Пол Томсен, директор Європейського Департаменту МВФ
Основний виклик для нового уряду - перехід від відновлення економіки до потужного її зростання
12.05.2016 12:43 1794
  •  
  •  
  •  

Пан Пол Томсен, директор Європейського Департаменту МВФ, приєднався на короткий час до місії МВФ, що перебуває цими днями в Києві з метою другого перегляду програми за угодою розширеного фінансування. Укрінформ зустрівся з паном Томсеном, щоби поцікавитися його думкою щодо прогресу економічних реформ в Україні.

- Місія МВФ для завершення другого перегляду програми розширеного фінансування EFF повернулася до України після тривалої перерви. Чи означає це, що МВФ отримав позитивні сигнали з України? Що тоді є цими сигналами? Сміливі кроки нового уряду щодо цін на газ? Чи погоджуєтеся ви з тим, що й попередній уряд провів складну роботу, аби процес реформування нарешті став незворотнім?

- Попередній уряд дуже добре керував ситуацією з урахуванням існуючих надзвичайних проблем і несприятливих факторів впливу. Однак, більша частина програми реформ, зокрема, боротьба із корупцією, ще попереду.

Уряд здійснив рішучі кроки для того, щоб негайно розв’язати дві проблеми, які протягом багатьох років вважалися певними табу в політиці країни і стримували її розвиток

Дозвольте пояснити. Суттєвий дисбаланс — що проявляється як істотний дефіцит поточного рахунку і дефіцит бюджету — накопичувався протягом кількох років і посилювався наслідками конфлікту, що має тенденцію до ескалації. За потужної підтримки міжнародної спільноти уряд здійснив рішучі кроки для того, щоб негайно розв’язати дві проблеми, які протягом багатьох років вважалися певними табу в політиці країни і стримували її розвиток, лише розпалюючи дисбаланс. По-перше, уряд стрімко перейшов до гнучкого обмінного курсу, примусивши економіку пристосовуватися до шоків, і відкоригував тарифи в енергетиці таким чином, щоб вони якнайкраще відповідали реальній вартості енергоносіїв. Водночас із цим, Уряд здійснив вражаюче за масштабом коригування податково-бюджетного сектору з метою зниження дефіциту бюджету і започаткував успішний процес реструктуризації боргів з тим, щоб знизити рівень державного боргу до більш сталих показників. Жорстка монетарна політика, запроваджена НБУ, дозволила стримати інфляцію, а ефективніший банківський нагляд допоміг стабілізувати банківський сектор. Обидва ці фактори посприяли поступовому відновленню довіри. Перші кроки також було зроблено у напрямі структурних реформ, зокрема, децентралізації й спрощення зайвого ліцензування.

Хоча така політика і не змогла упередити глибоку рецесію і скорочення реальних доходів, які, здебільшого, були невідворотними з урахуванням масштабу шоків, зрештою, це зупинило економічний занепад та дозволило поступово змінити напрям руху. Як результат, економіка знову демонструє ознаки зростання, хоча і скромні, а інфляція різко скоротилася до менше 10%.

Проте, незважаючи на ці успіхи, по деяких напрямах структурних реформ прогрес був набагато більш повільний, ніж очікувалося. Зокрема, це стосується боротьби з корупцією, покращення податкового і митного адміністрування, поступу в реформуванні держпідприємств, тобто, тих напрямів, що є необхідними для покращення бізнес середовища і громадського сприйняття залученості суспільства до взаємодії з державою.

