Максим Кушнір, головний юрист Генштабу ЗСУ
У ЗСУ достатньо доказів російських злочинів для їх передачі в Міжнародний суд
22.11.2016 17:15 2677
  •  
  •  
  •  

Висновок прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС) Фату Бенсура, яким окупація Росією Криму фіксується як «міжнародний збройний конфлікт між Україною і Російською Федерацією», а також миттєва відмова Росії від участі в Римському статуті МКС, очевидно, матимуть довгострокові правові наслідки.

Про те, якими ці наслідки можуть бути для України, яке значення рішення МКС має для міжнародної спільноти, і чи вдасться Росії уникнути відповідальності за воєнні злочини шляхом «неучасті» у Римському статуті, Укрінформу розповів начальник Управління правового забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України полковник юстиції Максим Кушнір.

- Максиме Валерійовичу, буквально в день напередодні оголошення вердикту прокурора МКС (16 листопада) ви ініціювали зустріч міжнародних юристів з начальником Генштабу. Щось знали про Гаазьке рішення? Чи прокурор Бенсура оприлюднила його під вашим тиском? Зізнавайтеся…

- Сам дивуюся. Цей збіг обставин виглядає, як така собі юридична спецоперація (сміється). Зрозуміло, що таке припущення може існувати лише в якості жарту. Якщо серйозно говорити про таку організацію як МКС, варто зазначити, що жоден державний орган будь-якої країни, будь-який політичний лідер чи навіть плями на сонці не можуть впливати на рішення Прокурора Міжнародного кримінального суду. Тим більше – вчиняти тиск. Це обумовлено самою природою та призначенням МКС.

Зрозуміло, що ми, юридична служба Збройних Сил України, до підготовки Звіту Канцелярії Прокурора МКС не залучалися. Але оскільки цей звіт є щорічним документом, його оприлюднення не стало для нас сюрпризом.

Цілком логічно, що окрема секція Звіту присвячена аналізу подій в Україні, адже наша держава подала до МКС дві заяви про визнання юрисдикції цього суду, і ситуація в Україні знаходиться в МКС саме на етапі попереднього вивчення.

Щодо зустрічі начальника Генерального штабу Збройних сил України з юристами Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та міжнародної групи Global Rights Compliance – вона, звичайно, не пов’язана з публікацією зазначеного Звіту. Проте тематика цієї розмови прямо стосувалася МКС. Зокрема, йшлось про поточну діяльність Збройних Сил із збирання інформації й доказів для МКС, про важливість правильного документування та систематизації доказів злочинів, які на окупованих територіях Криму й Донбасу вчиняє Російська Федерація, та про поширення серед українських військовослужбовців знань щодо міжнародного гуманітарного права. У цій важливій роботі й Україна, і наші Збройні Сили зокрема потребують допомоги провідних вітчизняних науковців і міжнародних експертів у сфері права; і ми вдячні людям, які надають таку допомогу.

- Які правові наслідки для України, Росії та усього світу матиме оприлюднене рішення прокурора МКС по Криму в частині визнання подій на півострові «ситуацією міжнародного збройного конфлікту»?

Висновок МКС є важливим для формування позиції усього міжнародного співтовариства стосовно злочинного характеру дій Росії в Україні

- Як відомо, Україна чітко визначила дії Російської Федерації в Криму як окупацію, і це прямо відображено в національному законодавстві. Тим більш вагомою є ідентична кваліфікація даної події з боку прокурора МКС, адже такий висновок є важливим для формування позиції усього міжнародного співтовариства стосовно злочинного характеру дій Росії в Україні.  

Женевські конвенції 1949 року чітко кваліфікують окупацію частини або всієї території держави іншою державою як міжнародний збройний конфлікт, тому кваліфікація Прокурором МКС окупації Росією Автономної Республіки Крим як міжнародного збройного конфлікту між Російською Федерацією та Україною є цілком очевидною й передбачуваною.

Ще один важливий момент полягає в тому, що кваліфікація ситуації в Криму саме як окупації говорить про те, що МКС і міжнародне співтовариство не визнають приналежності Криму до Росії і вважають його невід’ємною частиною території України (адже окупація - це лише тимчасовий правовий стан, і не означає переходу суверенітету щодо частини території).

