Верховна Рада стерпіла образу від поляків. Чи правильно це?

09.09.2016 17:59 2527

Тільки економічна та державна міць України остаточно закриє проблему українсько-польських воєн минулого

Верховна Рада України ухвалила Заяву "У зв'язку з ухваленням Сенатом і Сеймом Республіки Польща постанов від 7 липня 2016 року та 22 липня 2016 року щодо оцінки польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни".

Як відомо, польські парламентарі назвали "геноцидом" акції озброєних загонів українських націоналістів, зокрема - загонів УПА, проти польського населення Волині у 1942 - 1943 роках, коли були вбиті десятки тисяч цивільних поляків. Поляки назвали, по суті, організації УПА та ОУН злочинними.

Загалом миролюбна заява Верховної Рада є цілком адекватною за даних конкретних умов відповіддю на постанови польського Сенату та польського Сейму. Наші депутати не стали перелічувати усі біди, яких зазнала Україна від Польщі в усі історичні часи. Не згадали "Віслу" чи винищення українських сіл загонами Армії Крайової, не згадали війну Польщі проти ЗУНР на початку минулого століття чи антиукраїнську державну політику "пацифікації" у період між світовими війнами. Одним словом, стерпіли образу. І це правильно. По-перше, поляки це пам'ятають і без наших нагадувань, а їхню оцінку цих історичних реалій ми не змінимо рішучими заявами. Потрібне щось вагоміше.

То окрема тема - чому Польща наважилася на такі серйозні звинувачення, які формально зачіпають лише конкретні організації українських націоналістів періоду Другої світової війни, однак по суті є звинуваченням на адресу усіх українців, які вважають ці організації насамперед борцями за державну незалежність України. Зауважимо лише, що принципові українсько-польські протистояння зовсім не залишилися в далекій історії, вони в притлумленій, глибоко прихованій формі продовжують існувати і сьогодні. Саме тому, до речі, сподіватися, що фахові історики у наукових дискусіях між собою остаточно знімуть проблему - це ілюзія. Саме тому, на жаль, доводиться займатися цим і нинішнім українським і польським політикам.

Якщо підійти до оцінки заяви Верховної Ради без емоцій, суто прагматично, то треба визнати, що така наша відповідь є найбільш логічним і правильним кроком. Так, реакція на очевидно недружній крок Польщі має бути адекватною. От тільки як її виміряти цю адекватність? Вона ж не є якоюсь сталою для всіх часів і для всіх ситуацій величиною. Вона є змінною залежно від дуже багатьох надважливих і просто важливих обставин. Якою конкретно сьогодні має бути наша адекватна відповідь?

Фото: PAP/Укринформ

Чому багато хто вважає, що адекватність - це лише "скопіювати" постанову польського Сейму. Тобто, назвати геноцидом операцію "Вісла", встановити День пам'яті українців, загиблих від рук поляків, згадати кількасот років панування польської держави на етнічних українських землях, порахувати компенсацію за 600-літню окупацію Львова, тощо. Така собі "дзеркальність" відповіді за принципом "око за око". Очевидно, що таке грубе "примушування до миру" поляків аж ніяк не сприятиме досягненню кінцевої мети - стратегічного партнерства двох держав і двох народів. Взагалі-то, і справді треба проявляти силу і непоступливість, нарешті - гордість, коли йдеться про такі звинувачення українців, які містяться у постановах Сенату і Сейму. Однак, щоб проявляти силу, то її треба реально мати. А з цим у нас великі проблеми, особливо сьогодні, коли змушені напружуватися, щоб стримати агресію Росії на Донбасі.

Нарешті, є й очевидно прагматичний розрахунок, за яким не варто сьогодні йти на загострення польсько-українських стосунків. Ми маємо "гарячу" війну на Сході, до якої просто небезпечно додавати "холодну" на Заході. Не треба порушувати елементарне правило стратегії: уникати за будь-яку ціну війни (протистояння) на двох різних фронтах, не створювати самим обставин, які призведуть до об'єднання зусиль супротивників (у даному випадку - Росії та Польщі).

Остаточне порозуміння між українцями і поляками ще попереду. І найважливіший фактор для такого порозуміння - потужна і стабільна державна міць України і Польщі. Необхідність стратегічного союзу двох держав і двох народів - цілком очевидна і для наших, і для польських політиків. Однак слабкість однієї з двох держав (на даному конкретному історичному етапі - України) об'єктивно провокує бажання сильнішої здобути якусь односторонню вигоду за рахунок слабшої. Надто велика спокуса. На жаль, така вже усталена історична практика.

Україна не вирішить проблему негативного впливу історії українсько-польських стосунків на їхній нинішній стан заявами, постановами, домовленостями президентів і навіть діалогом фахових істориків. Вона її вирішить лише зростанням економічної, а отже - геополітичної, потужності нашої країни до такого рівня, який змусить поляків і без нагадувань-заяв українського парламенту визнати: конфронтація з Україною у будь-яких формах і з будь-яких значимих питань є згубною насамперед для них самих, і період, коли наші суперечки вирішувалися силою - безповоротно минули. До речі, і всі верстви і групи українського суспільства мають дійти такого ж остаточного висновку: війна з поляками неприпустима, нинішні кордони є непорушними, віднині тільки мир і взаємовигідне стратегічне партнерство. Ось тільки тоді, після наполегливої праці політиків, не раніше, прийде час фахових польських та українських істориків офіційно поставити спільну крапку (якщо таке взагалі можливо у наукових дослідженнях) у вивченні кривавих українсько-польських воєн минулого.

Юрій Сандул. Київ

Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-