Молдова: Напружене затишшя

28.02.2016 10:53 989

На порозі - дата обрання президента країни, але брак голосів у правлячої коаліції не страхує від нової хвилі протестів

Проїжджаючи центральними вулицями молдавської столиці, сьогодні важко собі уявити, що буквально кілька тижнів тому тут кипіли протестні пристрасті. Незалежно від погоди і часу доби, на площі Великого Національного Зібрання (тут знаходиться будинок уряду) та на бульварі Штефана чел Маре (біля парламенту проходили багатотисячні мітинги і протести, вирувало опозиційне життя. Тисячі протестувальників з прапорами і гаслами, що розвівалися на вітрі, споруджували намети, блокували вулиці і штурмували парламент з вимогами відставки уряду і парламенту і, неодмінно, дострокових парламентських виборів, «чистки» владних структур від корупціонерів і олігархів, повного перезавантаження політичного класу країни. До речі, за завдану шкоду під час штурму будівлі парламенту лідерам опозиції доведеться заплатити «кругленьку» суму - $37 тис.

Фото: Sputnik / Miroslav Rotari

КУДИ ПІШЛА ОПОЗИЦІЯ?

За 30 кілометрів від столиці, у мальовничому лісі, де розташована резиденція президента країни, протестувальники смажили шашлики і співали караоке в очікуванні прийняття президентом рішення про власну відставку. Тепер про цей своєрідний політичний «шторм» нагадують лише наметові містечка, які самотньо стоять осторонь (як на центральній площі Кишинева, так і перед будівлею парламенту). Тут, правда, все ще висять гасла «Геть альянс!» і «За Молдову без олігархів!» і подекуди навіть обмінюються думками жителі столиці, зрідка роблячи фото на фоні вже дещо пошарпаних гасел.

Доречно нагадати, що той самий Альянс за європейську інтеграцію, якому маніфестанти і адресували своє «Геть!», давно вже канув в історію, а замість нього (ось вже місяць як!) працює нова парламентська коаліція.

Не чути й головних балакунів, як, власне, і їхніх гучних заяв і погроз - «Прийдемо всією країною!» Після короткого «об'єднання» в рамках протестів і розбіжностей у поглядах на кінцеві цілі, які виявилися незабаром, кожен з них залишився «при своїх». Чим не «Лебідь, рак та щука»?

Ренато Усатий (голова проросійської «Нашої партії»), як кажуть злі язики, поїхав знову у Москву - чи то відзвітувати за черговий фінансовий транш, витрачений на мітинги, чи то за «цінними вказівками» на найближче майбутнє. Як не крути, а оприлюднені не так давно у ЗМІ матеріали про зв'язки Усатого із «сонцевським» угрупованням дещо похитнули його незворушність.

Андрій Нестасе (керівник колишньої Цивільної платформи «Гідність і правда»), зареєструвавши власну партію з однойменною назвою, також залишив межі Молдови. Подейкують, поїхав за далекі кордони до олігархів-втікачів - братів Цопа - шукати фінансування.

Председатель Партии социалистов Республики Молдова Игорь Додон

І тільки Ігор Додон (лідер Партії соціалістів) продовжує висувати нові й нові вимоги і умови, тепер вже під час першого засідання весняно-літньої сесії парламенту. Того самого засідання, на яке Ренато Усатий обіцяв прийти всією країною». Забув, мабуть. Як забув мер Усатий і те, що своїм виборцям обіцяв не покидати міста Бєльці більше, ніж на два дні, і дивувався - як же можна керувати цілим містом «на відстані». Мабуть, можна. Але, мабуть, недовго. Тому як у Молдові з цього приводу вже гірко жартують: таке враження, що Усатий збирається балотуватися у наступні вибори мера Москви.

ЩО РОЗРЯДИЛО НАПРУЖЕННЯ?

