«Стріляти їх всіх треба!» - як «народна мрія» виглядає на практиці

Аналітика 16.09.2016 08:00 3446

Кривава хвиля безсудних вбивств накрила Філіппіни. За два місяці тисячі трупів… президенту Родріго Дутерте цього мало – він хоче більше

Новий президент  Республіки Філіппіни 71-річний Родріго Дутерте приступив до виконання обов’язків з 30 червня і швидко привернув увагу міжнародних ЗМІ. З липня – до вересня Дутерте встиг брутально обізвати і президента США Барака Обаму, і главу ООН Пана Гі Муна, і, навіть Папу Римського. Проте, не лише гучні висловлювання «прославили» Дутерте, а організована ним кампанія безкарних вбивств і абсолютного нехтування законом. Президент, якого в Філіппінах прозвали «Карателем», дозволив поліції і незаконним збройним угрупуванням вбивати без суду і слідства тих, но кого впала підозра у наркоторгівлі. І, як це гарантовано буває у таких випадках, не лише їх.  За два місяці - 2,5 тисячі трупів – і ця цифра продовжує рости.

Зізнайтеся, правда вам і в Україні доводилось чути і від не знайомих, і від близьких людей, що-небудь, на кшалт, «та що там панькатись, стріляти їх всіх треба!» Це, так би у відповідь, на очевидну неспроможність державних інституцій, правоохоронних органів, судів – навести в країні лад, побороти злочинність і корупцію. Родріго Дутерте намагається втілити цей принцип на практиці, в окремо взятій країні Філіппінах. Головне, щоб «простим людям» подобалось. Чим не ще один вид популізму – кривавий?

На фото: Один із районів Філіппін, так зване, філіппінське гетто

І заповідь «Не убий» не допомагає

Чому таке стало можливе саме на Філіппінах? Однозначної відповіді на це запитання нема, але країна ця – особлива.

Республіка Філіппіни - держава в Південно-Східній Азії, яка довго була колонією Іспанії, а незалежність здобула 70 років тому - в 1946-му. Унікальність  Філіппін полягає в тому, що це єдина християнська країна в Азії. Зі 100-мільйонного населення (станом на 2015 рік) -  83% є католиками і 9% протестантами. Приблизно 5% населення мусульмани і лише 3% сповідують буддистську або іншу віру. Молодь асоціює себе із західною культурою, але загалом населення доволі консервативне.

Філіппіни – далеко не найбагатша країна Південно-Східної Азії, її не віднесеш до тутешніх «тигрів глобалізму»: розкіш і бідність, так би мовити, живуть по-сусідству. 24% від населення Філіппін існують менше ніж на півтора долара в день. Відтак, не дивно, що люди тікають звідси (близько 12 млн емігрували з країни з 1997 року). А наркотики на Філіппінах – кому допомагають забутися, а кому – прогодуватися за рахунок торгівлі «травкою, порошком і пігулками». Проблема серйозна: за період з 2009 по 2014 рік Філіппіни увійшли в топ-п'ятірку країн за обсягами кокаїну, що доставлявся туди з Латинської Америки. Держава також посідає «лідерські позиції» на метафітаміновому ринку Південно-Східної Азії.

Президент Дутерте вирішив розібратися з усім цим у дусі  вищезгаданих «потаємних народних мрій» - та стріляти їх всіх треба!

Початок кривавого шляху

Ескадрони смерті були створені Родріго Дутерте задовго до президентства, коли він обіймав посаду мера Давао (одного з найбільших міст країни). До розправ  він залучив і місцеву поліцію, і добровольчі загони городян, так звану - «народну дружину». «Убивча» група складалася з колишніх членів комуністично-екстремістського угрупування «Нова народна армія», а також людей з кримінальним минулим.

Немає сумніву: більшість наркобаронів знайшли порятунок, кров’ю умилися «шістки», вулична мережа. Ну і ні в чому не винного люду теж потрапило під розправу чимало: хто там буде розбиратися, коли таке діється!?

