Анатолій Науменко, генерал, екс-керівник луганської міліції
У Луганську розвісили мої портрети з написом: "розстріляти без попередження"
30.05.2016 09:00 3059
  •  
  •  
  •  

Коли Валентин Ткаліч (замкомбата батальйону "Луганськ-1") на інтерв'ю з Анатолієм Науменком покликав мене в кафе "Арт-і-шок", я відчув щось на зразок когнітивного дисонансу.

Поки генерал Науменко очолював ГУ МВС області, власниця кафе, відома в Сєвєродонецьку, і взагалі по всій Україні, волонтер Тетяна Білянська влаштовувала йому обструкцію скрізь, де тільки могла дістати. Звинувачували тоді Науменка у всіх смертних гріхах, включаючи такі "неканонічні", як "кришування" контрабанди і навіть наркотрафіку. І раптом - такий поворот сюжету!..

РОТАЦІЯ

Потім вже Тетяна розповіла, як генерал прийшов до неї в кафе, як вони сіли, поговорили за чашкою кави ("послали" один одного", - уточнила господиня) - і з тих пір у Науменка в "Арт-і-шоку" з'явився іменний стілець. Як для найкращого друга. Ось з Тукою і зі своїм наступником на посаді керівника управління (тепер вже теж - колишнім) Юрієм Покиньбородою він явно не помирився. Але і лити на них бруд відмовився. Зрозуміло, зовсім обійти тему було неможливо, але почали ми з луганських подій що відбулися весною 2014-го.

- Анатолію В'ячеславовичу, ввечері 29 квітня я на власнині вуха чув, як хтось із бойовиків з ганку облУВС гучно оголосив у натовп: "Наказом народного губернатора Болотова начальником народної міліції призначається Анатолій В'ячеславович Науменко". Наступного дня вийшов наказ Авакова...

- Барон Мюнхгаузен по середах вів війну з Англією, тільки Англія не знала про це. Мені все одно, хто там що кричав - мене призначив міністр МВС своїм наказом; 29-го я був на співбесіді у глави Адміністрації Президента Пашинського; Сенченко там був... Про це напевно знали якісь наші співробітники. Це ж не робиться таємно.

Коли я прийшов 30-го квітня - все було захоплено: СБУ, прокуратура, обласна адміністрація...

- Але міліція залишалася під синьо-жовтим прапором.

- Міліція залишалася острівцем. Але коли я приїхав, особовий склад ходив пригніченим. Гуславський (начальник ГУ МВС у Луганській області до призначення Науменка, - ред.) мені передав ключі - і розчинився.

До 18 травня обласна адміністрація вже була в Сватовому. Я виїхав туди, і тут черговий повідомив, що десь близько 500 жінок, чоловіків, дітей, старих - а ззаду за ними йшли бойовики - зламали ворота УВС. Після цього я туди більше не приїжджав, тому що скрізь розвісили мої портрети з написом: "Представник "Правого сектора", розстріляти без попередження".

На той момент була проведена ротація Національної гвардії. Тобто вивели з будівлі іванофранківців; залишилися одні наші. Бойовики вже пішли по сім'ям працівників міліції і так далі. Але я вам більше скажу. Стріляти в жінок і дітей, які йшли попереду, було б повним абсурдом. Це раз. А по-друге - вся військова підготовка міліції до початку цих подій полягала в тому, що міліціонери стріляли один-два рази на рік у тирі.

- Як ви себе в ті дні відчували?

Я з цього приводу думаю, що солдати не повинні служити біля батьків

- Страшно було. Снайпери сиділи на дахах; відбувалися такі локальні конфлікти - була оточена військова частина 3035 (внутрішні війська, - ред.). Я з цього приводу думаю, що солдати не повинні служити біля батьків.

- Невже нічого не можна було зробити?

- УВС області розташовано так, що захистити його неможливо. Застосовувати зброю можна було, коли бойовики сиділи в СБУ. Коли вони штурмували ту саму військову частину, виставляючи поперед себе жінок і дітей... Вони розповзлися по всій Луганській області, на постах стояли зі зброєю. Так, я думаю, в той момент ніхто б такої команди не дав - стріляти в людей. Якби застосували силу - не виключаю, що Росія ввела б війська.

