Раптова смерть правозахисника у Москві

Ще одна важка втрата. Пішов з життя російський опозиційний журналіст, правозахисник, перший і поки останній представник омбудсмена України в Росії (монітор-омбудсмен) Володимир Шрейдлер. Смерть, зовні, з природних причин - хворе серце. Так хто ж знає, чому, якщо сталася вона в країні з такою поганою репутацією, як сьогоднішня Російська Федерація.

Я не настільки добре і довго був знайомий з Володимиром Шрейдлером, щоб зватися його другом або хоча б приятелем, але його смерть, вибачте за банальність, вразила в саме серце. Тому що останні два місяці ми спілкувалися досить регулярно. Я інтерв'ював його, ми радилися, обговорювали, як краще подати. Разок добряче посварилися. Однак після півгодинної розмови на підвищених тонах, ну тобто практично крику, говорили один одному одні й ті ж слова: «Сподіваюся, це ніяк не вплине на нашу подальшу спільну роботу. Ви ж розумієте, що нам не можна лаятися. Одну справу робимо». І обидва засміялися на прощання.

ВЕЛИКИЙ І СМІЛИВИЙ ПРАВОЗАХИСНИК

Ми з ним познайомилися під час висвітлення процесу Савченко. У спілкуванні з приставами Шрейдлер був чудовий, надзвичайно ввічливий і усміхнений. «Згідно з інструкцією, ви зараз повинні зробити те-то і те-то». «А от зараз, за законом таким-то, я маю право пройти туди-то і зробити те-то». І ті погоджувалися. Здавалося, для нього самого це був маленький реванш за той постійний безлад, що коється у російському судочинстві (виконання покарань, вибори, далі - скрізь).

Потім щільного спілкування не було. І ось загострилася ситуація навколо Національного культурного центру України на Арбаті. Володимир Ілліч бився за нього, за те, щоб зруйнувати принизливі та образливі для України корупційні схеми, які склалися в московському НКЦУ за довгі роки з такою безкомпромісністю, що у багатьох, хто не знав його раніше, з'являлися питання. «А він точно «свій»? Не підставний, не «гебешний»? Якийсь дуже вже гучний і дуже сміливий». Доводилося пояснювати, що людина він надійна, добра, а такий елемент театральності, надмірності - це через темперамент і походження.

«Я ж єврей з Батумі!» - пояснював він хвилині на п'ятнадцятій знайомства. «А-а-а, так ось чому у вас такий цікавий акцент...». Ми з ним одразу дійшли висновку, що є практично родичами, як по єврейській лінії (кожен одесит, незалежно від походження, вважається якоюсь мірою євреєм), так і по чорноморській. Тому спілкуватися з ним було легко і радісно. (І в Москві, і в Таллінні часто не вистачає саме такої південної, сонячної надмірності).

У наше інтерв'ю - правильне, функціональне, у справі - не увійшли якісь біографічні моменти. Наприклад: «Знаєте, що мене насторожило у концертах, що проводилися в той час в Українському культурному центрі? Там не було українського духу. А я це відчуваю. Знаєте, я ж закінчив у Батумі музичну школу. Я це дуже відчуваю».

Дивлячись на його руки, не жилаві, але великі, сильні, слухаючи його розповіді, як він з нарядом поліції не пускав до НКЦУ провокаторів («Довелося жорстко поштовхатися, але нікого не пустили!»), важко було уявити його хлопчиком-кульбабою з музичної школи зі скрипочкою в руках. Але, напевно, він таким і був. (Цікаво, чи збереглися десь дитячі фотографії?).

І взагалі, за його віршами (не завжди ідеальними), за його постами відчувалася ніжна, світла душа, схована у великому, масивному тілі.

ПІДОЗРИ В КРАЇНІ З ПОГАНОЮ РЕПУТАЦІЄЮ

Про причини смерті. У першій новині про неї говорилося, що у Шрейдлера було хворе серце. І далі без посилань, без прізвищ: «...більшість тих, хто знав Володимира, стверджують, що журналіста довели до смерті, оскільки останнім часом йому почали надходити погрози».

Підозри природні, коли помирає людина з таким статусом (монітор-омбудсмен України в Росії), і такою кількістю загроз. Але ці підозри в сьогоднішній РФ не можуть бути перевірені жодним чином. Про що говорити, згадаймо історію з отруєнням Володимира Кара-Мурзи-молодшого. Лікарі витягнули його з того світу. Однак, коли його вивозили на реабілітацію в США, склад отруйної речовини лікарі так і не назвали.

