- Майдан - це, безумовно, революція. Тому що вона змінила владу. Вона є антиколоніальною революцією - тому що врятувала країну від знищення. Україна вже була, як висловився наш український олігарх Коломойський, у «стравоході Путіна». Наше повстання витягло звідти Україну. Головне досягнення Майдану - це те, що Україна є. Незважаючи на територіальні втрати, Україна зміцнюється. Це абсолютно очевидно. Україна стала на шлях європейського розвитку. Ми отримали цілком реальний імпульс руху до Європи.

Масові репресії були б просто захмарними, оскільки владі довелося б придушувати більшість населення

Майдан врятував наше майбутнє. Від поширення «ДНР» і «ЛНР» на територію всієї України. Врятував від масових репресій. Вони були б просто захмарними, оскільки владі довелося б придушувати більшість населення. Не відсотків десять, як у Росії, а більшість. Революція повернула Україну в світовий порядок денний. Зробила Україну актуальною для світу. Завдяки двом нашим Майданам, ми повернулися на карту світу, де ми були відсутні 300 років. Тепер усі знають, що Україна - це таки не Росія.

- Уточніть, будь ласка, щоб хтось ваші слова не сприймав як таку собі метафору чи гіперболу: ось не було б Майдану, як конкретно розвивалися б події?

- Тоді Україна вступає в Євразійський союз, наша економіка стає ізольованою від світу. Ми знову за «пайку» починаємо працювати на імперію. Це означало б, що жодних перспектив самостійного розвитку у нас немає. Україна отримує фактичний статус провінції, периферії, що не здатна відновити свою незалежність.

- І влада Януковича цьому не опиралася б?

- Вона вже згодилася на це. Янукович мав серйозні економічні проблеми, які почалися ще за рік до його падіння. Йому були терміново потрібні кредити. За російські 15 мільярдів доларів, з яких Україна встигла отримати три, він фактично продав Україну. Їх давали Януковичу під гарантію розгону Майдану. Про це прямо заявляли Медведєв і Путін: мовляв, гроші будуть, якщо в країні відновиться порядок.

- Яка складова протесту на Майдані переважала - соціальна чи національна?

- Головною була антиколоніальна. Люди йшли під кулі за країну, а не за якісь особисті соціальні привілеї. Щоб не було повторення 33-го року.

- Саме так вони для себе формулювали мету Майдану? Не інакше?

- Я це бачив.

- Яка найголовніша різниця між першим і другим Майданом?

Тепер люди розуміють - владу потрібно постійно контролювати. І лідер - не бог, а інструмент

- На першому люди вважали, що достатньо віддати владу правильним політикам - і все буде добре. Тепер люди розуміють: владу потрібно постійно контролювати. Вже немає фетишизації лідерів, як тоді - Ющенко! Тимошенко! Люди стали політично більш зрілими. Розуміють, що лідер - не бог, а інструмент. Важливий, без якого не обійтися, але все-таки - інструмент.

- Раніше підсумкові протоколи писали які завгодно, як-то кажуть - на коліні. Тиск на виборчі комісії, масове вкидання бюлетенів, пряма участь правоохоронних органів у підтасовці. І все це під прикриттям судів. Сьогодні цього практично не було. За таких умов - якщо є можливість вільного вибору виборців - революція не потрібна. Майданом-3 зараз насправді марить Росія, вона сподівається, шо він розхитає політичну ситуацію, спричинить політичний і економічний хаос, в якому Росія зможе захопити нові українські території. Я був на Майдані з першого дня, 21 листопада, я перший повісив прапор на ялинку, чи, точніше, на половинку тієї незавершеної металевої конструкції, яку тоді називали «ялинкою». Але сьогодні я кажу: Майдан-3 небезпечний і непотрібний, допоки є можливість еволюційних змін.