дії закону в часі і просторі»... За законами Російської Федерації, якщо злочин вчинено на території іншої держави, судити можна у трьох випадках. Коли злочин вчинено громадянином Росії. Якщо злочин вчинено проти громадянина Росії. Або якщо злочин вчинено проти Російської Федерації. Проте жодна з цих умов у нашому випадку не працює.

- Перепрошую, а в чому конкретно звинувачують Костенка у даному випадку?

- Беркутівець з Криму Палієнко написав заяву, що Костенко кинув у нього камінь і тим завдав фізичного збитку (залишився синець). Причому, це було нібито 18 лютого 2014 року в Києві.

- О, це жахливий день. Тоді в Києві відбувалося справжнє побоїще з боку силовиків.

- У захисту є точні дані, що у місці й часі, зазначеному Палієнком, Костенкоа не було. Він у цей час, рятуючись від побоїща, про яке ви сказали, сховався в посольстві Канади. Не один. Разом із ним було три людини, три свідки, які підтверджують алібі Костенка. У тому, що російський суд засудив Костенка за події в Україні - є порушення дії закону в просторі.

- А в чому порушення?

- У тому, що у момент подій - за версією Палієнка! - Костенко, громадянин України, кидав камінь в Палієнка, теж громадянина України. Тобто, насправді, на момент ймовірного злочину Костенко не був зобов'язаний дотримуватися російського Кримінального кодексу, і російський Кримінальний кодекс не охороняв права і свободи Палієнка.

- Як же кримський «суд» вийшов із цієї ситуації?

- Коли Палієнко подавав цю заяву, то, після анексії Криму, він вже підписував її як громадянин Росії. І Київський районний суд міста Сімферополя визнав це достатньою умовою, щоб винести вирок за злочин, вчинений нібито відносно Палієнка до моменту прийняття ним російського громадянства. Це абсурд. Але така реальність.

ЯК НЕ ВИКЛИКАТИ СВІДКІВ ЗАХИСТУ

- А що зі свідками, які підтверджують алібі Костенка?

- Тут ситуація не менш абсурдна. Російський суд направив їм прості повістки російською мовою, причому напряму. Що порушує всі процедури. По-перше, ці хлопці - україномовні, з Чернігівської, Закарпатської та Львівської областей. Вони не зобов'язані знати тонкощі російської мови і вчитуватися в повістки. По-друге, це все громадяни України, і у них немає ніяких зобов'язань перед російським судом. Тому повістки їм потрібно було направляти через Мін'юст України. Той у таких випадках здійснює переклад і по своїм каналам вручає свідкам. Після чого, згідно з Мінськими угодами 1993 року, ці хлопці отримують імунітет. І протягом 15 діб після допиту в суді можуть без побоювання перебувати на території, що перебуває під російським контролем.

- А що ж могло б статися, якби ці люди приїхали тільки за наявними російським повістками, без володіння подібним імунітетом?

- Ці люди були на Майдані, були в АТО. Якщо у них не буде імунітету, то під час перетину кордону російська влада могла б затримати їх і віддати під суд так само, як Костенка... Був до речі, інший спосіб отримання свідчень - через судове доручення, також через Мін'юст і з офіційним перекладом їхніх свідчень. Але суд у Сімферополі в обох моїх клопотаннях відмовив. І знаєте, на що вони при цьому послалися?

- Не можу навіть уявити.

- На закон України про окуповані території!

- Тобто, нинішня кримська «влада», аргументуючи, чому вона не може звернутися до Мін'юсту України за викликом свідка, де-факто визнала закони України про Крим як окуповані території?

- Так... І це все - лише мала частина судового свавілля, яке коїться у справі Олександра Костенка. Після засудження у грудні 2015-го він був етапований, як зазвичай робиться зараз у Росії, потайки, без попередження, на північ - в Кірово-Чепецьку колонію. По дорозі Саша сильно застудився. При цьому, до лікування руки, по суті, так і не приступали. Я написав заяву у Громадську спостережну комісію Кіровської області з проханням взяти цю справу і лікування на контроль. Сподіваюся, вони не підведуть. У березні планую з'їздити в Кірово-Чепецьк, на місці подивитися, як справи у Саші.

ЮРИДИЧНИЙ ГЛУХИЙ КУТ КРИМСЬКИХ ВИРОКІВ

- В якому стані, в якому настрої він зараз перебуває?