Уперше наймасштабніша світова міжнародна установа в офіційному документі прямо визнала Росію окупантом, а отже країною-агресором, а наш півострів - тимчасово окупованою територією

Разом з тим, необхідно розуміти, що заяви та звіти офісу Прокурора МКС не тотожні встановленню фактів за рішенням суду. Тому, на мою думку, на даний момент ми можемо говорити про значення Звіту Фату Бенсура для подальших правових наслідків, найважливішим з яких є сам факт встановлення і оприлюднення офіційної (хоча й попередньої) кваліфікації офіційного органу МКС щодо дій Росії в Україні.

В цьому контексті варто зазначити, що 15 листопада цього року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію по Криму. Вперше наймасштабніша світова міжнародна установа в офіційному документі прямо визнала Росію окупантом, а отже країною-агресором, а наш півострів - тимчасово окупованою територією. Крім цього, резолюція Генеральної Асамблеї ООН закликає Росію допустити на півострів спостерігачів з метою моніторингу дотримання прав людини.

Безперечно, цей встановлений Генасамблеєю ООН юридичний факт буде використано й у відносинах України з МКС. 

- Але ж президент Путін вже наступного дня після оприлюднення висновків прокурора ухвалив рішення про відмову Росії від участі у Римському статуті. Чи означає це, що Путін і компанія з цього моменту стають непідсудними за міжнародні злочини?

Відмова РФ від Римського статуту не має принципового значення для міжнародного права і МКС

- У контексті відповідальності рішення РФ «не стати» учасницею Римського статуту для міжнародного права і МКС не має принципового значення.

Відповідно до Римського статуту та враховуючи визнання Україною юрисдикції МКС, вона поширюється на злочини, які були скоєні на території нашої держави особами, громадянство яких значення не має.

Тож визнання прокурором МКС факту окупації Росією Криму та ситуації збройного конфлікту між Україною і Росією вже є підставою для подальших дій, кінцевою метою яких є притягнення до відповідальності тих, хто порушив міжнародне право й скоїв воєнні злочини, спричинив загибель і каліцтва десятків тисяч людей та ще мільйони прирік на вигнання.

- Але Росія раз за разом заперечує будь-які звинувачення у військових злочинах на території України – мовляв, Росія не є учасницею конфлікту, і жодних російських військ в Україні немає. Крим, вочевидь, вони вже не вважають Україною. Чи документуєте ви факти щодо присутності російських військ і в Криму, й на Сході України?

- Звичайно, Збройні Сили, як й інші військові формування України, фіксують наявність підрозділів Збройних Сил РФ як у Криму, так і на Донбасі. Але оскільки міжнародне співтовариство та міжнародні організації визнали Крим окупованою територією, то доводити наявність військових РФ на півострові немає необхідності.

У своєму Звіті Прокурор МКС зазначила, що для доведення наявності на Донбасі міжнародного збройного конфлікту треба довести факт загального контролю РФ над «військами» так званих «ДНР» і «ЛНР». У цьому контексті як і в Збройних Силах України, так і в інших структурах, зокрема, СБУ, вже накопичено колосальний масив доказів, у тому числі й задокументованих показів самих окупантів, яких було захоплено в боях на Сході.

Фіксування присутності Збройних сил РФ на Донбасі, здійснення ними контролю є важливим чинником доведення агресії Російської Федерації на Донбасі, тому ця діяльність триває й досі. Безумовно, всі ці доказі аналізуються та систематизуються для подальшого спрямування до органів МКС.

- Які саме докази щодо воєнних злочинів Росії на окупованих територіях Збройні сили України можуть надати у розпорядження МКС?

- Варто нагадати, що МКС розглядає злочини трьох видів – це геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини. В контексті цього в Збройних силах вже накопичено достатньо доказів, які можна передати до суду. Особливо це стосується воєнних злочинів, тобто порушень норм та звичаїв ведення війни, а також злочинів проти людяності, тобто систематичних і масштабних переслідувань цивільного населення, яке перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права.