У минулому Україна вже багато разів відкладала необхідні реформи, але це призводило лише до циклічних злетів і занепадів

Отже, як ви самі зазначили, деякі «важкоатлетичні вправи» було виконано попередньою адміністрацією. Основним викликом для нового уряду є продовження і поглиблення економічних реформ з тим, щоб перейти від відновлення економіки до потужного економічного зростання, такого необхідного Україні саме зараз для створення нових робочих місць і підвищення рівня доходів. Це нелегкий шлях, оскільки потужним залишається спротив реформам з боку певних привілейованих кіл. Однак, альтернативи реформам не існує, бо тільки шляхом реформування можна трансформувати економіку і створити умови для потужного зростання у середньостроковій перспективі. В минулому Україна вже багато разів відкладала необхідні реформи, але це призводило лише до циклічних злетів і занепадів, які тільки гальмували економічний поступ.

- Як на цьому тлі ви оцінюєте нещодавнє рішення Уряду підвищити ціни на газ? Програма передбачає їх перегляд і збільшення до рівня 75% паритету з цінами на імпортований газ, хоча уряд одразу підняв ціни до рівня паритету зі світовими цінами на газ. Чи стало це позитивним здивуванням для МВФ? І чи стане це вирішальним фактором для того, щоб підштовхнути програму вперед?

- Підвищення цін на газ до ринкового рівня було важливим рішенням, яке ми вітаємо. Будемо сподіватися, що такий крок, врешті решт, назавжди вирішить проблему великої заборгованості Нафтогазу, яка в останні роки вимивала бюджетні кошти, що, у свою чергу, могли бути використані на фінансування пріоритетних проектів в інфраструктурному та освітньому секторах чи в охороні здоров’я.

З минулого літа було започатковано систему цільових субсидій домогосподарствам для захисту малозабезпечених родин від зростання тарифів. Іншими словами, замість того, щоб надавати непропорційні субсидії великим споживачам газу шляхом утримання низьких цін на комунальні послуги і сприяти корупційним схемам з перекачування газу іншим споживачам, теперішня система допомоги безпосередньо спрямована на допомогу найнужденнішим.

У майбутньому важливо розробити такий механізм, який дозволить тарифам залишатися на паритетному рівні зі світовими цінами на газ, а субсидіям на оплату житлово-комунальних послуг бути призначеними лише тим, хто дійсно малозабезпечений, і чиї доходи ретельно перевірені. Разом з іншими реформами у газовому секторі це дасть змогу Україні зробити інвестиції у зниження споживання енергоносіїв, проводити геологорозвідку покладів газу і забезпечити довготермінову енергонезалежність держави. Енергетична галузь – це саме той напрям, де проводяться основні реформи.

- Крім підвищення цін на газ, які ще інші важливі маяки мусять бути виконаними з боку уряду й НБУ для того, щоб отримати черговий транш? Якщо подивитися назад з теперішніх позицій на чинну програму і домовленість Стенд-бай, що їй передувала, чи не погодитесь ви, що деякі складові цих програм були другорядними за їхньою важливістю порівняно з іншими ключовими компонентами?

- Як я відмітив раніше, багато чого було вже досягнуто, однак, найважливішим викликом  просування реформ є зробити Україну таким місцем, де всі компанії, що бажають інвестувати і створювати нові робочі місця, зможуть це успішно зробити.

А для цього треба докласти ще дуже багато зусиль, серед яких важливі кроки боротьби з корупцією, поступ у реформуванні системи юстиції, посилення управління й продуктивності державних підприємств. До цього переліку також входять структурні реформи у податково-бюджетній сфері, зокрема, реформування пенсійної системи з тим, щоб вона і для прийдешніх поколінь працювала у сталому режимі.

Міжнародна спільнота зобов’язується продовжити підтримку України, і гарантією такої підтримки мусить бути амбітна політична програма дій самої України.

- Якщо згадати про пенсії, то чи не вважаєте ви, що нещодавнє рішення, прийняте Білоруссю щодо підвищення офіційного пенсійного віку, і схожі натяки, що прозвучали від міністерства фінансів Російської Федерації, можуть посприяти тому, що керівництво України також нарешті піде цим шляхом?

- Пенсійна система України наражається на величезні проблеми, які у багатьох аспектах набагато гостріші, ніж в інших країнах Європи, котрі також стають перед проблемою населення, що старішає.