- Саша дуже хоче повернутися в Україну. І коли я був у Києві, звернувся з його приводу у консульський відділ при МЗС України. Там мені сказали, що екстрадиція у цьому випадку практично неможлива. Для цього потрібно визнавати вирок. Проте, визнати вирок, винесений судовими органами анексованого Криму, Україна не може в принципі. Виходить глухий кут.

- Тобто виходить, що для України, для деяких українських політичних в'язнів навіть краще, що для суду окупаційні власті вивезли їх за територію Криму?

- Звичайно! Дивіться: Сенцова, Кольченка, Афанасьєва судили в Ростові, Хайсера Джемілєва - у Краснодарі. А якщо взяти інші гучні справи, не тільки кримчан... Савченко - теж у Ростові, Карпюка, Кліха - в Грозному. Після оголошення вироку у цих випадках українська сторона може про щось домовлятися. Але якщо б їх судили і виносили вирок у Криму, то це було б в принципі неможливо, з тієї причини, що Росія вважає цю територію своєю. А Україна - своєю, і з цієї причини в принципі не визнає ніяких рішень місцевих влад, в тому числі й судових. Тобто, виходить глухий юридичний глухий кут, з якого зараз немає виходу. І хочу попередити вас, що справа Костенка - тільки початок. Недавно, у січні Поклонська заявила, що вже приготувала дуже схожу справу - на майданівця Андрія Коломійця. Але там статті важчі - замах на життя двох беркутівців, яких він, нібито, закидав «коктейлями Молотова», а також, нібито, зберігання та перевезення наркотиків. Тут буде не 3 роки 11 місяців, як у Саші. Тут дуже великий термін можуть дати. І як потім боротися за цю людину? А ще на підході велиа «справа 26 лютого» на чолі з Ахтемом Чийгозом. Якщо українську владу непокоїть доля всіх цих людей, вона повинні представляти, які можуть бути шляхи виходу з названого мною казусу. Як будуть вирішуватися всі ці проблеми у разі початку переговорів про екстрадицію або якомгось обміну? А як, до речі, в таких справах звертатися в Європейські суди?

ТІНЬ СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ

- Доводилося читати, що старшому брату Саші Костенка - Євгену зараз теж може загрожувати судове переслідування, причому через дуже незначний привід?

- Так. Служба дізнання судових приставів ініціювала проти нього справу за статтею 297 частина 2, «Образа судді». Свідки стверджують, що він показав непристойний жест судді. Причому, що характерно, не Поклонській, яка сиділа ближче, а саме судді. Тому що при такому трактуванні обвинувачення тяжче... Хочу дати деякі пояснення. То було дуже нервове, напружене засідання. Напередодні оголошення вироку Сашу не годували. Та ще, щоб познущатися, посадили в камеру до неповнолітніх, які, користуючись тим, що у нього зламана рука, намагалися давати йому тички, ляпаси, тобто завдавати легкі тілесні ушкодження, що не залишають слідів, синців. На тому засіданні я не витримав, після чого залишив залу суду. Слідом за мною вийшли родичі Костенка: його мати, наречена, дядько і двоюрідний брат, останнім виходив Женя. Йдучи, він зробив якийсь рух рукою, яке пристави вважають образливим жестом. Вони тут же потягли його в свою комірчину під сходами і змусили писати пояснювальну. Але Євген сказав, що в атмосфері нервового напруження в залі у нього звело руки, що може бути пов'язано з серцевими проблемами. Він вибачився перед тими, хто вважає це образливим жестом, а також вимагав викликати швидку допомогу для фіксації виниклої проблеми зі здоров'ям. Пристави «швидку» не викликали. Однак прохання викликати її у нас зафіксоване. І це має нас захистити.

- Тобто, в даному випадку турбуватися нема про що?

- Не зовсім так. Справа в тому, що Євгену хочуть призначити психіатричну експертизу.

-А це дуже небезпечно, якщо згадати про традиції радянської судової психіатрії!

- Звичайно.

- Але чому взагалі виникло це питання?

- У молодості Євген брав участь у фанатському русі «Таврії». І якось під час «стінки на стінку» отримав черепно-мозкову травму невеликої тяжкості. Однак його тоді ж поставили на облік до психдиспансеру. Просто для профілактики, так належало за інструкцією. Сам Євген про постановку на облік навіть не знав - ось зараз за таких обставин спливло. Він вже про всяк випадок знявся з обліку. Також ми з ним прийняли рішення відмовитися від добровільного проходження психіатричної експертизи. Якщо ж вони вирішать проводити це рішення через суд... Що ж, тоді дивитимемося. Але я все ж сподіваюся, що тут обійдеться.