Що таке міліція? Вона не призначена для ведення бойових дій. Інша справа - "Беркут" і "Сокіл". Вони приблизно одного молодого - віку, вміють стріляти, працювати в одному строю. Всі інші - хто старий, хто молодий, хто товстий, хто лисий...

"Беркут" я зібрав другого деня. Вони спитали: "Хто вас призначив?" - "Київ".

Все, відмовилися виконувати завдання, встали і пішли. По нашу сторону залишився тільки Саша Куцепаленко. В результаті 5 тисяч осіб, приблизно, не вийшли.

- А скільки всього було?

- 11 тисяч по всій області. На цій стороні три з половиною тисячі, дві тисячі вийшли. Хтось звільнився, хтось поїхав кудись. Інші залишилися служити "ЛНР". Тож і з цього боку що-небудь серйозне зробити було неможливо.

ХТО КОМУ КЛІЄНТ

- Які у ці дні надсилав накази Київ?

- Давайте залишимо це "за кадром". Адже ні ви, ні хтось інший на той момент не розуміли, що відбувається. Приїжджали політики, розмовляли, умовляли - чекали, що врешті-решт все це закінчиться.

- У вас була на той момент якась інформація - хто такий Болотов, Карякін, Рельке...

- У нас ці люди не проходили. Ну, ви повірте: спецслужби не вербують для таких дій людей з якимось кримінальним минулим, щоб вони відразу потрапили в мережі. У Карякіна батько працював у міліції Стаханова. Він працював дільничним, я був опером.

- Але я ж пам'ятаю, як у серпні 2014-го ви говорили: "Ось ці люди, що зараз по лісах бігають - це всі мої колишні "клієнти"...

- Клієнти? Ну, Дрьомов - мій "клієнт". Ці люди до Болотова вже пізніше приєдналися. До речі, за Дрьомова. Вони тоді пішли з СБУ в Стаханов, ще якийсь час сумнівалися. Але у мене немає сумнівів, що ними керували. Дрьомов - раніше судимий; був мийником машин.

- Яка, на вашу думку, роль Єфремова у тих подіях? Тихонова?

- Єфремов вів усю цю кампанію, і я про це неодноразово говорив. Інше питання - докази. Тихонова я там не бачив, але не тільки вони брали участь. Думаю, що і Кравченко (Сергій Іванович, міський голова Луганська, - ред.) підігравав. Думаю, що і Пристюк (голова Луганської облдержадміністрації на 2010 - 2014 рр., - ред.). Активно вони маскувалися.

- Ви їх після 30 квітня бачили?

- Вони були в Луганську. З автоматами не бігали і публічно сепаратистів не підтримували - навпаки, заявляли, що ні до чого не причетні.

- З чого доводилося починати після відходу з Луганська?

- З нуля. На той момент не було зброї - стільки, скільки потрібно, не було боєприпасів, не було продовольства, обмундирування. Дуже допомогли люди. Потім вже налагодилося постачання МВС.

- Вже у другій половині липня почалося звільнення захоплених територій. Чим тим часом займалася міліція?

- Стояли на блокпостах, затримували сепаратистів, займалися відпрацюванням звільнених територій - виконували свою звичайну міліцейську роботу, тільки в більш складних умовах. Формували списки... Це вже потім комп'ютери з'явилися, а спочатку хто отримував якусь інформацію, той і вносив. Могли і вас туди внести. Щось було правдою, щось вибиралося з Інтернету. Тому було багато неправомірних затримань, багато скандалів на цьому підгрунті.

КАРАВАНИ-ПРИМАРИ

- Коли з'явилася легенда про те, що Науменко "кришує" контрабанду в області?

- Розмови почали ходити після того, як рота "Торнадо" затримала потяг з вугіллям. Міліція до цього абсолютно ніякого відношення не мала. Вугілля йшло відповідно до "Додатка", який затверджений штабом АТО, погоджений з Міністерством вугілля, з Державною фіскальною службою. Прізвище моє виринуло після того, як я затримав кількох "торнадовців" за вчинення злочинів. Втрутилися окремі політики, стали розкручувати скандал...

