Михайло Гончар, експерт, керівник Центру «Стратегія XXI»
Істерика Нафтогазу зашкодила не менше, аніж рішення Мінекономрозвитку
23.09.2016 12:30 2802
  •  
  •  
  •  

На сьогодні конфлікт, який виник між Міністерством економічного розвитку і торгівлі та НАК «Нафтогаз» можна вважати, якщо не вичерпаним, то поставленим на паузу. Нагадаємо, що 7-го вересня МЕРТ, не повідомивши керівництво НАК «Нафтогаз України», відредагувало статут компанії, перемкнувши на себе функції з управління «Укртрансгазом». НАК «Нафтогаз» миттєво виступив із заявою, що така зміна статуту може зірвати кредитні угоди із залученням ЄБРР, Світового банку, зашкодити в Стокгольмському арбітражі позову проти «Газпрому». Обидві сторони отримали своїх прихильників.  Так, Енергетичне співтовариство та ЄБРР висловились на підтримку НАК «Нафтогаз», а «Уктрансгаз» заручився підтримкою на рівні МЕРТ. Ну і, звісно, керівництво НАКу використало журналістський цех. Зрештою, рішення про підпорядкування «Укртрансгазу» було скасовано, але питання залишилися. 

Занадто багато обвинувачень та тривожних меседжів встигло пролунати під час скандалу. Ми вирішили обговорити ситуацію із експертом Михайлом Гончаром.

ГАЗ НЕ СОСИСКИ, ЙОГО ЗА ТИМИ Ж ПРАВИЛАМИ ПРОДАВАТИ НЕ БУДЕШ

- Михайле Михайловичу, для конфлікту називали три причини. Міжкланова боротьба, спроба міністерства відібрати потужне підприємство, некомпетентність. Що стало причиною?

- Кожне кризове явище - багатофакторне. Не можна сказати, що мала місце якась одна причина: міжкланова боротьба за контроль над «солодкими» активами та фінансовими потоками, чи непорозуміння між різними відомствами і корпоративними суб'єктами, чи внутрішньокорпоративні протиріччя. Тут є усе. Але в цілому це виглядає як криза державного управління стратегічно важливою галуззю. Ми розуміємо, що таке «Нафтогаз» для України. Навіть за суттєвого скорочення обсягів споживання газу, і того, що ми 300 днів не імпортуємо російський газ, що ми вперше в історії позбавили себе найбільш потужного важеля впливу на нас з боку Росії, з боку агресора, не менше, газовий сектор продовжує бути критично важливим для економіки і суспільства. В процесі реформування нафтогазового сектора виявились системні вади самого реформування. А також завищені очікування щодо темпів проведення реформи з боку наших європейських гібридних друзів.

- Гібридні друзі, це ви про європейців кажете? 

У Брюсселі недостатньо уявляють масштаб завдання, на яке накладають європейський шаблон

- Про європейців. Мова йде про те, що в Брюсселі від нас вимагають швидкої реформи, добре не усвідомлюючи, з якою махиною, уособлюваною «Нафтогазом» і його дочірніми компаніями - «Укртрансгаз», «Укргазвидобування» - вони мають справу. Нічого подібного за масштабами існуючої газової інфраструктури в ЄС немає просто. Вони недостатньо уявляють масштаб завдання, на яке накладають європейський шаблон. Наша ГТС - це не словацька з 4-5 трубами, 4 газокомпресорними станціями та парою газосховищ. У нас на порядок більше всього - і труб, і газокомпресорних станцій, і підземних сховищ газу. Від нас вимагають швидкого реформування, хоча у країнах ЄС воно теж не було швидким. Як його робити - повного уявлення не мають ні у нас, ані в Брюсселі. Є європейські шаблони та спроби, що називається, на ходу щось зробити. І коли закладаються надочікування швидких результатів, то виходить те, що й вийшло - недолуго, непрозоро і скандально. 

Тепер до суті конфлікту, який виглядає як корпоративний. Хоча він не є суто корпоративним. Попри серйозні досягнення керівництва нинішнього «Нафтогазу», ним зроблені і серйозні системні помилки. Можливо через нерозуміння, образно кажучи, матчастини. Практично, після смерті у 2015 році Олександра Тодійчука, одного із заступників Андрія Коболєва, що відповідав в правлінні «Нафтогазу» за інженерно-технічну частину, не залишилося тих, хто досконально розуміється на ГТС, ПСГ. 

