Нам потрібна школа, яка формує компетентність

Основне завдання освіти — не знання як такі, котрі можна почерпнути з багатьох джерел і які ростуть у геометричній прогресії. Основою стає система цінностей, система людських стосунків, уміння критично мислити. Тому для нас це насправді величезна трансформація у системі освіти. Ми маємо майже 500 тисяч учителів. Все залежить від відкритості їхнього розуму: чи вони здатні змінити свої уявлення про спосіб навчання?

Нещодавно ми презентували Концепцію нової української школи. Нам треба перейти від школи знань, яка начиняє дітей знаннями, до школи, яка формує компетентності людини ХХІ століття.

Це не тільки знання, це стійкі вміння й становлення системи цінностей. По-перше, таке потребує значно більших зусиль від учителя, який стає модератором для дитини, а не лектором, що диктує певну кількість знань. По-друге, це потребує більшої тривалості навчального часу: вчителі-практики дуже добре знають, як швидко можна прийти і видати дітям порцію інформації, аби вони її запам’ятали і потім розповіли. Зовсім іншого формату й більшого часу потребує те, що вони мають спільно дослідити якусь проблему й дійти власного висновку.

Традиційно наша система базується на інститутах післядипломної освіти вчителів, де вони раз на п’ять років зобов’язані пройти курси підвищення кваліфікації. Через те, що ці курси не мали достатньої конкуренції, не було й мотивації поліпшувати якість підвищення кваліфікації. Тому закон про освіту, який чекає на друге читання в парламенті, передбачає множинність форм вибору підвищення кваліфікації. Це революція в системі. Це одна з тих норм, заради якої нам дуже потрібен цей закон, щоб була змога вибирати, де підвищувати кваліфікацію. Звичайно, якщо інститути післядипломної освіти не почнуть працювати з новими підходами до компетентнісного навчання, вони втрачатимуть своїх слухачів. Ми цілком свідомо хочемо збільшити конкуренцію у цій сфері.

Лілія Гриневич, міністр освіти і науки України

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства