Олег Синютка, голова Львівської облдержадміністрації
Президент має сентименти до Львівщини
Інтерв'ю 11.01.2016 11:00 3177
  •  
  •  
  •  

Олег Синютка порушив традицію губернаторів-"одноденок", котрі не засиджувались у найвищому кабінеті Львівщини більше трьох місяців. 30 грудня 2015-го він "відсвяткував" рік перебування на цьому посту. Чоловік із міцною господарською жилкою - таким його знають львів`яни ще з часів, коли був заступником Садового.

Кореспондент Укрінформу поспілкувалася з Олегом Синюткою просто у розпал передсвяткових новорічно-різдвяних клопотів.

- Олегу Михайловичу, зараз головна з тем - децентралізація. Львівська облрада затвердила план, згідно з яким має бути 162 об'єднані громади, Кабмін передбачив лише 88. У чому суть протиріччя між позицією громади і уряду, і як його вирішити?

- Варіант, який був прийнятий обласною радою, швидше компромісний, ніж кінцевий, яким треба керуватися сьогодні. Не думаю, що для нас прийнятний і варіант Кабміну, бо вважаю, що 88 громад для такої густонаселеної області як Львівщина, це занадто мало. Ми мали багато дискусій із сільськими головами, громадами, і є загальне бачення, що до центру об'єднаної громади при врахуванні хорошої дороги не повинно бути більше 20 кілометрів. А крім того, у нас є гірські населені пункти, де також є своя специфіка. Не може бути так, що через малу чисельність населення їм доводилося долати до свого центру 50 і більше кілометрів. Тому 88 громад не буде, але я переконаний, що вже навесні ми вийдемо на кінцеве рішення. Ми маємо 15 громад - це 10 відсотків від усієї України, які вже утвердились, і на їхньому прикладі будемо бачити усі плюси і мінуси децентралізації.

- Призначаючи вас на посаду голови Львівської облдержадміністрації, Президент України поставив як чільні завдання про підвищення рівня енергоефективності та щодо мобілізації. Які ще накази ви отримали?

- Насправді Президент дослівно сказав, що він хоче, щоби Львівщина відбулася. І це набагато ширше. Він має великі сентименти до Львівщини і для нього дуже важливо, щоб люди, які тут живуть, гордилися своїм краєм. А гордитись вони будуть тоді, коли буде на належному рівні культура, добрий рівень життя, хороша інфраструктура… Коли все буде так, як воно є в цивілізованому світі.

Адже за декілька кілометрів від наших Мостиськ - Польща, де люди облаштували свій побут набагато краще. Ми ж нічим не гірші, і можемо перевершити те, що бачимо у своїх сусідів.

- Коли, по-вашому, вдасться цього досягти?

- Деякі речі відбулися вже у 2015-му. Бо рік тому під час представлення Президентом, я казав, що зібрати мільярд гривень на інфраструктуру для нас нереально. Насправді, ми тільки на дороги спрямували 1 мільярд 150 мільйонів, а ще понад 400 мільйонів - на інші проекти. Тобто, понад 1,5 мільярда за рік у час, коли ми воюємо, коли криза, коли не все гаразд з економікою…

Друге питання, яке стоїть перед головою будь-якої ОДА - інвестиції. Ішлося про залучення хоча б одного великого капіталовкладення. Ми залучили декілька, причому, в різні галузі, зокрема, в промислове виробництво. І декілька тисяч людей матимуть по 4-5 тисяч гривень зарплати в місяць - це достойно.

- А як щодо енергоефективності?

- Я б це поняття розділив на три частини. Перша - задіяти додаткові потужності. У 2015-му ми ввели потужну вітрову електростанцію, газові свердловини. А в останній день того року отримали дозвіл Кабміну на відведення земельної ділянки для спорудження нових вітрових електростанцій з потужністю 70 мільйонів кіловат. Обсяг капіталовкладень тут складе 75 мільйонів євро.

