Віктор Суворов, письменник, історик
Жоден супутник не замінить хорошого шпигуна 
09.02.2016 16:09 2336
  •  
  •  
  •  

Віктор Суворов (Володимир Різун), письменник та історик. Недавно Суворов оголосив про перший переклад українською мовою головної його книги - "Криголам". Володимир Богданович мріє, аби мовою вийшли всі його твори. Втім, і глави старих книг, і глави нових неопублікованих, розміщені Суворовим у ФБ, викликають широке обговорення і тисячі лайків, і сотні перепостів. У наш воєнний час питання до найбільш, мабуть, успішного історика, найвідомішого розвідника збираються дуже швидко. І відповідає на них Віктор Суворов дуже цікаво.

- Наші спеціальні органи, розвідка, контррозвідка, СБУ останні роки при Януковичі цілеспрямовано знищувалися, наповнювалися шпигунами. Скільки треба часу, щоб побудувати повноцінні, порівнянні з кращими аналогами, розвідку, контррозвідку, СБУ?

- Це можна зробити за один день. Достатньо мати хороших хлопців, готових скласти голову за захист своєї батьківщини. Якщо такі хлопці є, то все інше додасться. Якщо таких людей немає, то нічого зробити не можна навіть за сто років. Логіка і вірність своїй країні. Якщо є розумна людина, яка любить свою країну, то всьому іншому вона навчиться.

Ось такий приклад. Збираються люди після жахливої війни, після катастрофи. У них немає досвіду, але у них є бажання вижити. І вони створюють державу Ізраїль і створюють найкращу у світі розвідку, не маючи ніяких грошей. Потрібні розумні, віддані країні люди.

- А якщо говорити про терміни без перебільшення, то дійсно комплектація спеціальних органів можлива у дуже короткий період, ну, не день, ну - місяці?..

- Так, звичайно. Ну, нехай місяць. Але ці люди знайдуть правильних консультантів, навчаться на власних помилках, на своїх прорахунках, і це буде дієздатна розвідка. Головне - з цих органів вирвати зрадників і шпигунів, тих, хто вставляє палиці в колеса.

- А які з ваших книг могли б бути корисними для майбутніх розвідників?

- Давайте я на прикладі розповім. Я одного разу в Ізраїлі виступав з лекцією, там була чудова компанія, українська діаспора, хлопці прийшли у вишиванках. Єврейські хлопці, з рушниками, горілку з перцем принесли мені. А потім приходить юнак, який говорить, що він з ізраїльської військової розвідки. І він мені сказав, що у них є література, рекомендована для читання. І як позакласне читання рекомендують "Акваріум". Я цим дуже пишаюся, що така потужна розвідка, як ізраїльська, користується однієї з моїх книг в якості підручника. Але якщо серйозно, то зараз я пишу книгу "Засади шпигунства". Це просто хороший підручник, але я думаю, що ця книга буде цікавою не тільки для шпигунів, а й для будь-якої розумної людини, яка цікавиться світом таємної війни, безпекою.

- У вас у Фейсбуці опубліковані окремі глави "Засад шпигунства". Я читала їх дуже уважно. І у мене виникло складне почуття. Ось в одній ви пишете, що просте спостереження польового розвідника, який побачив свіжий насип на позиціях противника, допомогло зробити дуже складний і чіткий висновок: оточення радянських фронтів в районі Курська не буде, противник на радянсько-німецькому фронті більше ніколи наступати не почне. Але хіба на сьогодні, коли все читає супутник, потрібні такі складні речі? З космосу все видно.

Роль шпигуна назавжди залишиться провідною. Психологія аналізу, добування, роботи з джерелами - вічна

- Мені часто кажуть це. Супутник - те, що відбувається в даний момент. Супутник не побачить того, що відбувається через десять років. Супутник може побачити дах президентського палацу, але не побачить того, що робиться під дахом. Супутник тим більше не побачить того, що знаходиться в сейфі. А шпигун і в стародавньому Римі, і в стародавньому Єгипті, і навіть зараз, в даний час, може залізти, куди завгодно. Жоден супутник не замінить хорошого шпигуна навіть через два тисячоліття. Роль шпигуна назавжди залишиться провідною. Розвідка - очі і вуха армії, це було завжди - в кам'яному столітті, в Карфагені. Якщо принципи і методи перестануть діяти, то армія стане сліпою і глухою, її швидко розіб'ють. Техніка вдосконалюється, але психологія аналізу, добування, роботи з джерелами - вона вічна. Від неї нікуди не дітися. І все це лягає на сучасні методи добування інформації, включаючи космічну розвідку. Але наша сутність, людська психологія не змінюється тисячоліттями. У всі часи були хороші люди, були погані. Були секрети. Були методи дезінформації. І все це діє. Я пишу на основі досвіду радянської розвідки, але те, що я бачу, спостерігаючи за Росією, то повторюся: російський апарат згнив, а з ним згнила й військова розвідка.