- Він був представником громадськості, призначеним за квотою Майдану. 

- Він, перш за все, був технар, на відміну від інших. Можна бути геніальним знавцем фінансових потоків, інвестицій, досконало знати певні правові аспекти, але при цьому не розуміти «фізику процесів». В основі НАКу лежить матчастина - ГТС. Вона може існуватиме без НАКу, як власне й було до 1998 року, але НАК не може функціонувати без ГТС. Газотранспортна система - це цілісний, інтегрований організм, завдяки якому і здійснюється газовий бізнес. Не бізнес є базисом, а інфраструктура, яка забезпечує його. Бо газ - не сосиски, газ специфічний товар, який може бути доставлений споживачу за допомогою системи газопроводів. Нерозуміння, як працює матчастина, бажання швидко досягти результатів, які намітили десь там у Брюсселі, а в Києві недостатньо компетентні чиновники і менеджери швиденько підмахнули й погодились, аби задовольнити брюссельські забаганки швидких реформ та київські - швидких грошей. Саме це призвело до такого результату. 

- Тобто, ви вважаєте, що у співробітників «Уктрансгазу» були причини для незадоволення? 

Традиційна практика нафтогазівського керівництва полягала в тому, що «дочірки» трималися на залишковому принципі фінансування

- Так. Не просто незадоволення, а причина для серйозного протесту, який вони тривалий час тамували в собі, дотримуючись певної корпоративної етики і субординації. Тому що «Укртрансгаз» - частина «Нафтогазу», як би там не було. По суті, незважаючи на 2 роки трансформації «Нафтогазу», ставлення до дочірніх компаній практично не зазнало змін. Традиційна практика нафтогазівського керівництва полягала в тому, що «дочірки» трималися на залишковому принципі фінансування. Себто всі гроші скидалися в НАКівський корпоративний «общак», а потім «Нафтогаз», передусім, платив борги «Газпрому» чи ще раніше туркменам, а з того, що залишається, починає розподіляти. Ну, перш за все, себе не забуває, а потім на залишковому принципу дочірнім компаніям. Так було і з ГТС. Це якраз і стало причиною, чому ми пішли з простягнутою рукою до Брюсселя - дайте гроші на модернізацію ГТС. Тому що ті гроші, які зароблялись ГТС в особі компанії «Укртрансгаз», як за транспорт газу всередині країни, так і за транзит, йшли у той же самий «общак» і успішно проїдалися. Парадокс полягає в тому, що часи змінилися з 2014 року, прийшло нове, європейськи орієнтоване, освічене керівництво. Але практика тримати «Укртрансгаз» на голодному пайку залишилася. Цього року під загрозою виявилось виконання поточних ремонтів, регламентних робіт, особливо в контексті підготовки до опалювального сезону. Ну і сама модель корпоративного реформування викликає багато запитань у тому вигляді, в якому вона існує в уявленні менеджерів «Нафтогазу». Монополія ніколи себе не здатна реформувати за конкурентною моделлю. 

ТРЕТІЙ ЕНЕРГОПАКЕТ ПО-УКРАЇНСЬКИ 

- Михайле Михайловичу, ви кілька років поспіль вчите всіх журналістів, що Третій енергопакет - це прекрасний документ, і що європейську директиву слід виконувати - й крапка, без ніяких але. Хіба не це робить «Нафтогаз»?

