Вадим Прохоров, адвокат сім'ї Нємцова

Сліди безпосередньо ведуть до Рамзана Кадирова. Але в цей бік йти не можна

31.07.2016 09:19

Мені дуже пощастило у спілкуванні з Прохоровим. Вадим Юрійович – адвокат, у якого завжди багато роботи. Крім того, він – активіст партії ПАРНАС. Одне слово, людина затребувана, у якої завжди дефіцит часу. Але цього разу перед однією важливою традиційною справою (якою саме – дізнаєтеся з матеріалу), у Вадима Юрійовича виявилося в запасі півтори години. І весь цей час докладно, із важливими і цікавими деталями, він розповідав мені про «справу Нємцова». А заодно ще раз подумки вибудовував перед собою весь ланцюжок подій.

Це не було інтерв'ю у звичайному розумінні слова, швидше – адвокатський монолог. Я лише зрідка уточнював незрозумілі деталі або нагадував, на чому зупинилися після того, як Вадима Юрійовича на хвилинку відволікали з різних питань (розмова відбувалася в московському офісі ПАРНАСу).

ЦЯ СПРАВА - СПРАВА ЖИТТЯ

- Я є адвокатом Нємцова з 2001 року. Відтак розслідування його вбивства стало справою мого життя. Адже він для мене був не просто клієнтом, але й соратником, другом. Наші політичні погляди практично цілком співпадали – за винятком якихось дрібних нюансів. У чомусь я навіть, можливо, був більшим радикалом, ніж він.

Так виходило, що чим більше на нього чинився тиск, тим частіше нам доводилося спілкуватися. А останнім часом мені доводилося багато працювати, протистоячи натиску якихось його, скажімо так, родичів і, нібито, його дітей. В цьому сенсі я досить інтегрований у цю сім'ю. Став адвокатом не тільки Бориса Нємцова, а й Жанни Нємцової.

У нових обставинах Жанна, старша донька Бориса, як кажуть, підняла його прапор. Вона очолює Фонд Нємцова. Одне з головних його завдань – допомога у розкритті цього злочину, вбивства. У червні 2015 року Жанні довелося переїхати в Бонн, оскільки тут, у Росії, вона зазнавала сильного тиску влади. А вони не любили Нємцова. Ну, принаймні, після приходу до влади Володимира Путіна.

ДРУГИЙ ПІСЛЯ КІРОВА

Вбивство Бориса Нємцова – найгучніше політичне вбивство в Росії після 1 грудня 1934 року, вбивства Кірова...

Тієї ночі з 27 на 28 лютого 2015 року я приїжджав туди, на міст біля Кремля. Це була п'ятниця, як і сьогодні. А вечорами п'ятниці я зайнятий до пізнього вечора, вичитую журнал The New Times (у РФ ухвалені закони дозволяють виносити ЗМІ попередження з найдрібнішого приводу, після трьох попереджень медіа закривається, - ред.). Я це завжди роблю на прохання Євгенії Марківни Альбац (головний редактор The New Times, - ред.). Вона для мене теж близька людина. Зізнатися, я і зараз маю можливість так докладно поговорити з вами, тому що до редакції їхати ще рано, а зайнятися якоюсь великою справою все одно вже не встигну.

Тієї п'ятниці я вичитував допізна – журнал взагалі здається пізно, ближче до півночі. І раптом якесь агентство повідомило про вбивство Нємцова. Я був на місці вже о 23.31. Тіло лежало так, як одразу після замаху. Було ще не дуже людно. Метушилися лише кілька співробітників правоохоронних органів. Прибуття інших, організація оточення мосту – все це потребувало ще якогось часу. Пізніше приїхав і Колокольцев (голова МВС РФ, - ред.). Але я тоді вже поїхав.

ЗАХИСТ ГАННИ ДУРИЦЬКОЇ

Як відомо, у момент смерті поряд із Борисом перебувала громадянка України Ганна Дурицька. Він з нею зустрічався, і досить давно. Одразу після вбивства її відвезли у Слідчий комітет. Жанна Нємцова одразу ж попросила мене подбати про її безпеку. А ситуація тоді була дійсно непроста. Лютий 2015 року – в Росії розпал антиукраїнської істерії. Був високий ризик, що до цього можуть «пристебнути» і Дурицьку, людину в цьому випадку цілком невинувату. Вона давно і досить щиро кохала Бориса. Ганну спочатку відвезли у Слідчий комітет Тверського району. Але одразу було зрозуміло, що це не той рівень. (І дійсно, за кілька днів її перевели у Лефортове).