- Ви колись писали, що головне для розвідника, який вербує когось, - доброта. Ви це серйозно? Вербувальник - це апріорі маніпулятор. Хороший маніпулятор, це як?

- Звичайно, доброта - головне. Подивіться на мене? - щиро сміється.

- Ви багато кого завербували?

- Не хочу хвалитися, але це легко перевірити. Утримувати розвідника дуже дорого, тим більше у Женеві. Відрядження зарубіжне триває три роки. Неуспішних розвідників відкликають назад. Я пробув три роки, мене в якості особливого заохочення залишать на четвертий рік. А про мою здатність добре і дохідливо викласти факти ви можете судити за моїми книгами. Людина, яка займається вербуванням, повинна бути доброю, логічною, знати факти, вміти ясно і дохідливо викласти факти. Вона має бути здатноювідчувати співрозмовника, оскільки, якщо ви хочете зловити рибку, вона не повинна бачити гачок.

- Ще раз про книжки. Український переклад "Криголама" буде затребуваний вже новим поколінням, просто його треба зробити обов'язковим для прочитання у вишах. Але чом би не видавати вашу нову книгу "Засади шпигунства" одразу й українською? Це і дешевше для покупця, і лагідна українізація?

- Мені таких пропозицій від українських видавців не надходило. Я не проти.

- Я дивилася останню частину Агента "007", і там проводиться думка, що війни майбутнього - це війни кібер-тероризму. Найголовніше для майбутніх війн - вміти залазити в комп'ютерні програми своїх ворогів або жертв. Ви любите шпигунські саги? І як вам останній Бонд?

- Дійсно, останнім часом скільки було скандалів, коли у секрети західних розвідок і ЦРУ вторгалися, знімаючи гігабайти інформації. І це дуже страшно. Я розмовляв зі знайомим з однією з колишніх прибалтійських республік. Він сказав, що вони зараз закупили друкарські машинки. І ці друкарські машинки стали випускати. Причому, це виробництво починає відроджуватися. Чому? Та щоб ваша система не була зав'язана на Інтернет. Ну от, я дивлюся у віконечко Інтернету і не знаю, хто на мене дивиться, хто читає мої тексти, хто посилає мені віруси. Я не здивуюся, якщо років за десять-п'ятнадцять шпигуни будуть писати гусячими перами.

Щодо фільмів про Джеймса Бонда, то ці фільми абсолютно вироджуються. Для мене стали нецікавими, хоча вони стають дедалі технічно складнішими, використовують всі нововведення кіновиробництва, проте... Ну от за що ми любимо великого українського письменника Миколу Васильовича Гоголя? За що? За що я його люблю. Гоголя читаєш, виходиш з твору, як із лазні. Він "роздмухує" наші емоції. Читаючи Тараса Бульбу, і ми плачемо, і сміємося. Ну згадайте центральну сцену з Остапом, яка любов там. І водночас, який гумор! І коли наші емоції великі, Гоголь "роздмухує", то це мистецтво... І от коли Джеймс Бонд бігає там, стрибає - жодних емоцій. Багато акробатики, мало почуттів.

- Питання про військові злочини. У нас в СІЗО сидять герої війни, що скоїли злочини. Ну, наприклад, один хлопець вбив командира: командир був негідник, який забирав у нього гроші, знущався над ним. За розповідями, командир був схильний до садизму, і товариші по службі цього хлопчину з СІЗО дуже поважають і вчинок його розуміють. Інший хлопець, підслідний, віз зброю з точки А зони АТО в точку Б зони АТО. У точці Б зброя не дозволена, але вони вважали, що вона там знадобиться. І ось як судити героїв, які перейшли межу закону?