 А що ж суди, прокуратура? Всі ці інституції, звісно, на Філіппінах є, але прихильниками Дутерте було винайдено просту технологію уникнення від будь-яких претензій. «Каральні» угрупування розстрілюють людей нібито при затриманні, виправдовуючи вбивства тим, що підозрювані намагалися чинити опір. Розслідувати, чи насправді було так, ніхто не береться.

Родріго Дутерте ще в «допрезидентський» період дуже пишався розгорнутою ним кривавою компанією.

Дутерте: «Ми (Давао) найбезпечніше місто. Як ви думаєте, що я зробив для цього? Як я досяг титулу найбезпечнішого міста світу? Вбив їх всіх (злочинців)».

Правозахисники обурилися, але як завжди…

У доповіді правозахисної організації Human Rights Watch за 2009 рік йдеться, що лише у Давао, в період з січня по вересень 2008 року, було вбито більше сотні людей (схожі поодинокі випадки траплялися в таких містах як Тагум, Генерал-Сантос, Себу, Кагаян-де-Оро). Серед них були не лише дрібні злочинці та члени банд, але й невинні люди, в тому числі діти.

Вбивали серед білого дня, часто неподалік поліцейських відділків та центрів утримання під вартою. А ще понад 100 трупів було знайдено на околицях міста з характерними ознаками - зі зв'язаними ногами, перемотаними скотчем головами і картонною табличкою з написом: «Я барига, не будь як я». Убивці не приховували свої обличчя і, мов ангели смерті, «літали» вони по місту на мотоциклах без номерних знаків, погрожували свідкам, попереджаючи їх, що вони можуть бути наступними.

Я буду суворий. Я буду диктатором

З моменту опублікування доповіді HRW пройшло 7 років, але в Філіппінах нічого не змінилося – стало гірше: кривавого мера Давао обрали президентом усієї республіки.

9 травня 2016 року за крісло глави Філіппін боролися 5 кандидатів. Філіппіни, за традиційними виборчими мірками, країна трохи дивнувата – усі вибори – парламентські, президентські, віце-президентські – там проходять в один день і в один тур.  9 травня  найбільшу підтримку здобули Роберто Дутерте та Мар Роксас, за яких проголосували 16,5 млн (39%) і 9 млн (23%) виборців відповідно. Дутерте став президентом, не набравши і половини голосів. Проте – цікава деталь - явка була рекордно високою - 41 мільйон (понад 81%) виборців взяли участь у голосуванні. Філіппінці прекрасно знали за кого голосують і 39 відсоткам дуже вже хотілося «стріляти їх всіх»…

Відразу після оголошення результатів Родріго Дутерте заявив, що буде жорстоким диктатором.

Дутерте: «Я буду суворий. Я буду диктатором, це безсумнівно»

За словом й діло. У період з липня 2016 року масові розправи на Філіппінах набули небачених до цього розмірів. За два місяці ескадронами смерті безкарно вбито близько 2,5 тисячі осіб: 929 підозрюваних – було знищено поліцейськими при затриманні, ще 1507 – загинули від рук «дружинників». І якщо раніше влада усіляко заперечувала свою причетність до ескадронів смерті, приписуючи вбивства гангстерам, то тепер все відбувається цілком легально - президент Дутерте дав свій дозвіл на жорстокі розправи, за які навіть пообіцяв нагороджувати.

Дутерте: «Всі ті вбивства, які ви здійснюєте за моїм наказом, будуть на мені і тільки на мені. Я не дозволю вам сісти у в'язницю за вбивство цих покидьків. Я сяду перший. Вбийте наркоторговця, і я дам вам медаль».

Президент пообіцяв, що за перше півріччя свого президенства він вб’є 100 тисяч злочинців, а риба в затоці Маніли (столиці Республіки Філіппіни) «розжиріє» від скинутих туди трупів. Вбивати торговців наркотиками він дозволив не лише поліцейським і «народній дружині», але й цивільним.