- Справа в тім, що у нас кожний, хто читає Третій енергопакет - а це не тільки одна директива - трактує його на свою користь. І коли вибирається відповідна модель поділу бізнесу вертикально інтегрованої компанії (unbundling), то там є три варіанти. На жаль, керівництвом «Нафтогазу» була вибрана найбільш складна для імплементації в наших умовах модель, але вона, ймовірно, є більш близькою з точки зору того, чим раніше займались топ-менеджери «Нафтогазу». Є три моделі анбандлінгу для «Укртрансгазу». Перша модель - Оwnership Unbundling, OU (поділ власності), друга - Independent System Operator, ISO (незалежний системний оператор) та третя - Іndependеnt Transmission Operator, ІТО (незалежний транспортний оператор). Відмінність між цими моделями полягає в механізмі контролю за ГТС. У першому випадку НАК не має права власності на активи у компаніях, які видобувають та транспортують природний газ. У другому випадку, НАК залишається власником ГТС, але управління нею здійснює незалежний системний оператор. У третьому випадку НАК також зберігає у власності ГТС, але управління здійснюється дочірньою компанією, яка є повністю самостійною з усіх фінансових, технічних та інших питань. Усі три моделі є різноскладними. У нашому випадку була обрана, по суті, найважча модель для імплементації - поділу власності та ще й з паралельним розподілом ГТС на «труби» та «сховища». В країнах ЄС у 60% випадків обрано модель ІТО, в тому числі в таких сусідніх і більш схожих на нас країнах, як Угорщина, Словаччина, Чехія. У зв'язку з тим, що у нас взяли модель OU, та ще й при цьому були різночитання її між НАКом та Міненерго, при цьому й виникли ускладнення в імплементації. 

До всього нашаровується конфлікт між корпоративним рівнем та нереформованою системою держуправління. Перекидання «Нафтогазу» з одного міністерства до іншого принципово нічого не змінило, але воно надало можливість керівництву «Нафтогазу», яке дійсно на голову вище в розумінні того, що потрібно робити, ніж чимало чиновників у Кабінеті Міністрів, виконувати різні трюки та маневри з тим, щоб ГТС залишалась «в чорному тілі».

Монополія, яка існувала та існує на ринку газу з боку «Нафтогазу», має бути ліквідована

- Ви маєте на увазі маневри при реформі? 

- Що в кінцевому рахунку ми маємо отримати в результаті реформування «Нафтогазу» та імплементації третього енергопакету? 

- Конкуренцію.

- Точно. Кожний споживач отримує не просто право, але й реальну можливість обрати собі того чи іншого постачальника газу. Монополія, яка існувала та існує на ринку газу з боку «Нафтогазу», має бути ліквідована. Звичайно, що це не відбудеться одномоментно, буде поступово. Але за схеми, яка зараз запроваджується за алгоритмом, запропонованим 2015-го «Нафтогазом», отримавши карт-бланш з боку попереднього уряду, ми отримуємо як мінімум збереження монопольних позицій «Нафтогазу». Чому? Тому що «Нафтогаз» зберігає в собі «Укргазвидобування» - видобуток, хоча, якщо ми говоримо про анбандлінг, то «Укргазвидобування» також має бути виділено повністю в самостійне державне підприємство, яке через низку трейдерів продаватиме свій газ гравцям ринку. А в «Нафтогазу» має залишитись роль найбільшого трейдера чи торгового дому. При цьому газотранспортна система у вигляді «Укртрансгазу», стаючи самостійним суб'єктом, керується у своїй діяльності принципом вільного доступу трубопровідних потужностей для всіх, хто потребує цих трубопровідних потужностей для здійснення свого бізнесу. 

- Як це реально відбувається? 

- Картинка конкурентного газового ринку виглядає гармонійно, коли є видобувні компанії - і державна «Укргазвидобування», і низка приватних видобувних компаній, є незалежний транспортний оператор «Укртрансгаз», і є група трейдерів, в тому числі й «Нафтогаз». І всі вони разом взаємодіють через ГТС, яка відкрита для всіх, в тому числі, й для третіх сторін. Скажімо, приходять якісь зарубіжні компанії, які також хочуть безпосередньо працювати на українському ринку. Реформа має забезпечити принцип вільного доступу як до трубопровідних потужностей, так і до підземного зберігання газу. 

Що виходить насправді, і чому мені здається, що керівництво «Нафтогазу» дещо зарвалося? По-суті, вони забезпечили собі на майбутнє пролонгацію існуючого статусу-кво, тому що «Нафтогаз», залишаючи в собі «Укргазвидобування», лишається основним замовником послуг з обох кінців труби. Тобто монополія зберігається.

Є чимало хитрунів, які хочуть роздерибанити «Укртрансгаз» як інтегрований, цілісний, комплексний організм, образно кажучи - повиймати родзинки з булочки

- Тобто ніякий третій пакет - це не третій пакет?