Ганна надала російським слідчим всі наявні у неї дані, телефони. За ними, до речі, були проведені експертизи. Слідчу групу тоді очолював генерал Ігор Краснов. Прямо скажу, це талановитий слідчий, що називається, «хороший слідчий». І при цьому людина аполітична. Він поспілкувався з Дурицькою й одразу зрозумів, що вона за всіма ознаками не тягне на «співучасника». Як вам пояснити... Вона - така людина, що з нею ніхто і курку красти не піде, бо це неминуче закінчиться невдачею. Не кажучи вже про щось більш серйозне.

У понеділок ввечері російській владі, слава Богу, вистачило розуму прийняти рішення відправити Дурицьку додому, до Києва. Я полетів разом із нею. Пізно ввечері проходили кордон у Борисполі. Я припускав, що представники України мали б подякувати за те, що попрацював для повернення на батьківщину громадянина країни. Але тут сталася така історія (пізніше розповідав про неї Парубію). Сержант прикордонної служби, який дивиться паспорти і ставить в них печатки, пропустивши Ганну, мені каже: «А з тобою зараз буду розбиратися, чи ти не ворог України?». Розумієте, це мені, який привіз Дурицьку в Бориспіль із СКР (Слідчого комітету Росії, - ред.). Але тут поруч стояли СБУшники. Почувши це, вони підійшли і мало не самі поставили печатку прикордонною колотушкою, після чого я потрапив в оточення журналістів...

МОВЧАННЯ СКР ТА ЗАЯВИ ФСБ

Але повернемося в ніч убивства. Десь о 3-4 годині ми з Ольгою Шоріною (помічниця Нємцова в ПАРНАСі, - ред.) спілкувалися з начальником поліції Москви Анатолієм Якуніним. Яка версія вбивства могла бути у нас тоді? Паралельно з антиукраїнською істерією був пік істерії, спрямованої проти російської опозиції. І переходило у загрозливі дії – по-перше, силових структур, по-друге, прокремлівських структур на зразок НОД (Национально-освободительное движение России, - рос., ред.), інших антимайданівських груп (я називаю подібні групи «неочорносотенцями»). Ними усіма старанно педалювалася тема: «Опозиція – зрадники. Всі, хто не підтримують політику Росії щодо Криму, Луганська, Донецька, – зрадники». Тому тоді, за гарячими слідами, версія напрошувалася сама собою – вбивство Нємцова підготували неочорносотенці.

І раптом, уявіть, у розмові зі мною начальник поліції Москви запитує: «А якщо це чеченці?». Несподівано. Але я, подумавши, сказав: «Якщо чеченці, то кадирівські». Він замовк, скам'янів. Напевно, не очікував такого.

3 березня був похорон Бориса. І ось десь 6 числа плюс-мінус один день сталася важлива подія... Як доти йшло слідство, було не зовсім зрозуміло. Голова СКР Бастрикін, людина взагалі-то немовчазна, мовчить. Речник слідчого комітету Росії Маркін, ще більш немовчазний, як води в рота набрав. І раптом у цих умовах голова ФСБ Бортніков робить заяву, що у справі про вбивство Бориса Нємцова затримали кількох вихідців із Чечні.

Напрошується запитання: навіщо генералу Бортнікову було це говорити? І одразу ж напрошується відповідь: щоб пан Кадиров не встиг прийти до пана Путіна і поговорити з ним на цю тему. Я взагалі думаю, що позиції ФСБ (генерала Бортнікова) і ФСО (генерала Золотова) щодо багатьох питань, у тому числі і щодо цього, сильно відрізняються.

Незабаром з'ясувалося, що слідство досить обґрунтовано підозрює у вбивстві Бориса Нємцова п'ятьох виконавців, вихідців із Чечні: Заура Дадаєва, Шадіда і Анзора Губашевих, Темірлана Ескерханова та Хамзата Бахаєва. Їх було затримано 5-6 березня і – цікава деталь – всіх не на території Чечні. На чеченській території проводилося затримання ще однієї людини – Шаванова. І ось саме він, так уже співпало, під час затримання загинув – за офіційною версією, підірвався на гранаті. Випадково? За своєю спеціалізацією Шаванов був фахівцем із метання гранат, інструктором. Тому можна припустити, що його просто закидали гранатами. Чому? Мені здається, що тут справа не тільки в розслідуванні вбивства Нємцова. Вважаю, для Кадирова важливий принцип - ніхто не може і не повинен бути затриманий на території Чечні без його відома і його схвалення.