Згадаймо, як помирала Валерія Новодворська, людина зі здоров'ям, підірваним в «гебістських» катівнях. Її було доставлено у відділення гнійної хірургії московської МКЛ № 13, де померла від флегмони лівої стопи, ускладненої сепсисом. Смерть настала внаслідок інфекційно-токсичного шоку.

Сепсис, інфекційно-токсичний шок... Чи своєчасно і правильно надавалася медична допомога? Чи був пацієнт захищений від можливого шкідливого впливу? Де і від кого в Росії можна чекати об'єктивної відповіді на ці питання? Питання риторичне. А без об'єктивного, незалежного розслідування всі припущення та підозри залишатимуться безпідставними здогадками, що викликають звинувачення у безграмотності та обмові.

Як помирав Володимир Шрейдлер. У викладенні Олени Васильєвої зі слів його брата Леоніда це було так (вибачте, додзвонитися не вдалося):

«Вчора вранці (тобто 7 листопада. - Ред.) Володя відчував себе добре, був у поліклініці, проходив комісію підтвердження інвалідності. Йому повісили Холтер - добовий моніторинг тиску. Можливо, передавили.

До вечора у Володі заледеніла права нога, брат був поруч, викликали швидку. Швидка відвезла його в 12 лікарню. Там в приймальному покої його маринували більше години, не могли вирішити, куди покласти. Знайшлося місце в кардіореанімації. Володя не довіряв лікарям, намагався все сам регулювати. Він кілька разів звернув увагу лікарів, що йому боляче, і він відчуває, як від ноги вгору щось рухається. Сам припустив, що це може бути тромб. Але ніхто на це не звернув уваги.

А о 7.30 ранку Льоні зателефонували з лікарні і повідомили, що Володя помер.

Шер (прізвисько, скорочене від прізвища. - Ред.) збирався наступного тижня їхати в Київ...».

Наскільки я розумію, при вимірюванні артеріального тиску за Холтером манжету вішають на плече. Тому навіть якщо її і «передавили», навряд чи це могло спричинити оніміння ноги. А от далі знову-таки піди зрозумій - просто лікарська недбалість або злий умисел. При цьому зустрічні недовіра Шрейдлера до лікарів і байдужість лікарів до Шрейдлера. Далі - швидке згасання за тиждень до чергового виїзду в Київ.

Однак це все просто домисли. А розслідування немає і не буде.

Але якщо б і було, ми що, не бачили розслідувань у справах українських політв'язнів?..

ПОСТИ І ВЕРСІЇ

Напередодні, за місяць до смерті Шрейдлер зрушив брилу. Він домігся того, що після великої представницької прес-конференції щось зрушилося в розгляді ганебної ситуації з Національним культурним центром України в Москві. Судячи з його позитивного настрою, робота зі зламу корупційної схеми, що склалася в НКЦУ, тривала.

Ось цікавий пост у Фейсбуці Володимира від 5 листопада:

«ДЯКУЮ ВСІМ, БУХГАЛТЕРА НАШІ!!! (очевидно помилка, слід читати «ЗНАЙШЛИ». - Ред.)

Пост не видаляю, щоб було зрозуміло....

УКРАЇНО! Терміново потрібен висококласний, професійний бухгалтер з України, який зможе приїхати в Москву для того, щоб зробити фінансові звіти згідно з правилами українського діловодства! Організація все оплатить! Всі подробиці в приват.

5 листопада 2016 року, Москва, Росія, Володимир Шрейдлер»

Останній перепост був зроблений о 10:57 6 листопада:

Виходячи з цього, можна припустити, що бухгалтер був знайдений тільки вранці 7 листопада, після чого Володимир виправив пост, щоб йому більше не слали пропозицій і не обговорювали його запит в коментах.

Отже, скоріш за все, 7 листопада в суботу вранці Шрейдлер відкрито повідомляє, що в Україні знайдено високопрофесійного бухгалтера, який погодився приїхати в Москву для того, щоб зробити, очевидно, в НКЦУ (де ж ще?) фінансові звіти. А наступного тижня 14-18 листопада Володимир Шрейдлер збирався їхати в Україну (з фінансовими звітами, підготовленими бухгалтером з України?). Але вже 7 листопада під вечір йому стало зле. І вранці 8 листопада він помер.

Безумовно, «після того не означає внаслідок того», але все ж чи не надто близький збіг за часом такої важливої події, як знаходження потрібного фахівця, і різкого погіршення здоров'я, що призвело до смерті.

Природне запитання. Чи може якось проявити себе названий «висококласний, професійний бухгалтер з України»? Якщо бухгалтер проявить себе, буде цікаво його послухати. Якщо ж не проявить, то чому? Тому що злякався? Можливо. І цілком логічно.

