«Відкрита Росія» проти Путінленда, який закривається

16.11.2016 14:30 799

Про сьогодення та майбутнє нового опозиційного громадського руху «Відкрита Росія»

Коли засновник «Відкритої Росії» Михайло Ходорковський прийняв рішення проводити установчу конференцію організації не у Таллінні, не у Вільнюсі, а у Гельсінкі, він зробив неминучим порівняння того, що відбувається з подіями столітньої давнини: «Ленін у Фінляндії», більшовицькі конференції, революція.

Але, як то кажуть, «Будь-яка публікація - реклама. За винятком некролога». І дати журналістам, які не знають з чого почати, гарну, першу пропозицію для репортажу, що гарантовано запам'ятовується, - непоганий хід для інформаційного «продажу» події. Тим більше в умовах, коли організація інтенсивно критикується з протилежно різних сторін та позицій. І не рідкістю є пости, матеріали, що починаються - дослівно - таким от чином: «Три речі, які Ходорковський ВЖЕ зробив не так».

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ - ІНТРИГА

Нагадаю основні вузли сюжету. Досить давно було відомо, що 7 грудня 2016 року в Таллінні відбудеться вечір, на якому «Відкрита Росія» підведе підсумки конкурсу проектів «Зробіть нове медіа» і назве переможців премії «Професія - журналіст». Попередньо туманно говорилося, що начебто десь у ті ж терміни відбедеться й установча конференція руху «Відкрита Росія».

Але коли жовтень впевнено перевалив за середину, виявилося, що терміни однієї з подій різко зміщені - установча конференція відбудеться 12-13 листопада. Місце проведення офіційно не називалося, але була інформація, що це буде, швидше за все, Таллінн, проте можливо все ж, що Вільнюс або Гельсінкі.

Вільнюс, як місце базування, був би цікавим варіантом. Там вже прописався «Форум вільної Росії», який проводить збори два рази на рік за системою весна-осінь. А тут ще й «Відкрита Росія». Перетворення литовської столиці в столицю опозиційної «Вільної та Відкритої Росії» - це не тільки своєрідний демократичний комплімент Вільнюсу, але й заявка на консолідацію, об'єднання демократичних сил Росії.

Цікавим був би вибір і Таллінна. Розведення у часі проведення журналістського «зльоту» та суспільно-політичної «учредиловки» дозволили б поєднати в естонській столиці якості російських емігрантських заходів у Вільнюсі (політика: «Форум вільної Росії») та Ризі (медіа+док: портал «Медуза»; кінофестиваль Віталія Манського «АртДокФест»).

Але ні - вибір зупинили на Гельсінкі. Чому? Ну, напевно, з міркувань безпеки. Все ж агентів впливу, важелів впливу на ситуацію, можливостей організувати провокацію в Естонії у Кремля явно побільше, ніж у Фінляндії.

І ще один фактор, дещо несподіваний та гостро прагматичний, логістичний. До Гельсінкі простіше добиратися з другої столиці Росії - Петербурга. Хоча, з іншого боку, тут все у 2-2,5 рази дорожче, ніж у Вільнюсі або Таллінні, що нівелює зручності транспортної доступності.

Але хоч би там що, а Ходорковський та «Відкрита Росія» свій вибір зробили - Гельсінкі.

ВІДКРИЙ ДЛЯ СЕБЕ «ВІДКРИТУ РОСІЮ»!

Повідомлення про майбутню установчу конференцію проходило за принципом «Кому треба, той дізнається». Не так, щоб ховалися, але і не надто галасували. Офіційно про захід сказали тільки за тиждень до його проведення. «Конспийация, батенька, конспйация!».

Показово також, що Укрінформ, здається, взагалі був першим ЗМІ, у якому повідомили про цю подію. Принаймні, в самій «Відкритій Росії» інформація про місце та умови проведення установчої конференції з'явилася на день пізніше.