ВІЙНА З ЖІНКАМИ ТА ДІТЬМИ

- Кажуть, що у цій справі російське слідство здійснювало тиск на підсудних через родичів?

- Це окрема історія. І виглядає огидно - війна з жінками. Мати Стаса Краснова - 69-річна медсестра вищої категорії. Людина у своїй професії заслужена. За короткий період у неї вже було три обшуки. Причому вламуються спеціально рано вранці, коли людина у сонному стані, ще погано міркує. При цьому ще їй не пояснювали її права, що за законом вона може не свідчити проти родичів. Довели жінку до стресового стану. Приблизно так само було й у дружини Костенко Ольги Уколової. Вона живе в Саках. Рано вранці увірвалися в будинок, виламали двері. Це було у квітні. А їхній з Сашею доньці тоді було десь півроку. Розкидали всі речі, в тому числі і дитячі. Ходили по цих речах. Жодних доказів, зрозуміло, не знайшли. До речі, схожа історія була з братом Ольги. Він був на заробітках у Московській області. А його сім'я залишалася в Криму. І там теж вдерлися з обшуком. А там у приміщенні також була малолітня дитина. Та сім'я від гріха подалі зібралася і поїхала - на територію материкової України...

- А як зараз справи в Ольги?

- Начебто залишили її в спокої. Але в Криму важко з роботою. Тому їхня донька залишається в Саках з бабусею, а Ольга їздить працювати в Сімферополь, і живе з сім'єю Костенка - у його батьків. Ну, тобто, у мами Саші. Тому що його батько просто зник і де він наразі знаходиться, невідомо.

- Господи, скільки випробувань на одну сім'ю... А яка взагалі ситуація в Криму зараз?

- Ну, що вам сказати... Я з більшим задоволенням їздив в український Крим відпочивати, ніж у нинішній Крим працювати. Справа, напевно, ще й у тому, що багато бачу очима свого підзахисного. Саша вчився там на юридичному, працював у відділі кадрів міліції. Тобто, знає дуже багато. Хтось однокурсник, хтось з паралельного курсу. З кримськими беркутівцями він їздив на стрільбище, воно в них було спільне. Він з колегами носив однакову форму, кожного дня вітався. І ось ці люди, тільки тепер вже у російській формі, його в чомусь звинувачують. І для цього дають неправдиві свідчення. Звичайно, таке лицемірство сприймається болісно. А ще... Я взагалі багато їжджу по країні. І якось жодного разу за весь час не доводилося бачити затримань на транспорті. А тут, будь ласка - на літаку. Вриваються в салон люди: «9-й ряд. Крісло D?». А на тому місці ніхто не сидить. Тоді ці люди стають біля виходу і перевіряють квитки у всіх. Неприємна картина, відчуття поліцейської держави. Що ще... Дороги жахливі - як були, так і залишилися. Всі вони, до речі, переповнені. Кажуть, тому що приїхало багато людей з Донецька та Луганська.

САША КОСТЕНКО ЧЕКАЄ ЛИСТІВ

- Зрозуміло. Ну і що ще наостанок ви хотіли б сказати про вашого підзахисного - Олександра Костенка?

- Важливим є питання про його громадянство. Він сам вважає себе громадянином України. Але проблема в тому, що Росія автоматично записує всіх кримчан росіянами. Тому мені здається, було б дуже корисним, якщо б до Костенка приїхав український консул (у зоні відповідальності якого знаходиться Кіровська область). По-перше, важливо, чи впустили б його до ув'язненого? По-друге, він міг би побачити умови утримання громадянина України, якість наданих йому медичних послуг. По-третє, Костенко там не єдиний громадянин України. Що ще з новин... Швидко пройшла інформація, що Фонд Ходорковського планує надати матеріальну допомогу українським політв'язням в Росії, в тому числі й Олександру Костенку. Дай бог, щоб це відбулося. Така допомога дуже потрібна зараз - і самому Саші, і його дружині з малолітньою донькою. А якщо хтось захоче написати Олександру листа, то можете надсилати за адресою: Костенко Олександр Федорович, ФКУ ІК-5, вул. Овражна 16, р. Кірово-Чепецьк, Кіровська область, Росія, 613049.

Йому потрібна ваша підтримка.

Олег Кудрін, Таллінн

Перше фото: facebook.com

Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-