Три жінки - Деканоїдзе, Дєєва, Марушевська і металошукачі на Хрещатику

Аналітика 14.11.2016 19:01 1806

Україна увійшла в зону нестабільності. Можна вірити, що то «все Сурков». Але це, як мінімум, недалекоглядно

Два зустрічні процеси в межах одного відомства насторожують, шокують, символізують і, дай Боже, щоб не пророкували.  Іде у відставку глава Національної поліції Хатія Деканоідзе, фахівець з великим досвідом і конкретними результатами, очільниця загальновідомих і загальновизнаних змін в українській реальності, які ледве не за №1 занесено до коротенького списку післяреволюційних досягнень офіційної України. А зустрічним курсом в систему МВС, на не зовсім зрозумілу посаду «заступника з питань євроінтеграції», заходить Анастасія Дєєва, 24 роки, колишня помічниця одразу двох колишніх депутатів-регіоналів – Леоніда Кожари, і Єлєни Нетецької, яка жодного дня не працювала в правоохоронній сфері. Крапка. Саме той випадок, коли коментарі зайві, що б там не продовжував говорити міністр Аваков.

Анастасія Дєєва. Фото: l-a-b-a.com

Після «стриптизу» з е-декларуванням, після шоку, викликаного «серійними» колекціями швейцарських годинників і готівковими мільйонами «в тумбочці» свідомій Україні хотілося точних висновків, якоїсь іншої реакції – швидкої і конкретної. Натомість, виникло враження: не знаючи, що робити, правлячий клас вирішив не тільки пересидіти, але, як показують перестановки в МВС, продовжити у звичному для себе дусі «піпл схаває». А чи схаває?

Україна зривається у прискорений політичний процес. В опозиції з’явився свій справжній «буйний» (Саакашвілі), а не його імітація у вигляді клоуна з вилами. Вимога дострокових парламентських виборів як конкретна мета майбутніх акцій протесту озвучена абсолютно чітко. Звісно, багато хто скаже, що це на часі, що нових політичних сил, які могли б змінити, нарешті, непривабливе  і несучасне  обличчя українського політикуму, не з’явилося, та й закон про вибори досі діє старий пропорційно-мажоритарний з усіма його, м’яко кажучи недоліками. Але. Все це і є конкретна відповідь на мовчанку після е-декларування, відставки/призначення в Києві і в Одесі і ще на багато чого різного. Це – політичне загострення і, здається, воно  з тих, які легко прогнозуються, якщо не ховати голову в пісок.

Встановлення металошукачів на Хрещатику– це теж загострення, якими б благими причинами це дійство не виправдовувалося. Звернення міністра внутрішніх справ до службовців національної поліції та нацгвардії – це загострення, якими б бездоганними з правової точки зору не були аргументи міністра. Відставка начальника Національної поліції напередодні очікуваних акцій протесту – це загострення, чим її не пояснюй. Власне, всі ці провісники майбутніх бурхливих політичних баталій – лише наслідок політичної нестабільності, яка поступово накопичувалася усі два з половиною роки після перемоги Майдану.

Вже пізно розмірковувати, чи заважали Саакашвілі робити реформи в окремій області, чи він і не здатен був на цю роботу. Пізно докопуватися, що в плані «Шатун» реальність, а що – вигадка. Сталося те, що сталося. «Шатун», в перекладі з конспірологічної, - це нестабільність. Її Україна і має. І вірити у те, що вона походить лише з «листів Суркова» було б, як мінімум, необережно. Нестабільність треба, якщо не ліквідувати, то хоча б стишити. І жодні металошукачі у цій справі не зарадять. 

Ігор Петрук, Київ.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-