В Україні особливо велика кількість пенсіонерів на одного працюючого, і в результаті видатки на пенсійні виплати становлять істотну частку у відсотках до ВВП, навіть попри доволі низький обсяг пенсії кожної конкретної людини. Іншими словами, чинна пенсійна система надзвичайно дороговартісна для теперішнього і прийдешніх поколінь, хоча в реальному обчисленні самі пенсії замалі, а це може розхитати соціальну сталість у довгостроковій перспективі. Проблема пенсійної системи додатково ускладнилася минулого року в зв’язку з різким скороченням розміру єдиного соціального внеску на пенсійне забезпечення, що призвело до подвоєння розриву фінансових потоків пенсійного фонду, які мали бути покриті з бюджету. Незважаючи на  певні зусилля з відновлення збалансованості системи, наприклад, шляхом скасування минулого року спеціальних пенсій, такі заходи виявилися недостатніми.

Необхідно знизити притік нових пенсіонерів до пенсійної системи, розглянувши різноманітні варіанти, починаючи зі скорочення можливостей для завчасного виходу на пенсію до підвищення загальновстановленого віку виходу на пенсію, як це зробила переважна більшість країн світу. Оскільки вплив цих рішень на стан справ у пенсійній системі буде поступовим і проявиться лише з часом, рішення треба приймати вже зараз. Безумовно, такі рішення стосуються не лише скорочення бюджетних видатків. У минулі роки стабільність системи забезпечувалася шляхом, подекуди, невиправданого зниження рівня пенсій. Тому зараз проблема у тому, або забезпечити сталість системи в такий спосіб, щоб прийдешні покоління могли отримувати гідні пенсії.

- Як Голова Європейського Департаменту МВФ ви щодня відслідковуєте ситуацію у багатьох європейських країнах. Що, з точки зору високопосадовця МВФ, робить Україну доволі унікальною? Чи проявляються в Україні такі специфічні риси, що унеможливлюють застосування до неї універсального підходу?

- Кожна країна своєрідна, і ми намагаємося ставитися до кожної відповідно. В Україні існує величезний потенціал: є добре освічена робоча сила, значний внутрішній ринок, родючі землі, розгалужена промислова база, унікальна економічна географія, що обіймає Схід і Захід. Тому країна має потенціал стати ключовою економікою регіону.

Однак, цього ще не досягнуто, частково з причини нерішучості проводити модернізацію своєї економіки у минулі роки. Досвід інших країн говорить про необхідність рішучих дій керівництва  і невідворотність стрімкого проведення реформ. Ми готові бути поруч з Україною і надавати підтримки її зусиллям з відновлення економіки.

- На першому за значущістю місці у порядку денному Уряду пана Гройсмана стоїть питання децентралізації. Чи вважаєте Ви це найважливішим макроекономічним фактором, серед інших, на шляху до успішного розвитку економіки України?

- Раціональна макроекономічна політика разом із структурними реформами є найважливішими факторами забезпечення привабливості економіки для тих, хто бажає інвестувати в майбутнє України. Децентралізація сама по собі не замінить цих необхідних напрямів політики, однак, може серйозно посприяти їх втіленню. За умови правильної розробки, децентралізація наближує економічні рішення до тих суб’єктів господарювання, які саме дійсно зацікавлені у втіленні цих рішень.

Однак, для досягнення  бажаного результату, необхідно розробити відповідні структури і напрями реалізації політики. До цього входять: розбудова потенціалу на місцевому рівні, відповідна податково-бюджетна структура, яка забезпечує правильне і прозоре управління фінансами місцевого рівня, а також добре скоординовані і сталі інвестиції у розвиток місцевих громад.

Інтерв`ю взяв Олександр Харченко, Київ

Фото: mononews.gr,  www.huffingtonpost.gr

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-