Знайти потрібний конференц-зал виявилося не так-то просто. Двері, які на схемі величезного торгово-ділового центру позначалися як потрібні, були закриті. (Що для 20.00 – на цю годину запросили журналістів - взагалі-то й не дивно). І жодних оголошень, логотипів, що десь тут щось відбувається. Довелося зазирнути в найближчі відкриті двері. Це виявився ресепшн великого готелю. І тільки там нам чітко сказали: «Yes! Yes! Є така «Відкрита Росія» - на другому поверсі».

І ось вже тільки там знайшлися фірмові жовті банери «Відкритої Росії». А поруч з ними - великі, масивні охоронці фінської національності. Організатори суворо перевіряли відповідність документів і прізвищ тих, хто прийшов до списків акредитованих. Вже при вході до конференц-залу ті самі дужі фінські англомовні охоронці з застосуванням ліхтариків оглядали сумки, рюкзаки - кожне відділення, кожну кишеню.

І ось ми в залі.

КРАХ РЕЖИМУ. ДО І ПІСЛЯ

Спочатку планувалося, що журналістів пустять до зали, де проходить установча конференція, о 18.00. Однак у підсумку вирішили делегатам з різних регіонів Росії надати ще дві години на розмови та суперечки без преси. О 20.00, коли прийшли журналісти, статут, маніфест і програма діяльності були вже прийняті. Залишилися тільки короткі звіти за кількома напрямами діяльності, підведення підсумків виборів у Раду руху. Ну і заключне слово його засновника Михайла Ходорковського, яке, по суті, стало першим словом нового суспільно-мережевого руху «Відкрита Росія»: «Ми зібралися, щоб допомогти нашому суспільству здійснити перехід від застарілого авторитарного режиму до сучасної демократичної європейської держави. Від незмінюваної та безконтрольної влади - до влади, яку змінюють на чесних виборах».

Він також сказав про гостру необхідність об'єднання співгромадян, закликавши учасників руху «працювати над спільними завданнями, незважаючи на відмінності у поглядах». Опозиційна позапартійність і надпартійність «Відкритої Росії» дійсно заявляється дуже чітко. І тут простіше пояснити на прикладі.

Візьмемо список координаторів проекту, опублікований напередодні установчої конференції. Москву та Підмосков'я в ньому курирує один з помітних членів «ВР» - Марія Баронова, відома тим, що вона, в принципі, не проти анексії Криму. А поруч з нею у списку кураторів - Ілля Новіков, який відповідає за ряд областей Поволжя та Півдня Росії. Він, як відомо, стоїть на інших позицій, і взагалі зараз роздумує, чи не взяти йому українське громадянство і не піти назавжди в українську адвокатуру та політику.

Подібний різнобій у поглядах характерний і для інших членів руху. Вони його не приховують, кажучи при цьому, що їхнє завдання - не дати країні розпастися після краху режиму, запустити процес реформ. А вже потім, коли вибори та змінна влада стануть практикою, вони розійдуться по партійних квартирах у відповідності зі своїми поглядами.

Але це в майбутньому - розділ другий програми руху - «Після краху режиму». А що ж у першому розділі «До краху режиму»? Заявлено, що найближчим часом учасники руху «Відкрита Росія» будуть займатися юридичною підтримкою громадян і організацій у випадках їхніх зіткнень з владою та монополіями; будуть вести громадський контроль за діяльністю чиновників і державних ЗМІ, відповідно - будуть боротися з держпропагандою. Крім того, планується участь у виборах усіх рівнів влади (найбільша відмінність від «Форуму вільної Росії»).

КОРОТКОЗОРІСТЬ І ДАЛЕКОЗОРІСТЬ

У подібних заходах дуже важливо відчувати атмосферу. Вона показує не менше, а, може, і більше, ніж сухі рядки статуту та програми. Що тут сказати, Михайло Борисович виглядав симпатично. Злегка погладшавший, з трохи втомленим, усе розуміючим і в той же час гострим поглядом людини, яка була за ґратами більше 10 років. Знає собі ціну, не допускати панібратства, але, боронь боже, ні краплі не зарозумілий.