Другий блок енергоефективності - побутовий сектор. За кількістю отриманих кредитів на утеплення житла і встановлення індивідуальних систем опалення Львівщина не просто номер один в Україні. Вона суттєво відірвалась від інших регіонів. І на це дуже вплинула наша програма зі здешевлення позичок.

І третє - бюджетна сфера. Ми вперше цього року почали не в розрізі одного закладу, а в розрізі кожного будинку рахувати енергоспоживання. Це дало змогу зекономити бюджетні кошти, які вимірюються у мільйонах гривень.

- Ви зазначали, що на Львівщині отримали прописку крупні іноземні інвестиції…

- Не тільки іноземні. У формулі "український капітал - іноземний" ми повинні віддавати перевагу своєму. Але сьогодні питання йде не тільки про виробництво, але й про ринки збуту, і всі три компанії, які цього року заявили про інвестиції, і Фуджікура, і Нексенс і Електроконтакт - це компанії, які працюють на величезні західні автоконцерни - БМВ, Ауді, Опель. Вони звичайно мають гарантовані ринки збуту, а це в свою чергу - гарантована робота, заробітки. Якщо говорити про сферу агропромислового комплексу, то тут перші квіточки вже є - починаючи від овечих і козячих ферм і закінуючи вирощуванням овочів і фруктів.

- Фірми, які працюють на автоконцерни, відводять нам дуже небезпечну роль - виготовлення електрооснастки. Процес шкідливий і для екології, і для здоров`я.

Ми поки що не вибираємо компанії чи напрямки, які нам вигідно пустити в Україну, а раді будь-кому

- Для здоров`я вона не є шкідливою, бо кожна людина хоча б раз на день їздить у транспорті і від цього не хворіє. Але давайте чесно визнаємо, що до нас іноземні виробники приходять насамперед через дешеву робочу силу. Їм не йдеться про екологію, шкідливість виробництва, а про те, що людині, яка буде виконувати таку ж роботу в Німеччині, потрібно платити в два, а то й у три рази більше, ніж тут. А ми поки що не вибираємо компанії чи напрямки, які нам вигідно пустити в Україну, а раді будь-кому. За цей рік я провів понад 80 зустрічей з іноземними послами, представниками фірм і кампаній. І в результаті - тільки три інвестиції. Тому що завжди на п`ятій чи десятій хвилині розмови виникало питання про війну. Адже агресія Росії має на меті не просто захопити нашу територію. Це показова кара для тих, хто хоче вирватися із полону Кремля, мовляв у цьому разі ти приречений на деградацію та стагнацію. Подібний етап пережило багато країн, і ми мусимо його пережити. Я завжди прошу наших іноземних партнерів розповідати на своїй батьківщині, що на Львівщині спокійно, тут живуть хороші працьовиті люди, тут легко отримати всі дозволи. Переконаний, з часом все крок за кроком рушиться.

- Одна з ваших, як тепер модно казати, фішок - дороги. Чи виправдав себе митний експеримент?

- Це не фішка, це проблема. Свого часу під час розмови Президент запитав мене, що найболючіше в регіоні. Я зазначив, що дорожня інфраструктура. І тоді Порошенко запропонував таку формулу, яка з одного боку придушує корупцію, а з другого - дає додаткові прибутки для обласного бюджету. Львівщина отримала з митниці 600 мільйонів - це більше, ніж разом взяті три інші області, які беруть участь у цьому експерименті. Це завдяки тому, що дуже серйозно почали працювати правоохоронці, тому, що затримані на хабарництві звільнені. Все дало свій результат. Довелося звільнити декількох керівників митних постів. Дуже чітко спрацювала прокуратура. І тепер люди, які їхали, скажімо, із Радехова до Львова півтори години, вживаючи при цьому не дуже приємні слова, витрачають на той же шлях до години і подорожують комфортно. І розуміють, що ці гроші не розкрадені, а пішли на добру справу.

- Чи буде продовжено цей уже не експеримент, а ефективний спосіб вирішити дорожнє питання?