ЗОЛОТОВ ТА ДЕЛІМХАНОВИ

Також окремо варто звернути увагу на те, що Дадаєв був службовцем батальйону «Сєвєр» Внутрішніх військ Росії. І це знову-таки підрозділ відданий не тільки Рамзану Кадирову, а й Віктору Золотову. А це, повторюся, дуже цікава і багатозначна особа.

У 2000-2013 роках Золотов працював в охороні Путіна. До того – Собчака, зокрема, охороняв ще маленьку Ксюшу. Тобто людина дуже близька до нинішньої влади. Колись Золотов був підлеглим Коржакова (скандально відомий начальник охорони Бориса Єльцина, пізніше - Служби безпеки президента РФ - ред.). У самого Коржакова, як ми знаємо, репутація дуже неоднозначна. Але сам він якось публічно назвав Золотова «негідником». Після таких пояснень, думаю, зрозуміло, що публічно вимагати у зв'язку зі справою Нємцова допиту Золотова навіть небезпечніше, ніж допиту Кадирова.

Корисний також був би допит ще двох людей – Алібека Делімханова і його брата Адама Делімханова. Адам – друга людина в Чечні після Кадирова. Нагадаю, це він організовував у Чечні у січні істеричні мітинги, на яких говорив: «Нехай вороги Росії знають. Ми скрізь дістанемо їх, де б вони не були».

І дійсно, можна пригадати випадки, коли за кордоном російськими спецслужбами були вбиті чи то вороги Росії, чи то вороги Кадирова: один - у Відні кілька років тому, інші - в Еміратах, у Катарі. Це ж підтвердження сказаного: мовляв, діставатимемо вас скрізь у світі.

Ось такі є у нас персони. У зв'язку з цим я давно вже кажу і зараз наголошую: об'єктивне і серйозне розслідування вбивства Бориса Нємцова – це питання міжнародної безпеки, а не тільки російської.

КОГНІТИВНИЙ ДИСОНАНС ЗАТРИМАНИХ ВИКОНАВЦІВ

Тепер щодо затриманих. Вони практично одразу почали давати свідчення. І встигли багато чого розповісти. Я б навіть сказав – занадто багато для людей цієї професії. Чим це можна пояснити?.. Ми знаємо наші органи, і зрозуміло, що затримання було не дієтичним, а жорстким. Ну, пом'яли їх трохи. Але вони ж і самі бійці, їх цим із сідла не виб'єш. Так що ж сталося?

У мене є така версія. Цих діячів запросили на «відрядну роботу». При цьому пояснили – бойове завдання. І буде приблизно як на Донбасі. Ви свою справу робите тихо, але ми нічого не визнаємо. А потім так само тихо розплачуємося, даємо бойові нагороди – і все добре. І раптом замість цього – арешт і допити. У них почався когнітивний дисонанс, і вони розговорилися.

Але потім вони від наданих раніше свідчень відмовилися. Це сталося після того, як до них прибігли чеченські адвокати. Як колега, маю віддати їм належне – це фахівці високого рівня, шановані, відомі адвокати. Впевнений, що найняті вони не родичами. Ті, загалом, небагаті люди. Думаю, тут сліди ведуть до керівництва Чечні.

ХТО І ЧОМУ МІГ ОБРАЗИТИСЯ-1

Хочу сказати ще про три аспекти, про які в Росії вже говорилося. Але у мене своє ставлення до цього і свої нюанси.

Перше. Звичайно, дивно чути, просто вражають такі розмови: «Та кому потрібен ваш Нємцов? Та він нічого не вирішував». Але ж убили саме його! За 200 метрів від кремлівської стіни, на місці, що охороняється в столиці найбільше. І що ми тепер бачимо? Його немає ким замінити. У російської опозиції немає рівноцінної фігури – за масштабом, за харизмою, за вмінням домовлятися із партнерами і говорити з людьми.