На другому місці за увагою була Маша Баронова. Вітальна й брутальна, вона говорила на тон вище, ніж усі інші. Іноді дозволяла собі гримнути та вилаятися. В цілому, виглядала подорослівшою оторвою Пеппі-Довга-Панчоха.

Інші делегати, за винятком Володимира Кара-Мурзи-молодшого, були відомі значно менше. Точніше - людям, які не цікавляться російською політикою на регіональному рівні, зовсім не відомі. Делегати з місць. З ними було цікаво знайомитися та спілкуватися. Вони миттєво вловлювали потрібний тон у спілкуванні. Говорили про те й так, що цікаво було слухати.

Щоб зрозуміти, звідки що береться, потрібно згадати оголошення про установчу конференцію: «Команда «Відкритої Росії», яка склалася в ході програми «Відкриті вибори-2016».

Отже, ці делегати з місць - пройшли на місцях виборчу кампанію. Дуже жорстку - коли важко пробитися в ЗМІ, коли потрібно не шкодувати сил - ходити від двору до двору, від хати до хати, спілкуватися з людьми. Завойовувати їхню довіру, говорити на їхній мові на теми, які їм цікаві.

І ось це, власне кажучи, показує, навіщо Михайло Борисович починав програму «Відкриті вибори-2016». Що тільки про неї не говорили і як тільки його не називали в короткозорих російських ЗМІ (і владних, і опозиційних). «Безглуздий замір», «марна трата грошей екс-олігарха, який втратив зв'язок з дійсністю», «тролінг влади», «спойлерство демократичних партій».

І лише тепер стає зрозумілим, навіщо були потрібні «Відкриті вибори». Це далекозорий проект, своєрідний кастинг, перший набір до руху, який формується - суспільно-мережевий (щоб не сказати більш грубо - для влади більш грубо - суспільно-політичний). Прийшли люди досить ініціативні, досить комунікативні та досить сміливі. Ядра кристалізації майбутньої політичної еліти. (Якщо тільки все вийде і не буде перекрито жорсткими методами Кремля).

ОБҐРУНТУВАННЯ ПОЗИЦІЇ «БОРОТЬБИ БЕЗ БОРОТЬБИ»

Михайло Борисович особливо підкреслив і продовжував наголошувати, що «Відкрита Росія» не ставить своїм завданням боротьбу з режимом. У його версії режим сам впаде під тягарем своїх проблем, які продовжують накопичуватися. Зрозуміло, що нічого іншого організація, що має свої представництва в РФ, сьогодні говорити не може. Однак подивимося, чи стане це охоронною грамотою для активістів «ВР». Чи вже найближчим часом «юридичну підтримку» доведеться надавати не просто «громадянам», але членам руху.

Друге питання - як же можливо організовувати та розвивати новий рух, з такою позицією, досить пасивною, без пасіонарного напору революційності? Тим більше в умовах, коли згідно з усіма опитуваннями, підтримка влади незмінно висока?

Михайло Ходорковський оголосив це протиріччя удаваним, оприлюднивши дані спеціального соцопитування, проведеного «ВР». Відповідно до нього ступінь ураженості росіян кремлівською пропагандою значно менше, ніж це випливає з офіційних опитувань: «Дане соціологічне дослідження було масштабним, багаторівневим і охоплювало репрезентативну вибірку в 10 тисяч осіб. Воно тільки-но завершилося і детальна обробка його результатів ще триває, однак вже можна стверджувати, що «настрої людей зовсім не такі, якими їх малює пропаганда, і ця ж пропаганда марно прагне їх такими зробити. Питання звучало так: які кроки у політичній сфері (Росії - ред.) здаються вам найбільш необхідними. «Швидка зміна владних еліт і вищих персон у владі» - 29%. «Формування незалежного від президента та уряду парламенту» - 20%. «Гарантія регулярної (не рідше одного разу на 8-10 років) зміни влади завдяки політичній конкуренції» - 28%. «Реальне забезпечення свободи слова та політичної діяльності» - 24%. «Відновлення співпраці з США та Європою» - 22%. «Нічого з перерахованого» - 28%».

