Що пішло не так з держсекретарями?
На початку листопада уряд оголосив конкурс на вакантні посади державних секретарів міністерств, які прийдуть на заміну керівників апаратів. Тобто це має бути незаангажована особа, яка реалізовуватиме політику відповідного міністерства. Здавалося б, у чому проблема? Конкурс згідно з законодавством оголосили, підсумки підвели і переможців визначили. Час працювати. Але не так сталося, як гадалося.
5 грудня на спільному брифінгу міністр інфраструктури Володимир Омелян і в. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун заявили, що відмовляються працювати із запропонованими їм кандидатами. Зокрема переможцем у конкурсі на посаду держсекретаря Мінінфраструктури став Андрій Галущак. За інформацією моніторингової місії #ДоброЧесно, він працював у Держагенстві з інвестицій під керівництвом одіозного Владислав Каськіва, був також заступником директора скандального нацпроекту «LNG-термінал» та очолював липовий національний проект «Повітряний експрес».
Конкурс із відбору держсекретаря в МОЗ ще триває, але Уляна Супрун наперед відхрестилася від кандидатів, які пройшли конкурс: «Ми бачимо, як подають документи люди з уряду колишнього президента Януковича, і не тільки звідти. А й ті, хто був звільнений з нашого міністерства через непрофесійність», - сказала вона.
Згодом керівники зазначених відомств описали в Мережі причини свого невдоволення конкурсом:
Володимир Омелян, міністр інфраструктури України:
Я буду працювати настільки ефективно, наскільки буду вільним у схвалення рішень. Зрештою, я й несу за них відповідальність: політичну, репутаційну, особисту. Як і готовий нести відповідальність за свою команду.
Я не буду працювати з тими, кого мені нав'язують цинічно і нахабно і кого я маю прийняти "по факту". Такого не буде».
Уляна Супрун, в. о. міністра охорони здоров'я:
«Невже закон про очищення влади, тобто люстрацію, вже не діє?! Наша команда дуже сподівається, що він розповсюджується на всіх без виключень українців, навіть на кандидатів, які беруть участь у конкурсі на державних секретарів!
Це ганебно, коли на посади, які мають вплив на формування державної політики та реалізацію змін, повертаються люди з недостатньою компетенцією в галузі чи з цінностями президента-утікача.
Закликаємо комісію з питань вищого корпусу державної служби звернути увагу при проведенні конкурсу, щоби його результати не привели до керівництва нашою державою людей старої системи».
Ба! Знайомі всі обличчя!
Сумнівні держсекретарі знайшлися і в інших відомствах. Переможцем конкурсу на цю посаду в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України став Олексій Перевезенцев, в минулому – головний юрист в Мінекономрозвитку в уряді Миколи Азарова, член наглядової ради «Нафтогазу», а в 2010-2012 працював в Нацагентстві з питань Євро-2012 під керівництвом Бориса Колеснікова. Примітно, що в е-декларації його мати значиться власницею відомого в Києві готелю «Воздвиженський».
Переможцем конкурсу на посаду державного секретаря МВС Олексій Тахтай – теж людина з цікавим минулим. За даними моніторингової місії #ДоброЧесно, свого часу працював в Адміністрації екс-президента Віктора Януковича під головуванням Сергія Льовочкіна, а також був фігурантом скандальних відео СБУ, де обговорювалися корупційні оборудки.
Як бачимо, при проведенні нібито «прозорого» конкурсу на відповідальні посади в міністерствах дивним чином потрапили люди з темним минулим часів президента-втікача.
Яка така дискредитація? Все чисто! Ну, майже
Як же так могло статися? Укрінформ передусім звернувся до Костянтина Ващенка, голови Національного агентства України з питань державної служби. На що він нам безхитрісно відповів:
«Я вважаю, що конкурс відбувається нормально, як це передбачено законом. Комісія працює ефективно, а розмова про якусь дискредитацію викликає у мене подив. У нас 18 міністерств, а ви тикаєте двома міністрами, які висловили особисту точку зору. Це неправильно. Комісія намагається працювати максимально відкрито - і для ЗМІ, і для громадських організацій, які здійснюють моніторинг нашої діяльності. Засідання комісії можна спостерігати на спеціальному Youtube-каналі. Відкритість має дві сторони – публічну можливість спостерігати за перебігом конкурсу і ризик маніпуляцій з цією відкритістю».
