Останні новини

Вірити в Україну! Вірити за будь-якої щільності мороку

Георгій Тихий Блоги 18.11.2016 03:12 829

Ніби простір стискається. В Америці – Трамп, у сусідів на виборах, ніби змовившись, перемагають «проросійські».

У нас – тарифи, псевдомайдани  і – популісти, популісти, популісти…

...Морок щільний. Повсюдно у світі. Час упорядкувати думки.

Те, що нас лихоманить, насправді, і є першою ознакою реальних реформ. Наче це слово вже насточортіло, і говорити що вони є, все одно що стверджувати, ніби Дід Мороз існує. Але тепер я їх справді бачу, і цей факт треба визнати навіть хронічним "всепропальщикам". А ви думали, що реформи, це коли за помахом магічної палички все у всіх стає чудово? Ні, саме так у реальності вони і виглядають - болісно, із масою невдоволених і з популістами - верхи на них.  

Закривають 80 каламутних (зі 180-ти (!)) банків - приходять розлючені вкладники цих горе-банків (люди, які справді "попали"), а з ними Юля на чолі…

Запроваджують електронні декларації, і вони фіксують тотальну корупцію у матеральному вимірі, - вистрибує Міхо: "Я більше не міг терпіти! Я побачив, що у них у деклараціях! Негідники, мерзота! Тепер я вирішив створити партію, перевобри негайно!"… Цинічно і свідомо експлуатує він суспільний шок, і - анічичирк, що, взагалі-то, це і був перший серйозний крок, що ми теж все побачили; і взагалі-то, це і є реформа, над якою працювали сотні людей протягом двох років, і добилися свого, разом із Заходом, подолавши шалений спротив,  виявили політичну волю, аби ці е-декларації таки запрацювали. 

Піднімають тарифи, аби нарешті закрити бездонну прірву в бюджеті під назвою "борг Нафтогазу", - десантується на трибуну Ляшко, простий мільйонер з народу, з галасом про "простих селян", наче й нема його декларації у вільному доступі...

Перелік можна продовжувати.

Вдих і видих. Нам нашою пустелею ще човгати і човгати, а баланс зрад поки лишається "позитивним". На кожну нову "перемогу" знаходяться дві нових "зради", а значить, боротьба триває. І тут важливо розуміти, усім - правим, лівим, прихилникам Юлі, Міші, Петі, тим хто "за" і тим хто "проти", що а) у нас одна країна - Україна, і вона у стані війни, а іншої нема і не буде; б) критично важливо, і це стосується усіх лідерів, - відповідальність перед власною аудиторією. Нема нічого гіршого на війні, аніж істерики і паніка.

Нашим найціннішим ресурсом є стресостійкість. Не могильний спокій, не покірлива згода, не маніпуляція громадською думкою, а саме спільна, на всіх, стресостійкість. До речі, у нас, за цим параметром, доволі пристойна ситуація. "Завдяки" потрясінням останніх років, і просто завдяки тому, що ми – хоч і молода, але парламентсько-президентська демократія, традиційно анархічна, волелюбна, утворена багатьма різними групами людей.  Ми - живе і гнучке суспільство.

Висновок і стратегія відтак полягають у тому, аби уникати нападів істерії, фільтрувати емоційний галас (будь-який), і вірити в Україну. Вірити в умовах будь-якою щільності мороку. Я може, невиправний оптиміст, але вірю всі ці три роки, що все у нас буде добре. Вірю, я не один такий, значить так і буде.

Георгій Тихий 

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-