Українська громадськість США не сміє відпочивати

Мабуть, мало українців в США чи взагалі у світі усвідомлюють собі, що фактично за правилами більшості демократичних країн світу Гіларі Клінтон була обрана президентом США. Вона здобула на 220,000 більше голосів по цілій Америці, ніж Доналд Трамп. Остаточно вона здобула 47.7 відсотків всіх голосів, а Трамп тільки 47.5 відсотків.

Одначе, згідно з американською виборчою системою, Трамп здобув 290 електоратів, а Клінтон тільки 228. Для вибору потрібно 270. Ці електорати будуть голосувати у грудні ц.р. Вони не зобов'язані, крім у кількох штатах, голосувати, як голосував їх штат, але тут відносно марна надія, бо звичайно 99 відсотків випадків електорати голосують, як їм наказали їхні виборці.

Тобто, у підсумках можна сказати, що більше американських виборців обрали Клінтон, але, як казав Трамп, американська виборча система є “покручена”, тому теоретично поки що Трампа обрано президентом.

Цікавим явищем теж є те, що майже всі опитування перед і під час виборів вказували на перемогу пані Клінтон. Як це сталось, що переміг Трамп? Є тут тільки одна відповідь. Багато виборців Трампа не признавалися при опитуванні. Мабуть, були різні причини: конспірація, тиск, а також і стид. Я мушу визнати, що якщо я би голосував за Трампа, то також не признавався б. У моєму випадку – зі стиду.

Треба визнати, на жаль, що було багато українців США, які голосували за Трампа. Я перепитував багатьох тих, що призналися. Відповіді були найбільше на підставі ненависті до політичних можновладців, а, зокрема, Гіларі Клінтон і її мужа. Були також ті, що голосували вперто традиційно за Республіканського кандидата, який загально вважається більш правим, ніж Демократичний.

Коли я звернув увагу цим українським американцям на справу відношення Трампа до України, то реакція була десь на пів: половина не була взагалі ознайомлена з тим, як відноситься Трамп до України, а тим менше з прихильністю до Путіна. Друга половина вважали його вислови з цього питання пустими фразами перед виборами, які, напевно, зміняться в майбутньому.

Коли я звертав увагу, що Трамп ні сам, ні через представника не брав участі, хоч був запрошений, у відкритті пам'ятника жертвам Голодомору у Вашингтоні минулого листопада, відмовив у зустрічі з Президентом Порошенком у вересні ц.р. та не подав жодних відповідей на виборчий запитник Українського Конгресового Комітету Америки, майже всі респонденти відповіли:" Я цього не знав", хоча були такі, які сказали прямо: «То нічого".

До речі, були американці українського походження, котрі підпирали Трампа, та на питання про відношення Трампа до України відповіли:  "Мене Україна не обходить, я американець". Один із них навіть живе з українського гроша.

Я примирився з дійсністю, хоча чекаю далі на зраду електоратів у грудні, бо надія умирає останньою. Я голосував за Клінтон не так через безмежну прихильність до неї, а більше через настороженість супроти Трампа. Можу стояти чи сидіти відносно осторонь і спостерігати, як справиться новий президент, якого я маю за простакуватого у поведінці як політика і як людини, з мінімальною освітою. Його дружина, мабуть, буде перша “перша леді”, котру ввесь світ бачив або може побачити в еротиці. Але з огляду на велику небезпеку і кривду, яку Трамп може нанести Україні, а ні я, а ні хто інший з українців, котрі були його противниками, не можуть бути спокійними.

В американській політиці історично великі претензії на вплив і впровадження зовсім відмінної політики має той, хто отримав від виборців незаперечний мандат. Про заперечний мандат Трампа вже другий день після виборів проголосили багато американців у різних містах Америки своїми демонстраціями. Більшим доказом запереченого мандату є незаперечні факти, що Трамп не тільки не здобув більше 50 відсотків виборців, але здобув менше голосів як його головна суперниця.

Мабуть, для підкріплення свого мандату Трамп планує скористатися з Республіканської більшості в обох палатах Конгресу США. Власне, у цьому буде корінь слабкості впровадження Трампом антиукраїнської політики. Трамп не тільки не традиційний Республіканець. Він також недавній. Його Республіканські позиції надумані для вибору. Я не маю найменшого сумніву, що більшість навіть Республіканських членів Палати Представників чи Сенату не схвалюють Трампа ні морально, ні етично.

Тому відношення США до України треба, як інколи в минулому, ставити через Конгрес. В Конгресі чимало добрих приятелів України. Українські кокоси в обох палатах не тільки повинні працювати, як у минулому, але також гальмувати проросійську політику Трампа. Є, мабуть, також подальша можливість, що і сам Трамп з часом обуриться на Путіна і Росію не через епіфанію, але тому що інтелектуальна примітивність дуже часто породжує впертість, зухвалість і в кінці противність.

Тому з приходом до влади Трампа українська громадськість в США не сміє відпочивати. Переконувати Трампа (вперту і зухвалу, малоінтелігентну людину) – це малонадійна стратегія. Нейтралізувати його, розіграти його з противниками і ворогами України, включно з Путіним, а, найголовніше, працювати на підтримку України від наших друзів у Конгресі – це тактика сьогоднішнього дня.  Нам, українцям, краще працювати і не тратити надії навіть при сьогоднішніх примітивних обставинах.

Аскольд Лозинський

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства