Якщо завтра війна, якщо завтра в похід
Чи стане збитий турецькими винищувачами російський бомбардувальник Су-24 приводом для розкручування першої справжньої війни ХХІ століття - регіональної, світової, ядерної, цивілізаційної? Хто з ким буде воювати? Як і в ім'я чого буде вестися ця війна? Чи буде застосовуватися ядерна зброя, зброя масового ураження - хімічна чи бактеріологічна? В якій площині можуть лежати глибинні причини такої війни - економічній, політичній, ідеологічній, релігійній? Чи сьогодні все залежить від суб'єктивного, персоніфікованого фактора. Тобто, від того «маленького фашиста», який сидить у кожному політику, живе, як сказала канцлер ФРН Ангела Меркель, «у своєму віртуальному світі».
Все це непрості питання, і відповіді на них залежать від багатьох чинників і проблем сучасних міжнародних відносин, політичних взаємодій країн і народів. Таємниця війни залишається за сімома печатками. Її сутність та причини - це проблеми, на які так і не змогли відповісти кращі уми людства.
Можливо, вічні війни, будуть завжди, і ми завжди, постійно будемо наступати на граблі збройного насильства - бо людина безсила перед своїми вадами, «війна, як і любов завжди знайде собі дорогу»? А можливо, є ліки від війни? А «вічний мир» - це не винахід наївних ідеалістів, пацифістів? Нелюд Адольф Гітлер так сформулював це протиріччя: «Якщо б люди жили в раю, вони б згнили. Війна - природна і буденна справа, це відправна точка, саме життя». Як закінчив своє життя фюрер, всі знають. Сподіваюся, що про це знають і в московському Кремлі.
Як відомо, приводом для Троянської війни стала прекрасна Єлена, яку Паріс вкрав у чоловіка красуні Менелая. Війна Франції й Англії часів Людовика XIV, за версією Олександра Дюма, була викликана хтивістю герцога Бекінгема, його любов'ю до французької королеви Анни Австрійської.
У новий і новітній час приводом для Першої світової війни стало «сараєвське вбивство» австрійського ерц-герцога Фердинанда влітку 1914 року, а предтечею Другої війни народів 1939-1945 років став «Гляйвицький інцидент» - провокація нацистів на кордоні з Польщею. Можна наводити сотні приводів, які призвели до кровопролитних війн. Але навряд чи стане зрозуміло, чому починаються війни, і мільйони людей починають вбивати один одного.
Тут доречно процитувати геніального німецького письменника «втраченого покоління» Еріха Ремарка. Його герої повісті «На західному фронті без змін» розмірковують про причини війн так: «Війни починаються від того, що одна країна завдає інший тяжкої образи, - говорить Альберт досить самовпевненим тоном. Але Тьяден прикидається простачком: - Країна? Нічого не розумію. Не може ж гора в Німеччині образити гору у Франції. Або, скажімо, річка, або ліс, або пшеничне поле. - Ех ти, Тьяден, народ тут треба розуміти як щось ціле, тобто держава! - вигукує Мюллер. - Держава. Держава і батьківщина - це і справді далеко не одне і те ж. Візьми якогось французького слюсаря або шевця. З чого б йому нападати на нас? Ні, це все уряду вигадують. Я зроду жодного француза не бачив, поки не потрапив сюди, і з більшістю французів справа відбувається так само, як з нами. Як тут нашого брата не питають, так і у них. - Так чому ж все-таки бувають війни? - запитує Тьяден. Кат знизує плечима: - Значить, є люди, яким війна йде на користь».
Причини війн визначаються тим, що сутність війни завжди соціальна. Про це писав ще Макіавеллі (війна є продовженням внутрішньої і зовнішньої політики держави). Це істина, як і те, що війна - це поразка, безсилля політики, її крах. Водночас, війни - не завжди зло, війни мають моральну оцінку - справедлива або злочинна, загарбницька війна. Про це написані мільйони книг, знято тисячі кінофільмів. Ще, війна - це завжди дві сторони. Наші і не наші. Ті, хто захищає Батьківщину - герої, «святе воїнство», кращі з кращих. Ті, хто воює проти нас - бандити, терористи, загарбники.