Чи є життя для України, коли Росія вийде з-під санкцій

Аналітика 23.09.2016 08:24 2501

Раніше чи пізніше Євросоюз скасує антиросійські санкції. І станеться це до того, як Росія залишить Донбас і Крим

Віце-президент США Джозеф Байден наступного дня після зустрічі з Президентом України Петром Порошенком заявив, що попередив Україну про небезпеку скасування санкцій, введених Євросоюзом проти РФ: «Ми знаємо, що, якщо у Євросоюзу буде привід, мінімум п'ять країн прямо зараз захочуть сказати, що хочуть скасування введених проти Москви санкцій».

Про привід і причину

На перший погляд, Байден не сказав нічого сенсаційного, в Україні вже давно відчувають, як-то кажуть, на власній шкурі, як  Євросоюзу (насамперед – Німеччині та Франції) не терпиться повністю відновити економічні зв’язки з Росією. Новин на підтвердження цього аж забагато.

Однак, на нашу думку, ключовим словом в наведеній цитаті Байдена є «привід», а не давно відоме «хочуть скасування».

Байден сказав Порошенку, що таким приводом може стати уповільнення економічних і політичних реформ в країні. І ще він сказав, що «Україна повинна зробити все можливе, щоб не допустити провалу Мінських угод і не опинитися перед ризиком бути в цьому обвинуваченою». Тобто, приводом може стати відмова України від надання Донбасу особливого статусу і проведення там виборів.

А тепер прив’яжемо до цього всього активізацію, за ініціативи Німеччини та Франції, «мінського процесу» в останні тижні, останній прояв якої - угода про відведення військ у трьох зонах на лінії протистояння. Не раз вже сказано, що «мінські угоди» виписані так, що їх неможливо виконати без фактичного визнання Україною поразки у війні та її згоди на подальший фактичний контроль Росії над частиною нашої території. Не кажучи вже про очевидну для України загрозу розвалу країни, якщо проросійські сепаратисти легалізують у Конституції свою антидержавну по суті діяльність. Страшно навіть думати, які негативні наслідки для України може спричинити ситуація, коли українська влада раптом захоче виконати «мінські угоди» за спільним російсько-європейським сценарієм всупереч волі політично найактивнішої частини українського суспільства – від парламентської опозиції (не «Опозиційного блоку», звісно) до радикальних груп на кшталт «Правого сектора».  Навряд чи наша влада на це наважиться, якби навіть дуже хотіла. Тобто, «мінські угоди» не можуть бути виконані ніколи. У цьому зв’язку часто ставлять питання: чого ж тоді чекають Німеччина з Францією від свого наполегливого намагання «просувати» виконання «мінська»? Невже нашої поразки?

До наших перемог-поразок їм у даному випадку байдуже, а чекають вони якраз приводу до зняття санкцій. Німеччина і Франція вибудовують ситуацію так, щоб виграти за будь-якого розвитку подій. Якщо Україна не захоче «врегулювання» за російським сценарієм, або, навпаки, захоче – обидва варіанти можуть слугувати приводом до скасування санкцій.

Залишимо осторонь пояснення, чому такі країни Євросоюзу, як Франція, Італія, Німеччина, Словаччина, Кіпр, Угорщина, так сильно прагнуть позбутися антиросійських санкцій, чому вони для них – серйозний тягар. Якщо одним словом, то ці пояснення слід шукати у стосунках Євросоюзу зі США, котрі значно ускладнилися з початком авантюрних і агресивних дій Кремля на міжнародній арені, а тепер ще й внаслідок майбутнього залишення Євросоюзу Великобританією. Україна у цих стосунках має тільки дотичне значення. Зараз лише зайвий раз зауважимо  очевидне: мета Євросоюзу (читай – Німеччини, Франції та Італії як провідних країн цього об’єднання) – відновити економічне і, по можливості, політичне співробітництво з Росією, і задля цього вони й інтенсифікують «мінський процес».

Вже зараз ми можемо наважитися на висновок-прогноз: раніше чи пізніше, але санкції проти РФ європейці таки скасують – якщо не в січні, то через півроку, якщо не повністю, то частково. І станеться це обов’язково до того, як Росія залишить Донбас, а тим більше Крим. Розрахунки на те, що хтось (зокрема, США) чи щось (нова масштабна агресія Росії) змусить Євросоюз зберегти чи навіть посилити санкції, є суто теоретичними. А варіантом: чи зможе Україна завадити цьому, якщо раптом у нас скаженими темпами – за лічені дні та тижні - підуть радикальні політичні та економічні реформи? – можна знехтувати, як аж занадто фантастичним. Та навіть така фантастика не допоможе, якщо твої партнери-опоненти шукають привід, а не причину.