- На засіданні бюджетної комісії Верхової Ради, дякуючи депутатам від Львівщини, ми зуміли відстояти цей експеримент. До нього ще долучився Київ, тому я переконаний що у 2016-му ми повинні не у вересні, як це було торік, а відразу з настанням весняного тепла розпочати ремонтні роботи. І освоїти вже не 300 мільйонів, а на порядок більше.

- А коли дійдуть руки до місцевих доріг?

- Чуда не буде. Не можна за рік-два зробити всі дороги. Тому спочатку будуть ремонтуватись магістралі державного значення, а потім інші. Хоча я ставлю перед головами районних адміністрацій завдання постійно працювати над ліквідацію ямковості. Це не потребує багато грошей. І там де ми робимо такі ремонти, робимо їх якісно.

- Ви ініціювали ще один антикорупційний експеримент із відкритими вакансіями у медицині. Наскільки він вдався?

- От ще звільнимо декількох працівників департаменту охорони здоров`я, і буде все гаразд.

- Чи має вплив громада на медичні призначення і чи пошириться ця практика  на інші галузі?

- Все далеко не так добре, як хотілось би. Я вважаю, що це, як і започаткування конкурсів на посади голів райдержадміністрацій - тільки перший крок.

- Які наступні?

- Будемо за таким же принципом добирати начальників управлінь, директорів департаментів, керівників відділів. Повинен кожен нести відповідальність за свою ділянку роботи. І коли ми говоримо про децентралізацію, то це з одного боку фінансові можливості, а з іншого - відповідальність. Цього року левову частку коштів державного фонду регіонального розвитку ми віддали на потреби громад. І що маємо в результаті: головні розпорядники місцевого рівня не використали цих грошей, повернули у бюджет. А вони призначались на ремонт школи і каналізування міста… У січні-лютому ми слухатимемо звіти цих керівників перед громадами. І запитаємо, чому вони не освоїли по 10 мільйонів. Не могли грошей з підрядником поділити? То відповідайте…

- Перевізники закидали вам переділ ринку приміських перевезень. Як можете прокоментувати ці звинувачення?

- Дуже просто. Я під час першої зустрічі сказав їм, що не мав, не маю і не планую мати будь-якого бізнесу, пов`язаного з перевезеннями. І тому хочу щоб на цьому ринку все відбувалося чесно. Ми звільнили керівника юридичного відділу, якого звинуватили в тому, що він отримує гроші за вирішення питань на конкурсах. Значить, не все гаразд у нас в адміністрації. Та й самі конкурсанти ще не можуть повірити, що ніхто з них гроші за перемогу брати не буде. Так ні ж, бігають по адміністрації і шукають, кому б заплатити. На жаль, поки що таких знаходять. Але я думаю, дещо ми вже зробили, а тепер будемо вибудовувати ще прозоріші правила гри…

- В одному з інтерв`ю ви зазначали, що на Львівщині було можливе повторення мукачівського сценарію. У чому полягала загроза і як вдалось її уникнути?

- Мене часто питають, чому я не ініціюю зміну керівників Служби безпеки, прокуратури чи міліції. Та тому, що вони на своїх місцях, тому, що я бачив їх у справі. Це речі, які не повинні бути публічними. Люди мають жити спокійно і знати, що є влада, здатна попередити подібні прояви.

- Ви вже згадували про звільнення начальників митних постів. Чи цим усе й закінчилося? Адже було відкрито декілька кримінальних справ…

- Зміни керівництва і на митниці, і у фіскальній службі пішли на краще. Ви ж бачите, які вливання до бюджету робить митниця. А на фіскальну службу немає нарікань від підприємців. Отже все зроблено правильно. Формула проста. І керівника митниці, і головного податківця я запитав: "Ви мені гроші носите? Не носите. То яке ви маєте право збирати їх із підлеглих і з бізнесу? Рано чи пізно це вилізе. І будете за це відповідати".

