- Отже, серйозних бюджетних ризиків з наповненням не бачите?

- Це була дуже копітка важка робота. Це не те, що ти прийняв бюджет і все, ні - треба працювати над його наповненням. Наприклад, ми взялися за ту ж митницю. Так, там ще далеко до якісного наведення порядку, але вже ті перші кроки, які ми зробили, дали можливість у серпні місяці отримати 1 мільярд, а надалі вже 2-2,5 мільярда гривень перевиконання планів отримувати щомісяця до доходної частини бюджету. Що стосується ризиків, наприклад, щодо питання спецконфіскації майна, отриманого злочинним шляхом попередньою владою… Зверніть увагу, ми заклали порівняно незначний ресурс: якщо сума спецконфіскації приблизно 40 мільярдів гривень, то лише 12 із них ми заклали до бюджету як компенсацію його дефіциту. При цьому ми оптимістично дивимося на перспективу спецконфіскації. Час іде, правова система підходить до моменту, тому всі кошти мають бути повернені туди, звідки вони були вкрадені. А вкрадені вони були з бюджету і мають слугувати державі та людям.

- Чи вдалося переламати ситуацію з державними компаніями-монстрами, які фактично стали символами корупції в корупційній державі? Наскільки виправдало себе запрошення варягів-іноземців? Зараз багато хто робить ставки на «Укрзалізницю»: з`їсть залізнична мафія Балчуна чи Балчун переможе мафію?

- Я вважаю, що Балчун - реформатор. Він чесна людина, має досвід управління, і йому дуже непросто працювати за умов, коли стара система опирається, намагається зберегти себе чи навіть дискредитувати його. Я тут теж відкритий. Балчун переміг на прозорому конкурсі, був відібраний незалежною комісією. Коли мене було призначено прем'єр-міністром, його вже було обрано, ми його тільки призначили нашим урядом, як керівника Укрзалізниці. Я готовий підтримувати будь-якого керівника, не залежно від того, він з України чи не з України. Головне, аби це були фахові люди, які мають відповідний досвід і готові працювати на державу.

Державні підприємства завжди були корупційними. Але зараз ви можете подивитися, що багато державних підприємств ми вивели зі збитковості у прибутковість. Кажуть, ось у тому підприємстві кілька десятків мільярдів доходів. А куди підуть ці доходи? Вони підуть у державний бюджет і будуть слугувати українським громадянам. Для виплати підвищених заробітних плат, для виплати пенсій, для будівництва доріг та багатьох інших справ.

А чому раніше ці підприємства були збитковими? І у мене тоді є велике питання: де були ці всі гроші? Ці гроші були по кишенях різного роду ділків і корупціонерів. Ми це вибили сьогодні. Такий системний підхід виведення з кризи державних підприємств сприятиме розвитку  національної економіки, нарощуванню ресурсів у бюджеті. І одне з урядових завдань - справедливо побудувати перерозподіл цих ресурсів в ім'я людей.

Починаємо віддавати наші борги людям. І будемо віддавати їх надалі

Яким є наш найбільший виклик сьогодні? Боротьба з бідністю. Ми маємо побороти бідність у нашій великій 45-мільйонній країні. З одного боку, необхідні реформаторські рішення, з іншого, необхідно розуміти відчуття людей, їхні найбільші проблеми, аби робити саме ті кроки, які дадуть можливість подолати цей виклик. Мінімальна заробітна плата, підвищення доходів наших освітян і лікарів - це вже перші кроки. Приміром, ми прийняли рішення підняти заробітну плату нашим МНС-никам. Здивуєтесь, але МНС-ник, який має гасити пожежу, іншими словами - іде у вогонь, мав заробітну платню «аж» 3 тисячі гривень. І нікому не було до цього діла. Коли щось горить, всі моляться на те, щоб ці люди вчасно приїхали і якісно виконали свою роботу. А потім вони йдуть до каси, і мають отримати ті 3 тисячі гривень. Це справедливо? Нещодавно мені довелося бути у 13-й пожежній частині Києва. Якраз, пам'ятаєте, ринок горів нещодавно в Києві? Мені показували шоломи, устаткування. Все просто поплавлене. Уявляєте, в якій температурі люди гасили цю пожежу, ризикуючи своїм життям? І за це вони отримували 3 тисячі гривень! Зараз ми підняли їм заробітну плату на трохи більше ніж на дві тисячі гривень, і це означає, що ми починаємо потихеньку віддавати наші борги людям. І будемо віддавати їх надалі. 

