Звільнивши Іванова, Путін «Россию поднял на дыбы»?

Це безперечна сенсація №1 дня. Главу адміністрації президента Росії Сергія Іванова, другу людину в державі, генерала і колишнього багаторічного міністра оброни РФ звільнено. У російських політичних розкладах Іванова ще називають одним з двох несучих стовпів у всесильній парочці Сергій Іванов – Сергій Чемезов. Іванов у ній представляє владу, як таку, а Чемезов - генеральний директор потужної корпорації  «Ростех» і колишній глава «Рособронекспорту» - військово-промисловий сектор російської економіки, фактично, - її хребет. Іванов – це владні можливості Кремля, Чемезов – мільярди доларів, які прокачуються через ВПК. А ще пару Іванов-Чемезов і численних «к ним примкнувших»  – називають «партією війни» у російському керівництві, тобто, угрупування, яке, у стосунках з Заходом і в російсько-українському конфлікті -  проводить жорстку, іноді, на межі фолу, лінію.

Ще одна важлива деталь: усунутий зі своєї посади Іванов призначений… «спецпредставителем президента РФ по вопросам природоохранной деятельности». Іншими словами, реально другу людину в державі, одного з двох лідерів російської «партії війни» не просто попросили з Кремля, а вигнали звідти з ляпасом навздогін, з колосальним приниженням. Що це може означати?

Внук одного дідуся…

Принципове значення має те, кого призначили на місце глави кремлівської адміністрації замість Іванова. Це 44 річний Антон Вайно, що дивно для люто націоналістичної Росії, -естонець, тобто «чухонець» за національністю, онук 93-річного Карла Вайно, колишнього 1-го секретаря Компартії Естонії. В перекладі з «номенклатурної» мови це звучить так: мажор, який при Путіні ще з 2002 року, відколи отримав місце у службі протоколу президента Росії.

Подальші кар’єрні сходинки Антона Едурдовича – він аж у 2012 році дослужився до одного з заступників глави адміністрації - також не вражають. Це означає, що на місце всесильного Іванова, який «рулив» відомствами, карав, милував і вирішував принципові політичні питання – призначено звичайного клерка, абсолютно залежну і віддану людину, яка, мов сіра мишка, шарудітиме собі паперами і старатиметься не попадися на очі.

По-друге, це свідчить про те, що адміністрація президента Росії перетворюються на таку собі допоміжну, патронатну службу, чия задача фактично, - «чинити олівці» першій особі. А хто ж, ви спитаєте, успадкує не крісло Іванова, а його керівні функції. Як хто? Президент! Владний катаклізм у Кремлі означає: кермо управління хворою імперією безроздільно переходить в руки Путіна В.В.

Операція «Снять конкурента»

Чому Іванова настільки принизили, «кинувши на екологію»? Бо урвався терпець і виникла загроза. Зараз уже мало хто пам’ятає, що коли у 2007 році, майже відсидівши у Кремлі два наміряні Конституцією каденції, Путін шукав людину, яка мала гріти його президентське крісло з 2008-го – по 2012 рік, всі думали, що це буде Сергій Іванов. Але Путін зупинив вибір на Медвєдєві – сірому і безпечному у плані повернення «власності» її законному господарю – Путіну В.В.

Це тільки здається, що до березня 2018 року, до чергових президентських виборів у Росії ще далеко. Зате вибори у Думу – вже через місяць. І закрита соціологія, яка блукає Мережею, пророчить партії Путіна «Єдиной России» нищівну поразку – 4.5% - нижче прохідного бар’єру! Звісно, майстри своєї справи з російської ЦВК «партию воров и жуликов» в Думу протягнуть.  Але що це дасть? Адже партії, які, за багатьма свідченнями, знову таки, «тримають» Іванов і його «партія війни», набирають, за цим же дослідженням, беззаперечну більшість: КПРФ – 30.99%, «Справедливая Россия» - 15.65%, ЛДПР – 10,54%. Разом – понад 57%!