З одного боку, конкурс на посаду державних секретарів дійсно проводиться відповідно до закону, і порушень у юридичній площині не зафіксовано. З іншого, ми спостерігаємо його дискредитацію - підрив довіри та невдоволення громадськості і посадовців підсумками конкурсу.
Так, обраними держсекретарями невдоволені всього два міністри, але яких! Саме вони на сьогодні вважаються найактивнішими реформаторами і керують міністерствами, через які проходять значні бюджетні кошти та фінансові потоки.
Найкритичніший етап конкурсу – співбесіда
Щоб переконатися у своїх спостереженнях, Укрінформ звернувся до громадських організацій, які слідкують за прозорістю відбору на топ-позиції державної служби, аби дізнатися – яким чином відбуваються «кадрові» маніпуляції в умовах начебто максимальної прозорості?
Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Ukraine:
«Є два критичні моменти. Перший – це підготовча робота, коли збираються матеріали про учасників конкурсу і здійснюється їх попередній відбір. В процесі цього відбору відсіюються люди, які мають досвід роботи в громадських організаціях, і люди, які працювали у комерційних структурах, зокрема у міжнародних. Водночас Нацдержслужба зробила все, щоб допустити до участі в конкурсі лише тих людей, які мають досвід роботи в державних структурах.
Подібне обмеження є деструктивним. Робота у бізнес-структурах оцінюється як кращий досвід, аніж робота у державній структурі. До того ж нема такого критерію як доброчесність, тому кандидати з дивним минулим і потрапляють до номінацій цих списків.
Другий момент. Ми не знаємо, як голосують члени комісії, бо ця інформація закрита. І тому громадськість не може знати, хто з членів комісії проштовхує «потрібних» кандидатів. Дивно, що комісія не погодилася з пропозицією громадськості, щоб перед призначенням кандидати проходили перевірку в НАБУ.
Доцільно було б відтермінувати кінцеву дату призначення держсекретарів до 1 березня чи до 1 квітня 2017 року. Тобто дати трохи часу, щоб провести дійсно відкритий конкурс і якісні співбесіди. Але це за умови активної позиції Кабміну. Зараз же Кабмін відмовчується. Ми дуже сподіваємося, що він займе активну позицію».
Андрій Гевко, менеджер з адвокації секретаріату Реанімаційного пакету реформ:
«Критичним є інституційна неспроможність Нацагентства з питань державної служби якісно підготувати та провести конкурс.
Закон про державну службу був прийнятий ще у минулому грудні, а вступив у силу 1 травня 2016 року. Відповідно Нацагентство мало майже 5 місяців на підготовку до виконання цього закону. Але водночас підготовча робота була припинена і тому важливі документи не були узгоджені з міністерствами. А новий Кабмін своєю чергою не захотів втрачати імідж, відкладаючи реалізацію дійсно революційного закону про держслужбу. І тепер ця неузгодженість вилазить нам боком – нема чіткого та прозорого порядку проведення конкурсу.
Зокрема, викликають сумніви тестові завдання, відповіді на які банально можна знайти в Інтернеті за 100 грн. Найкритичніший етап конкурсу – співбесіда, оцінки за яку виставляються не публічно. Ми спостерігали ситуацію, коли деякі члени комісії голосували дуже упереджено – ставили високі бали потрібному кандидату, а насправді сильним учасникам оцінки занижували».
Ідея та реалізація – знову розійшлись
Отже, маємо ситуацію - з 1 січня 2017 року керівники апаратів втрачають свої повноваження, і на їхнє місце мають прийти держсекретарі. Залишилось всього три тижні, а якість нових кадрів уже викликає велике занепокоєння. Маємо надію на те, що в кінцевому підсумку уряд затвердить не всі одіозні призначення.
Взагалі, закон про конкурсний відбір для держслужбовців насправді чудова революційна для України ідея, яку давно і успішно втілюють в інших країнах Європи. На жаль, в наших реаліях навіть найкорисніші ідеї легко дискредитуються. Адже будь-який правильний елемент не можна вбудувати у заздалегідь неправильну систему.
Юлія Горбань, Київ.