- Сенс бачу. Справді, багато середніх та невеликих підприємств маємо приватизувати, аби вони працювали на державу, а не експлуатували її. Але є і важливі державні підприємства, приміром, те ж Укргазвидобування, які, на моє глибоке переконання, мають бути державними. Чому? Це стратегічно важливе підприємство для видобутку газу в країні, а ми взяли курс зараз на видобуток власного газу. Відтак, чому ми маємо цей газ купувати за дорогу валюту за кордоном? Це ж послаблює нашу економіку в тому числі. Наша генеральна лінія полягає в тому, щоб менше споживати при якісному теплі і більше видобувати.

Україна в минулі роки постійно зменшувала видобуток газу. Я думаю, що це робилося умисно. Створювалися всі умови, за яких державний газовидобуток падав. Газовидобувникам закручували гайки, щоб вони не могли розвиватися, натомість, все більше і більше формувалися умови юридичної й енергетичної залежності від Росії. Це був такий довгостроковий продаж нашого суверенітету Російській Федерації, навмисна політика тодішнього уряду. Ми зламали це. Наше завдання розвивати власний видобуток, причому саме державною компанією, скорочувати закупівлю енергоносіїв за кордоном, і ми вже можемо говорити про те, щоб у 2016 році ми мали не мінус, а плюс у видобутку. Я радію цьому, отже, і пішли правильним шляхом. А в новому році додамо до того рівня газовидобутку, який маємо сьогодні, ще десь плюс 500 мільйонів кубічних метрів газу.

Коли ж врахувати, що паралельно ми нарешті починаємо втілювати в життя масштабні заходи з енергозбереження, реально зменшуючи споживання енергоносіїв - у нас фактично буде баланс видобутку енергоносіїв та споживання. А це енергетична незалежність, це розвиток економіки, це конкурентоздатність держави на міжнародних ринках, іншими словами - те, що  в середньостроковій перспективі дасть нам дуже гарний результат.

- Ви згадали про середньострокову перспективу. Наскільки вичерпно змальовує для країни цю перспективу представлений урядом план до 2020 року?

- Так, напередодні Нового року я презентував середньостроковий план дій до 2020-го року. Чіткий, структурований документ, у якому визначено пріоритети: економічний розвиток, за рахунок чого ми будемо його забезпечувати, належне врядування, верховенство права, безпека і оборона - це те, що сьогодні цікавить людей. І нарешті, найважливіший пріоритет - це розвиток людського капіталу. П'ять пріоритетів, дуже чітких з конкретними завданнями. Іншими словами -  всі ті речі, які дозволять нам у середньостроковій перспективі отримати результат.

За великим рахунком, українські громадяни чекають від нас чіткого бачення, де ми знаходимося, куди ми йдемо, і яким є наше майбутнє. Ми даємо їм таку відповідь, пропонуючи нашу стратегію. Це достатньо інклюзивний документ. Ми працювали з міністерствами, з експертами міністерств. А тепер ми на місяць запропонували план на публічне обговорення. Ми хочемо, щоб це був спільний документ - експертного середовища, суспільства та уряду. Тоді він буде приречений на успіх, тому що всіх об`єднає ідея його виконання.

 Це має якісно відрізнятись від тієї ситуації, коли  кожен намагається наклепати свою якусь програму, а потім не поспішає її виконувати. Ми кажемо - це реальний план і саме план дій: що ми маємо робити, як ми маємо рухатися, як виконувати.

При цьому ми не бачимо програму відірваною від оперативних завдань. Щодня, щодоби ми поєднуємо два напрямки - оперативне управління та стратегічне. Я завжди кажу, що найпереконливіший критерій - це коли ти виходиш на вулицю і можеш дивитися людям в очі. От я й намагаюся зробити все, аби нашій команді не треба було ховати очі від людей.

- Ми зруйнували, я підкреслюю це, ми зруйнували найбільшу корупційну схему в країні, яка діяла десятиріччями. І на якій заробляли колосальні ресурси ті, хто очолював ці схеми. Чи може хтось сказати, що я самогубець? Тоді чому ми пішли на це? Тому що знаємо реальні механізми, як ЦЕ працювало і КУДИ йшли надприбутки.

Коли ти бачиш, що грабують, у тебе є два варіанти: або ти допомагаєш грабувати, або ти зупиняєш це. Я вважаю, що моє завдання зупиняти. Я зупинив пограбунок. Це - перше. Друга позиція. Ми не тільки зупинили пограбунок, ми чітко визначили стратегію на енергонезалежність і почали займатися енергонезалежністю. Ми реально вирішуємо завдання, які дають можливість сьогодні говорити, що за три-чотири-п'ять років Україна стане енергонезалежною. Це колосальний внесок у нашу економіку, стабільність. Колосальний. Я бачив нещодавно аналітику, яка показує: якби ми видобували свій газ в Україні, а не купували його за валюту, долар би сьогодні при всіх тих проблемах, які ми маємо, не коштував би більше 18,5 гривень. Уявляєте, який рівень впливу цього фактору на економіку?