Я не раз був свідком його спілкування з людьми. Коли ми були в якомусь соціумі, з ним неможливо було піти в негативній атмосфері. Часто бувало, що його зустрічали погано, а проводжали із симпатією. При цьому він ніколи не дозволяв дешевого панібратства. Він просто щиро цікавився людьми. А люди це відчувають. До Бориса не липли жодні звинувачення – ані хабарі, ані афери. Ну, хіба що закиди в деякій легковажності. Але це так, скоріше просто життєлюбність. У будь-якому разі, Борис Нємцов – незамінна людина, непоправна втрата. Що це означає? Що кандидатура на усунення вбивцями була вибрана дуже точно.

Друга. Нємцов не був вузьким спеціалістом у чеченській тематиці. Але все ж таки мав до неї певний стосунок. Будучи губернатором, він зібрав мільйон підписів проти Чеченської війни. І чеченці завжди про це пам'ятали. Але...

У грудні 2002 року Ахмат Кадиров запросив Нємцова на з'їзд чеченського народу. Борис там говорив про те, що у традиціях чеченського народу - не президентська, а колективна система управління. Він вважав, що, дотримуючись чеченських традицій, потрібно виключити посаду президента і сформувати парламент, уряд на балансі, на компромісі між різними групами, тейпами. У залі дехто зашумів, почав обурюватися. Але Ахмат Кадиров всіх заспокоїв і попросив не перебивати гостя. Однак після цього до Бориса підійшла «людина із білястими очима» і сказала, що за такі речі треба вбивати. На запитання: «Хто ви?» він показав посвідчення чи підполковника, то полковника ФСБ. Це був Рамзан Кадиров. Чеченці, які стояли навколо, почали говорити, що Рамзан пожартував. Але, як говорив Борис, у цих очах жодного жарту він не помітив, а побачив тільки ненависть.

Пізніше, наскільки ми знаємо, Ахмат Кадиров спеціально поговорив із сином, щоб той нічого не скоїв із Нємцовим, поки той перебував на території Чечні. Взагалі хочу сказати, що Ахмат Кадиров, типовий селфмейдмен, будучи у владі, ніколи не поводився так, як пізніше Рамзан. Ахмат був більш стриманий.

ХТО І ЧОМУ МІГ ОБРАЗИТИСЯ-2

Потім, як ми пам'ятаємо, Бориса обрали до Ярославської обласної думи. І він там працював дуже активно. Досить згадати, що через його роботу звільнили місцевого злодійкуватого віце-губернатора. Потім, із розгортанням війни на Донбасі, CNN показало документальні кадри, в яких чеченці-кадирівці роз'їжджали у вантажівках Донбасом. Нємцов тоді підготував офіційний запит голові Слідчого комітету Росії Бастрикіну із проханням перевірити, чи правда, що громадяни Росії Чеченської республіки беруть участь у бойових діях на території сусідньої країни. Не відповідати на цей офіційний запит депутата облдуми було неможливо. Тобто Борис і в цьому сенсі викликав занепокоєння влади.

Третє. Не секрет, що у президента РФ була дворова юність у ленінградських підворіттях 60-х років. А там на перших ролях були люди, які повернулися з таборів. І не тільки політичні. Це - особлива субкультура зі своїми правилами, рефлексіями. Звідти всі ці максими «Бий першим!». Або оповідання про щура, якого Володя спершу загнав у кут, а потім сам від нього ухилявся.

І ось із урахуванням цього погана історія сталася у квітні 2014 року, коли Борис був у Києві. Якась дівчина запитала його про президента Росії. А Борис відповів неакуратно і дещо легковажно: «Та йо...тий цей ваш Путін!». Ці слова не призначалися для оприлюднення. Проте дівчина записала це на телефон і виклала в Мережі. Після цього одна пані в Ярославлі подала на Нємцова до суду за образу президента. Мировий суд мав відбуватися за місцем проживання. Це тут, поблизу офісу ПАРНАСу. Суд повернув заяву позивачу із процесуальних причин (неналежне визначення суб'єкта образи). А у блатній субкультурі є поняття «за базар треба відповідати». За бажання, хтось, можливо, міг інтерпретувати ситуацію так, що Борис не "відповів"...

До речі, ми зараз розмовляємо з вами у колишньому кабінеті Ольги Шоріної. Сама вона теж була змушена виїхати у Бонн. Працює у тому самому Boris Nemtsov Foundation for Freedom.