А потім в області з'явився чоловік, з високою посадою, який працювати не вмів, і тому змушений був створювати собі імідж борця з корупцією. Він сказав: "Будеш виконувати мої команди - будеш працювати".

- "Кришувати"?

- Ні. Брехати не буду. Ну, загалом, діяти не за законом. Ну, а потім він приволік сюди цього... Без голови. Ви знаєте, я не хочу зараз звинувачувати своїх наступників, хоча на мене вони виливали всякий бруд. Думаю, і суспільство, і Луганщина, і держава їх оцінили по заслугам. А тупі, дурні команди я ніколи не виконував. Про що і доповів.

- На вас ще "вішали" загибель групи "Ендрю"...

- Я цієї людини в очі не бачив. Чим більше гидот кажеш, особливо в публічному просторі, тим більше люди вірять, люди підхоплюють ці розмови. Вони повинні знати, хто винен у їх непростому житті.

- Однак повернімося до контрабанди... Якесь переміщення товарів через лінію розмежування все ж відбувалося?

Послухаєш ці розмови - і складається враження, що силовики тільки й роблять, що займаються контрабандою. А Батьківщину захищає одна "диванна сотня"

- Дивіться, коли пішли перші машини через лінію розмежування - ще не було відповідного закону. Коли він був прийнятий, ми з СБУ затримали 170 машин, і як такої контрабанди вже не стало. Тягають човнами через Донець то огірки, то консерви... Знаєте, послухаєш ці розмови - і складається враження, що силовики тільки й роблять, що займаються контрабандою. А Батьківщину захищає одна "диванна сотня". Питання ж полягає в іншому. Той, хто "кришував", повинен бути притягнутим до кримінальної відповідальності. Де кримінальні справи? Немає. З іншого боку: після мого відходу минуло сім місяців. Міліція за цей час затримала хоч якусь контрабанду? Нікого! А де ж ті "каравани"?

...Я вам скажу більше - якщо ви мене викликаєте на відвертість. У серпні 2014-го, коли навколо Луганська йшли інтенсивні бойові дії, надійшла команда міністра висунутися в Лутугине. Туди пішли десантники, за ними повинна була висунутися міліція. Я віддав команду командиру батальйону "Київщина" Покиньбороді - він її не виконав. Відправив начальника міліції Лутугиного, сформував міліціонерів - і пішов одеський загін "Шторм". Лутугине тоді взяли. У місті встановилася українська влада, працювала міліція...

Тут вибухнув Валентин Ткалич, який до цього у розмову не втручався:

- Я співробітник батальйону "Луганськ-1". Покиньборода знищив всю службу тилового забезпечення батальйону. Сказав: "Там всі злодії, сепаратисти, і я беру це на себе". Роботу він завалив; два місяці батальйон, який на "нульовці" стоїть, ні крихти не отримував! І не тільки продовольство - запчастини, і т. д. і т. п. Спасибі волонтерам. І Києву, який цю людину вчасно звідси забрав.

ПРИРОДНИЙ ВІДБІР

- Ви, по суті, створили батальйон "Луганськ-1" та підрозділ спецназу...

- Ну, ви ж були у нас багато разів. Кращий спецназ в Україні! У нас до "Корду" пройшла найбільша кількість співробітників, вони виявилися найбільш підготовленими. Нас тренували грузинські колеги, ізраїльські. Ми розуміли, що підготовка, отримана звичайним міліціонером - вона не підходить для проведення тих заходів... Ми ж боролися не тільки з сепаратистами, але і з деякими «добровольницькими батальйонами», які вели себе тут зовсім похабно. Потрібно було активно протидіяти, а для цього необхідні особливі навички. Люди мали вміти застосовувати спецзасоби, бути належним чином екіпірованими.

- Як у вас це вийшло?

- Суворо кажучи, відбувся природний відбір. З Луганська, з інших окупованих міст виходили кращі. Вони виявилися найбільш мотивованими.

- Як ви сприйняли новину про призначення Луценка Генпрокурором?

- Я до Юрія Віталійовича дуже добре ставлюся. Вважаю, що він гідна людина.

