Що змінюється у кремлівському сценарії святкування 9 Травня
Цього року святкування Дня Перемоги у російській столиці проходило не так агресивно і шовіністично, як рік тому. Також зверху явно був спущений наказ закамуфлювати атрибутику фейкової "Новоросії". Але у відсутності цієї напруженості, збудженості очевиднішими стали багато довгограючих особливостей. Видно, як влада ліпить під себе масову психологію, наполегливо впроваджуючи нові традиції, нові культи.
МН-17. "ПАМ'ЯТАЄМО? ПИШАЄМОСЯ?"
Вражаюче, але таке враження, що після збитого рейсу МН-17 Росія, відхрещуючись від цієї "події", якось з особливою любов'ю почала пропагувати свої засоби ППО. Ось і на свято Перемоги на околиці Москви вивели бойові машини, щоб жителі пишалися.І вони пишаються.
А поруч - якісь зовсім дивні інсталяції. Хто на що здатен. Критий намет вицвілого захисного кольору, оформлений під старорадянський кабінет. Старі речі перемішані з новими. Анекдотичний манекен з "черкізона" з наклеєними вусами і одягнений під воєнкома 40-х років. А на стіні для достовірності - портрет Сталіна. Добрий вусатий дідусь, який організував відсіч фашистам. Так змалку росіяни звикають до його обличчя, до того, що воно пов'язане Перемогою. І це призведе до того, що наступне покоління росіян перестане боятися Сталіна. А буде ним пишатися, приблизно так само, як своїми нерозбірливими нещадними засобами ППО.
ПАРК КПРФ-СЬКОГО ПЕРІОДУ
І ось центр Москви. Коли виходимо з метро на Луб'янці, перше що чуємо: "Досить переписувати історію країни! Наше майбутнє - соціалізм!.." Ну, все ясно. Навпроти будівлі ФСБ традиційно клубочаться комуністи. Їх як магнітом тягне місце, де колись стояв "Залізний Фелікс". Перше, на що звертаєш увагу, немає атрибутики "Лугандонії". Взагалі немає! Прапори колишніх союзних республік, прапори зі Сталіним, прапори НОДівців, ще якісь неймовірно дивні прапори, а ось "Л/ДНР" і "Новоросії" немає. Як корова язиком злизала! Ну не дарма ж про незалежність і опозиційність КПРФ давно ходять легенди. Торік було сказано піарити місця російських спецоперацій на Сході України - піарили. Нині велено пригальмувати - пригальмували.
Хоча правду сказати, на мітингу КПРФ теж є свої нонконформісти. Ось розкладний плакатик, що закликає "Кремль, не будь (тут зашифровано якесь нехороше слово - ред.), визнай Новоросію!". А ось чарівний дідусь з більш конструктивним плакатом - емблема "Єдиної Росії", закреслена хрест-навхрест чорним. Він розвернувся обличчям до свіжовідремонтованого фасаду знаменитої луб'янської будівлі, очевидно натякаючи, що "Єдро" і ФСБ - організації близькоспоріднені. Що ж, тут не посперечаєшся. Навіть з комуністом.
Розтяжку з написом "Орловська область, КПРФ" чомусь тримають колоритні афрокомуністи. Цікаво, невже так змінився етнічний склад російського Чорнозем'я? А ось бабусі у фриковатих червоних нарядах і з саморобними хоругвами в руках (золочена зірка, портрет Леніна, зображення Ордена Праці). Ну, тут гріх сміятися над людьми. Так карнавально вони згадують свою молодість.
Але ось на трибуну виходить якийсь відповідальний член КПРФ. І коли він говорить, сміятися вже не гріх. Тому що людина в розквіті творчих і політичних сил заявляє, що зараз прочитає маловідомі вірші Симонова про пам'ятник Сталіну в Горі. Читає. Зійшов, значить, Сталін з п'єдесталу - і пішов, пішов... І гаї йому по плече, і річки по коліно. "Скоро в праведном гневе и злости, / Подойдет он под стены Кремля". Мля, це не Симонов, точно. Той, звичайно, був не геній, але все ж Поет. Так чиї ж віршики? Може, сам промовець і склав.