ІЗ ЧЕЧНІ ВИДАЧІ НЕМАЄ. ДОПИТУ - ТЕЖ

Тепер повернемося власне до справи. Спочатку, як я вже говорив, розслідування йшло швидко, потім загальмувалося. А до кінця літа 2014 року стало зрозуміло, що судової перспективи у цієї справи немає.

Розслідування щодо замовників було виділено в окреме провадження. А виконавці вже були. Крайнім замовником був названий якийсь Руслан Мухудінов, який дійсно причетний до цього вбивства. Але він лише водій Руслана Геремєєва, людини куди більш високопоставленої, близької до Кадирова. І ось він, Геремєєв, поки навіть не є обвинуваченим і розшукуваним у цій справі. Дядьки у Руслана Геремєєва такі – Сулейман Геремєєв – член Ради Федерації, Ваха Геремєєв – високопоставлений співробітник МВС Чечні.

При цьому є підстави вважати, що майор батальйону «Сєвєр» Руслан Геремєєв (поки матеріал готувався до публікації, він встиг "планово" звільнитися з цього підрозділу, - ред.) займався в Москві вибиванням боргів, тобто був кимось на зразок приватного колектора. Суми, які при цьому фігурували, – сотні мільйонів доларів. Вочевидь, справжній замовник порекомендував звернутися до Руслана Геремєєва, від якого наказ пішов униз...

Тепер про те, що таке батальйон «Сєвєр», в якому він служив. Це особиста гвардія Рамзана Кадирова, «вірні піхотинці» (пам'ятаєте це брязкання зброєю на стадіоні в Грозному?). «Сєвєр» очолює Алібек Делімханов, рідний брат Адама Делімханова, найближчого соратника Рамзана Кадирова, якого той неодноразово називав своєю «правою рукою», найближчим соратником і навіть, у разі чого, - наступником. Адам Делімханов – особа яскрава і в Москві добре відома. Він – депутат Державної думи - власник золотого пістолета, який періодично випадає з кишені під час сутичок... Алібек і Адам Делімханови – двоюрідні брати Сулеймана і Вахи Геремєєвих.

Через всіх цих людей сліди безпосередньо ведуть до Рамзана Кадирова. Але в цей бік, як ви розумієте, йти не можна. Тому вся увага слідства концентрується на виконавцях.

Тому, якщо за елементарною логікою йти за фактами, то можна припустити, що було так. Замовники вийшли на Руслана Геремєєва. Але той сам займатися цим не став. І дав завдання своєму водієві Руслану Мухудінову. І вже цей діяч зібрав «бригаду» виконавців вбивства.

22 квітня 2015 року ми з колегою, адвокатом Ольгою Михайловою, подали клопотання про допит Вахи і Сулеймана Геремєєвих. І вже наступного дня Рамзан Кадиров заявив, що силовики з інших регіонів Росії не можуть діяти на території республіки, не повідомивши про це МВС або самому Кадирову. У Кремлі це поки ніяк не коментують. Кадиров сказав, що чеченські силовики, якщо вони не поінформовані про майбутні дії, можуть «стріляти на ураження» по колегах з інших суб'єктів. Формально це було викликано дивним затриманням ставропольскими органами одного чеченця. Але сенс заяви був більш широкий – ніхто не може бути виданий з території Чечні без згоди Рамзана Кадирова.

ФІАСКО СЛІДСТВА ТА МІЖНАРОДНИЙ КОНТРОЛЬ

А ще за кілька тижнів відбулася зміна керівництва слідчої групи. Причому цілком візантійська. Генерал Краснов пішов на підвищення. А на його місце був призначений Микола Тутевич. Це нормальний професіонал, сам по собі хороша людина. Але в бюрократичній системі він не має таких можливостей для розслідування, як Краснов. Скажімо так, у нього дещо менше авторитету і менше зв'язків. Однак і Тутевич з липня по вересень 2015 року двічі надавав подання про заочний арешт і оголошення в розшук двох Русланів, Мухудінова і Геремєєва. Обидва рази йому було відмовлено.

І нарешті, у листопаді 2015-го суд санкціонував заочний арешт імовірного організатора злочину колишнього офіцера батальйону "Сєвєр" Руслана Мухудінова. А ось із приводу Руслана Геремєєва... Голова СКР Олександр Бастрикін відмовлявся затвердити відповідну постанову.