За словами Михайла Борисовича, ще було проведено додаткове опитування з одного питання: «Чи готові ви особисто підтримати людей та суспільні структури, які будуть налагоджувати взаємини з США та Європою?». «Так» відповіли 55%, «ні» - 21%, «зараз ця діяльність неважлива» - 25%.

«Колеги, 55% наших співгромадян розуміють - і це після всієї військової істерії - що за межами нашої країни (РФ, - ред.) союзники, а не вороги. Сьогодні, очевидно, десятки мільйонів людей поділяють наші погляди, і ці люди позбавлені (у Росії - ред.) політичного представництва», - підсумував Ходорковський. Що ж, може, й справді в таких умовах гра варта свічок.

ПІДСУМКОВИЙ БРИФІНГ

На другий день установча конференція раптово закінчилася півторагодинним брифінгом.

Було багато фінських видань. Від України акредитувався Укрінформ. А від Росії... Тут теж була своєрідна інтрига, навіть кілька інтриг. Насамперед, цікаво оголосити весь список, щоб зрозуміти, «хто є ху» в російських медіа. Були «Дощ», «Независимая газета» - з Москви, «Ехо Москви-Петербург», «Росбалт», «Фонтанка.ру» - з Петербурга. (І це, до речі, ще один плюс Гельсінкі, як місцю проведення. Петербурзькі ЗМІ, що знаходяться поблизу, сміливіше будуть). А також - увага! - очікувалося присутність знімальних груп Росії-24 і Рен-ТВ, який стає все більш непристойним.

Організатори з цього приводу говорили, що принципово відкриті для всіх. І саме наявність або відсутність таких медіа, а також наявність або відсутність брифінгу після відповідного вихлопу від них важливо для розуміння ставлення до них з боку влади... Ну, а я затягувати інтригу не буду. Скажу просто, що представники Геббельс-ТВ все-таки не прийшли. Отже, Кремль вирішив «Відкриту Росію» у новому статусі поки що ігнорувати. Що для неї, швидше за все, якраз добре.

Найважливішим і цитованим зі сказаного Ходорковським на завершальному брифінгу було те, що, на його думку, період 2018-2024 років буде ознаменований серйозними політичними змінами. На уточнююче питання журналістки у віці 25 років, чи встигнуть ті, хто знаходяться на брифінгу, застати падіння нинішнього кремлівського режиму, Ходорковський відповів: «Ви точно встигнете!». Відповідь залу сподобалася, що і не дивно - в ньому переважали люди саме такого віку.

Ходорковський додав, що, виходячи з історичного досвіду, неможливо з високою достовірністю прогнозувати подібні "тектонічні" зміни, вони відбуваються несподівано. Однак підвищеною турбулентністю характеризується саме зазначений вище період. А це, додам від себе - гіпотетичний черговий президентський термін Володимира Путіна. «Додам від себе» - тут дуже важливо, тому що слово «Путін» і похідні від цього кореня Ходорковський, як і раніше, не вживає.

Не менш важливим було оприлюднення позиції «Відкритої Росії» на президентських виборах 2018 року: «На президентських виборах 2018 року позиція «Відкритої Росії» така: якщо не буде змін у ситуації, у виборах брати участь не будемо. Якщо, наприклад, допустять до виборів Олексія Навального, підтримаємо. Якщо допустять іншу людину, яка відповідає нашим поглядам, теж підтримаємо. Якщо ніхто такий допущений не буде, вибори будемо ігнорувати».