Якщо говорити про тих митників і податківців, яких затримували на хабарах, справа впирається у суди. Президент так послідовно взявся за проведення судової реформи, тому що ця гілка влади дискредитує дуже правильні речі, які зараз робляться у державі. Їх треба позбуватися. Зараз Службою безпеки затримана ціла група "служителів" Феміди, у якій замішані і судді, і адвокати. Люди повинні нарешті зрозуміти, що у нас закон домінуватиме над приватними інтересами.

- Ще одне наше болюче місце - вугільна галузь. Чи є світло у вирішенні її проблем і яка доля Любельського родовища?

Собівартість вугілля не влаштовує ні продавців, ні тих, хто його купує. Буде дуже непростий рік для галузі

- Саме Любельське родовище і є світлим промінчиком у важкій ситуації. Думаю, обов`язково з`явитися інвестор, який профінансує його розробку. Адже воно надзвичайно перспективне не тільки для Львівщини, але й для всієї України. І не тільки завдяки малій глибині залягання вугілля. Там є антрацит, і це вже підтверджено. Щодо діючих шахт - все не так добре, як би хотілося. Собівартість вугілля не влаштовує ні продавців, ні тих, хто його купує. Буде дуже непростий рік для галузі.

Я категоричний противник розділення шахт на приватні і державні. Ми не можемо краще віддати комусь, а гірше залишити державі. Ще один "нарив" - Львівська вугільна компанія, простіше - збагачувальна фабрика. Диво бере: як компанія, яка не видобуває вугілля може його продавати, звідки бере? Цей клубочок ми будемо потихеньку розв`язувати. Туди вже призначений новий керівник. Думаю, колектив іще не раз будуть збурювати, використовуючи такий козир як піврічна заборгованість із заробітної плати. Але ми виплатили частину грошей у грудні і будемо дуже і дуже наполегливо робити це й надалі. Те ж саме із заборгованістю із зарплати вугільникам.

- Прокоментуйте, будь-ласка, конфлікт, який виник між волонтерами та координаційним волонтерським центром, створеним при ЛОДА. У чому була його причина? І як вдалося вирішити?

- Це для мене і біль, і загадка. Біль тому, що ще вчора всі ці люди - одні в тилу, а інші на фронті - робили одну справу - захищали державу. І загадка, чому цих людей змогли спровокувати? Тому що це стовідсоткова провокація. Чому ці люди повелись на під`юджування? Сьогодні вже є матеріали по тих, хто у цій історії відігравав неприглядну роль, але це справа Служби безпеки. А наша справа - об`єднати волонтерів, бо війна не закінчилась. І це не дозволяє з`ясовувати, хто більший патріот. Патріотизму вистачить на всіх. Треба тільки щодня щось робити для фронту.

- Як у вас зараз складаються стосунки із міським головою Львова? Адже вас вважали правою рукою Садового. Ви ж доволі різко висловлювались на його адресу під час виборів і обрали іншу методу роботи.

- Почнемо з того, що мене до Львова запросив міський голова. Вважаю, що за сім з половиною років моєї роботи на посаді заступника Садовий не має чим мені дорікнути. Але зараз я мушу дбати не тільки про обласний центр, а про всю область, при цьому прекрасно розумію, що запас міцності і ситуація у Львові є на порядок кращою ніж у будь-якому районі. Я бачу цю різницю і розумію людей, які нарікають на свої негаразди. А комусь хочеться роздмухувати конфлікт не тільки між нами, але й між іншими гілками місцевої влади. Не вийде. Ми добилися успіху завдяки тому, що разом сідаємо за стіл і радимось, приймаємо спільні рішення і лобіюємо їх на рівні Києва. І в нас це виходить, з нами почали рахуватися. Тому якщо хтось і далі захоче посіяти розбрат на Львівщині, він буде мати в моїй особі найбільшого ворога.

- Які ви моли б назвати п`ять найбільших досягнень року що минув, п`ять невдач і розчарувань?