Коли зі сцени, прикрашеної ликами Леніна-Сталіна, оголосили, що зараз промову штовхне американський боєць змішаних єдиноборств Джефф Монсон, який недавно недорого прийняв російське громадянство - ну все, подумалося, зараз буде зовсім погано. Ан ні. Ви будете сміятися, але Монсон з виступаючих на мітингу комуністів здався найбільш адекватним. Ну, тобто нічого несподівано глибокого і сильного не сказав: "за все хороше, проти всього поганого. Але ж і без дурниць. Що для мезозойських мітингів КПРФ вже великий плюс. (І як цей Монсон якийсь час назад спромігся вийти на черговий бій під пісню "Донбасс, вставай", начебто ж не такий дурний чоловік).
ПЕРЕМОГА-SALE. РОЗПРОДАЖ
Йдемо далі - до Большого театру. На кожному перехресті Перемога-sale. Згадалося, що пару днів тому колись пристойне Радіо "Маяк" і від початку непристойне Радіо "Комсомольская правда" розповідали, як правильно святкувати 9 Травня, як правильно виходити на акцію "Безсмертний полк". Пояснили, що пілотками потрібно запастися заздалегідь. Тому що у "Воєнторгу" вони лише за 200, а під час урочистостей ціни злітають і до 500.
Але то минулого року. А нині криза перевиробництва. Коробейники в центрі міста заклично кричали: "Розпродаж! Кому пілотки по 200 рублів? Розпродаж! Всього лише за 200 рублів!"
До речі, забігаючи трохи наперед. На Поклонній вони йшли вже за 300. Напевно, тому, що люди, які приїхали туди з центру, і не дуже-то брали. Проте прапори на Поклонній йшли бойко. І з тієї ж примовлянням: "Розпродаж! Кому прапори за 50 рублів? Розпродаж!"
Ятка "Воєнторгу" на Поклонній горі цього року, на відміну від минулого року, була тільки одна. Але репертуар той же - знову на футболках "Путін" і "вежливые люди" в різних позах. Але ажіотажу не було. Та й охочих фотографуватися на фоні портретів ясноликого - теж. Люди гуляли, їли гарячу кукурудзу і холодне морозиво, запивали напоями. Щоб потім стояти у нескінченних чергах до безкоштовних туалетів. І все. Кудись пішов кураж минулорічних урочистостей на Поклонній горі.
Тоді, наприклад, була нескінченна черга бажаючих селфітися з прапором "ДНР". А нині тільки пікнікове об'їдалово. Ну, хіба що промчав один качок з прапором "Луганська Республіка". І аналогічний напис на майці. Але уваги на нього ніхто не звертав. Хіба що якийсь телеканал взяв на приціл, камера стала знімати - качок одразу надихнувся, почав активно розмахувати прапором. А потім раптом втік, ніби згадавши про якійсь термінові справи.
Поряд з продуктовими ятками прогулюються ряджені Ленін зі Сталіним. Сталін більше схожий. Тому роботи і доходів у нього сьогодні побільше. Він віщає з характерним акцентом: "Зі святом, товариші! З Перемогою!", збиваючи по 100 рублів за зйомку.
А якщо згадати портрет Сталіна з початку нашого походу, то раптом усвідомлюєш, наскільки небезпечні будь-які ігри і загравання з вусатим людоїдом. На наших очах відбувається непоправне - він легалізований у масовій свідомості як щось не безгрішне, звичайно, не ідеальне. Але, загалом-то, пристойне і позитивне.
А ось прямо на наших очах складається ще одна традиція, ритуал. Рішуче всі - у солдатських пілотках! Стільки пілоток на 9 Травня, напевно, вперше. І стар, і млад. І європеєць, і африканець, і циган. І кришнаїти. Лисі голови з білою смужкою на лобі, химерний одяг, специфічні танці - і пілоточки! Кумедний дисонанс - завдяки йому, навколо кришнаїтів ціла юрба, аж машинам не проїхати.
Так що, думається, коробейники сьогодні і з 200-рублевими пілотками не зазнали збитку.
ВЕЛИКЕ ХАМСТВО ПОБЛИЗУ БОЛЬШОГО ТЕАТРУ
Але повернемося до Большого театру. Виходимо до площі перед ним. А вона... перегороджена, оточена. Або, як останнім часом прийнято говорити, зачищена. Навіщо? Просто нерозумно було обгородити цю сакральну територію - люди різного віку, які співають, грають, були головною прикрасою свята. Тим безумовно світлим і добрим, що від нього залишалося. Вони були його душею - а тепер ті, хто прийшов, співали, танцювали на задвірках. Прикро.