Але можливе й інше припущення. А чи є цей «бухгалтер» в принципі? Чи це не підставна особа, чи не провокація? Таке припущення тягне за собою інше питання. Нам, громадянам України, чи не здається дивним, що для ліквідації корупційної схеми в Національному культурному центрі України в Москві представник українського омбудсмена, але при цьому російський громадянин Володимир Шрейдлер в приватному порядку (!) через свої соцмережі (!!!) шукає «висококласного, високопрофесійного бухгалтера з України», який знає «правила українського діловодства». По-моєму, це якось трохи соромно. Точніше - дуже соромно.

Ще з'являються питання до держструктур. 7 жовтня через «Укрінформ» Шрейдлер звернувся в Національне антикорупційне бюро України з проханням перевірити фінансову діяльність державної установи - Національного культурного центру України в Москві. При цьому він обіцяв свою допомогу: «Я пальцем покажу будь-яким експертів, які мають досвід слідчих дій з економічних питань, де шукати і що шукати».

Зрозуміло, що це не офіційний запит, але все ж... Чи Була якась реакція в НАБУ на гучні викриття корупції в НКЦУ? А якщо не в НАБУ, то в якихось інших держструктурах України?

У ті дні в розмові зі мною Шрейдлер із задоволенням казав, що керівництво Державного управління справами, у веденні якого перебуває НКЦУ, нарешті пішло на контакт з ним і навіть почало радитися з різних питань. Цікаво, а що сьогодні може сказати ДУС про ситуацію в Культурному центрі України, розташованому на Арбаті?

Я сам зараз не в Москві. І не можу додзвонитися Леоніду Іллічу, брату Володимира Ілліча. І ось у зв'язку з цим, мабуть, головне на даний момент питання. А де комп'ютер (смартфон, айфон) Володимира Шрейдлера? Чи не загубився, чи справний? Чи може отримати до нього доступ хтось з авторитетних соратників Шрейдлера, російських правозахисників, порядних юристів?

Якщо ж, ризикну припустити, комп'ютер з деяких причин виявиться недоступним, то чи є якісь юридичні процедури, що дозволяють українським правоохоронним органам вимагати в адміністрації Фейсбуку право на доступ до «привату» покійного, українського монітор-омбудсмена, але російського громадянина?

Але якщо запідозрити кримінал у смерті Шрейдлера, то версія, що ключову роль зіграла його боротьба з корупційною схемою в НКЦУ, мені не здається вичерпною. Вона може бути і відволікаючою.

БЕЗ МОНІТОР-ОБМБУДСМЕНА

Останнім часом Шрейдлер почав ставати занадто дратівливим чинником. Він був дуже помітний в ефірах російських телеканалів. На Першому каналі рятував від побиття українського політолога. На НТВ прямо сказав, що українці ще довго не пробачать росіянам Криму і Донбасу. Він не боявся фізичного протистояння і був сміливий у будь-якій ситуації. Його дії вже почав коментувати так званий «політолог» Кремля Сергій Марков.

А пам'ятаєте новину про хлопця, який тримав український прапор на «Російському марші» і був затриманий тільки за це? Шрейдлер домігся, що цього чоловіка відпустили без складання протоколу. Та й просто сама по собі наявність в Росії монітор-омбудсмена від України, який, до того ж, стрімко набував популярності, була неприємною. Кремль любить принцип дзеркальності. В Україні немає монітор-омбудсмена від Росії. Значить, і в Росії не повинно бути. А з якої причини - інше питання. І я зовсім не впевнений, що зараз хтось ще погодиться взяти на себе цю роль.

Тобто можна припустити таку схему. Якщо всі погодяться, що Шрейдлер помер з природних причин, то мета досягнута. Зник яскравий захисник українців у Росії.

Якщо ж в це не повірять та почнуть копати далі - то є інша лінія захисту. Мовляв, не виключено, що Володимир загинув у кримінальних розборках. Але ж мова йде про Національний культурний центр України. І хоч Шрейдлер помер на території Росії, Москва може дистанціюватися від цієї смерті, киваючи на Україну і на її нездатність розібратися з НКЦУ.

Та й просто важко сказати, як дратувала у Росії людина, яка підписує свої пости в Фейсбуці ось такими рядками:

«Україно, Брати і Сестри, Я молюся за Вас!
Я Вірю в Вас і Вашу ПЕРЕМОГУ!
Слава Україні! Героям Слава! Смерть сука ворогам!
Удачі і Свободи! Володимир Ш..е..р»

Загалом, питань багато. Чи знайдуться якісь відповіді?

Світла пам'ять світлій людині, щирому другові України Володимиру Шрейдлеру.

Олег Кудрін, Таллінн.