Це самовбивчі дії для влади - судити ветеранів та бійців звичайним судом

- Для таких хлопців повинен існувати окремий військовий трибунал. І військовий трибунал повинен складатися тільки з тих людей, які там воювали. Ну як це: бійця, який захищав Україну, який був готовий померти за неї, який віддав на це здоров'я і був готовий віддати життя, судять люди, які не нюхали пороху? З погляду звичайної людської моралі, це огидно. Я на їхньому місці просто б застрелився. Повинно бути абсолютно окреме судочинство, суди честі цих бійців між собою. Вони повинні вибирати між собою ветеранів АТО, юристів або не-юристів, але обов'язково тих, кого поважають всі, і тоді судити. Інакше, якщо судитимемо героїв по-іншому, то ми знищимо країну. Це самовбивчі дії для влади - судити ветеранів та бійців звичайним судом.

Прощати і відкладати на потім рівноцінно програшу. Україна вже програє: зробили справжню революцію, а справжнього очищення не відбулося

- Під час війни з Росією було дуже багато провальних операцій, з загибеллю великої кількості наших бійців. Як краще провести розслідування - поспіхом, або повільно, не допускаючи помилок, зважуючи кожне слово?

- Помилки можна допустити і через сто років. Будь-яке відкладання розслідування призведе до того, що хорошого моменту не настане ніколи. Припустимо, у Радянському Союзі вважали, що всі свої злочини не варто вивчати, навіщо ворушити минуле. Через небажання ворушити минуле вони так і залишилися совками. І вже зараз молоде покоління говорить: як було добре у минулому. Хоча у 1991 році у Москві перемогла свобода. І тут же припустилися помилки: давайте брати у владу тих, хто помилявся, давайте пробачимо. Щойно пробачили, вони програли. Прощати і відкладати на потім рівноцінно програшу. Дозвольте, Україна вже програє! Ви мене вибачте, але ви зробили справжню революцію, а справжнього очищення не відбулося.

- Ми проходимо зараз процес декомунізації, міняємо іноді дуже звичні назви міст, і не всім це подобається. Ви вважаєте, що у бажанні позбутися радянської топоніміки ми перегинаємо палицю?

Ліквідація всього радянського - прорив для громадської свідомості

- Ви навіть не уявляєте, наскільки це важливо. Це винятково важливо. Я навіть не знаходжу слів, наскільки це важливо! І ліквідація всього радянського - прорив для громадської свідомості. Дивіться, Ленін - це вбивця, мерзотник, на совісті якого мільйони осіб. Він заклав фундамент жахливим злочинам своїх послідовників по всьому світу протягом цілого століття. І місту Ленінграду змінили назву, а Ленінградська область залишилася. Ну це ж дико! Жахливо. Або, припустимо, мої батьки жили в Черкасах на вулиці Радянській, а батьки моєї Тетяни жили в Запоріжжі, на проспекті Радянському. Ну, навіть слово "радянський" звучить інакше, - сміється, - але якщо ми не відмовимося від цього звучання, то застрягнемо в радянській свідомості. Ну, наприклад, місто Оренбург Свердловської області. Свердлов - це вбивця, мерзотник. Місту назву змінили, залишили назву області. І від цих назв треба відійти. Або, наприклад, залишили Ленінградську морську базу. Я всією душею вітаю і перейменування, і руйнування пам'яток. Ну, я думаю, що в Києві можна було б виділити кілометр і виставити всі пам'ятники. Алея тоталітаризму. У Будапешті я бачив таку алею.

І я думаю, це гарне місце для навчання майбутніх поколінь. Дивіться, як це було огидно, не забудьте це.

- У суспільстві вирує дискусія: виходити з війни чи ні, потрібні були Мінські угоди у цьому вигляді чи це програш. Але, при цьому, росіян багато. Адже вони зможуть продовжити топити у бурятській крові наших патріотів. Хіба не правда, що наша влада боїться знекровити армію? Хіба нам не потрібен перепочинок? Тим більше, ми живемо на гроші Америки.

- Ви знаєте, як я не люблю давати поради великій Україні. Але моя категорична думка: відгородитися від цих районів. Хочуть незалежності, Путіне, введи війська? Нехай вводить. Хочуть торгувати з Україною? Нехай торгують. Хочуть відновлюватися? Нехай відновлюються. Захочуть проситися назад? Нехай попросяться. А в Україні потрібно провести референдум: пускати їх назад чи ні. Ну, уявіть собі такий приклад: моя люба дружина вирішила від мене піти. У нас, до речі, буде сапфірове весілля цього року - 45 років. Так ось, якщо б висловила таке бажання, то насильно милим не будеш. Проголосували - і все. Але в мене такої ситуації не виникає, я зі своєю ненаглядною жінкою пройшов все життя. А що стосується території... То, насильно милим не будеш: вежі, огорожі. Хочуть в Росію - вперед. Підкорити тих, хто не любить країну, неможливо.