А тим часом країна, яку постійно кличуть «на вулицю», живе своїм життям. Люди ходять на роботу, молоді грають весілля, народжуються діти, хто доросліший - ходять у дитсадки і школи. І можна було б порадіти спокою, що настав у країні. Новозатверджений кабінет міністрів, засукавши, що називається, рукави, взявся вирішувати накопичені за час політичної нестабільності проблеми, більшість з яких і лягли в основу вимог протестувальників. Прем'єр Філіп, після кількох невдалих спроб сісти за стіл переговорів з лідерами опозиції Усатим, Нестасе і Додоном, взявся за «покращення». І це у нього на якийсь час вийшло.

Були знижені ціни на бензин і ПММ. Незабаром були змінені ціни і на газ. Уряд реанімував у короткий час і частину соціальних програм. Влада погодилися і на референдум щодо зміни процедури обрання президента країни, тобто - повернення до всенародних виборів (на чому наполягали маніфестанти). Парламент прийняв новий Закон про Генеральну прокуратуру. Після виборів голови Вищої Ради Магістратури, де був присутній лише один кандидат (Михайло Поалелунжь, який і був обраний головою), опозиція жорстко розкритикувала призначення. І на вибори нового голови Національного банку (відставку якого також вимагала опозиція) вже були представлені 9 кандидатур.

З ізолятора тимчасового утримання (під домашній арешт) відпущені і члени групи «Антифа», які штурмували генпрокуратуру у вересні минулого року (разом з екс-комуністом Григорієм Петренком). До речі, саме «Антифа» активно підтримує сепаратистів Донбасу.

Активізувалася і боротьба з корупцією. Як з «рогу достатку», сиплються обшуки і затримання. Один за одним країну «стрясають» гучні скандали. Останній з них - арешт начальника головного управління будівництва Кишинівської мерії.

Прем'єр-міністр Павло Філіп, у зв'язку з особливою зайнятістю, навіть взяв паузу у спілкуванні з журналістами і (тимчасово) для преси «недоступний». І не дивно.

ЗАХІД: ВРАНЦІ ГРОШІ - УВЕЧЕРІ СТІЛЬЦІ...

Після тривалої паузи у країну прибула місія експертів МВФ. Повноважень на підписання нового меморандуму у неї, правда, немає, але, тим не менш, крига скресла.

Затишшя в країні, треба відзначити, дещо напружене. Західні партнери Молдови, за усієї їхньої лояльності словесної та заявах про повну підтримку європейського вектора розвитку країни, грошей поки що давати не поспішають. Обіцяють, але за умови досягнення конкретних результатів, включаючи найболючіше для країни питання - розслідування розкрадання з банківської системи більш як мільярда доларів і повернення викрадених грошей у країну. Як кажуть, вранці гроші - увечері стільці...

Про це, до речі, було заявлено і в спеціальній декларації Брюсселя по Молдові. Іншими словами, медовий місяць у відносинах із західними партнерами пішов у минуле. Обпікшись на гарячому, на холодне дуєш. Попереду робота за принципом: є результати, можна говорити про фінансову допомогу (як з боку МВФ, так і інших донорів), немає результатів - немає грошей.

Гражданский форум оппозиции - Ренато Усатый (первый слева), Андрей Нэстасе (третий слева) и Игорь Додон (первый справа)

НОВИЙ ВИТОК КРИЗИ НЕ ЗА ГОРАМИ?

Є ще один фактор цього дещо оманливого затишшя. Невблаганно наближається дата обрання президента країни. У другій половині березня закінчується мандат чинного президента Ніколає Тімофті. Отже, президента належить обрати ще нинішньому парламенту, а голосів у правлячої коаліції всього 55 за необхідного мінімуму для обрання глави держави у 61 голос. Можливо, саме цю реальність сподівається використовувати опозиція для нової хвилі протестів, тому що розслаблятися поки що немає підстав. Тим більше, що лідер Демократичної партії Маріан Лупу застеріг політиків: подолано лише перший етап політичної кризи. Подолання другого ще попереду. І пов'язана вона саме з обранням президента. До речі, для обрання президента Молдови на попередніх виборах знадобилося майже два роки. Саме стільки тривала тоді у Молдові й політична криза.

Зінаїда Гурська, Кишинів.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-