- У 2007 році він вас призначав на посаду начальник УВС в Луганській області?

- Він мене призначав і звільняв. З ним у мене склалися хороші робочі відносини. У мене з усіма міністрами складалися робочі відносини. Я свою роботу виконував, до мене претензій не було. До 2010-го року я працював начальником Дніпропетровського ГУ МВС, а з 10-го по 14-й був директором серйозного підприємства. Зарплата у мене була - дай Бог кожному.

- Чому ж ви пішли звідти?

- Як це не банально прозвучить - Батьківщину захищати. І дім свій боронити. Вбили двох моїх друзів - Колю Козира та Заіку Миколу. Я не сприймаю цих негідників. Які вони, до біса, ополченці?! Злодії, бандити... У мене по ту сторону залишилася приватизована квартира в Стаханові. Тепер там живуть якісь незрозумілі чорти, козаки.

- Вони знали, що це саме ваша квартира?

- Звичайно, знали. І забирали цілеспрямовано.

- А у інших міліціонерів, які вийшли звідти?

- Так, у всіх забрали житло, майно.

- Можете порівняти кримінальну ситуацію зараз і до війни?

- Злочинів вчиняється набагато менше. Набагато. Ну, по-перше, найбільші міста залишилися з тої сторони. По-друге, тут багато міліції, багато військових, кругом блокпости. Спочатку багато чого здійснювали добровольницькі батальйони - деякі, не всі. В основному там були патріоти...

МУЗЕЙ ЩОЛОКОВА НА ВУЛИЦІ ЩОЛОКОВА

- Не виникає бажання узагальнити свій досвід?

- А у мене є 25 оповідань про карний розшук. Я випускав газету, коли працював на гражданці. Про Івана Сірка написав цілу поему ("Це його предок", - уточнив Ткалич). Про Щелокова я написав книгу разом з Максимом Брежнєвим. Так і називається: "Міністр Щелоков". У мене є його особистий знак, посвідчення та золотий годинник - його син Ігор подарував. Годинник, який належав Миколі Анисимовичу. Будинок-музей в Стаханові я відкрив, вулицю Барнаульску перейменували на вулицю Щолокова. Я вважаю його дуже прогресивною людиною, яка багато зробила для системи і для людей.

- Максим Брежнєв - родич Леоніда Ілліча?

- Далекий.

- Ви йшли звідси на посаду радника...

Створював міліцію на цій території з нуля. Яка, за великим рахунком, зупинила агресію

- Я сьогодні на пенсії. Займаюсь громадською діяльністю. Ні про що не шкодую, і якби довелося знову повернутися в той час - на два роки назад, зробив би так само, як зробив. Мені вже 55 років, і робити якісь реверанси я не хочу. Тому що є юридична відповідальність, є відповідальність перед своїми дітьми, а є відповідальність перед Богом. Сьогодні я знаю, що все робив правильно. Я не займався тим, що про мене говорили відомі вам люди. Я створював міліцію на цій території з нуля. Яка, за великим рахунком, зупинила агресію... Зараз не час розповідати якісь речі, але був такий час - взагалі нікого не було. Коли з Веселої Гори (село на пагорбі на березі Сіверського Дінця, навпроти Щастя, - ред.) тікали - танки йшли, як "Жигулі". У бік Харкова. Ми з Воронченком (в 2014-му - командувач АТО в Луганській області, - ред.) їх зупиняли жезлами.

...Що б я зробив? По-перше, всі силовики, міліція, прокуратура, СБУ, службовці, які вийшли звідти - вони ж залишилися без житла. У них у всіх це майно за-бра-ли. Друга ситуація. Куди сьогодні їхати цивільним людям з окупованих територій? Де вони будуть працювати, де жити? Держава могла б напружитися, побудувати будинки де-небудь в районі Сватового. Сказали б переселенцю: "Приїжджай, ось тобі робота, ось дитячий садок, ось школа, лікарня. Таким чином, ми б послабили режим на тій території, там залишився б привид колишнього життя.

Але немає навіть державної програми!

Михайло Бублик, Сєвєродонецьк.

Фото: Станіслав Михайлов, Укрінформ.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-