На уточнююче питання, чи буде «Відкрита Росія» підтримувати у 2018 році, якщо так складеться... у крайньому випадку, коли більше немає кого, Григорія Явлінського від «Яблука», Ходорковський відповів м'яко, але твердо, що позицію організації він вже виклав. І це важливе застереження - можливий бойкот президентських виборів-2018 (точніше - так званих «президентських виборів-2018») - хороший пункт для зближення позицій «Форуму вільної Росії» та «Відкритої Росії».

А потім Михайло Борисович пішов, і брифінг продовжився без нього. Як казали організатори, Ходорковському, нібито, треба поспішати на літак. Схоже, вони лукавили, оскільки МБХ по закінченні брифінгу з'являвся в кулуарах. Але така маленька хитрість зрозуміла та прощена. Здається, Ходорковський хотів, щоб і журналісти, і самі активісти, члени Ради «Відкритої Росії» звикали, що поговорити є про що та є з ким і без його участі.

БРИФІНГ БЕЗ МБХ

Оглядини прес-конференцією активісти «ВР» пройшли успішно. З одного боку, говорили зрозуміло та досить цікаво, з іншого боку, ніхто «ковдру на себе» не перетягував. Запам'яталася розповідь одного делегата «регіонів», корисна сама по собі, оскільки показує методи роботи російських спецслужб: «Здається, на моєму прикладі група співробітників ФСБ здавала залік на профпридатність. Коли я брав участь у місцевих виборах, було вирішено мене з них виключити. Як проводилася ця маленька спецоперація? На моє ім'я, мої паспортні дані, зареєстрували телефонну сім-карту. На неї зареєстрували дублюючий, як би мій аккаунт в соцмережі. Потім у цьому аккаунті розмістили зображення свастики, що заборонено законом. І вже на цій підставі почали переслідувати мене...».

Гарно виглядав Володимир Кара-Мурза-молодший, який, незважаючи на молодість, вже має великий досвід політичної діяльності. До речі, відповідаючи на запитання кореспондента Укрінформу, він дав свою небанальну версію «гельсінської символіки» установчої конференції:

«Якщо вас цікавить моя думка як історика, тут багато паралелей, які можна обговорювати. Вже говорилося про вибір місця проведення конференції... Мені не дуже подобається аналогія з Володимиром Іллічем. Багато інших аналогій є... Ми нерідко говоримо, що несподівано все відбувається. Так, несподівано!

Ось вчора на конференції я навів такий приклад: влітку 1905 року, тут, у Фінляндії, а тоді це було автономне Велике князівство Російської імперії, відбувалася нелегальна організаційна нарада російської опозиції - Союзу звільнення та союзу земців-конституціоналістів. А всього за кілька місяців після цього ці ж люди, лідери цих організацій зібралися вже не у Фінляндії, а у Петербурзі, в Таврійському палаці як депутати Першої Російської Державної думи. Тому багато є аналогій.

Але найважливіше, як мені здається, те, що сьогодні, як і 100 років тому, головні революціонери знаходяться... у влади. 100 років тому головним революціонером був Микола Олександрович Романов, який своїми діями довів країну до того, що сталося. Так і сьогодні нинішня влада, хоча вона на словах проти революції та звинувачує нас, опозицію, в тому, що ми революціонери, насправді революцію готують ті, хто знищує вибори як нормальний інститут, хто закриває нормальні мирні легальні конституційні способи зміни влади, хто консервує незмінну непідзвітну корумповану владу. Саме ці люди доводять до того, що якісь радикальні речі починають відбуватися в країні».

ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ... У ТАЛЛІННІ

Установча конференція «Відкритої Росії» закінчилася, формування інфраструктури «Відкритої Росії» триває. Пост-фактум телеканал «Дощ» дав нарізку важливих заяв Михайла Ходорковського. На мій погляд, найважливішою там є інформація з приводу наступного його заходу - того самого, медійного, про який я вже згадував:

«Медіа-проект, на відміну від політичного, є дещо більшою мірою бізнес-громадським проектом, тому я вважаю можливим тут зберігати деяку інтригу, але 7 грудня ми оголосимо... Ми будемо проводити захід - вручати премії та гранти журналістам, які займаються розслідуваннями або писали цікаві матеріали. Я знаю, що вже сьогодні конкурсна комісія далеко просунулася у вивченні сотень, можливо, навіть більше тисячі отриманих конкурсних матеріалів. У рамках цього досить великого заходу я хочу заодно й оголосити про проект «Відкрите Медіа».

Дуже цікаво! Нагадаю, про що йде мова - 7 грудня в Таллінні (вже навіть відомо де - в знаменитому історичному «Будинку чорноголових») відбудеться підведення конкурсу медіа-проектів та премії для журналістів.

Перше - конкурс проектів «Зробіть нове медіа - отримайте підтримку «Відкритої Росії». Заглядаємо в суть проекту: «5 кращих проектів для першого етапу розгляне та відбере наша експертна рада».

Розумієте? Будуть відібрані та заохочені п'ять кращих медіапроектів (з наголосом на розслідувальні, резонансні). І якщо ця історія приживеться, так буде щороку. Тобто організаційна структура «Відкритої Росії» буде доповнюватися інформаційною структурою все нових й нових медіа, відкритих для «Відкритих медіа». Щорічне «нарощуванням м'язів» - по п'ять ЗМІ.

Але проекти - проектами. І кожен журналіст, який став успішним блогером сам по собі - проект. Проте кожний хороший журналіст, навіть той, який не став успішним блогером, теж сам по собі - величина. І тому у Михайла Борисовича на друге 7 грудня буде нагородження Премією «Професія - журналіст. 7 номінацій за кращі публікації про Росію».

Що це за сім номінацій? 1. Розслідування. 2. Репортаж. 3. Інтерв'ю + портрет. 4. Публіцистика. 5. Регіональна тема. 6. Публікація російського журналіста про Росію іноземною мовою. 7. Публікація іноземного журналіста про Росію в закордонному ЗМІ (Все чудово, але, здається, не вистачає «аналітики», вона дуже важлива, однак, за великим рахунком, не вписується ні в «Розслідування», ні в «Репортаж»).

І це теж надзвичайно важливо. Сьогодні, коли в Росії професія журналіста зганьблена змиканням з роботою повії-пропагандиста за викликом, нагадування про те, що журналістика може бути гідним заняттям - сильний хід. Якщо вручення подібних премій стане щорічним, то це поставить високу планку справжніх журналістських стандартів, що так потрібні сьогоднішній російській журналістиці, яка більшою частиною впала кудись під плінтус.

А у тому, що стандарт буде високим, вибір неупередженим, немає сумнівів, оскільки журі підібрано зі смаком: Марія Слонім (голова), Сергій Пархоменко, Борис Райтшустер і ще вісім «жюрящих» людей того ж рівня професіоналізму, популярності та профпринциповості.

Сім номінацій по п'ять номінованих журналістів. 35 лауреатів кожного року вже якоюсь мірою відомих, менш відомих, зовсім невідомих; представників регіонів, після цієї події стають у себе в регіонах справжніми зірками (і у зв'язку з цим отримують більший захист від свавілля регіональної влади). Адже це, якщо починання не буде задушено, по суті, формування системи альтернативної журналістики в Росії, яка працює за світовими стандартами медіа-еліти, що не має нічого спільного з нинішніми популярними та високо оплачуваним пропагандонами...

Словом, організаційне оформлення «Відкритої Росії» - важливий крок на шляху до оформлення опозиційної, альтернативної Росії. Не мракобісної, затхлої та агресивної, а демократичної, ліберальної. Вільної, відкритої Росії - без усіляких лапок. Але поки що це тільки крок. А шлях довгий.

Олег Кудрін, Рита Болотська, Євгенія Богоявленська. Гельсінкі.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-