- Колись ви сказали, що Україні, яку Захід обдурив, не виконавши гарантій Будапештського меморандуму, треба б заново під столом починати робити ядерну бомбу. Ви жартували? Чи нам дійсно варто зайнятися ураном, якого у нас у надлишку?

- Я, звичайно, не жартував. Я просто хотів сказати про той урок, який має винести Україна з ситуації. І розповісти Україні. Батько-єврей говорить синові, який заліз на шафу: "Ізю, стрибай, я тебе зловлю". Ізя каже: "Боюся". Єврей говорить: "Ізю, стрибай". Синок боїться. Нарешті, Ізя стрибнув, дуже сильно вдарився. А тато підняв його з підлоги і каже: "Ізю, синку, ніколи нікому не вір". Ця єврейська мудрість повинна запам'ятатися українському народу. Побачивши перспективу підписання якогось умовного будапештського меморандуму, ви повинні написати великими літерами плакат: "Ізю, синку, ніколи нікому не вір". Меморандум повинен навчити: ніхто нікому допомагати не буде. І не повинен, за великим рахунком, допомагати. Якщо ви самі собі не навчитеся допомагати.

- Питання про вбивство Олександра Литвиненка. Недавно доповідь Високого суду Лондона повернула цю справу у публічний простір. Знову дістала його книги "Лубянське Злочинне угруповання" і "ФСБ підриває Росію". Дуже переконлива історія, як системно спецслужби вбивають своїх ні в чому не винних громадян. Але ця історія вже була написана. Була розказана на весь світ. Навіщо Путіну було вбивати після всього?

- Яка логіка? Я не можу залізти в голову Путіну. Це була помста мерзенної людини. Сашка Литвиненка я добре знав, ми з ним часто зустрічалися. Різниця між ним і мною полягалау тому, що Саша був дуже відкритий, йшов на контакт з хлопцями з Москви. А я цим «шурікам» не довіряв. Він писав про Путіна, а я тільки про те, що було 75 років тому.

- Я ще раз перечитувала фрагменти доповіді Високого суду Лондона. Вам не здається, що це була неприпустима наївність - зустрічатися з колишніми товаришами по службі?

- Мені зараз з Росії типу "дисидентствуючі" блогери докоряють: чому Сашу вбили, а вас не чіпають.

- Який жах, питати історика, якого читає весь світ, чому вас не вбили. Красномовний факт про якесть російське "інакомислення".

- Так, Риклін та Орєшкін запитували мене в ефірі: чому вас не вбили. Підле запитання. Підле, тому що жива людина не має відповіді, чому тебе не вбили. Але моя відповідь така: Саша йшов на контакт, а я не йшов. Сашу вбити їм було нескладно. Але мені огидно, коли люди при цьому виставляють себе як "демократична опозиція Росії", як противники Путіна. Мені тоді здається, що ви такі ж, як ваш Путін.

І ось змінилося покоління. І що ви бачите? Бачите наймерзенніший совок, який нітрохи не кращий, ніж був раніше

- Я почула думку, що дружба з Росією неможлива, поки вони не пройдуть процес "денацифікації", щоб змінилося покоління...

- Ні-ні-ні. 25 років тому я пам'ятаю, як розвалився Союз, і вся російська демократична преса повторювала фразу про те, що потрібен час, щоб змінилося покоління. Я це добре пам'ятаю. І ось змінилося покоління. І що ви бачите? Бачите наймерзенніший совок, який нітрохи не кращий, ніж був раніше. Раніше ми сміялися над транспарантами, а що зараз? Ті ж транспаранти. Раніше ми сміялися над Генсекретарем, а зараз вони люблять Путіна. Ну яка зміна поколінь, якщо причина генетична. Рабство. І холопство. Нічого не зміниться зі зміною поколінь. І я знову відповім вам словами пісні, яку я дуже люблю: "никогда мы не будем братьями". 

Лана Самохвалова, Віктор Мішковський. Київ

Фото: rozmova.wordpress.com А. Трощенков / sovereignukraine.net

Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-