Ті, хто прийшов, підзивали і простих солдатів, і їхнє начальство з оточення. Пояснювали, що вони самі та їхні батьки багато років, та що там - десятиліть приходили 9 Травня саме до Большого театру, щоб поспілкуватися біля його знаменитих фонтанів. Але служиві неприступні.
Доводиться йти від нього, спіймавши облизня. По дорозі до Пушкінської площі є можливість насолодитися видовищем фестивалю "Московська весна". Ну, це той випадок, коли мистецтво - страшна сила. На вулиці міста в різних варіантах вивішені тонни штучних квітів (за чутками, із засіків фірми ритуальних послуг, що належить депутату Мосміськдуми, колишньому актору Євгену Герасимову; пам'ятаєте Робота Вертера з "Пригод Аліси" - так оце він). Це все з претензією на естетську крутизну. Але вийшло пошло і без смаку.
ПЕРЕСІЧНІ ГЕРОЇ
Вздовж Пушкінської площі по Тверській вулиці йдуть нескінченні ряди "Безсмертного полку". І спочатку ідея, перехоплена владою у регіонального опозиційного каналу, була чудовою. Не можна спокійно дивитися на обличчя фронтовиків на фотографіях. Підходимо до сивої жінки.
Її звуть Світлана Нечаєва. Портрет в руках батька, Дергачова Лева Опанасовича. Родом з Білорусії. Але призивався на фронт вже з Москви. Загинув у 1942 році, коли захлинувся радянський наступ під Харковом. І далі вже відступали до самого Сталінграда.
А ось портрет людини в киргизькому головному уборі і підпис "Аміракулов Узак. 1909-1996". Нижче фотографія великого кладовища і кілька осіб, сім'я, покладає квіти. Тут підпис "Аміракулов Канат. 1923-1943".
Тут вже ціла сімейна історія. (Так заслухалися, що забули запитати ім'я людини, яка її розповіла). Узак - батько оповідача, Канат - дядько. Жили в Ошській області Киргизії. Спочатку призвали Каната. Він обороняв Ленінград. Загинув у 1943 році. Після цього призвали старшого брата - Узака. Найдивовижніше, що його переправили по Ладозі туди ж - у Ленінград. І в 1944-му він уже зсередини проривав блокаду. Пізніше всією родиною шукали місце поховання брата і дядька. І знайшли - село Самбатово Поддорського району. Тут біля річки Ловать (відомої за піснею) знаходився військовий госпіталь і тут же ховали загиблих і померлих. Фотографій Каната не залишилося. Є тільки фото обеліска, на якому вибито його прізвище та ініціали (кладовище у Самбатово - 9 тисяч загиблих).
Поряд з оповідачем - російська жінка. Вона тримає портрет дядька - Чорний Володимир Олексійович. Каже, що ніяк не може дізнатися про нього щось. Знає тільки, що він служив у розвідці. Тут її нема чим обнадіяти - у нинішній Росії знову закривається, засекречується безліч архівів...
БЕЗСМЕРТНИЙ ПОЛК. ОБМАНКА МАСОВОСТІ
Після цих розмов зовсім виразною стала обманка кремлівської влади з "Безсмертним полком". Вона гарячково женеться за масовістю - 700 тисяч, мільйон. Хто більше? Поширюючи акцію по всьому світу, прикноплюючи до неї агресивну колорадську стрічку, Кремль отримує ще один сильний важіль для дестабілізації обстановки по всьому світу, для отримання агентів впливу в різних країнах.
Але влада не акцентує уваги на долі героїв. Хто, як, де загинув. Тому що від цих конкретних, дуже різних і дуже схожих, оповідань стає очевидною бездарність "геніального" Сталіна і хронічне небажання радянської влади зважати на втрати...
У колонах "Безсмертного полку" по Тверській було, для рівноваги, ще два спостереження. Одне дуже хороше, і одне дуже кепське. Хороше. Один чоловік прийшов з прапором США і прикріпив до древка фотографії про співпрацю із союзниками, про зустрічі на Ельбі. Закликав не забувати про них, не зрікатися друзів. На фоні сьогоднішньої хронічної американофобії це виглядало так благородно й гідно.