- Так виглядає Третій пакет по-українськи. Я підкреслю, що ніхто подібного масштабу систему в Європі не реформував. Тому на нас накладають певні європейські шаблони, ми робимо це вперше, право на помилку є у кожного. Інша справа, що є і дефіцит комунікацій, і дефіцит координації. Наприклад, у нас немає профільного віце-прем'єра, це для мене дивно. А він повинен був би бути, бо координація має важливе значення. Потрібно, щоб був і незалежний регулятор, а у нас його немає. Закон про ринок газу прийняли наприкінці квітня 2015 року, а закон про незалежного регулятора, який мав би йти в пакеті разом із законом про ринок газу та законом про ринок електроенергії, себто триєдиний пакет, лише зараз - через 1,5 року. І це теж причина, чому виникла ситуація, коли щось рушило вперед - корпоративне реформування НАКу, а щось відстало - система державного управління галуззю, яка так і не витворила вчасно незалежного регулятора. Тому й відбувся системний збій - у даному випадку рішення Міністерства економіки, що було неадекватним з точки зору процедури. 

Підсумовуючи скандал, слід відзначити, що у цього процедурно неправильного рішення є позитив. Поставлена перепона по-суті розчленуванню «Укртрансгазу». Це інтегрований, цілісний, комплексний організм - труби і газосховища, вони не існують самі по собі, самі по собі вони позбавлені сенсу. В цьому перевага. Але є чимало хитрунів, які хочуть все це роздерибанити, образно кажучи, повиймати родзинки з булочки, а решта - не наші проблеми. Ключова річ - організаційна й технологічна цілісність, інтегрованість газотранспортної системи має бути збережена, бо на цьому будується газовий бізнес і безпека постачання. Ми пройшли через влаштовану нам Росією газову блокаду в січні 2009-го року, завдяки тому, що ГТС була оперативно переведена в реверсний режим, і газ з ПСГ в західній частині України було перекинуто у центр та на схід. Якщо уявити собі, що на той час мав би місце поділ «Укртрансгазу» на труби і сховища, то результат, гадаю, був би плачевний.

Можна виділити окремі газосховища для передачі їх, скажімо, в рамках спільних підприємств для використання європейськими партнерами, це можна зробити, але в цілому труби і сховища мають бути збережені в рамках єдиної компанії. Можливо, ми колись прийдемо до моделі розподілення труб і сховищ, але це буде згодом. Зараз у нас по-суті воєнний період, тому будь-які не до кінця продумані рішення здатні призвести до потужних турбулентностей. Тобто, якщо ми, входячи в зимовий сезон, починаємо якусь масштабну реорганізацію, а ще й одночасно поділяючи «Укртрансгаз» на труби і сховища, то ми ризикуємо отримати організаційний колапс. 

Потрібно зробити паузу, потрібно пройти зиму і продовжити реорганізацію після проходження опалювального сезону. І майбутні рішення мають стосуватимуться не тільки внутрішньо-корпоративних відносин в рамках «Нафтогазу», але також і реформування системи державного управління, бо інакше діями, на кшталт тих, що були, просто підстьобнемо реалізацію Північного потоку-2, зробимо ведмежу послугу собі і допоможемо «Газпрому».

- Під час конфлікту прозвучало обвинувачення Коболєва. Наприклад, він казав, що йому не дозволяли залучати до управління ГТС європейців. Також він, наприклад, припускав те, що ситуація з перепідпорядкуванням була такою зумисною перешкодою, щоб якось зашкодити судовому процесу в Стокгольмі?

Медіа-тріскотнява, яку здійняв НАК, зашкодила не менше, аніж недолугі дії Міністерства економрозвитку

- На жаль, медіа-тріскотнява, яку здійняв НАК, зашкодила не менше, аніж недолугі дії Міністерства економрозвитку. Я не юрист, але, провівши обговорення, зрозумів, що ті страшилки, які там малював Коболєв, юридичного підгрунтя не мають. Але вони можуть мати інший неприємний наслідок, а саме - такі вільні трактування здатні затягнути процес арбітражного розгляду в Стокгольмі по транзитному контракту. Рішення Мінекономіки хоч і недолугі, але вони ніяким чином не зачіпають транзитний контракт. Проте «Газпром» може скористатися цією ситуацією для обгрунтування необхідності додаткового часу для того, щоб зрозуміти, що, мовляв, відбувається в корпоративному управлінні нашого партнера по контракту компанії «Нафтогаз», тобто це може стати приводом для «Газпрому» для затягування арбітражного розгляду.