Підсумок. П'ятьом лиходіям висунуто звинувачення за статтею 105.2, вбивство за наймом. При цьому убитий, політик федерального масштабу, колишній губернатор і перший віце-прем'єр - не визнаний суб'єктом політичної діяльності. Чому? Тому що в такому разі обвинувачення виглядало б зовсім недобре для замовника, оскільки воно не має терміну давності.

Як я вже говорив, звинувачення щодо замовників вбивства виділене в окреме провадження. Такими називаються «Руслан Мухудінов та інші невстановлені особи з організаторів». А до суду віддано справу простих виконавців. Коли слідчих питаєш, який мотив злочину, відповідають: «Корисливий». Так хто ж замовляв убивство? Відповідь дивись вище: «Мухудінов (зниклий) плюс невстановлені особи...». Тобто ніхто – і кінці у воду. Хоча матеріалів при цьому назбирали на 67 томів.

Окрема історія – що відбувається з цими томами. Цікаво дізнатися, як це відбувається, що матеріали допитів Дурицької зараз раптом опиняються в розпорядженні жовтих ЗМІ. Яким чином? Хтось дав наказ зверху? Просто хтось приторговує? Хто буде відповідати за таке розголошення матеріалів слідства?

Наївними виглядають періодичні спроби повернути у справу «український слід». В якийсь момент майбутні вбивці, які стежили за Борисом, користувалися «Запорожцем». І що?.. Розпускаються чутки про те, що пістолет, який використовувався у злочині, начебто був українського походження. Але це нічим не підтверджується, тим більше, що сам цей пістолет поки не знайшли. Єдине можна припустити, що він був зібраний із 2-3 складових.

Можу припустити, що процес у справі про вбивство Бориса Нємцова почнеться ближче до вересня. Ми, адвокати, які захищають інтереси сім'ї Нємцова, зробимо все, щоб справу не забазікали, як у випадку з вбивством Політковської. Для цього дуже важливо взяти її під міжнародний контроль. Які у нас є механізми для цього?

У серпні 2015 року було подано скаргу до ЄСПЛ – у зв'язку з порушенням, як мінімум, двох статей Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод при розслідуванні вбивства Нємцова.

Також працюємо в ПАРЄ. Парламентська асамблея Ради Європи підготувала спеціальну доповідь про вбивство російського політика Бориса Нємцова. Ініціативу взяти під контроль розслідування вбивства Нємцова було підтримано, підписи, необхідні для початку формальних процедур, поставили більш як 60 депутатів: ліберали, народна партія, зелені і навіть деякі з лівих. Це було у січні цього року.

Є ще деякі інші механізми в рамках ООН, ОБСЄ... Але розумієте, в чому справа. Міжнародний контроль за розслідуванням, за судовим процесом – все це в деякому сенсі має справу з державним суверенітетом. Жодна країна не в захваті від цього і протидіє такому втручанню. Тому в нашому випадку потрібно буде довести, що слідство зазнало повне фіаско...

* * *

ПІСЛЯМОВА

25-26 липня у Московському окружному військовому суді почався процес у справі про вбивство Бориса Нємцова. Попередні слухання пройшли, згідно із законом, у закритому режимі. Територія біля будівлі суду була оточена поліцією та ОМОНом. Активісти руху «Солідарність» провели пікети, які вимагають знайти і засудити не лише безпосередніх виконавців, а й замовників розстрілу опозиціонера.

Адвокати обвинувачених запропонували розглядати справу судом присяжних. Вадим Прохоров і Ольга Михайлова не стали заперечувати, кажучи, що сам Борис Нємцов за життя «завжди виступав за справедливість і максимальну об'єктивність судових процесів, він підтримував суд присяжних». Відтак Московський окружний військовий суд призначив відбір засідателів до колегії присяжних у справі про вбивство Бориса Нємцова на 24 серпня.

Адвокати, які представляють інтереси сім'ї Нємцова, невтомно нагадують про те, що справа, по суті, не розкрита, оскільки з організаторами, «як і раніше, глухо». А також про те, що влада неправомірно відмовляється кваліфікувати вбивство видатного опозиційного політика за статтею 277 (замах на життя громадського і політичного діяча), списуючи все на якийсь «побутовий чи комерційний мотив».

Олег Кудрін, Москва