І кепське спостереження. Невеликою, але окремою колоною пройшов "Безсмертний полк Новоросії". Треба знати і пам'ятати цей факт. Просто знати і пам'ятати. Москва. Тверська вулиця. 9 травня 2016 року. Колона "Безсмертний полк Новоросії".
ОДЕСА, КИЇВ І НЄМЦОВ
Важливо було зайти в Олександрівський сад біля кремлівської стіни, подивитися, чи не обділили квітами Київ, як було напередодні. Та й що там з пам'ятним знаком Одеси. Виявилося - багато квітів на обох постаментах.
Причому на Одеському камені, крім гвоздик та хризантем, лежали три букетика маків. Так, вони лежали не на першому плані, а ЗА всіма букетами. Але все одно їх було видно. Цікаво, хто поклав?.. Адже червоний мак - символ Дня Перемоги в Україні. І це так суперечить розкручуваному роспропагандою міфу про "Одеську Хатинь".
Цікава жанрова замальовка. Біля алеї міст-героїв одна тітка голосно пояснює онукові років дев'яти: "Була величезна сильна країна, а тепер все розвалили! Мінськ - бачиш? Це велике місто. Був наш - тепер інша держава. Київ - теж був наш. Тепер ще більш інша держава. Все проср...и!" Якщо не чіплятися до лексики, то факти, в принципі, викладено вірно. Колись були в одній зв'язці, тепер - у кожного свій шлях. Просто час усвідомити це як історичну даність і неминучість, а не рвати на собі останні волосся.
Біля народного меморіалу на Немцовому мосту о третій-четвертій години дня було зовсім порожньо. Стояли поліцейські - позіхали, мліли на сонці. Але при цьому виходити на тротуар, за межі проїжджої частини нікому не дозволяли.
Але о восьмій вечора підтяглися волонтери і почали відновлювати меморіал Нємцову. Андрій Маргулєв розповів, що меморіал зачистили о третій годині в ніч проти 9 травня. Все було, як завжди - все викинули дочиста, не давши забрати. Волонтери працюють звично, злагоджено (не перший раз). Радіють: "Хоч люди зупиняються, питають!" Так, дехто запитує, не всі пробігають повз. Деякі - взагалі, виявляється, як чистий аркуш паперу: нічого не знають, нічого не чули. Приголомшливо! Волонтери - якщо у кого вистачає терпіння - пояснюють. Ставлять квіти у великих пластикових бутлях. Тюльпани красиво розкинулися - "Як салют Перемоги!"
У ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ - ОРДЕНИ У СМІТТЄВОМУ БАКУ
У Москві зараз проходить Чемпіонат світу з хокею. І без дев'ятитравневого матчу розповідь про святкування була би неповною. Росія порадувала своїх вболівальників, обіграла Латвію 4:0. Але тут був особливий сюжет, навіть кілька.
По-перше, Олег Знарок, який тренує Росію з 2014 року, підтримав традицію "сухих " перемог", здобутих під його керівництвом на чемпіонатах світу 9 травня - 5:0 (2014, над Швейцарією) і 7:0 (2015, над Білоруссю).
Але ось що цікаво. Перші два роки колишній громадянин Латвії та Німеччини, схоже, відчував якісь комплекси з приводу георгіївської стрічки. У 2014 році він взагалі її не надів. А у 2015-му начепив тільки у другому періоді. Тепер же Олег Валерійович остаточно адаптувався до російського громадянства. І 9 Травня одягає георгіївську стрічку, символ агресії та окупації для України та деяких інших пострадянських країн, від самого початку гри.
Перед початком матчу Росія-Латвія кожному вболівальнику були дані складані міні-банери, з одного боку яких був зображений російський триколор, а з іншого - Орден Вітчизняної війни. І коли на прохання ведучого всі глядачі розгорнули банери, це виглядало вражаюче. Але ще більш вражаюче виглядали сміттєві баки льодової арени по закінченні матчу - вони були з гіркою заповнені цими зображеннями державного прапора РФ і Ордена Вітчизняної війни.
І ці люди розповідають, що Перемога у Великій Вітчизняній війні - для них щось святе.
Олег Кудрін, Рита Болотська, Москва
Фото: Олег Кудрін