Далі, що стосується теми «не пускати європейців». Я думаю, що це теж є перебільшення. Не виключаю того, що в системі й «Нафтогазу», і «Укртрансгазу» можуть бути люди, які дотримуються подібних підходів - метастази Фірташа ще не усі зачищені. Це так, але ключові менеджери галузі чудово розуміють, що не досягнувши консенсусу з провідними європейськими партнерами, нам важко буде забезпечити більш-менш нормальне майбутнє для ГТС, і для транзиту через Україну. Окрім цього, проєвропейське керівництво НАКу чомусь не спромоглося за два з гаком роки збудувати хоча б одну газовимірювальну станцію на українсько-російському кордоні. Адже, якщо мова йде про перенесення точки здачі-приймання газу із західного на східний кордон України та про можливі варіанти інтеграції ГТС України з центрально-європейськими мережами, то необхідно обладнати ГТС на сході газовимірювальними станціями. Без цього ніхто з європейських партнерів серйозно до нас не буде ставитися.

- Ви ж самі називаєте наших європейських друзів гібридними.

«Гібридні друзі» - бюрократи з Брюсселя та Берліна - однією рукою нас тиснуть, іншою рукою допомагають нашому ворогу

- Я називаю гібридними друзями бюрократів з Брюсселя та Берліна, тому що, з одного боку, вони нас тицяють у Третій енергопакет, в наші зобов'язання по Енергетичному Співтовариству, реформи енергосектора й говорять, що ми це маємо виконувати швидко і негайно, бо ми взяли зобов'язання, а з іншого боку - вони продовжують вести розмови про реалізацію Північного потоку-2 з росіянами. Цей проект здатний, якщо не обнулити, то мінімізувати транзит через Україну. Себто однією рукою вони нас тиснуть, іншою рукою допомагають нашому ворогу. І це замість того, щоб зайняти принципову позицію, що Північний потік-2 неможливий, тому що він в принципі не відповідає Третьому енергопакету, раз. Друге, будь-які розмови з Росією з боку Європи про Північний потік-2 будуть можливі тільки після того, як Росія повернеться у правове поле дотримання міжнародних норм і правил поведінки, прибере свої збройні сили з території України і відновить статус-кво. Третє, стаття 274 Угоди про асоціацію зобов'язує Сторони - і Україну, і ЄС - докладати зусиль для сприяння використанню інфраструктури передачі та збереження газу та, у разі необхідності, проводити консультації одна з одною або координувати свої дії стосовно розвитку інфраструктури. З метою подальшої інтеграції ринків енергетичних товарів кожна Сторона повинна враховувати енергетичні мережі та можливості іншої Сторони. Ось це майже цитата. Тому, у Брюсселі мають дивитися на Північний потік -2 лише через ГТС України. Якщо у ній не достатньо вільних потужностей для задоволення європейських потреб, тоді можна будувати додаткові потужності, якщо ж є профіцит, то тоді, відповідно, до духу і букви вказаної статті - використати ГТС України.  

- Це не прерогатива корпоративних суб'єктів ставити таку умову.

- Так, це прерогатива політичного рівня відносин. Але якби Європейська комісія, яка вимагає від нас дотримання Третього енергопакету, поставила російській стороні таку умову, тоді для нас була б зрозуміла позиція.  

Транзит через Україну в принципі зберігається, він, звісно, не збережеться в тому обсязі, який був колись - понад 120 млрд кубів на рік, буде десь 60-70 мільярдів, але і це добре, половина зберігається практично. Але коли нас ставлять у становище, що, мовляв, ви там реформуйтесь, а при цьому ведуться переговори з «Газпромом», який заявляє, що, так, транзит через Україну збережеться в обсязі мільярдів 15-ти куб. метрів, то ми ж чудово розуміємо, що 15 млрд куб. метрів транзиту через ГТС, яка розрахована на 140 з гаком мільярдів транзиту, означає, що вона буде апріорі збиткова, неефективна. І це означає, що наші європейські друзі потім розведуть руками і скажуть, ну, що ж, ми не будемо інвестувати в таку збиткову систему, робіть з нею, що хочете. Тобто ці два процеси повинні бути взаємопов'язані. І якраз саме в «Укртрансгазі» це розуміють, бо найкраще розуміють ті, хто має справу з матчастиною.

