Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Спадок великого мужа Церкви і народу

Спадок великого мужа Церкви і народу

Блоги
Укрінформ
До двох насправді знаменних річниць...

У радянській пропаганді від 1974 року під заголовком «Про справжнє обличчя українського буржуазного націоналізму» появився пасквіль на адресу Українського Вільного Університету та Блаженнійшого Патріярха Йосифа Сліпого, де вказано: «Кошти УВУ значною мірою використовуються для публікації антирадянської писанини. Результати «досліджень» публікуються передусім під фальшивою назвою «Наукові записки». У червні 1969 р. вийшов черговий том «записок», присвячений українській католицькій церкві та одному з її ватажків Йосипові Сліпому... На ІІ Ватиканському соборі митрополит Сліпий виступив з планами створення уніатсько-католицького патріархату з центром... у Києві. Але ж добре відомо, що на Україні уніатської церкви не існує, а тому це слід розцінювати лише як чергову провокацію».

Наступного року буде 125-ліття від дня народження великого українського сповідника Християнської віри Блаженнійшого Патріярха Йосифа Сліпого, а також п'ятилітня підготовка до 100-ліття заснування і розбудови УВУ у Мюнхені. Крім радянської пропаганди, яке пов'язання цих двох великих річниць? Пов'язання настільки тісне, що до великої міри сьогоднішній УВУ може завдячувати своєму існуванню Блаженнійшому Патріярху Йосифу.

Він був надзвичайно освіченою людиною і дуже високо цінив важливість науки. При відкритті Богословської Академії у Львові 6 жовтня 1929 р., він сказав: «Наука – це один із наріжних каменів-стовпів відродження і сили народу, а богословська наука — це євангельський заповіт Христа: «Ідіть і навчайте всі народи» (Мт. 28.19). Наука є «остоєю для Церкви в нашім народі» – вона через свої научні і виховні установи є «виховницею народу». Бо через неї «одиниця стає тим багатіша, чим сильніше опановує її ідея, що обнімає небо і землю, час і вічність, історію і сучасність, серце і ум”.

Багато у його виступах і писаннях можна знайти посилань до важливості науки, а зокрема до української науки. Ось, наприклад, читаємо у його Заповіті: «Рефлектуючи так над значенням і цінністю науки, в обличчі вічності, яка невідхильно зближається до мене, заповітую Вам: Полюбіть науку, плекайте і збагачуйте її своєю працею і своїм знанням, будьте її служителями! Здвигайте храми науки, вогнища духовної сили Церкви і народу, пам'ятаючи, що немислиме повне життя Церкви і народу без рідної Науки — це їхнє дихання жизні».

Зближення Патріярха з УВУ, мабуть, походило також від знайомства Його з поодинокими особами, зокрема, з ректором УВУ Володимиром Янівом, який був також професором Українського Католицького Університету. 2 вересня 1969 року Український Вільний Університет відзначив Блаженнійшого почесним докторатом свого Філософічного Факультету у 30-ліття владичих свячень і 25-ліття вступу на митрополичий престол у княжому городі Львові. Ректор УВУ Володимир Янів згадав на тризні Блаженнійшого 13 вересня 1984 року слова, які промовив Блаженнійший ще у 1969 році:

«Це тоді у слові подяки почули приявні знаменні і зобов'язуючі слова, що владика себе завжди найкраще почував у середовищі науковців, з якого і сам вийшов; це тоді він коротко відзначив ролю університету для цілої спільноти в екзилі, як духового центру, що об'єднує розпорошених у цілому світі і утримує їх у готовості працювати для рідної Церкви і рідного народу. І дальше приявні почули запевнення, що відзначення було главі і батькові нашої Церкви ціннішим, ніж чужі подібні відзначення, бо докторат був рідний».

В середині 1970-их років новий баварський закон про вищу освіту передбачав, що для існування Університету конечним було власне приміщення. Такого приміщення в той час в Мюнхені УВУ не мав. Таке приміщення, втричі більш, ніж те, чим досі користувався УВУ, було знайдено у гарній дільниці, недалеко центру з відповідним навіть городом. Баварський уряд погодився дати на це діло других 40%. Одначе треба було, щоби хтось дав перших 40%, а решта, плюс фонди на пристосування приміщення до потреб Університету, можна було б зібрати. Бути фундатором зголосився Блаженнійший. Фонди було забезпечено пізніше іпотекою на Св. Софію. Будинок придбано на початок 1974 року.

Наслідки цієї благородності Блаженнійшого не можна переоцінити. У 2008 році УВУ продав це приміщення майже в сім разів більше, ніж його було куплено. Придбано нове приміщення за значно менші фонди, підготовлено його до потреб, а решту, після виплати іпотеки Блаженнійшого та іпотеки Фундації УВУ, оформлено у залізний фонд. З того фонду та також з допомоги Фундації УВУ в США, УВУ продовжує свою вагому роботу.

Для ясності, повернено на руки Товариства Св. Софії позику Блаженнійшого без відсотків і без інфляційно росту, тобто ту саму суму, яку Блаженнійший позичив УВУ у 1974 році. Так сталося, бо так розпорядився Блаженнійший.

Сьогодні в УВУ студіюють майже 250 студентів, здобуваючи магістерські та докторські дипломи. Ці студенти переважно з України, з різних її частин, включно з Кримом та Донбасом.

Без залізних фондів УВУ та Фундації УВУ вони не могли би студіювати в УВУ. Для них, як і для української освіти, УВУ – це вікно в Європу. Ось так до сьогоднішнього дня благочинність Блаженнійшого відчувають теперішні студенти УВУ та українська наука. Це, мабуть, ще один спадок великого мужа української Церкви і Народу.

Аскольд Лозинський

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-