Були і є режими страшні. Не думаю, що режим Роберта Мугабе або Північної Кореї краще, ніж режим Путіна. Швидше за все, гірше - з точки зору насильства. Але за рівнем витонченої, винахідливої, всепроникної, при цьому агресивної брехні нічого подібного на планеті не існує.

- Це називається - пропаганда.

- Ні, пропаганда має на увазі ідеологію, яку треба вкладати в голови людей. Ця ідеологія може бути ісламістською, фашистською, нацистською, комуністичною, будь-якою. Але у випадку з путінізмом ніякої ідеології немає. Медіафренія не поширює жодну ідеологію. Вона переслідує зовсім інші цілі - руйнує усілякі зв'язки у свідомості, норми логіки, науки, моралі.

Візьмемо, наприклад, марксизм. Так, можна говорити про вульгарний марксизм, гіпертрофований, застарілий, але, тим не менш, це серйозний науковий, методологічний, цілісний фундамент. Якщо постане питання - а що являє собою ваша ідеологія - можна відповісти: ось вам 60 томів енциклопедії, ось вам томи Маркса, Енгельса, Леніна - читайте, все написано, викладено. Те ж саме можна сказати про фашизм, нацизм. Навіть у Муаммара Каддафі була своя програмна «Зелена книга». Що стосується путінізму - немає такої ідеології. Не можна сказати, де путінський «Майн кампф» або «Імперіалізм і емпіріокритицизм», де викладена ідеологія путінізму. Ніде. Її немає. Немає тексту, аксіом, догм. Це, з одного боку, безумовно, дивно - ніхто не може сказати, що саме Росія будує. А з іншого боку, в цьому сила путінізму. Марксизм, нацизм, фашизм можна спростовувати, і це успішно робиться. Можна піддавати теологічній критиці ісламізм, і це також успішно робиться. Але спростувати те, чого немає, неможливо.

У путінізму одна ідея - зберегти владу. Іншої цінності немає. Влада - безатрибутивна, самостійна, яка висить у повітрі - є самоцінність. Тому путінізм, немов пилосмок, втягує в себе усе - і православних комуністів Зюганова (той ще оксюморон), і прихильників квазіліберальної ідеї на зразок Кудріна.

- І як довго може протриматися «пилосмок» без ідеологічної бази?

- Довго! Адже відсутність бази - фактор зміцнюючий, для режиму позитивний. З чим сперечатися? Неможливо ж кидатися з ножем на желе або газ. Немає предмету для спростування. Це погано для країни, оскільки ніхто не розуміє, куди йдемо, але для режиму ситуація вигідна.

Тому у Путіна радниками по економіці одночасно можуть бути і архаїчний Глазьєв, і Кудрін - людина прямо протилежних поглядів, принаймні, в економічних питаннях. І це абсолютно спокійно сприймається. А оскільки Путін в плані економічному, так само як ідеологічному, абсолютно невинний, оскільки його цікавить тільки влада, і більше нічого - пилосмок й надалі втягує найрізноманітніші сили, там всі знаходять себе: і Проханов, і православні сталіністи, і системні ліберали. Усі нормально уживаються в цій порожнечі, всім комфортно.

В РОСІЇ ЖУРНАЛІСТИКА ВИДАВЛЕНА ІЗ ЗМІ

- Відсутність задекларованої ідеології. Тотальна брехня. Що ще можна назвати ознакою медіафренії?

- Є цілий ряд ознак, довго перераховувати. Назву декілька. По-перше, технологія створення реальності. Якщо класичні сталінські, геббельсовські ЗМІ брехали, то сучасні російські навіть не брешуть - вони просто вигадують якісь сюжети і події: розіп'яті хлопчики, зґвалтовані дівчата.

- Тут є кілька шарів. У цілому ситуація така, що журналістика з російських засобів масової інформації видавлена - в блоггерство, інтернет, за кордон. Росія зараз не місце для журналістики, це очевидно. Ті, хто не їдуть, або стають журналістами без посередників, працюють самі по собі - як я, наприклад. Якщо дійсно хотіти залишитися журналістом і не відчувати тиску, цензури, - це взагалі єдиний варіант. Ось я, мій комп'ютер, мій блог, мої читачі - і все. Інший варіант - ті засоби масової інформації, які ви перерахували. Вони поділяються на два типи.

«Ехо Москви», «Дощ» і РБК збирають рекламу, вони мають якусь економіку, хай маленьку, слабку, криву, але економіку. «Нова газета», «Нью Таймс» видаються за рахунок спонсорів.

До речі, саме час назвати ще одну ознаку медіафренії - відсутність ринку засобів масової інформації. В Росії такого ринку немає. Просто не може бути ринку там, де 90 відсотків медіаполя зайнято державними або афілійованими з державою ЗМІ. Як можна конкурувати з «Російською газетою», якій дають бюджетних коштів кілька мільярдів рублів? Ця сума дорівнює тій, яку отримують всі російські газети, разом узяті, від реклами! Ось масштаб проблеми. Конкурувати неможливо.

- Узбеків у нас багато. Але для узбецького варіанту все-таки не вистачить. Принципова особливість Росії - її непередбачуваність. Наприклад, хто може назвати людину, яка серйозно, документально передбачила би у 1989 року розпад Радянського Союзу? Я таких не знаю. Так, щодо того, що Прибалтика відвалиться, було зрозуміло, але щодо всього іншого прогнозів не було. Демократи, які прийшли до влади, - регіональна депутатська група - вони ж були впевнені, що довго будуть залишатися в опозиції, боротися з партійною номенклатурою. Але нарив прорвав стрімко - і Союз розвалився.

І у 2011-2012 роках - а я тоді був серед організаторів, активних учасників протестного руху - ніхто не чекав, що прийде так багато народу на перший мітинг на Болотну площу. Ніхто навіть припустити не міг, що так станеться! Проте сталося.