Тепер про компенсатори. Насправді, я чітко розумію, що ми робимо. Треба захистити тих, хто не має високих доходів. Чому я маю політиків українських захищати, їхні 25-метрові басейни, великі приватні будинки, що обігріваються газом? Вони теж мають купувати дешевий газ? І за нього вся країна буде доплачувати? Ні, так не буде. Тому в нас є ціна імпортного паритету, яка впроваджена, і вона є граничною. З іншого боку, кожна українська родина, яка має невеликій дохід, має право отримати для себе спеціальну персональну знижку, що має назву - субсидія.

- Парламент збільшив видатки на субсидії на 6,3 мільярда гривень. Чому не вдалось вкластись у ті 40 мільярдів, що були передбачені в бюджеті?

- Це цільова історія. Ми знаємо, скільки саме людей мають отримати субсидії.

Поясню, чому. Потім давали компенсацію «Нафтогазу», компенсацію «Теплокомуненерго», і це виливалося в сотні мільярдів, які просто йшли до корупційних годівниць. Людям розповідали казку про дешевий газ, а потім їх грабували. І весь час співали оту пісню: ну, бачите, у вас же газ дешевий. Це неправда, тому що всі за все заплатили. І якщо ми тепер поговоримо про ефект від того, що ми зробили, про ті кошти, які реально зекономила держава від ліквідації старих, корупційних схем, я думаю, це на рівні 140 мільярдів гривень. Ви уявляєте, які колосальні кошти вони гребли? 140 мільярдів - це жахливо! І вони хочуть, щоб я з цим погоджувався? Вони ходять по судах, подають позови, щоб повернути назад свої корупційні схеми і знову хапнути купу грошей. Всі знають, хто в Україні причетний до газових схем з 90-х років, хто сидів на вугіллі, на газі, на електроенергії. Знову повернути це?

Зараз є цілеспрямовані субсидії. Наше завдання - забезпечити реальну монетизацію субсидій і боротися зараз за підвищення доходів громадян. Відповідно, енергоефективність, підвищення доходів громадян та захист соціально незахищених верств населення - наші пріоритети.

- Однак, ряд експертів, навпаки, посилаються на підрахунки, що свідчать про підвищене витрачання так званими субсидантами енергії на фоні інших людей? 

- Покажіть мені ці розрахунки. Це міф, тому що зараз визначені чіткі норми, які є реальними, а не завищеними. Якщо людина буде бездумно споживати, відкриваючи кватирки та гріючи вулицю, вона просто заплатить більше. Це не має сенсу.

- Ми маємо зростання інвестиційного капіталу в країну, але я вважаю, що у нас тут безмежний фронт дій. Тому створили офіс супроводження інвестицій, який зараз активно розбудовує свою роботу. Наше завдання як уряду - кожна гривня, яка інвестується в економіку України, кожен долар, або євро, мають бути успішними. Той, хто хоче вкладати, має знати, що це безпечно для нього, а ми маємо бачити нові робочі місця, новий продукт, заробітну плату людям, податки в державу. І ми активно створюємо механізми для цього.

І тут є три питання. Перше - це інвестиції і підтримка інвестиційного процесу. Друге - це відродження української промисловості, і я цим предметно сьогодні займаюсь. Щоб створити український продукт, нам треба створити в країні переробне виробництво. Ми не можемо бути придатком, коли посіяли, зібрали, зерно продали. Або ліс спиляли та експортували. Це -  лісопилка. А ми не є країна-лісопилка. Ми країна, яка може розробляти якісні продукти, тому глибина переробки має дуже важливе значення. Бо глибина переробки - це робочі місця. А робочі місця, це відповідно розвиток економіки і т. д. І третя позиція - завоювання нових ринків. Тому в нас є експортна стратегія. Це дуже непросто. В цій роботі ми розраховуємо, в тому числі, і на наш МЗС. Ми  збільшили фінансування наших дипломатичних представництв за кордоном і це має дати можливість, в тому числі, представляти достойно український продукт на міжнародних ринках. Ось три компоненти завдань, що стоять перед нами. Ну і, зрозуміло, покращення бізнес-клімату в країні.