«Укртрансгаз», будучи загнаним у глухий кут в рамках корпоративної системи, зрозумів, що все дійшло до ручки. І у випадку, якщо вони не отримують фінансування, достатнього для того, щоб виконати необхідні обсяги підготовчих робіт, ремонтних робіт, то потім взимку, якщо відбудеться якийсь збій, пальцем покажуть на них, що ви винні, ви не підготувались. Це, ймовірно, теж одна з причин, чому Коболєв так гучно кричить про можливий зрив опалювального сезону, тому що це результат недостатньої корпоративної взаємодії і координації, якщо раптом трапляться якісь надзвичайні ситуації.

- Ще Андрій Коболєв казав, що від нього вимагають закачати 17 млрд кубів, хоча він каже, що достатньо 14,5 млрд, він, мовляв, жалівся, що тоді ми змушені будемо купувати у росіян. 

- Якщо ми робимо розрахунок, за моделлю минулого чи позаминулого року, та враховуємо, що споживання газу у нас ще більше скоротилося, порівняно з 14-м і 15-м роками, то в принципі так - 14,5-15 мільярдів - цього достатньо. Але ніхто ніколи не знає, окрім Господа Бога, якою буде зима, і тому відповідний резерв на всяк випадок потрібно мати. Оптимізм Коболєва базується на тому, що коли з минулого опалювального сезону вийшли, то в газосховищах залишалося ще два з гаком мільярди невипаленого газу. А восени минулого року теж не бракувало «воплів і соплів» про те, що газу мало, тоді закачали десь порядка 17 млрд, а в «Газпромі» наполягали, що має бути десь 19 млрд як мінімум. Але зрештою, того газу вистачило, і два з гаком мільярди кубів автоматично перейшли на новий зимовий період. Тому тут логіка є, але зробити метеопрогноз на всю зиму неможливо. Проте, якщо ми поглянемо на ці два останні роки, то дійдем висновку, що нам допомагало метеокліматичне явище Ель-Ніньо (хлопчик), яке робило європейську зиму теплою. Зараз ситуація така, що на зміну Ель-Ніньо може прийти Ла-Нінья (дівчинка), воно не прийде відразу, десь може бути певний перехідний період - рік чи два, і тому зима стає ще більш непередбачуваною. Можливо, вона може бути такою як останнє літо - різкі переходи від дощів і прохолоди до пекельної спеки, потім знову прохолодно. От і зима може бути такою - в середньому теплою, але з різкими температурними екстремумами - подібно, як влітку була пекельна спека, так і може бути мороз нижче мінус 30-ти. У цілому газу вистачить, але на піках холодів може бути недостатньо газу для забезпечення споживання, яке стрибкоподібно виросте. Треба розраховувати і на такий сценарій, мати додатковий резерв газу саме на ці пікові періоди, а тим більше - якщо ці піки припадуть, наприклад, не на грудень місяць, а на початок лютого, коли вже газосховища так чи інакше викачані. Тому є таке прислів'я: запас біди не чинить. 

Дозволити монополії самій себе реформувати призведе лише до її трансформації у нову монополію

Потрібно також говорити і європейцям, і росіянам: якщо ви так сильно стурбовані, то будь-ласка, ви можете закачати свій газ у наші газосховища, бо половина потужностей вільна. Або ж давайте нам кредит, ми купимо додатковий газ і закачаємо. Тому, знову ж таки, постає питання, що в Україні немає посадової особи, яка уособлювала б собою енергетичну вертикаль влади. Чи профільний віце-прем'єр із відповідними повноваженнями, чи якийсь спеціально уповноважений уряду. Оскільки таких осіб немає, уряд скинув це на корпоративний сектор. Корпоративний сектор діє за корпоративною логікою. Нинішньому керівництву «Нафтогазу» можна поставити прижиттєвий пам'ятник за нуль імпорту газу з Росії та дефірташизацію НАКу. Але, тим не менше, їх потрібно тримати в рамках, тому що дозволити монополії самій себе реформувати призведе лише до її трансформації у нову монополію, яка може мати імпозантний вигляд, з європейським макіяжем, але робитиме те ж саме. 

Лана Самохвалова, Київ

Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-