- Давайте спробуємо. Перше - АТО. Ми зробили все, що вимагалось від Львівщини, щоб зупинити ворога. Область заплатила велику ціну за це - двісті хлопців, які не повернулися і 79 скалічених вояків, які сьогодні потребують допомоги… Коли я зустрічаюсь із послам європейських держав, завжди нагадую їм, що ці смерті та каліцтва захистили не тільки Україну. Вони зупинили агресора, який не зупинився б ні на Дніпрі, ні на Збручі, ні на Віслі. Він зупинився там, де його зупинила українська армія.

Другий здобуток - дороги. Крок зроблений, але він лише перший. За ним мають бути набагато серйозніші.

Третє - створення служби 112, бо це дало нам можливість спілкування з людьми, а їм - прямий контакт із владою. Питання знімається з контролю тільки тоді, коли людина сказала: ви зробили те, що для мене потрібно. Ця формула буде працювати все краще і краще.

Четверте, і дуже важливе - відновлення роботи Народних домів. Мусимо розбудити людей у селах.

А п`яте - консолідація суспільства. Подивіться наскільки гармонійно працює у нас Рада церков. Наскільки тісна взаємодія між народними депутатами, яке взаєморозуміння між виконавчою гілкою і обласною радою… Можна до позитивів зарахувати залучення інвесторів. Згадати ще й сьоме і восьме. Але скажу простіше: є речі, які вдалися.

Що не вдалося? Не вдалося зробити чуда. Бо хотілося б паличкою махнути і щоб усе було по-іншому. Не вдалося - запустити Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат. Ми дуже багато для цього робили. І я маю велику гіркоту, бо люди, які брали на себе зобов`язання, їх не виконали. Пішли судові спори. Ми звичайно, не дали порізати це підприємство і будемо добиватися свого, оскільки це надзвичайно важливо для цієї території.

Не вдалося з кожного села розпочати вивіз твердих побутових відходів. Можна себе, звичайно, тішити, що з 1400 уже вивозиться. Це немало, але я хотів, щоб звідусіль. Це завдання залишилося на нинішній рік.

Не вдалося повністю переформатувати всю систему обласної влади. На превеликий жаль, на деяких ділянках залишились люди, які не розуміють своєї ролі і місця. Тому цю річ треба повторювати. Не вдалося ще так багато, що працювати і працювати.

- А розчарування?

- Та нема розчарувань. Я розумів, куди йду. А найбільше мене спонукає те, що у жовтні на виборах Львівщина дала найбільший кредит довіри владі і обласній адміністрації. Це дуже важка ноша, та я зроблю все, щоб не зрадити цих сподівань.

- Питання в цьому ключі: у вас був реальний шанс очолити обласну раду, чому ви ним не скористалися?

- Я жодної хвилини не уявляю себе головою обласної ради. У мене зовсім інший склад характеру, інші амбіції до життя. Я вважав, що зобов`язаний бути в списку тих людей, які репрезентують "Солідарність". Але навіть під час виборчої кампанії я чесно казав людям, що коли закінчаться вибори, складу депутатський мандат, і зробив це після першої сесії. Я вважаю, що це справа порядної людини - виконувати свої обіцянки.

- На підсумковій прес-конференції ви назвали 2016-й роком важкої праці. Чи будуть для жителів області й світлі моменти? На що можна сподіватися крім важкої праці?

- Будуть. Я думаю, що не один населений пункт зможе користуватися кращою дорогою, матиме вуличне освітлення, відремонтовану школу і лікарську амбулаторію. Почне працювати проект 500 успішних сімейних господарств, і люди зможуть отримувати від своїх пайових ділянок не по два мішки зерна, а по 90-100 тисяч прибутку, аби лише хотіли працювати. Повірте, що у 2016-му буде набагато більше успіхів, ніж їх було у 2015-му.

Нінель Кисілевська, Львів.

Останнє фото: lviv.solydarnist.org

Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-