Дутерте: «Можете викликати поліцію або дійте самі, якщо у вас є пістолет. Я дозволяю».

І далі.

Дутерте: «Забудьте все ці закони про права людини… Невже життя злочинців дійсно щось значать? Якщо ви знаєте наркоманів, йдіть і убийте їх самі, оскільки батьки не зможуть цього зробити, для них це буде занадто болючим завданням».

Від «дурня» - до «сучиних синів»

Авторитетів для Дутерте не існує. Нещодавно, він обізвав «дурнем» генсека ООН Пана Гі Муна, який розкритикував його компанію по боротьбі з наркозлочинністю за пряме порушення прав людини.

Дутерте: «Я сказав собі - це ще один дурень. Я продовжу кампанію проти злочинців, мені їх не шкода»

А за декілька днів до цього, Дутерте публічно обізвав господаря Білого дому Барака Обаму «сучим сином». Це сталося напередодні запланованої зустрічі з очільником США на саміті АСЕАН у Лаосі.

Дутерте: "Я президент суверенної країни, ми вже давно не колонія. У мене немає інших господарів, крім філіппінського народу. Потрібно проявляти повагу. Я тебе прокляну на цьому форумі, сучий син".

( Промовиста деталь: Усі лайливі закиди філіппінського президента  Обама сприйняв у своєму фірмовому дусі, з посмішкою, назвавши Родріго Дутерте "яскравим хлопцем".  Так виглядає реакція сильного. Думається США знайдуть спосіб, щоб без зайвих слів поставити Дутерте на місце).

Та це ще не все… Від гучних заяв президента католицької країни перепало навіть… Понтифіку. Як і Обаму, Дутерте обізвав «сучим сином» Папу Римського Франциска! Правда це було ще у 2015 році, коли глава Католицької церкви завітав до Філіппін з офіційним візитом. У той день вся країна застрягла у дорожніх пробках. Майбутнього ще президента це обурило.  

Дутерте: "Ми простояли в пробках. П'ять годин на це пішло. Я запитав: а що таке? Вони сказали, що все перекрито. Я запитав: а хто їде? Вони відповіли: Папа. Я захотів йому зателефонувати:" Папа, сучий ти син, їдь додому. Не треба до нас приїжджати ".

Люди, яких демократія не «зіпсувала»

Виникає доволі просте запитання: чому навіть образа на адресу Папи Римського не викликала обурення жителів країни, де  більше 80% населення сповідують католицизм? Відповідь проста: У будь якому людському співтоваристві – філіппінці не є винятком - присутній певний відсоток тих, хто вище за все цінує хамство, тим більше, коли воно направлено проти сильних і знаменитих.  Родріго Дутерте – це і їхній «президент». А ще Філіппіни – держава з низьким рівнем судової традиції. Демократія, як тип політичного режиму, знаходиться в «дитячому» віці. Відтак, тут діє «право майя» (система правових відносин в державах цивілізації майя, де більшість злочинів каралися смертю). 

Так, подібні настрої притаманні не лише таким далеким країнам, як Філіппіни, але й деяким європейським, в тому числі Україні. Повторюємо: в нас також достатньо людей, яким глибоко начхати на судочинство. Зараз, наприклад, вони були б за те, щоб без суду роздерти на шматки нинішніх антигероїв -  Пшонку, Клюєва і, звісно, Януковича. Вони захоплено спостерігали би за цим стоячи, та ще й аплодували. А на завтра пильно придивлялися до перехожих: а чого б і цього не роздерти, щось він підозрілий якийсь….

Давно перевірено: це шлях в нікуди. Розправа без суду і слідства у 21 столітті – це дикунство, яке жодним чином не може бути виправдане.

Мирослав Ліскович, Київ

Перше фото: news.rthk.hk

Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-