Як Україні жити без антиросійських санкцій ЄС

Отже, Україні треба вже сьогодні готуватися до життя без європейських санкцій проти Росії. Власне, це треба було починати ще два з половиною роки тому, але краще пізно, ніж ніколи. Ось тут якраз ніякої фантастики і нема, бо нема непоправної трагедії для України від того, що німецькі чи французькі фірми знову зароблятимуть на дешевих російських ресурсах – природних і людських.

Для Росії зняття санкцій, а тим більше – їх всього лиш послаблення, не означатиме кардинального поліпшення стану російської економіки, хоча б тому, що головні причини такого стану – зовсім не у санкціях. Нафта не подорожчає і структурно російська економіка вмить не перебудується. Згадаймо: експерти-економісти не раз підкреслювали, що кризові явища в російській економіці почалися ще до 2014 року, коли ціни на енергоносії були надвисокими. А головне -  залишаються американські санкції, а вони куди болючіші для Росії, ніж європейські. Росії насамперед вкрай потрібні для порятунку величезні – на сотні мільярдів доларів – кредити, а їх не отримати без згоди на це США. Поки що підстав вважати, що США слідом за Євросоюзом скасують санкції нема, швидше навпаки – вони можуть бути поглиблені з огляду на загострення російсько-американського протистояння в Сирії.

Безумовно, зняття Європою санкцій буде гучною морально-пропагандистською перемогою Кремля. Це зміцнить позиції чинної російської влади всередині Росії, дозволить їй пригасити невдоволення масового пересічного росіянина. Як підсумок – агонія Росії затягнеться, у Кремля з’явиться додатковий час і додаткові можливості для пошуку нових спроб виплутатися з пастки.

Крім того, за будь-яких обставин повернення до колишнього рівня економічного співробітництва Заходу та Росії неможливе, тому що такий рівень прямо залежить від політичного співробітництва. А його, звісно, вже не повернеш до часів, коли Захід був упевнений, що «холодна війна» закінчилася, а Росія більше не ворог, а партнер. Як сказав колишній генсек НАТО Расмуссен, наша помилка була в тому, що ми визначили Росію стратегічним партнером. Цю помилку Захід вже не повторить. І саме в цьому, до речі, нема протилежних позицій у США і Євросоюзу.

Нарешті, як каже народна приказка, «нема лиха без добра». Зняття Європою санкцій з Росії допоможе Україні - і владі, і суспільству - зрештою усвідомити, що звільнення наших земель – це наш, а не чийсь головний біль. Наївно сподіватися, що лише антиросійські санкції змусять Росію залишити Крим і Донбас. На Росію має тиснути перш за все сама Україна, а для цього нам потрібен запас часу і міцності – економічної та військової, а його не створити без справді радикальних політичних та економічних реформ. Будемо сильні - будуть нас підтримувати санкціями проти Кремля, не будемо – не будуть. Власне, це і має на увазі Байден, коли говорить про залежність продовження західних санкцій від реформування України.

Реформи і союз зі США – єдиний для України шлях до перемоги

Так, виявилося, що Євросоюз не може бути ключовим союзником України у протистоянні з Росією. Теж, до речі, не нова істина. Скільки вже було сказано-писано, що Україні потрібен замість «нормандського» інший формат, з обов’язковою участю в ньому США. Саме це є для нас ключовим моментом – зберегти тісні союзницькі стосунки з наймогутнішою наддержавою, тільки це є запорукою, якщо ми говоримо про допомогу ззовні, що ми – раніше чи пізніше – повернемо Крим і Донбас. І ось тут проблема швидкості реформування України має надважливе значення. Якщо Німеччина чи Франція, що б там не говорили тамошні політики, вже насправді втратили віру в те, що Україна стане справді демократичною країною, а отже – частиною їхнього європейського блоку у геополітиці, для них це питання вторинне, оскільки на першому місці – відновлення стосунків з Росією, то для США – зовсім інакше. Недарма Байден наполегливо переконує Порошенка та українську політичну еліту в критичній необхідності реформ, недарма саме США, а не Євросоюз активно втручається у процес боротьби з українською корупцією, недарма саме сьогодні Конгрес США ухвалює проект закону про підтримку демократії в Україні, який допускає продаж нам летальної зброї, недарма з такою тривогою і водночас з надією в Кремлі чекають президентських виборів у США.

Якщо ж Київ втратить цю американську підтримку, то тоді дослівне виконання «мінських угод» об’єктивно виявиться чи не найкращим для нас виходом із ситуації.

Юрій Сандул. Київ

Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-