Зарано почали перемовини Волкер і Сурков
В Мінську відбулась довгоочікувана зустріч спеціального представника США по Україні Курта Волкера та помічника президента Росії Владислава Суркова. Домовлялися, що зустріч буде без преси, її і справді не було. Але після перемовин росіяни миттю поширили свої коментарі, причому не тільки Інтрефакс від «неназваного джерела», а й самого Суркова. Волкер промовчав, а Сурков, схоже, і не збирався мовчати: «Ми погодилися, що поточна ситуація на південному сході України не може влаштовувати ні конфліктні сторони, ні зовнішні сили, що сприяють врегулюванню. Дискусія велась в тоні взаємної поваги та зацікавленості, чесно, серйозно, без ілюзій і упередження. Відданість Мінським угодам під сумнів не ставилася: обидві сторони запропонували свіжі ідеї та новаторські підходи по їх реалізації».
Нічого більш конкретного Сурков не сказав, формально виконавши попередню домовленість сторін про нерозголошення змісту перемовин. Однак росіяни зрадили б самі собі, якби не використали нагоду отримати для себе суто пропагандистські вигоди від загальної нетерплячки публіки дізнатися хоч щось про результати зустрічі. П’ятирядковий коментар Суркова аж кишить вигідними для Росії пропагандистськими тезами – «південний схід України», «зовнішні сили» (до яких Сурков явно відносить Росію), «взаємна повага», «без ілюзій», «свіжі ідеї», «відданість мінським угодам». А головне – Сурков явно випромінював оптимізм.
Сьогодні Волкер, вже у Вільнюсі, теж сказав дещо журналістам. Зустріч у Мінську він прямо не коментував, але про ситуацію на Донбасі сказав таке: «Цього не мало статися взагалі, та тепер ми маємо робити все, щоб припинити людські страждання, адже в конфлікті вже загинуло близько 10 тисяч людей… Це виклик не лише для України, це ризики для цілої Європи». Конкретики, як бачимо, не більше, ніж у Суркова.
Утім, розраховувати, що американець чи росіянин щось конкретне вибовкають зі своєї зустрічі, не доводиться. Перемовини тільки почалися, тож ніякої конкретики й бути не може. А ось сам факт, що США і Росія почали перемовини з «українського питання», вартий нашої уваги.
Оптимістична оцінка Сурковим зустрічі з Волкером у Мінську зовсім не випадкова. Це не просто компліментарні слова, якими зазвичай обмінюються дипломати на початку будь-яких перемовин, і за якими, також зазвичай, нічого нема, окрім ввічливості. Росія насправді задоволена, що США розпочали прямі перемовини по Донбасу саме зараз, коли Росія ще не вичерпала запас міцності, коли антиросійські санкції ще не призвели до справді глибоких кризових явищ у російській економіці (а отже і в стабільності російського політичного режиму). Саме сьогодні Росія ще може виставляти жорсткі умови на перемовинах, завтра, а тим паче післязавтра, їй це буде робити набагато важче. Росія зовсім не прагне воювати зі всім світом. Її мета – налякати світ демонстрацією готовності воювати і з цього переляку виторгувати на перемовинах якомога більше різних геополітичних та економічних дивідендів.
Учора ж заступник міністра України з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Юрій Гримчак у вечірньому ефірі «5 каналу» раптом порадував глядачів категоричним висновком, що має відношення до мінської зустрічі Волкер – Сурков: «Я думаю, що рішення по Донбасу, за великим рахунком, вже ухвалено - вони підуть звідси. Єдине, що сьогодні обговорюється, як вони підуть, на яких умовах, тощо». Звучить, як наша безумовна перемога.
Не будемо закидати заступнику міністра, що він занадто оптимістичний, що навряд чи Росія вже однозначно погодилася піти з Донбасу, а головне, що питання «на яких умовах» - то вже щось другорядне.
Уявімо, що це так, що Сурков сказав Волкеру: «О’кей, ми забираємося з Донбасу, виводимо свої війська, припиняємо матеріальну підтримку ДНР/ЛНР». Але далі він обов’язково додасть: «А що ми за це отримаємо? Ми б хотіли те й те». Очевидно, що розмір цих кремлівських «хотєлок» буде наразі максимальним. Наша біда в тому, що Волкер не може відповісти Суркову: «Нічого не отримаєте. Ще й заплатите. А якщо не заберетеся з Донбасу – відключимо газ…, себто SWIFT». Поки що найрішучіше, що ми чуємо від США, це: треба «продовжувати тиснути на Росію стосовно мінських зобов'язань… йдеться про негайне припинення вогню, відведення важкої зброї і безперешкодний доступ в зону конфлікту спостерігачів ОБСЄ» (міністр оброни США Джеймс Меттіс). Набагато більшого значення для вирішення проблеми Донбасу так, як це відповідає національним інтересам України, мали б не перемовини Волкера з Сурковим, а поставки українській армії американської протитанкової зброї. Якщо міністр оборони США у Києві сьогодні-завтра дасть на це згоду, то ніяких більше антиросійських заяв від нього нам і не треба.
Оскільки про SWIFT США наразі не згадують, тоді ми можемо легко уявити і таке. Росія погоджується забратися з Донбасу в обмін на виконання Україною умов «мінських угод» - спеціальний конституційний статус Донбасу, що означатиме цілковитий політичний контроль Кремля над цією частиною України. Тобто, фактично ми погоджуємося закінчити війну на умовах ворога? І навіть якщо ми цей статус не утвердимо, навіть якщо нам вдасться з часом повністю взяти під контроль Донбас (якщо там не буде російських військ, то це не надто складна справа), то й тоді що виходить? Росія прийшла на Донбас, вбила тисячі наших громадян, сотні тисяч вигнала з домівок, зруйнувала економіку регіону, вивезла до себе найкраще промислове обладнання, одним словом – залишила після себе руїну. А тепер просто залишила нам цю руїну, не сплативши ні копійки за неї, мовляв – це тепер справа України тут все відбудовувати, а ми – миротворці, «зовнішня сила, що сприяла врегулюванню». (До речі, збитки від окупації Криму Україна оцінює в 1 трильйон 80 мільярдів 352 мільйони гривень. Донбас ще не пораховано.)
А про Крим варто згадувати? Приміром, про те, що умовою залишення Донбасу Росія майже напевне вимагатиме воду і електрику для Криму. Мовляв, не хочете юридично визнавати його російською територією – і не треба, чорт з вами, а ось гуманітарної та екологічної катастрофи для мирного населення, яке, до речі, ви вважаєте своїми громадянами, будьте ласкаві, не допустіть в ім’я гуманізму і захисту людських прав. Тим більше, що за воду і електрику ми заплатимо за ринковою ціною. «Ми маємо робити все, щоб припинити людські страждання», - це ж не ми, росіяни, це Волкер таке сказав. А ви, українці, не згодні з спеціальним представником США, котрий, до речі, відомий жорсткою позицією щодо Росії?
Хто дасть гарантію, що Україна не змушена буде виконати усі ці вже спільні російсько-американські вимоги? І майже напевне Росія виторгує за виведення військ з Донбасу як мінімум послаблення санкцій. Це буде така перемога України?
А от для США і Заходу це й справді буде перемогою, вони свого досягли – загасили потенційне вогнище великої війни в Європі. Вони святкуватимуть, а ми?
Юрій Сандул. Київ