Якщо вибори це підтверджують, а Іванов залишиться другою особою в державі, то він же де-факто стає особою першою. Тепер же, після переведення свого неформального лідера «на екологію», потенційним переможцям думських виборів доведеться шукати нового прихистку. Як ви думаєте, де вони його знайдуть?

Чи означає поразка «партії війни» перемогу «партії миру»? Не факт. Бо поки що - це поразка особисто Іванова, а зміна кураторства не означає обов’язкової зміни вектору. Хоча, не будемо такими вже остаточними песимістами. Доходять чутки, що останньою краплею була підстава з «кримськими диверсантами», надто вже ідіотично виглядає цей «гібридний Гляйвіц».

А далі що?

Отож не виключено, що сьогоднішньою гучною відставкою, певні сигнали Кремль світові послав. Про те, наприклад, що резерви закінчуються, економіка підійшла до прірви, що роль ізгоя Росії не подобається, що війну треба закінчувати і шукати шляхи примирення з Заходом, в тому числі, і по українському питанню.

Втім, можливий і інший варіант, коли хвилю перестановок у російських верхах, яка прокотилася по владних кабінетах «от Москвы – до самих до окраин» буде, навпаки, використано для подальшого закручення гайок і підвищення напруги. Хоча й невідомо, куди вже далі.

Наскільки ці припущення відповідають дійсності дізнаємось вже скоро.

Сергій Тихий, Київ

Експерти:

Володимир Фесенко, політолог: «Путін таким чином демонструє, хто в домі хазяїн»

Тут може бути кілька версій. Перша – це внутрішня. Останнім часом багато людей зі свого оточення Путін прибрав з різних посад. Тут, здається, є недовіра Путіна до частини свого оточення, можливо, і до силовиків, як от і до Іванова. До загострення внутрішніх протиріч у верхівці російської влади додається можливе загострення параної у самого Путіна. Він зараз веде ротацію керівників силових структур і призначає людей зі своєї охорони.

Друга версія – Кримська. Можливо, це покарання за те, що сталося в Криму. Допускається, що дійсно могло бути проникнення представників українських чи кримськотатарських радикалів, але ж не представників державних служб, бо це абсурдно. За цей провал Путін покарав Іванова, який фактично був головним куратором як керівник адміністрації президента.

Ще є третя версія. Свого часу Іванов разом з Медведєвим розглядався як потенційний наступник Путіна. Але Путін вибрав Медведєва як більш залежного від себе, менш самостійного. А Іванов – це фактично певна копія Путіна, але, можливо, більш жорстка. Він, на відміну від Путіна,  професійний розвідник, працював за кордоном. Путін же просто займався бюрократичними справами, а Іванов працював як нелегал і як керівник закордонної агентури. За своїм адміністративним і політичним стилем він – жорстка людина, тому, можливо,  Путін його побоювався. Що далі, то дедалі більше Путін може побоюватися заколотів, тому він може бачити потенційних конкурентів у найближчому оточенні.

Можливо, є й певна втома за той час, поки  Путін працював з Івановим, а втома призводить до роздратування. Тут же виникнув привід для звільнення, і він ним скористався.

А взагалі, це класичне показове і принизливе пониження. Путін таким чином демонструє, хто в домі хазяїн і що він буде дуже жорстко карати.

Тарас Возняк, публіцист, головний редактор журналу «Ї»: «Оточення Путіна починає розуміти, його параноя загрожує їм»

Звільнення Іванова – це свідчення того, що «Акелла» старіє. Коли він старий, то боїться і починає знищувати свою команду. Очевидно, що оточення Путіна починає розуміти, що він і його параноя загрожує їм. Свого часу це було і з Станіном, і з Гітлером, бо всі тирани закінчують тим самим – винищенням свого оточення. Були замахи і на Сталіна, й на Гітлера, врешті Сталіна таки отруїли, а Гітлер дотримався до своєї ганебної смерті. Очевидно, щось таке відбувається і там. Це божевілля, в яке втягує Путін Росію, вже, напевно, і крайнім цинікам уже перестає подобатися. І тому Путін убезпечує себе таким способом. Всі закінчують приблизно однаково.

Записала Юлія Горбань