Безвізове розчарування

Аналітика 01.11.2016 18:03 2149

Європарламент спочатку не вніс питання про безвіз для України до порядку денного сесії, а нині називає чергову дату очікувань - 7 листопада. Як на це реагувати?

От заявив позавчора без жодних сумнівів Президент Порошенко, що Україна 24 листопада нарешті вже отримає безвізовий режим з ЄС, а вчора стало відомо, що питання надання Україні безвізового режиму вкотре навіть не включене до порядку денного сесії Європейського Парламенту. Не те, щоб українці так вже чекали на той безвіз, але за нашого Президента образливо - невже у Брюсселі не розуміють, наскільки важливо для влади таки добитися виконання цієї давньої обіцянки?

Петро Порошенко

Утім сьогодні надія знову блиснула на горизонті - Європарламент може внести питання безвізового режиму для України після 7 листопада, якщо європейські інституції дійдуть компромісу щодо механізму призупинення. Про це заявила заступник міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль в ефірі "5 каналу".

Олена Зеркаль

Безвізовий режим для України давно вже нагадує солодку цукерку, яку Європа то дістає з кишені, то ховає знову, поманивши яскравою обгорткою. Але ця цукерка за майже два роки вже настільки примелькалася, що вже і обгортка здається не такою блискучою, та й ми ніби не такі вже й голодні, і ті, хто хоче в Європу, візу без проблем собі візьмуть. Здавалося б, що довше сидиш на такій європейській дієті, то смачнішою мала б бути ця довгоочікувана цукерка, але виходить зовсім навпаки.

Тож, поки ми знову чекаємо, Укрінформ поцікавився у політологів - як пересічним українцям реагувати на таке розтягування задоволення та що робити владі, яка відзвітувалася, що поставлені Європою умови вже виконані?

Вадим Карасьов, політолог

"Владі потрібно перестати захоплюватися символами і зосередитися на реальних результатах"

Вадим Карасьов

Для правлячого класу затягування з безвізом - неприємна новина, тому що у нього дуже мало успіхів, які можна покласти на стіл як аргументи на підтвердження своїх досягнень, особливо на євроінтеграційному напрямі. Чи не єдиний успіх, поки ще не здобутий, але - і реальний, і символічний - це безвізовий режим. Одна із вад українців - це певна ментальна закритість, а звідси - ідеалізація життя на Заході. Всі хочуть жити як на Заході, дивлячись на телевізійні картинки, і ніхто не замислюється, якою працею, зусиллями це все досягнуто, чи навіть за які комунальні рахунки і за яку температуру в помешканні доводиться сплачувати європейцям. Безвізовий режим в геополітично-символічному сенсі надважливий, а в практичному - важливий менше, адже не йдеться про трудові візи. ЄС розуміє - не всі використовуватимуть "ліберальні візи" тільки для туристичних подорожей. А трудова міграція робить міграційну проблему для Європи дійсно небезпечною. Прагматичний сенс тут перебільшений, бо наші люди вже давно в Європі, і вони освоїли візові маршрути в Португалію, Італію, Чехію чи Польщу, куди їздять на заробітки. 

Владі потрібно перестати захоплюватися символами і зосередитися на реальних результатах - доходах, зарплатах, робочих місцях, підвищенні рівня економіки, стабілізації валюти. Людям важлива не стільки можливість "безвізово" поїхати до Європи, а те, щоб в Україні стало жити краще, бо вони і без скасування віз звідси тікатимуть.

Володимир Фесенко, політолог

"Очікування в українців формує певний євроскептицизм"

Володимир Фесенко

Українцям притаманно впадати у крайнощі, а цього робити не слід. 2-3 роки тому безвіз більшості українців був не потрібен. Це інтерес найбільш активної частини населення, десь чверті, переважно студентів чи тих людей, чия робота пов'язана з відрядженнями до Європи. І хоча це інтереси меншості населення, але й вона має на це право, і необхідно її у цьому праві підтримати.

Проблема із затягуванням безвізового режиму у тому, що зараз європейці починають внутрішні ігри. Йдеться про тимчасовий механізм призупинення безвізу, де вони ніяк не можуть дійти консенсусу. Але треба розуміти, що таке затягування йде не на користь нашим стосункам. На жаль, очікування в українців формує певний євроскептицизм. Але хочеться зауважити: треба будувати Європу у своєму домі, а не чекати, що хтось це зробить за нас. До такого затягування (з безвізовим режимом – ред.) нам потрібно ставитися спокійно, по-філософськи, а дипломати мають і далі тиснути на Європу. 

Петро Олещук, політолог

"Найголовніше, щоб ці дуже невпевнені, навіть частково декларативні, зусилля в питанні боротьби з корупцією не були втрачені"

Петро Олещук

Тут головне треба розуміти, що це не є змовою проти України, а стосується безпосередньо європейських проблем - як явних, так, можливо, і прихованих, які не поспішають озвучувати. Я думаю, ні в кого немає особливих сумнівів, що безвізовий режим рано чи пізно отримаємо. Резонанс пов'язаний в першу чергу з тим, що самі українські політики його нагнітають.

Одна з ключових проблем, яка загалом ставила під певний сумнів євроінтеграційні спроби України, була пов'язана з корупцією. Впровадження антикорупційного законодавства називалося однією з умов для надання нам безвізового статусу, ми пам'ятаємо, як досить довго і зі скрипом це тривало. У цій ситуації для держави найголовніше, щоб ці дуже невпевнені, навіть частково декларативні, зусилля в питанні боротьби з корупцією не були загублені, і це достатньо серйозне питання. Держава, в першу чергу, має забезпечити виконання тих вимог, які були висунуті щодо України.

Юлія Горбань, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-