Наразі українське питання перебуває в МКС на стадії попереднього вивчення. Канцелярія Прокурора МКС аналізує як наявну інформацію, так і ту, що постійно надходить до неї. На стадії розслідування розглядаються й аналізуються усі докази, які будуть надані українською стороною. Органом, уповноваженим на подання доказів до суду, є Генеральна прокуратура України. Тому зараз, за допомогою юристів міжнародного рівня, у Збройних силах України активізовано роботу з аналізу вже зібраних доказів на предмет їх відповідності вимогам Римського статуту, а також з ідентифікації та збирання нових доказів, які у подальшому будуть передані в органи прокуратури.

- Україна формально не є учасницею Римського статуту. Чому, до речі? Яким чином ми будуємо стосунки з МКС? Адже, напевно, в цій роботі, окрім доброї волі, повинна бути й міцна правова основа?

Співробітництво України з МКС має чітке правове підґрунтя

- Дійсно, Україна не ратифікувала Римський статут, хоча підписала його ще у 2000 році. У липні 2001 року Конституційний Суд України вирішив, що Римський статут суперечить Конституції України, і ратифікувати його Україна може лише після внесення відповідних змін до Основного закону. На даний час, після внесення останніх змін до Конституції у частині правосуддя, частина шоста статті 124 Конституції вже дозволяє Україні ратифікувати Римський статут МКС, але не раніше кінця червня 2019 року.

Однак співробітництво України з МКС ґрунтується не лише на добрій волі (за вашим висловом), а навпаки, має чітке правове підґрунтя.

Україна подала дві Заяви про визнання юрисдикції МКС на основі положень пункту 3 статті 12 Римського статуту. Перша Заява України стосується визнання юрисдикції МКС щодо подій на Майдані з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року. Друга – визнання юрисдикції МКС щодо можливого скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів на всій території України, включно з Кримом і Донбасом, починаючи з 20 лютого 2014 року і без кінцевої дати. Саме на підставі цих двох Заяв України Канцелярія Прокурора МКС абсолютно правомірно проводить попереднє вивчення ситуації в Україні.

- Україна є учасницею міжнародних конвенцій у сфері дотримання прав людини. Чи існує у Збройних силах України правовий механізм для запобігання воєнним злочинам? Яким чином ви будуєте відносини у цьому контексті з громадськими організаціями та з міжнародною правовою спільнотою, зокрема, в рамках Ради Європи?

- За останні півтора року нам вдалося суттєво покращити ситуацію з цього питання. Ми можемо впевнено говорити, що стан дотримання Збройними силами України норм міжнародного гуманітарного права та прав людини перебуває під контролем провідних міжнародних інституцій, таких як Моніторингова місія ООН з прав людини, Діалог з прав людини Україна-ЄС, Комітети ООН та ЄС проти катувань. Наш прогрес у згаданих питаннях підтверджується саме перевірками цих впливових та авторитетних установ.

У 2016 році заплановано та проведено 25 заходів з розповсюдження знань про міжнародне гуманітарне право серед особового складу Збройних сил України. До цієї діяльності залучено Делегацію Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні.

Враховуючи актуальність та важливість питання дотримання права збройних конфліктів на сучасному етапі, до зазначеної діяльності, окрім Делегації МКЧХ, з 2017 року ми залучаємо, як ви вже знаєте, ІМО КНУ ім. Т.Шевченка й міжнародну правову групу GRC.

Окрім того, ми розпочинаємо співпрацю з Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Вирішення питання дотримання принципів гендерної рівності також знаходять своє відображення у Збройних силах.

Тобто наші твердження про те, що Збройні сили України активно впроваджують та дотримуються стандартів з прав людини та права збройних конфліктів є абсолютно обґрунтованими, об’єктивність яких підтверджуються незалежними міжнародними фахівцями. Ми протистоїмо російській агресії, захищаємо свою землю, а також ті загальнолюдські цінності, які бере за основу вся європейська спільнота. За визначенням, наша позиція є моральною. Це саме та категорія, той мотив, який обов’язково буде врахований під час розслідування злочинів і горя, що їх принесли в Україну російські окупанти.   

Михайло Дмитрук, Київ.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-